Постанова КАС ВС № 320/43936/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 року м. Київ справа № 320/43936/23 адміністративне провадження № К/990/37970/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Шишова О. О., суддів: Желтобрюх І. Л., Яковенка М. М. за участю: секретаря судового засідання Івченка М. В. представника позивача Чорного М. В. представника відповідача Сливки А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції справу за позовом Підприємства об`єднання громадян «Центр реабілітації «Регент» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року (складене у складі головуючого судді Кушнової А. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Ганечко О. М., суддів Василенка Я. М., Кузьменка В. В.) у справі №320/43936/23 УСТАНОВИВ: І. Суть спору

1. Підприємство об`єднання громадян «Центр реабілітації «Регент» (далі - ПОГ «Центр реабілітації «Регент», платник податків) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС, податковий орган), у якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 30.10.2023 № 0201050705 (форма «В3»).

2. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про протиправність результатів позапланової виїзної перевірки підприємства з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за червень 2023 року, з огляду на невідповідність наказу про проведення цієї перевірки вимогам податкового законодавства України. 2.1. На думку позивача, оскільки наказ не містить обов`язкового реквізиту - періоду перевірки, що унеможливлює та ускладнює розуміння платником податку чіткої темпоральної межі контрольного заходу. Вказані обставини нівелюють правомірність проведеної перевірки підприємства, тому податкове повідомлення-рішення, прийняте за її результатами, підлягає скасуванню, як протиправне. 2.2. Уточненою позовною заявою доповнено позов додатковою підставою. Позивачем зауважено на тому, що відповідно до висновків акта спірної перевірки підставою для прийняття податкового повідомлення рішення стало не надання на запит ГУ ДПС у Київській області копій документів, що стосувалися предмета перевірки, а саме щодо проведення імпортних операцій по сумам, які заявлені до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника. Разом з тим, такі документи надавалися підприємством відповідачу. Крім того, акт про ненадання позивачем таких документів на запит відповідача відсутній та останнім, в порушення норм податкового законодавства України, не складався. У свою чергу, позивач наголошує, що у позивача наявні усі первинні документи, якими підтверджуються як взаємовідносини з постачальниками, так і проведення імпортних операцій, зокрема, вантажно-митні декларації, які є належним підтвердженням права позивача на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Проте жоден з наданих позивачем під час перевірки документів не взято до уваги та не оцінено відповідачем на предмет відповідності вимогам законодавства до оформлення та змісту. 2.3. У той же час позивач зауважив, що сплачений податок на додану вартість при митному оформленні імпорту продукції зарахований до державного бюджету, що не заперечується відповідачем. ІІ. Рішення судів першої і апеляційної інстанцій, мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року, позов задоволено. 3.1. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що: - наказ про проведення спірної перевірки не містив правильного періоду перевірки; - запит контролюючого органу про надання документів, адресований позивачу в межах спірної перевірки, не відповідав вимогам ПК України щодо його оформлення та змісту, ненадання документів на який було єдиною підставою, вказаною у акті перевірки, для висновку про відмову в отриманні позивачем бюджетного відшкодування; - акт про ненадання документів на запит у відповідності до ПК України відповідачем не складався, як і не складався опис отриманих від платника податків документів під час спірної перевірки, які було перевірено контролюючим органом суцільним порядком; - акт перевірки позивачу надіслано поштою, у той час, як ПК України передбачає первісно особисте вручення акта перевірки суб`єкту документальної виїзної перевірки (його уповноваженій особі) у разі відсутності виняткових обставин, існування яких відповідачем не доведено; - відсутність доказів належного вручення позивачу акта перевірки, направленого 08 вересня 2023 року, що зумовило порушення передбаченого ПК України права позивача на подання заперечень на акт перевірки та надання документів, що стосувалися предмета перевірки для спростування викладених у акті висновків; - акт перевірки вручено після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що суперечить нормам ПК України. ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

