Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/8313/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" червня 2026 р. Справа№ 910/8313/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ходаківської І.П. суддів: Владимиренко С.В. Демидової А.М. за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н. М. за участю представників: від позивача (за первісним позовом): Глушков В. О. від відповідача (за первісним позовом): Лисяний В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (КНП "КМКЛ №18") на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2025 (повне рішення складено та підписано 09.12.2025) у справі № 910/8313/25 (суддя Ломака В. С.) за позовом Фізичної особи-підприємця Безим`янної Еліни Миколаївни до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (КНП "КМКЛ №18") про стягнення 711 496,18 грн та за зустрічним позовом Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (КНП "КМКЛ №18") до Фізичної особи-підприємця Безим`янної Еліни Миколаївни про стягнення 187 499, 20 грн В С Т А Н О В И В : Короткий зміст первісного та зустрічного позовів В липні 2025 року Фізична особа-підприємець Безим`янна Еліна Миколаївна (ФОП Безим`янна Е. М.) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Київський міський клінічний ендокринологічний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (КНП "КМКЕЦ") грошових коштів у загальному розмірі 711 496,18 грн, з яких: 568 141,30 грн - заборгованість; 104 073,01 грн - інфляційні втрати; 39 281,87 грн - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що КНП "КМКЕЦ" не виконало зобов`язання за договором № 73 від 19.05.2023 в частині оплати поставленого йому товару в сумі 568 141, 30 грн. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання нараховані інфляційні втрати в сумі 104 073, 01 грн та 3 % річних в сум 9 281, 87 грн за загальний період з 26.06.2023 по 01.07.2025. У липні 2025 року КНП "КМКЕЦ" пред`явило до господарського суду міста Києва зустрічний позов до ФОП Безим`янної Е. М. про стягнення 187 499,20 грн штрафних санкцій та компенсаційних виплат. Зустрічний позов мотивовано тим, що КНП "КМКЕЦ", як замовник, у повному обсязі розрахувався з постачальником за товар, поставлений до закінчення дії договору № 73, тоді як залишок товару вартістю 816 923,70 грн був поставлений ФОП Безим`янною Е. М. з порушенням умов договору вже після закінчення його дії, що підтверджується видатковими накладними № 1607-24-1 та № 1508-24-1, а саме, 26.07.2024 на суму 348 782,40 грн та 15.08.2024 на суму 468 141, 30 грн. Короткий зміст судового рішення та мотиви його ухвалення Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі № 910/8313/25 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з КНП "КМКЕЦ" на користь ФОП Безим`янної Е. М. 568 141 грн 30 коп. основного боргу, 39 050 грн 78 коп. 3 % річних, 104 073 грн 01 коп. інфляційних втрат та 10 668 грн 97 коп. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Ухвалюючи рішення в частині первісного позову суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу, оскільки відповідач не виконав свого обов`язку з оплати поставленого товару. Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем оплати постановленого товару, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних, (оскільки нарахування в цій частині було здійснено всупереч вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України та із допущенням методологічних помилок при визначенні початкових та кінцевих дат періодів прострочення та кількості днів за відповідні періоди прострочення, а також без урахування дат здійснених відповідачем часткових оплат) та задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі, визнавши відповідний розрахунок арифметично правильним та обґрунтованим. Рішення в частині зустрічного позову мотивоване безпідставністю заявлених вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, оскільки в матеріалах справи відсутні докази прострочення поставки товару на суму 816 923, 70 грн. Короткий зміст апеляційної скарги Комунальне некомерційне підприємство "Київський міський клінічний ендокринологічний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (КНП "КМКЕЦ") (правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня №18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (КНП "КМКЛ №18")) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі № 910/8313/25. