Постанова 4857 № 260/6699/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/6699/24 пров. № А/857/27057/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Мандзія О.П., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я., за участю секретаря судового засідання Березюка Д.О., позивача (апелянта) ОСОБА_1 , представника позивача (апелянта) Карповича А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі №260/6699/24 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, Ради адвокатів Закарпатської області, Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України про встановлення відсутності повноважень, визнання протиправним і нечинним рішення, - суддя в 1-й інстанції Желік О.М., дата ухвалення рішення 06.04.2026, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту судового рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі апелянт, позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (далі відповідач 1, КДКА Закарпатської області), Ради адвокатів Закарпатської області (далі - відповідач 2, РАЗО), Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України (далі відповідач 3, НААУ в особі РАУ), в якій, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 23.06.2025 за вх. №20869/25 (Т.1, а.с.54-73), просила: - відповідно до п. 5 ч. 2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановити відсутність повноважень у Ради адвокатів України в особі адвокатів: Ізовітова Лідія Павлівна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №3 від 15.01.2003); Гвоздій Валентин Анатолійович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №207 від 21.10.2002); Кухар Олексій Іванович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №304 від 19.12.2003); Колесников Ігор Валерійович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №833 від 21.12.2006); Лазарчук Ганна Валеріївна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №4385 від 04.07.2012); Тельман Анатолій Григорович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №227 від 23.06.2003); Кривошапка Антон Анатолійович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №1444 від 17.10.2005); Гордєєв Юрій Володимирович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №543 від 24.04.2009); Величко Лариса Юріївна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №779 від 14.01.2008); Головченко Ольга Олександрівна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №614 від 05.12.2002); Горощенко Любов Володимирівна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №55 від 15.09.2003); Гринь Людмила Василівна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №37 від 08.09.2017); Гришин Ярослав Володимирович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №388 від 27.04.2011); ОСОБА_2 (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №290 від 19.12.2003); Каденко Оксана Олегівна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №360 від 04.08.2005); Калюжна Барбара Володимирівна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №750 від 06.04.1998); Комарницька Оксана Омелянівна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №21 від 29.06.1993); Кошеля Василь Васильович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №21/76 від 16.12.2002); ОСОБА_3 (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №116 від 15.04.1994); Осика Сергій Валентинович (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №1113 від 29.10.1998); ОСОБА_4 (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №315 від 07.03.2000); ОСОБА_5 (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №231 від 09.10.2020); ОСОБА_6 (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №220 від 29.09.1994); ОСОБА_7 (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №9/221 від 30.12.1993); ОСОБА_8 (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №451 від 23.01.2012); - відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 245 КАС України встановити відсутність у адвоката ОСОБА_9 (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №21/575 від 21.12.2006) повноважень голови Ради адвокатів Закарпатської області; - відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 245 КАС України встановити відсутність у адвоката ОСОБА_10 (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №21/8 від 11.11.2002) повноважень голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області; у адвокатів Гончарова Валентина Вікторовича (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №21/212 від 11.11.2002), Бухтоярова Оксана Василівна (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №816 від 26.07.2019), ОСОБА_11 (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №21/463 