4. Відповідач не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. 4.1. Управління у касаційній скарзі зазначило підставою касаційного оскарження пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 4.2. Суди попередніх інстанцій ухвалюючи рішення в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 жовтня 2023 року №0201050705 за формою «ВЗ» про відмову в отриманні суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за червень 2023 року на суму 47 884 983, 00 грн. застосувавши норми ст. 9, ст. ст. 72 - 78, ст. 90, ст. 246 КАС України, порушивши принцип диспозитовності та не врахувавши висновки Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №824/399/17-a, від 13.11.2019 у справі №1240/2611/18, від 29.05.2020 №804/1834/16, від 08.09.2021 №816/228/17. 4.3. Судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суди попередніх інстанції визнали встановленими. 4.4. ГУ ДПС звертає увагу, що безпосередньо в акті перевірки зафіксовано факт ненадання позивачем на запит податкового органу документів щодо проведення імпортних операцій по сумах, які заявлені до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації за листопад, грудень 2022 та січень, лютий 2023. Відсутність окремого акта про не надання позивачем документів не може слугувати підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб податкового органу з його складання не створюють жодних правових наслідків для платника податків. 4.5. Податковий орган зауважує, що витребувані документи позивачем не надано та не надіслано відповідачу й після завершення спірної перевірки, з огляду на що, у ГУ ДПС у Київській області були підстави для висновку про відмову в отриманні позивачем бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за червень 2023 року на загальну суму 47 884 983,00 грн та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. 4.6. Висновки Київського окружного адміністративного суду та Шостого апеляційного адміністративного суду про відсутність обов`язкового реквізиту наказу від 17 серпня 2023 року №1539-п, а саме періоду перевірки є помилковими, оскільки неправильне зазначення у наказі на проведення перевірки ніяким чином не впливає на права та обов`язки позивача. Більш того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не вийшов за межі перевірки та досліджував саме ті періоди господарської діяльності ПОГ «Центр реабілітації «Регент» у яких виникло від`ємне значення з податку на додану вартість. Відповідач зазначає, що позивач не заперечував факт отримання акту перевірки саме 09 жовтня 2023 року, разом з тим Київський окружний адміністративний суд в порушення принципу диспозитивності вийшов за межі позовних вимог. Також, під час апеляційного розгляду, представник позивача не заперечував факт отримання акту перевірки саме - 09 жовтня 2023 року. Проте, такі пояснення залишено Шостим апеляційним адміністративним судом поза увагою та жодним чином не відображено у постанові від 11 червня 2025 року. 4.7. Щодо висновків судів першої та апеляційної інстанції в частині надання/ненадання документів під час проведення перевірки ГУ ДПС зауважує, що 28 серпня 2023 року (в перший день проведення спірної перевірки) директору ПОГ «Центр реабілітації «Регент» під розписку були вручені: наказ про проведення перевірки, направлення на проведення перевірки та запит контролюючого органу про подання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки, яким запропоновано позивачу надати до перевірки усі документи (копії документів), що безпосередньо стосуються її предмету.

5. Позивачем не подано відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті вимог.

6. У додаткових поясненнях представник позивача наголошує на правильності висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення.

7. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги касаційної скарги. Представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечив, просив у задоволенні касаційної скарги відмовити. IV. Установлені судами фактичні обставини справи. 8. 03 серпня 2023 року ПОГ «Центр реабілітації «РЕГЕНТ» подано до ГУ ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2023 року з додатками: довідкою про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду (Д2); розрахунком суми бюджетного відшкодування (Д3) на суму 47 884 983,00 грн, прийняття яких підтверджується квитанцією №2 від 03 серпня 2023 року.

9. На підставі вимог підпункту 191.1.6 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, ГУ ДПС прийнято наказ від 17 серпня 2023 року №1539-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПОГ «Центр реабілітації «РЕГЕНТ» (податковий номер 36243220, вул. Ботанічна, буд. 1/б, м. Бориспіль, Київська область, 08301) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету та з урахуванням від`ємного значення податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за січень; липень, листопад - грудень 2023 року (далі також - спірна перевірка). Відповідно до наказу, дата початку перевірки: 28 серпня 2023 року; тривалість перевірки: 5 робочих днів.

10. На підставі наказу ГУ ДПС складені направлення на перевірку від 18 серпня 2023 року №5984 та №5981. Згідно із змістом направлень, останні із службовими посвідченнями посадових осіб органу ДПС, уповноважених на перевірку, пред`явлені директору підприємства 28 серпня 2023 року об 11:00 год., копію наказу вручено директору підприємства 28 серпня 2023 року об 11:05 год., що підтверджується власноручним підписом останнього.

11. У матеріалах справи також міститься запит податкового органу про подання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 29 серпня 2023 року №1 «Про надання документів», який вручено директору підприємства 28 серпня 2023 року об 11:10 год. згідно з власноручним підписом останнього.