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов. Підставою для скасування рішення суду першої інстанції скаржник визначив пункти 1-4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Доводи апеляційної скарги зводяться до такого: суд першої інстанції не надав оцінки факту прострочення ФОП Безим`янна Е. М. своїх зобов`язань по договору, не стягнув з неї на користь КНП "КМКЕЦ" неустойку за порушення зобов`язань; суд першої інстанції безпідставно встановив існування домовленості між сторонами про повторну поставку товару, оскільки відповідні докази у справі відсутні; повернення товару по видатковій накладній № 1 від 25.07.2023 не звільняло ФОП Безим`янну Е. М. від поставки товару в повному обсязі в установлений договором строк; суд ухвалив рішення на підставі актів звірки взаємних розрахунків від 27.05.2025, від 19.06.2025, які є неналежними доказами у справі, оскільки підписані не уповноваженою особою КНП "КМКЕЦ"; суд ухвалив рішення на підставі неналежних доказів - видаткових накладних № 2405-23-1, № 2405-23-2, № 2405-23-3, оскільки такі не містять дат поставки товару. У відзиві на апеляційну скаргу ФОП Безим`янна Е. М. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на безпідставність доводів скаржника. Скаржником подано до суду відповідь (заперечення) на відзив на апеляційну скаргу, яку залучено до матеріалів справи і враховано судом. 13.04.2026, 14.04.2026, 21.04.2026 та 22.04.2026 представниками сторін подані до суду додаткові пояснення, які залишені без розгляду, виходячи із такого. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Згідно з частинами першою, другою статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Заявами по суті справи в суді апеляційної інстанції є апеляційна скарга та відзив на апеляційну скаргу. КНП "КМКЕЦ" скористалося своїм правом на подання до суду апеляційної скарги, а ФОП Безим`янна Е. М. - відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини п`ятої статті 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. Отже, учасник справи може подати додаткові письмові пояснення, в тому числі і у суді апеляційної інстанції, лише з дозволу суду. Сторони не просили дозволу подати додаткові письмові пояснення, а суд поза межами процесуального строку не визнавав їх подання необхідним, а тому зазначені додаткові пояснення колегія суддів вирішила залишити без розгляду. Процедура апеляційного провадження Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 (колегія суддів у складі: Ходаківської І. П. - головуючої, Демидової А. М., Євсікова О. О.) відкрито апеляційне провадження, зокрема, за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства "Київський міський клінічний ендокринологічний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення господарського суду від 03.12.2025 у справі № 910/8313/25 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.04.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 оголошено перерву у розгляді справи до 19.05.2026 та продовжено строк її розгляду. Склад суду змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2026 справу прийнято колегією суддів у визначеному складі до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 03.06.2026. У судовому засіданні 03.06.2026 протокольно оголошено перерву до 10.06.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 задоволено заяву ФОП Безим`янної Е. М. про заміну сторони у справі її правонаступником. Здійснено процесуальне правонаступництво відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом у справі № 910/8313/25, замінено Комунальне некомерційне підприємство "Київський міський клінічний ендокринологічний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 01993871) на його правонаступника - Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня №18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (КНП "КМКЛ №18") (код ЄДРПОУ 01993776). У судовому засіданні 10.06.2026 представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу. Присутній у судовому засіданні 10.06.2026 представник ФОП Безим`янної Е. М. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Обставини справи 19.05.2023 між Комунальним некомерційним підприємством "Київський міський клінічний ендокринологічний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (КНП "КМКЕЦ") (правонаступником якого є Комунальне некомерційного підприємство "Київська міська клінічна лікарня №18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (КНП "КМКЛ №18")) (замовник) та ФОП Безим`янною Е. М. (постачальник) був укладений договір № 73 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати (поставити) у встановлені строки другій стороні - замовнику товар, а останній зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість за ціною, яка зазначена у Специфікації, що є невід`ємною частиною договору про закупівлю (додаток № 1). За умовами пунктів 1.2, 1.3 договору найменування товару ДК 021:2015-33162200-5 Інструменти для операційних блоків - 12 найменувань. Найменування, номенклатура, асортимент товарів та ціни - згідно зі Специфікацією. Право власності на товар та усі ризики, пов`язані із цим, переходять від постачальника до покупця в момент фактичного отримання товару покупцем відповідно до належним чином завірених документів. Розділом ІІІ договору передбачено, що ціна договору становить 2 676 558, 97 грн без ПДВ (пункт 3.1). Ціни на товар встановлюються в національній валюті України (пункт 3.2). Ціна на товар включає вартість вантажно-розвантажувальних робіт, транспортування товару до місця поставки (пункт 3.3). Ціна на товар визначена у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору (пункт 3.4). Сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди (пункт 3.5). У специфікації до договору сторони погодили здійснення ФОП Безим`янною Е. М. на користь КНП "КМКЕЦ" поставки товару на загальну суму 2 676 558, 97 грн. Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата замовником за фактично поставлений товар, який зазначений в накладній та відповідає специфікації (додатку № 1), здійснюється шляхом безготівкового перерахунку на рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару, при наявності коштів на рахунку замовника та по мірі їх надходження. Умовами пункту 4.4 договору замовнику надано право затримати оплату за товар, якщо товарні накладні чи податкові накладні не відповідають вимогам, передбачених законодавством, цим договором, або містять помилки чи розбіжності. Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору поставки товару здійснюються до 31.12.2023 дрібнооптовими партіями - на підставі заявок у телефонному режимі в асортименті та кількості, вказаній у заявці, не пізніше 2 доби з отримання заявки. Кількість таких заявок необмежена. Датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність замовника в місці поставки, що підтверджується відповідними документами (накладними, актами приймання-передачі тощо). У пункті 5.3 договору сторони погодили, що в разі необхідності зберігання товару на складі постачальника, у грудні 2023 року, сторони укладають договір відповідального зберігання товару. Згідно з пунктами 6.1-6.3 наведеної угоди приймання-передача товару проводиться відповідно до видаткових накладних та інших первинних документів. Приймання товару по якості, кількості здійснюється уповноваженими представниками обох сторін з обов`язковим виконанням вхідного контролю та візуального огляду. Постачальник разом з продукцією надає замовнику накладну на товар та всю супровідну документацію, яка підтверджує якість (від підприємства-виробника) згідно вимог діючого законодавства. За умовами пункту 6.5 договору в разі не постачання товару (несвоєчасне постачання товару, не заміни товару при його поверненні) покупцем, в односторонньому порядку складається акт невиконання умов Договору постачальником і повідомляється про це постачальнику. При невиконанні постачальником умов договору в кількості двох разів, замовник в односторонньому порядку здійснює розірвання угоди. Аналогічні за змістом положення щодо складення замовником акту комісії про порушення умов договору в разі виявлення таких порушень передбачені пунктом 8.2.1 цієї угоди. За умовами пункту 12.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2023 або до повного виконання сторонами їх договірних зобов`язань. На виконання умов договору та специфікації № 1 до нього постачальник відповідно до підписаних ФОП Безим`янною Е. М. та представником КНП "КМКЕЦ" і скріплених відбитками печаток цих суб`єктів господарювання видаткових накладних № 2405-23-1 на суму 1 705 702,97 грн, № 2405-23-2 на суму 41 416,00 грн та № 2405-23-3 на суму 752 640,00 грн поставив КНП "КМКЕЦ" погоджений сторонами товар загальною вартістю 2 499 758,97 грн. Враховуючи зміну потреб замовника та реального фінансування видатків, відповідно до пункту 8.2.3 договору, 16.06.2023 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою виклали специфікацію № 1 до цього правочину в новій редакції, а також внесли зміни до пункту 3.1 договору, виклавши його в редакції, за якою скоригована ціна договору, з урахуванням зменшення обсягів закупівлі товарів, становить 2 499 758, 97 грн без ПДВ. В оновленій специфікації до договору його сторони також передбачили здійснення постачальником на користь замовника поставки товару на загальну суму 2 499 758,97 грн. Відтак, за вищенаведеними видатковими накладними, підписаними сторонами без жодних зауважень чи заперечень, а також без оформлення замовником будь-яких актів невиконання умов договору, постачальник поставив замовнику весь обсяг товару, погодженого сторонами в договорі та специфікації до нього (у новій редакції). 19.06.2025 та 27.05.2025 сторонами підписані акти звірки взаємних розрахунків. 