Ухвала КАС ВС № 640/2884/19

УХВАЛА 23 червня 2026 року м. Київ справа №640/2884/19 адміністративне провадження №К/990/27289/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Яковенка М.М., Ханової Р.Ф., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі №640/2884/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, УСТАНОВИВ: До Верховного Суду 12.06.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі №640/2884/19. Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0057581404 від 12.11.2018, яким донараховано суму податку на додану вартість в загальному розмірі 79.696,25 грн, у тому числі основний платіж 63.757,00 грн, штрафні санкції 15.939,25 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.11.2018 №0057581404 на суму 14.965,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСАВІ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 360,72 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження. При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне. Касаційну скаргу подано вдруге 12.06.2026, попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 03.06.2026. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, в обґрунтування якого зазначено про право на повторне звернення з касаційною скаргою, вчинено посилання на практику Верховного Суду щодо поновлення процесуальних строків. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України); - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України); - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України). У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Податковим органом вказано підставою касаційного оскарження пункти 1 та 4 частини 4 статті 328 КАС України, вчинено посилання на пункти 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.01.2019 у справі №821/628/17, від 11.05.2023 у справі №640/4730/20, від 31.01.2024 у справі №640/1595/21, від 21.01.2020 у справі №2а-0870/1161/11, від 01.02.2023 у справі №300/1753/21, від 05.05.2023 у справі №1340/5998/18, від 31.01.2024 у справі №640/1595/21, від 20.02.2018 у справі №817/537/17, від 28.02.2018 у справі №826/7986/13-а, від 31.10.2018 у справі №826/24810/15, від 06.06.2018 у справі №826/20003/14, від 30.01.2018 у справі №826/2747/13-а тощо. На думку скаржника, суди не дослідили реальну можливість виконання робіт контрагентами, формально прийнявши первинні документи як достатній доказ, не перевіривши відсутність матеріально-технічних та трудових ресурсів у контрагентів; дефектність первинних документів (реквізити рахунків у договорах відкриті пізніше дати підписання договорів); наявність вироку щодо директора ТОВ «СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ»; показання свідка ОСОБА_1 (директор ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН») у межах кримінального провадження; відсутність ділової мети господарських операцій. Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справи, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів. Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем документи у своїй сукупності є достатніми, належними та допустимими доказами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «ДІСАВІ» та ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН». Факт здійснення оплати за виконані роботи у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням та банківською випискою, додатково свідчить про реальне виконання договірних зобов`язань сторонами та спрямованість операції на досягнення економічного результату. Податковим органом не було проведено ні зустрічних звірок, ні планових або позапланових перевірок ТОВ «УКРБУД КОНСТРАКШН» за відповідний звітний період, а висновки перевірки позивача ґрунтуються виключно на податковій інформації, яка не була перевірена в ході проведених в установленому порядку перевірок або звірок його контрагента, під час яких було б реально досліджено первинну документацію контрагента та відповідність інформації, вказаної таким платником податків у його податковій звітності. Судами зазначено, що відповідачем не надано суду належних, достатніх та беззаперечних доказів, які б у своїй сукупності свідчили про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій або про узгодженість дій позивача з його контрагентом, спрямованих на отримання неправомірної податкової вигоди. При цьому судами враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.01.2018 у справі №820/11856/13-а, від 31.01.2018 у справі №826/245/14, від 06.02.2018 у справі №810/6695/14, від 04.04.2018 у справі №808/2519/15, від 18.10.2019 у справі №813/300/16, від 23.04.2019 у справі №825/1610/17, від 03.02.2022 у справі №640/11220/20, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16, від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 17.06.2021 у справі №826/1158/18, від 01.07.2021 у справі №822/1722/18, від 06.10.2021 у справі №2340/2731/18, від 31.05.2024 у справі №826/9244/16, від 14.01.2025 у справі №640/4534/20, від 17.03.2026 у справі №160/18728/24, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2022 у справі №160/3364/19. Контролюючим органом такі висновки та правильність врахування практики Верховного Суду не спростовано. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України). Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відтак, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України. Відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. До касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. Скаржником не надано документ про сплату судового збору. Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позов було подано у 2019 році. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн. Згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому у відповідності до частини 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Касаційну скаргу надіслано через систему «Електронний суд». Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Отже, скаржнику слід сплатити 3073, 60 грн судового збору (1921,00 грн * 200% * 0,8) та надати до суду оригінал платіжного документа. Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір. Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі № 640/2884/19 залишити без руху. Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору за подання касаційної скарги та надання оригіналу платіжного документа. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... І.А. Васильєва М.М. Яковенко Р.Ф. Ханова , Судді Верховного Суду