12. Про результати документальної позапланової виїзної перевірки підприємства щодо дотримання податкового законодавства при нарахуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додатку вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету ГУ ДПС складено акт від 08 вересня 2023 року №19156/10-36-07-05/36243220, за висновками якого, підприємству відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за червень 2023 року на загальну суму 47 884 983,00 грн.

13. Згідно з розділом 3.3 «Результати перевірки від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету» акта перевірки, вищевказаний висновок мотивовано тим, що в порушення податкового законодавства станом на дату реєстрації акта перевірки уповноваженим представником підприємства не надано до перевірки документи (копії документів), що безпосередньо стосуються предмету перевірки, які контролюючим органом запропоновано платнику податків надати у відповідь на запит №1/10-3-07-05 від 28.07.2023.

14. У акті перевірки було допущена помилка у даті запиту №1/10-3-07-05, тобто помилково вказано дату 28 липня 2023 року, в той час, як правильною датою є 29 серпня 2023 року. Крім того, представником відповідача зазначено, що запит, вказаний у акті перевірки, є запитом від 29 серпня 2023 року № 1, який вручено позивачу 28 серпня 2023 року, та повідомлено, що інші запити в межах спірної перевірки платнику податків не направлялися.

15. В акті перевірки податковим органом зазначено, що заперечення на висновки спірної перевірки позивачем не викладалися, директором підприємства акт перевірки не підписувався, примірник акта перевірки останньому відповідачем нарочно не вручався та направлений поштовим зв`язком. Заперечення на акт перевірки позивачем до ГУ ДПС не направлялися.

16. У подальшому, на підставі акта перевірки та пунктів 200.1, 200.4, 200.7, 200.8, 200.9 статті 200 ПК України, у зв`язку з виявленням відсутності права на отримання бюджетного відшкодування за період червень 2023 року та відсутності права на врахування суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 47 884 983,00 грн. ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2023 року №0201050705 (форма «В3»). V. Оцінка Верховного Суду

17. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

18. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

19. Згідно з підпунктом «ґ» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

20. Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

21. Відповідно до абзацу 1 пункту 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Отже, у разі наявності фактів увезення товарів на митну територію України, сплати податку на додану вартість до державного бюджету, наявності митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку та яка посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, платник податку має право на податковий кредит.

22. Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума датку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

23. Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

24. За визначенням, наведеним у частині першій статті 74 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

25. Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 був затверджений Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 651), який визначає правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3 (далі - додаткові аркуші), специфікації форми МД-8 (далі - специфікація), порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6 (далі - доповнення), випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.

26. Згідно з пунктом 47 Порядку № 651 графа 47 «Нарахування платежів» заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу Х Митного кодексу України) вивізного мита та/або внесення плати за виконання митних формальностей поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів (далі - плата), за МД. У графі наводяться відомості про нарахування митних платежів. Відомості про нарахування плати наводяться тільки в ЄАД. У першій колонці «Вид» зазначається код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами. У четвертій колонці «Сума» зазначається нарахована сума вивізного мита чи плати. Розмір плати визначається залежно від кількості зазначених у колонці «Основа нарахування» годин з урахуванням установленого законодавством розміру плати за одну годину. У п`ятій колонці «Спосіб платежу» зазначається код способу розрахунку відповідно до класифікатора способів розрахунку. Відповідно до Класифікатора видів надходжень до бюджету, що контролюється митними органами: код виду надходжень 020 - мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання; код виду надходжень 028 - податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання.

27. Згідно з абзацом 2 пункту 9 Порядку № 651 графа 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» при декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та пов`язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, у графі зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис: «Див. доп.», а в доповненні наводяться відомості про комітента.

28. Відтак, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Таке розуміння ПК України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

29. Таким чином, однією з обов`язкових умов, з якими пов`язується право платника податків на отримання бюджетного відшкодування, є факт сплати таких сум до державного бюджету або постачальникам.

30. З огляду на зміст касаційної скарги та мотивів, якими керувались суди попередніх інстанцій, Верховний Суд уважає за необхідне зазначити наступне. Щодо висновку судів попередніх інстанцій про відсутність у наказі про проведення перевірки «правильного періоду» перевірки.

31. Однією з підстав позову платник податків зазначив про відсутність у наказі обов`язкового реквізиту періоду перевірки, що унеможливлює та ускладнює розуміння платником податку чіткої темпоральної межі контролюючого заходу.