від 18.07.2005), ОСОБА_12 (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №21/367 від 11.11.2002), ОСОБА_13 (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №21/536 від 12.07.2006), ОСОБА_14 (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №21/400 від 04.10.2004) повноважень членів дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області; - визнати протиправним і нечинним рішення Ради адвокатів України від 21.09.2020 №69 «Про затвердження роз`яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування». В обґрунтування позову, з врахуванням вказаної вище заяви про зміну предмета позову, позивач навела наступні доводи та міркування. Щодо повноважень членів КДКА Закарпатської області зазначено, що відповіддю від 26.09.2024 за №1603/0/2-24 секретар РАУ ОСОБА_15 повідомив, що установчою конференцією адвокатів Закарпатської області 06.10.2021 обрано голову КДКА Закарпатської області, членів Дисциплінарної палати КДКА, дата початку визначеного законом п`ятирічного строку повноважень 08.10.2017 та дата завершення 08.10.2021. Надалі 18.03.2017 конференцією адвокатів Закарпатської області на другий п`ятирічний строк обрано, зокрема, голову КДКА Закарпатської області Немеша П.Ф., членами ДП КДКА Закарпатської області, зокрема: ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , Дата початку повноважень (2-й термін) 09.10.2017, дата завершення 09.10.2022. Визначений законодавством п`ятирічний строк повноважень ОСОБА_17 , ОСОБА_11 розпочався 18.03.2017, дата закінчення 18.03.2022. При цьому, у встановленому положеннями ч. 2 ст. 50 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» порядку повноваження ОСОБА_17 та ОСОБА_11 не продовжувалися. Позивач стверджує про відсутність після 09.10.2022 у адвоката ОСОБА_10 законних прав та повноважень голови КДКА Закарпатської області; у адвокатів ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , Зеленяка С.П., ОСОБА_12 , законних прав та повноважень членів КДКА Закарпатської області та відсутності після 18.03.2022 у адвокатів ОСОБА_17 та ОСОБА_11 законних підстав та повноважень членів ДП КДКА. Щодо РАУ, то позивач вказала, що відсутні повноважень після 18.11.2022 у адвокатів: ОСОБА_18 як секретаря РАУ; ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_2 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_3 , ОСОБА_32 , ОСОБА_4 , ОСОБА_33 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 законних прав та повноважень членів РАУ; ОСОБА_34 законних прав та повноважень голови/члена РАУ за посадою голови НААУ; ОСОБА_35 (03.07.2015 достроково повноваження члена РАУ закінчилися, іншого його обрання членом РАУ не було), ОСОБА_36 законних прав та повноважень заступників голови/членів РАУ. Щодо повноважень голови РАЗО, то відповіддю від 26.09.2024 за №1603/0/2-24 секретар РАУ ОСОБА_15 повідомив, що Установчою конференцією адвокатів Закарпатської області 06.10.2012 обрано головою РАЗО ОСОБА_9 , дата початку визначеного законодавством п`ятирічного строку повноважень 06.10.2012, дата закінчення 06.10.2017. В подальшому 18.03.2017 конференцією адвокатів Закарпатської області на другий п`ятирічний строк обрано голову РАЗО ОСОБА_9 , п`ятирічний строк повноважень розпочався 07.10.2017, дата закінчення повноважень 07.10.2022. Крім того, позивач стверджує, що голова та члени ради адвокатів регіону обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п`яти років та адреса місяця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, місті Севастополі і відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п`ять років. Позивач наголосила, що станом на 2006 рік ОСОБА_9 не міг в законний спосіб отримати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 21.12.2006 за №21/575, а дублікати свідоцтва про право ОСОБА_9 на заняття адвокатською діяльністю є офіційно підробленим документом. Особливу увагу позивач акцентує на тому, що особа, яка позиціонує себе як голова РАЗО ОСОБА_9 , систематично, свідомо, умисно, тривалий час займався підробленням документів та своїх особистих даних для можливості отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Оригінал свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю 21.12.2006 за №21/575 ніколи не існував, отже всі без виключення копії зазначеного свідоцтва є недійсними і підробленими документами, яких ОСОБА_9 не мав і не має права пред`являти в будь-які державні організації, установи, заклади. За таких обставин, ОСОБА_9 не мав права виставляти свою кандидатуру на виборах голови РАЗО та не є в розумінні закону адвокатом, не мав і не має права здійснювати повноваження Голови РАЗО, не має права ототожнювати та позиціонувати себе як голова