12.07.2023 ФОП Безим`янна Е. М. звернулась до КНП "КМКЕЦ" з претензією щодо сплати заборгованості за договором поставки у розмірі 2 499 758, 97 грн. Зазначена претензія отримана КНП "КМКЕЦ" 13.07.2023 (вх. № 01-07/691) Сторони домовились про повернення покупцем товару на суму 816 923, 70 грн та повторну поставку цього товару після оплати вартості решти товару в розмірі 1 582 835, 27 грн. На зазначених домовленостей 25.07.2023 сторони склали, підписали та скріпили відбитками своїх печаток видаткову накладну № 1 про повернення раніше прийнятого товару на суму 816 923,70 грн (Ліга Шур LF1937 Інструмент д/електролігування та розділення тканин з браншами типу Маріленд д/лапороскопічних операцій, д/одноетапного зварювання з нанопокриттям у кількості 6 одиниць вартістю 348 782,40 грн та Ліга Шур LF2019 Екзакт дисектор з нанопокриттям у кількості 9 одиниць вартістю 468 141, 30 грн). Зазначена накладна містить відмітку про те, що товар на зберіганні, буде викуповуватися поступово, при цьому змін до договору не вносилося. Протягом серпня 2023 року - травня 2024 року КНП "КМКЕЦ" сплатило на користь постачальника грошові кошти у загальному розмірі 1 582 835,27 грн, у тому числі: 30.08.2023 - 41 416,00 грн (за товар, поставлений за видатковою накладною № 2405-23-2), 29.09.2023 - 50 000,00 грн. (за товар, поставлений за видатковою накладною № 2405-23-1), 31.10.2023 - 100 000,00 грн (за товар, поставлений за видатковою накладною № 2405-23-1), 06.12.2023 - 100 000,00 грн. (за товар, поставлений за видатковою накладною № 2405-23-1), 21.12.2023 - 35 000,00 грн (за товар, поставлений за видатковою накладною № 2405-23-1), 07.02.2024 - 100 000,00 грн (за товар, поставлений за видатковою накладною № 2405-23-1), 29.02.2024 - 200 000,00 грн (за товар, поставлений за видатковою накладною № 2405-23-1), 26.03.2024 - 100 000,00 грн (за товар, поставлений за видатковою накладною № 2405-23-1), 29.03.2024 - 103 779,27 грн (за товар, поставлений за видатковою накладною № 2405-23-1), 30.04.2024 - 250 000,00 грн. (за товар, поставлений за видатковою накладною № 2405-23-3), 17.05.2024 року - 100 000,00 грн (за товар, поставлений за видатковою накладною № 2405-23-3), 22.05.2024 - 300 000,00 грн (за товар, поставлений за видатковою накладною № 2405-23-3), 23.05.2024 - 102 640,00 грн (за товар, поставлений за видатковою накладною № 2405-23-3). Зважаючи на оплату КНП "КМКЕЦ" погодженої сторонами суми грошових коштів у розмірі 1 582 835, 27 грн, постачальник відповідно до підписаних сторонами і скріплених відбитками печаток цих суб`єктів господарювання видаткових накладних № 1607-24-1 на суму 348 782,40 грн (на поставку інструмента Ліга Шур LF1937 для електролігування і розділення тканин з браншами типу Меріленд для одноетапного зварювання з нанопокриттям у кількості 6 одиниць) та № 1508-24-1 на суму 468 141,30 грн (на поставку LF2019 Ліга Шур Екзакт дисектор з нанопокриттям у кількості 9 одиниць) поставив КНП "КМКЕЦ" раніше повернутий останнім товар загальною вартістю 816 923,70 грн. КНП "КМКЕЦ" оплату вартості вищенаведеного товару здійснило лише частково, сплативши постачальнику 26.11.2024 грошові кошти у розмірі 48 782,40 грн (в рахунок часткової оплати товару за видатковою накладною № 1607-24-1), 26.12.2024 - 100 000,00 грн (в рахунок часткової оплати товару за видатковою накладною № 1607-24-1) і 17.02.2025 - 100 000,00 грн (в рахунок часткової оплати товару за видатковою накладною від 26.07.2024 № 1607-24-1), заборгувавши таким чином ФОП Безим`янній Е. М. 568 141, 30 грн. Причиною виникнення спору у цій справі за первісним позовом стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з КНП "КМКЕЦ" на користь ФОП Безим`янної Е. М. 568 141,30 грн заборгованості, 104 073,01 грн інфляційних втрат та 39 281,87 грн 3 % річних. Причиною виникнення спору у справі за зустрічним позовом стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з ФОП Безим`янної Е. М. на користь КНП "КМКЕЦ" 34 800, 14 грн інфляційних втрат, 14 735, 59 грн три процентів річних та 137 963, 47 грн пені. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України). Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України). Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України). Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи, у КНП "КМКЕЦ" наявний залишок непогашеної заборгованості за поставку товару за видатковими накладними №1607-24-1, № 1508-24-1 у розмірі 568 141, 30 грн, що ним не заперечується. Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар підтверджена належними та допустимими доказами і становить 568 141, 30 грн. А тому, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо стягнення цієї заборгованості. Щодо вимог ФОП Безим`янної Е. М. про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних. У зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків за договором, ФОП Безим`янна Е. М. просила суд стягнути із КНП "КМКЕЦ" 3 % річних у розмірі 39 281,87 грн, нарахованих на відповідні суми заборгованості (з урахуванням часткових погашень замовником суми боргу) за кожною видатковою накладною окремо у період з 26.06.2023 по 01.07.2025, а також 104 073,01 грн інфляційних втрат, нарахованих протягом цього періоду на відповідні суми заборгованості. Задовольняючи позов в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що КНП "КМКЕЦ" є таким, що прострочило оплату поставленого товару, виходячи із дат поставок, які відображені в актах звірки взаємних розрахунків. Суд апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком з таких підстав. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулює Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". За ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (№ 996-XIV від 16.07.1999) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (див. постанову Верховного Суду від 04.12.2025 у справі 910/5946/25). Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. У постановах від 30.09.2025 у справі № 320/17060/21, від 07.11.2024 у справі № 640/38063/21, від 30.09.2020 у справах № 1540/4936/18, № 300/486/19 Верховний Суд вказував, що з аналізу положень статті 9 зазначеного Закону № 996-XIV та пункту 2.4 Положення № 88 слідує, що такі реквізити первинних документів як дата складення, посада, прізвище, ім`я та по батькові відповідальних осіб, в силу вимог чинного законодавства є обов`язковими. Відсутність останніх у відповідних документах позбавляє можливості розцінювати їх як належні первинні документи у розумінні статті 9 Закону № 996-XIV. Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону. Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності. При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом. Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що судам слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України). Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18. Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи копіям видаткових накладних (№ 2405-23-1, № 2405-23-2, № 2405-23-3, № 1607-24-1, № 1508-24-1), колегія зазначає, що вони не є належними, достатніми та достовірними у розумінні положень статей 73, 76, 77, 79 ГПК України доказами, на підставі яких було б можливо встановити дати поставки товарів та відповідно визначити періоди прострочення відповідачем зобов`язання, оскільки в них відсутні такі обов`язкові реквізити первинних документів, як дата їх складання. Верховний Суд неодноразово надавав оцінку і правовій природі акта звірки взаємних розрахунків і виснував таке: - акт звірки взаємних розрахунків не є майновою дією боржника, не свідчить про проведення певної господарської операції; сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами (див. постанови Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 910/9004/13, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20); - відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо (див. постанову Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 916/499/20). Враховуючи наведені висновки Верховного Суду та норми Закону України Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", колегія зазначає, що наявні у справі копії актів звірки взаєморозрахунків не фіксують факти здійснення господарських операцій і не можуть підтверджувати дати поставок. Таким чином, виходячи із аналізу сукупності наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних. Отже, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог. Щодо зустрічного позову. Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги про стягнення з ФОП Безим`янної Е. М. 34 800, 14 грн інфляційних втрат, 14 735, 59 грн трьох процентів річних та 137 963, 47 грн пені, КНП "КМКЕЦ" посилалася на те, що у повному обсязі розрахувалося з ФОП Безим`янної Е. М. за товар, поставлений до закінчення дії договору, тоді як залишок товару вартістю 816 923,70 грн був поставлений з порушенням умов цього договору вже після закінчення його дії, що підтверджується видатковими накладними № 1607-24-1 та № 1508-24-1, а саме: 26.07.2024 на суму 348 782,40 грн та 15.08.2024 на суму 468 141,30 грн. З огляду на викладене, КНП "КМКЕЦ" просило суд стягнути з ФОП Безим`янної Е. М. 137 963, 47 грн пені, нарахованої у період з 31.12.2023 по 14.08.2024 на відповідні суми вартості товару, поставка якого була прострочена, за кожною видатковою накладною (від 26.07.2024 № 1607-24-1 на суму 348 782,40 грн та від 15.08.2024 № 1508-24-1 на суму 468 141,30 грн окремо, а також 14 735,59 грн. 3 % річних та 34 800,14 грн інфляційних втрат, нарахованих протягом наведеного періоду. Так, стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України). Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання. Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання, зокрема, у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання. Пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій. Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов`язання", "грошова сума". Як було зазначено вище, відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору поставки товару здійснюються до 31.12.2023 дрібнооптовими партіями - на підставі заявок у телефонному режимі в асортименті та кількості, вказаній у заявці, не пізніше 2 доби з отримання заявки. Кількість таких заявок необмежена. Датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність замовника в місці поставки, що підтверджується відповідними документами (накладними, актами приймання-передачі тощо). За умовами пункту 9.1 договору у випадку порушення постачальником своїх зобов`язань за даним Договором він несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій, передбачених частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Разом із тим, статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Як було зазначено судом вище, на виконання умов договору та специфікації № 1 до нього ФОП Безим`янна Е. М. (постачальник) відповідно до підписаних сторонами видаткових накладних від 25.05.2023 № 2405-23-1 на суму 1 705 702,97 грн, від 02.06.2023 № 2405-23-2 на суму 41 416,00 грн та від 16.06.2023 № 2405-23-3 на суму 752 640,00 грн поставив КНП "КМКЕЦ" погоджений сторонами товар загальною вартістю 2 499 758,97 грн. Означена поставка була здійснена в межах передбаченого договором строку поставки, тобто до 31.12.2023. Враховуючи зміну потреб замовника та реального фінансування видатків, відповідно до пункту 8.2.3 договору, 16.06.2023 ФОП Безим`янна Е. М. та КНП "КМКЕЦ" уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою виклали специфікацію № 1 до цього правочину в новій редакції, а також внесли зміни до пункту 3.1 договору, виклавши його в редакції, за якою скоригована ціна договору, з урахуванням зменшення обсягів закупівлі товарів, становить 2 499 758,97 грн без ПДВ. В оновленій специфікації до договору його сторони також передбачили здійснення ФОП Безим`янною Е. М. на користь КНП "КМКЕЦ" поставки товару на загальну суму 2 499 758,97 грн. Відтак, за вищенаведеними видатковими накладними № 2405-23-1 на суму 1 705 702,97 грн, № 2405-23-2 на суму 41 416,00 грн та № 2405-23-3 на суму 752 640,00 грн, підписаними сторонами без жодних зауважень чи заперечень, а також без оформлення замовником будь-яких актів невиконання умов Договору, ФОП Безим`янна Е. М. поставила КНП "КМКЕЦ" весь обсяг товару, погодженого сторонами в договорі та специфікації до нього (у новій редакції), а вказана поставка відбулася протягом передбаченого договором строку поставки. Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження дійсного допущення ФОП Безим`янною Е. М. прострочення поставки погодженого сторонами товару на загальну суму 816 923,70 грн, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог КНП "КМКЕЦ" про стягнення з постачальника нарахованих сум пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних. Отже, рішення суду першої інстанції в цій частині слід залишити без змін. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Нормою ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України). З огляду на викладені обставини, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з КНП "КМКЕЦ" на користь ФОП Безим`янної Е. М. інфляційних втрат та трьох процентів з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цим вимог, в решті рішення слід залишити без змін. Судові витрати Відповідно до частин 4 та 14 статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції здійснює перерахунок судових витрат згідно з ст. 129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (КНП "КМКЛ №18") на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі №910/8313/25 задовольнити частково. Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі № 910/8313/25 в частині стягнення 39 050, 78 грн 3 % річних, 104 073, 01 грн інфляційних втрат. В цій частині ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі №910/8313/25 змінити, виклавши пункт 2 його резолютивної частини в такій редакції: "2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (КНП "КМКЛ №18") (01030, місто Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 17, ідентифікаційний номер 01993776) на користь Фізичної особи-підприємця Безим`янної Еліни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 568 141 (п`ятсот шістдесят вісім тисяч сто сорок одну) грн 30 коп. основного боргу та 8 522 (вісім тисяч п`ятсот двадцять дві) грн 12 коп. судового збору за подання позовної заяви.". В решті рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі № 910/8313/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Безим`янної Еліни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (КНП "КМКЛ №18") (01030, місто Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 17, ідентифікаційний номер 01993776) 2 617 (дві тисячі шістсот сімнадцять) грн 41 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України. Повна постанова складена 22.06.2026. Головуючий суддя І.П. Ходаківська Судді С.В. Владимиренко А.М. Демидова