32. Суд першої інстанції зазначив, що періодом діяльності, що підлягав перевірці згідно з Наказом, вказано: «за січень, липень, листопад - грудень 2023 року», у той час, як спірна перевірка стосувалася питання дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Суд виснував, що визначений у наказі період діяльності, що підлягав перевірці, унеможливлював проведення відповідачем спірної перевірки за вказаний ним у і період діяльності, а саме за листопад - грудень 2023 року, який на дату її проведення (28 серпня 2023 року) ще не настав.

33. Суд апеляційної інстанції зазначив, що під час розгляду спору було встановлено, що відповідачем вказано періоди діяльності, що підлягали перевірці правильно - листопад, грудень 2022, січень - лютий 2023, червень 2023. Проте, суду не надано жодних доказів, які б свідчили про внесення змін або виправлень до наказу в частині періоду діяльності підприємства, що підлягав перевірці, на день його вручення позивачу.

34. Так, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

35. За змістом підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

36. Пунктом 78.4 статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

37. Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Тобто, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місцем проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

38. Відповідно до п. 81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

39. Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

40. Як убачається з матеріалів справи ПОГ «ЦР «Регент» подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2023 року (від 03 серпня 2023 року, реєстраційний номер 9193501252) від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ), у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, 3 наступними додатками: - довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2); - розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3); - заява про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4).

41. У декларації за червень 2023 року позивачем самостійно задекларовано, що від`ємне значення у розмірі 55 753 287 грн. (рядок 19 декларації), яке бере участь в обрахунку заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за звітний податковий період, виникло у попередніх звітних періодах.

42. Наказ від 17 серпня 2023 року №1539-п містить період діяльності, який буде перевірятися, а саме червень 2023 року, у тому числі заявленого бюджетного відшкодування з бюджету та з урахуванням від`ємного значення податку на додану вартість, задекларованого в попередніх звітних періодах за січень; липень, листопад - грудень 2023 року. Дата початку перевірки 28 серпня 2023 року. Разом із тим, зі змісту акту перевірки вбачається (п. 3.3.2 розділу 3.3 Результати перевірки від`ємного значення з ПДІВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування розділ III Декларації), що періодами, які перевірялись є лютий 2023 року, січень 2023 року, грудень 2022 року, листопад 2022 року.

43. Верховний Суд зауважує, що наказ про проведення перевірки є документом на підставі якого податковий орган може приступити до проведення перевірки. З моменту пред`явлення належно оформленого наказу виникає процесуальна підстава для допуску посадових осіб до перевірки, а відтак розпочинається реалізація заходів податкового контролю, які можуть впливати на майнову та правову сферу суб`єкта господарювання.

44. Із змісту копії Додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ)» вбачається, що позивачем здійснено розрахунок від`ємного значення з податку на додану вартість за такі періоди: 11 місяць (листопад) 2022 року, 12 місяць (грудень) 2022 року, 1 місяць (січень) 2023 року, 2 місяць (лютий) 2023 року.

45. Отже, саме вказані періоди підлягали дослідженню в межах спірної перевірки та мали б бути зазначені у наказі, у той час, зазначені у податковій звітності періоди сплаченої позивачем на користь постачальників товарів/послуг суми податку виключають можливість уважати вказані у наказі періоди діяльності, що підлягали перевірці, технічною помилкою, оскільки невідповідність таких є не лише у році сплати податку (зазначено лише 2023), а й у місяцях (зазначено липень, натомість лютий не зазначено).

46. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про внесення змін або виправлень до наказу в частині періоду діяльності підприємства, що підлягав перевірці, на день його вручення позивачу.

47. За наведеного вище, Верховний Суд уважає, що такий недолік в оформленні рішення про призначення перевірки свідчить про порушення вимог статі 81 ПК України у частині визначення податковим органом періоду діяльності, який буде перевірятися.

48. Стосовно висновків судів першої та апеляційної інстанції про невідповідність запиту податкового органу про надання документів вимогам ПК України, Верховний Суд зазначає таке.

49. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 22 травня 2024 року по справі №813/3243/17 указав, що посилання Товариства на окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов`язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 ПК України, та, як наслідок, бути у цій справі підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

50. У цьому випадку Верховний Суд зазначає, що окремі дефекти запиту у вигляді не конкретизування підстав для вирішення оспорюваного питання значення немає, оскільки відповідно до усталеної судової практики за умови відображення мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави надіслання запиту, такий не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства.