РАЗО. Вказані обставини стали підставою для звернення до правоохоронних органів із заявою про злочин, досудове розслідування триває. Підсумовуючи викладене, позивач стверджує, що ОСОБА_9 не тільки не мав права після 07.10.2022 прав і повноважень РАЗО, а і права здійснювати повноваження голови РАЗО з 06.10.2012 по теперішній час взагалі. Висновком компетентного органу - Дослідницької служби ВРУ, підтверджується незаконність та протиправність рішення РАУ від 21.09.2020 за №69 «Про затвердження роз`яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування», оскільки рішення знаходиться в безпосередній суперечності до положень ч. 2 ст. 48, ч. 2 ст. 50, ч. 3 ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Крім того, Висновок підтверджує незаконність здійснення відповідними адвокатами повноважень членів органів адвокатського самоврядування та поза межами строків, на які їх було обрано відповідно до закону. В обґрунтування порушеного права позивач зазначила, що скерування адвокатом ОСОБА_10 без законних прав і повноважень голови КДКА Закарпатської області скарги про дисциплінарний проступок адвоката ОСОБА_1 до ДП КДКА Закарпатської області, участь адвокатів Гончаров В.В., Бухтоярова О.В., Бабич В.В., ОСОБА_12 без законних прав та повноважень членів ДП КДКА Закарпатської області у голосуванні та прийнятті 31.07.2024 рішення про відкриття дисциплінарного провадження відносно адвоката ОСОБА_1 є порушенням права адвоката Криворучко Л.С. на справедливий розгляд її справи незалежним, безстороннім, справедливим судом, встановленим законом. Крім того, рішення про відкриття дисциплінарного провадження приймало виключно КДКА за робочим місцем адвоката згідно ЄРАУ. Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 про відмову у відкритті провадження у справі №260/6699/24 без змін. Постановою Верховного Суду від 13.05.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2025 у справі №260/6699/24 скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Розпорядженням Голови Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 №2 передано адміністративну справу №260/6699/24 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, Ради адвокатів Закарпатської області, Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про встановлення відсутності повноважень для розгляду до Львівського окружного адміністративного суду, як до найбільш територіально наближеного до Закарпатського окружного адміністративного суду. Адміністративна справа №260/6699/24 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 25.02.2026. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі №260/6699/24 прийнято адміністративну справу №260/6699/24 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, Ради адвокатів Закарпатської області, Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про встановлення відсутності повноважень до провадження судді Желік О.М. та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі №260/6699/24 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що таке прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції допущено порушення вимог процесуального права, оскільки суд першої інстанції розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (п. 4 ч. 1, п. 7 ч. 3 ст. 317 КАС України). Наголошено, що Закарпатським окружним адміністративним судом відкрито загальне позовне провадження у цій справі, однак ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 таку призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. З врахуванням характеру спірних правовідносин та позовних вимог (визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта, встановлення відсутності повноважень), апелянт вважає, що розгляд справи мав здійснюватися саме у порядку позовного провадження. Крім викладеного, стверджено про невідповідність висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи. Зокрема, застосовані судом першої інстанції висновки Верховного Суду не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі та не відповідають обставинам цієї справи. Апелянт наголошує, що позиція суду про те, що у спірних правовідносинах права, свободи інтереси ОСОБА_1 не порушені, є помилковою. Апелянт у своїй скарзі на рішення суду першої інстанції навела доводи та міркування щодо відсутності повноважень у членів КДКА Закарпатської області, у членів Ради адвокатів України, голови Ради адвокатів Закарпатської області. Вважає, що у контексті відповідних доводів має місце факт офіційного підтвердження висновком компетентного органу, Дослідницькою службою ВРУ, незаконності та протиправності рішення Ради адвокатів України від 21.09.2020 №69 «Про затвердження