51. Крім того, запит про надання документів, про невідповідність вимогам Закону якого наголошували суди попередніх інстанцій, складено та вручено платнику з метою реалізації права отримання у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи вже під час перевірочного заходу (ст. 85 ПК України). Щодо вручення акту документальної позапланової перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення.

52. За правилами абзацу першого пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

53. У постановах від 29 травня 2020 року у справі №826/27811/15, від 06 серпня 2019 року у справі №160/8441/18, від 31 січня 2020 року у справі №826/15328/18, від 03 жовтня 2023 року у справі №420/534/20 Верховний Суд сформулював такі висновки.

54. Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

55. У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2026 року у справі №320/28354/24 суд касаційної інстанції зазначав, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об`єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.

56. Так, відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

57. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

58. Суд першої інстанції установив, що до позовної заяви позивачем долучено супровідний лист ГУ ДПС у Київській області від 15 листопада 2023 року №55061/6/10-36-07-05 «Про надання копії акта по ПОГ «Центр реабілітації «Регент»», відповідно до змісту якого ГУ ДПС у Київській області на лист ПОГ «ЦР «Регент» від 14.11.2023 №1411-23 (вх. ГУ ДПС у Київській області від 14.11.2023 №70166/6) надає належним чином завірену копію акта від 08.09.2023 №1915610-36-07-05/36243220 з доказами направлення. В якості доказів направлення надані копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (трек-номер 0830201375277) та фіскального чека АТ «Укрпошта».

59. Відповідачем на підтвердження надіслання акта перевірки позивачу також надано суду вищевказану копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (трек-номер 0830201375277) та фіскальний чек АТ «Укрпошта».

60. Дослідивши цю копію рекомендованого поштового повідомлення, судом першої інстанції установлено, що адресатом вказано «ПОГ ЦР РЕГЕНТ», в графі поштова адреса вказано: Бориспіль, Київська обл., 08301. Дата направлення 08.09.2023. Дата вручення за довіреністю особі, за підписом «Чайковськ» (нерозбірливо) 09.10.2023. На переконання суду, вказаний документ не може вважатися достовірним доказом направлення позивачу копії акта перевірки, в розумінні статті 75 КАС України.

61. Суди установили з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що адресою місцезнаходження Підприємства (код 36243220) є « 08301, Україна, Бориспільський р-н, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Ботанічна, будинок 1/6», у той час, як у рекомендованому поштовому повідомленні вказано адресу «Бориспіль, Київська обл., 08301» без зазначення вулиці та номеру будинку. Фіскальний чек АТ «Укрпошта» також містить відомості про адресу «Бориспіль, Київська обл., 08301».

62. Суд першої інстанції поставив під сумнів факт вручення 09.10.2023 направленого за трек-номером 0830201375277 поштового відправлення уповноваженій особі за довіреністю саме позивача, враховуючи ті обставини, що позивачем до ГУ ДПС у Київській області 14.11.2023 направлено лист №1411-23, яким останній просив надати копію акта перевірки.

63. Крім того, суд зазначав, що зі змісту рекомендованого поштового повідомлення не вбачається за можливе встановити, який саме документ направлявся листом за трек-номером 0830201375277, оскільки відомості у рекомендованому повідомленні про документ, який направляється, накшталт «акт перевірки від 08.09.2023», відсутні.

64. Отже, враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав уважати доведеними обставини належного вручення позивачу копії акта перевірки 09.10.2023, тому саме з 15.11.2023 підлягав обчисленню строк у 10 робочих днів на реалізацію позивачем права на подання заперечень.

65. У касаційній скарзі податковий орган звертає увагу на те, що позивач у позовній заяві, з урахуванням її уточнень не заперечував, що всі документи пов`язані з документальною перевіркою, направлялись на податкову адресу, як і отримання акту перевірки саме - 09 жовтня 2023 року. Між цим, відповідач наголошує на тому, що позивач не обґрунтовував підстави позову не отриманням акту перевірки та позбавленням його права на подання заперечень.

66. Разом із тим, податковим органом не надано належних доказів направлення акта перевірки на податкову адресу позивача. Під час розгляду справи у суді касаційної інстанції відповідач також не спростував установлених судами обставин щодо направлення акту перевірку та не надав пояснення, які б спростували висновки судів попередніх інстанцій.

67. Верховний Суд уважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що відсутність доказів належного вручення позивачу акта перевірки, направленого 08 вересня 2023 року, зумовило порушення передбаченого ПК України права позивача на подання заперечень на акт перевірки та надання документів, що стосувалися предмета перевірки для спростування викладених у акті висновків.