роз`яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування», яке перебуває у безпосередній суперечності положенням ч. 2 ст. 48, ч. 2 ст. 50, ч. 3 ст. 55 Закону №5076-VI, незаконності здійснення відповідними адвокатами повноважень членів органів адвокатського самоврядування, поза межами строків, на які їх було обрано у відповідності до закону. Серед іншого також зазначено, що з вини Ради адвокатів України у 2022 році не відбулося у встановленому порядку обрання нового законного голови КДКА та нових законних членів ДП КДКА Закарпатської області; прямий підтверджений взаємозв`язок між Радою адвокатів України, Радою адвокатів Закарпатської області, КДКА Закарпатської області. За таких обставин, виключно встановлення у судовому порядку відсутності повноважень у згаданих вище адвокатів членів органів адвокатського самоврядування, створить умови, за яких адвокати, зокрема, адвокат ОСОБА_1 матимуть можливість вирішити самостійно, у встановленому законом порядку питання обрання дійсно законного складу Ради адвокатів України (яка дійсно захищатиме права адвокатів), законного голови Ради адвокатів Закарпатської області (який на відміну від нинішнього «голови» ОСОБА_9 , отримав у встановленому законом порядку свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, а не на підставі підроблених документів), законного голови КДКА та членів КДКА Закарпатської області, які здійснюватимуть дисциплінарні провадження відносно адвоката ОСОБА_1 та інших адвокатів виключно в межі та у спосіб, передбачені імперативом ч.3 ст.33 Закону №5076-VI тощо. Разом з тим, 31.07.2024 року адвокат Криворучко Л.С. електронною поштою отримала рішення КДКА Закарпатської області від 31.07.2024, яким порушено дисциплінарну справу щодо адвоката ОСОБА_1 . У зв`язку з такими обставинами, ОСОБА_1 ініційовано відповідні судові процесу, з метою захисту її прав. Вказала, що встановлення у справі №260/6699/24 відсутності повноважень у зазначених членів органів адвокатського самоврядування у взаємозв`язку із визнанням протиправним і скасування рішення РАУ від 21.09.2020 №69, для цілей ст. 361 КАС України є підставою для перегляду рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі №260/4927/24, і як наслідок, стане підставою для визнання протиправним і скасування рішення КДКА Закарпатської області від 31.07.2024 про порушення щодо адвоката ОСОБА_1 , яке приймалось особами з припиненими згідно законодавства повноваженнями, які було незаконно продовжено рішенням РАУ від 21.09.2020 №69. Факт порушення прав адвоката ОСОБА_1 передбачених п. 1 ст. 6 ЄКПЛ, п. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 47 Хартії ЄС про основні права позивач вважає встановленим. Своєю чергою, твердження суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні про відсутність порушених прав, свобод та інтересів позивача адвоката Криворучко Л.С. не відповідають фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга також містить доводи щодо неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зазначено, що до Закарпатського окружного адміністративного суду 30.09.2025 було подано дві заяви про виклик і допит свідків, які не були розглянуті та 25.03.2026 такі заяви було подано до Львівського окружного адміністративного суду із одночасним клопотанням про призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду у цій справі відмовлено у призначенні справи до розгляду в загальному позовному провадженні, відмовлено у допиті свідків, при цьому підставою для відмови вказано, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін не призводить до порушення принципу справедливості, оскільки задля досягнення його досягнення процесуальне законодавство наділяє сторін рівними правами, використання яких у спрощеному позовному провадженні ніяким чином не обмежено. Усі свої доводи та міркування сторони мають право викладати у письмових заявах чи клопотаннях. Таким чином, відмовляючи у призначенні справи до розгляду в загальному позовному провадженні та у виклику і допиту свідків, тим самим суд першої інстанції позбавив позивача можливості надати вагомі докази у справі якими є покази свідків, на підтвердження позовних вимог та необхідності задоволення позовної заяви, суд не з`ясував в повному обсязі обставини, що мають значення для справи. З позиції апелянта, оскільки допит свідків і їх покази як нові докази не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції незалежно від поважності причин неможливості їх подання до суду першої інстанції, в контексті зазначеного зміст вищевикладеного дозволяє констатувати абсолютно беззаперечний, абсолютно неспростовний, абсолютно юридично доказаний факт: справа №260/6699/24 підлягає поверненню на новий розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю. Апелянт в апеляційній скарзі виклала вимогу скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі №260/6699/24 повністю та направити справу за встановленою підсудністю до суду першої інстанції на новий розгляд. 