68. Між цим, така сукупність обставин, як: вручення платнику податків копію наказу про проведення перевірки, який містить відмінні періоди ніж ті, які перевірялись за змістом акту перевірки; отримання такого акту перевірки після прийняття податкового повідомлення-рішення, що призвело до позбавлення надання заперечень на акт перевірки та первинних документів за періоди, які охоплені перевіркою, свідчить про порушення відповідачем процедури проведення контрольного заходу. Процедурні порушення організації перевірки у цій справі свідчать про порушення принципу правової визначеності, є суттєвими та порушують права суб`єкта господарювання. Щодо висновків податкового органу про ненадання позивачем документів, що слугувало висновкам про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період червень 2023 року та відсутності права на врахування суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, Верховний Суд зазначає таке.

69. Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

70. Цьому обов`язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.

71. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 ПК України).

72. Верховний Суд вже неодноразово аналізував положення статей 44, 85 ПК України у їх взаємозв`язку і сформовані ним підходи щодо застосування означених норм податкового законодавства є усталеними.

73. Так, зокрема, але не виключно, у постановах від 29.05.2020 (справа №826/27811/15), від 06.08.2019 (справа №160/8441/18), від 31.01.2020 (справа №826/15328/18), від 03.10.2023 (справа №420/534/20) Верховний Суд сформулював такий висновок: Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

74. Поряд з цим, факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Про це Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема, у постановах від 26.01.2021 у справі №814/3617/14, від 03.03.2021 у справі №824/638/18-а, від 08.09.2022 у справі №640/26351/20, від 11.07.2023 у справі №822/554/17, від 10.01.2023 у справі №814/876/16 тощо).

75. Крім того, у постанові від 08.09.2019 (справа №802/1069/13-а) Верховний Суд також зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов`язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.

76. Також у постановах від 08.09.2019 (справа №802/1069/13-а), від 01.04.2020 (справа №640/637/19), від 04.03.2020 (справа №0440/5658/18) Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки.

77. При цьому, у постановах від 24.02.2020 (справа №440/4443/18), від 27.04.2022 (справа №420/13197/20) Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.

78. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим, платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об`єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.

79. Так, судами попередніх інстанцій зі змісту акту перевірки встановлено: «Перелік документів, які було використано при проведенні перевірки» зазначено: декларації з ПДВ з додатками: отримані, видані податкові накладні; копії товарно-транспортних накладних; накладні, акти виконаних робіт, чеки на придбання ТМЦ та послуг; договори (придбання, поставки, оренди), контракти; оборотно-сальдові відомості бухгалтерського обліку. Усі ці документи загалом стосуються періоду червень 2023, листопад, грудень 2022, січень, лютий 2023, та перевірені суцільним порядком. На сторінці 15 акта перевірки зазначено про ненадання позивачем укладених контрактів з імпортерами, у зв`язку з чим не можливо розкрити змісту операцій таких як: предмет контракту, умови поставки (згідно з «Інкотермс 2010»), дати поставки, загальної вартості, умови оплати за поставлений товар, умови приймання товару, встановлення фактичного нерезидента імпортованого товару.».

80. Як установили суди попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, акт про відмову у наданні позивачем документів на запит податкового органу, який би підтверджував факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки, не складався.

81. Верховний Суд зауважує, що акт перевірки містить суперечливу інформацію стосовно ненадання позивачем документів, а його зміст очевидно свідчить, що позивач під час проведення перевірки надавав певний обсяг документів та ставить під сумнів обґрунтованість висновків податкового органу.

82. Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що акт документальної перевірки є не лише одним із основних носіїв податкової інформації, але й також - доказом у адміністративній справі щодо оскарження податкових повідомлень-рішень відповідно до норм статті 72 КАС України, оскільки такі рішення контролюючого органу приймаються безпосередньо на підставі такого акта. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем 200.1 статті 200, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України з у рахуванням вимог пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 30.10.2023 №0201050705 підлягає скасуванню як протиправне.

83. Суд указує на те, що обґрунтування касаційної скарги відповідача зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.

84. З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін. VI. Судові витрати

85. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

86. Повний текст судового рішення складено 23 червня 2026 року.

87. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі №320/43936/23 - залишити без змін.

3. На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

4. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий О. О. Шишов Судді І. Л. Желтобрюх М. М. Яковенко