27.05.2026 за вх. №41550/26 від недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України в особі Ради адвокатів України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти доводів апелянта. Вказано, що з огляду на предмет позовної заяви про встановлення відсутності повноважень, членів КДКА Закарпатської області, Ради адвокатів Закарпатської області та Рада адвокатів України, а також визнання протиправним та нечинним рішення РАУ, враховуючи фактичні обставини справи, вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням приписів КАС України. Вважає, що оскаржене рішення РАУ №69 від 21.09.2029 «Про затвердження роз`яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування» в розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України, не є нормативно-правовим актом. Зокрема вказано, що рішення про затвердження роз`яснень за своєю правовою природою не встановлює, не змінює та не скасовує норми права, а має виключно інформаційний, рекомендаційний та тлумачний характер, розкриваючи зміст уже існуючих законодавчих норм. Такий акт приймається на виконання повноважень певного органу і спрямований на вирішення конкретної ситуації або усунення неоднозначності у розумінні норм. Рішення Ради адвокатів України має обов`язкову силу для внутрішньої діяльності професійної організації. Таким чином, оскаржуване рішення РАУ не є нормативно-правовим актом, відтак позовні вимоги позивача не ґрунтуються на нормах матеріального права є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Також погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна заява в сукупності з наявними в матеріалах справах доказами не містить жодних обґрунтувань та підтвердження реальності і дійсності конкретно визначених порушень права позивача у зв`язку з прийняттям Ради адвокатів України рішення від 21.09.2020 №69 «Про затвердження роз`яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування». Щодо встановлення відсутності повноважень членів органів адвокатського самоврядування в порядку п. 5 ч. 2 ст. 245 КАС (у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень), зокрема, вказано, що заявлені у цій справі позивачем як фізичною особою позовні вимоги про наявність/відсутність повноважень суб`єкта владних повноважень не є юридичним спором у правовідносинах, розгляд яких передбачено нормами чинного процесуального закону і у зазначеному у позові формулюванні не може бути самостійним предметом судового розгляду. Враховуючи викладене, вимоги позивача про встановлення відсутності повноважень Ради адвокатів України та інших відповідачів щодо прийняття ними рішень/вчинення дій, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір щодо відсутності компетенції (повноважень) допускається виключно між суб`єктами владних повноважень. Отже, з огляду на вищевикладене, позивач, як фізична особа, не може заявляти вимогу про відсутність компетенції (повноважень) у Ради адвокатів України, оскільки суб`єктний склад у справі №260/6699/24 не відповідає суб`єктному складу сторін у компетенційних спорах. НААУ в особі РАУ також піддала критичній оцінці покликання позивача на Висновок Дослідницької служби Верховної Ради України від 30.01.2025 («Парламентське дослідження щодо актуальних проблем правових засад організації і діяльності адвокатури в Україні та адвокатського самоврядування, гарантованого державою»), оскільки наведені в парламентському досліджені висновки не є експертними висновками у контексті процесуального законодавства України. Парламентське дослідження не є джерелом ані процесуального, ані матеріального права. Аналогічних висновків дійшов адміністративний суд у справі №260/4086/25 за позовом ОСОБА_37 до КДКА Закарпатської області третя особа - Національна асоціація адвокатів України, про встановлення відсутності компетенції, викладений у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2026, яка набрала законної сили. Відповідач 3 погоджується з рішенням суду про те, що саме під час вирішення трудового спору (спору про притягнення до дисциплінарної відповідальності) вирішуються питання, пов`язані із притягненням до дисциплінарної відповідальності в тому числі і щодо наявності повноважень та компетенції у суб`єкта, який здійснював застосування дисциплінарного стягнення У відзиві також зазначено про обґрунтованість ухвали Львівського окружного адміністративного суду щодо відмови у допиті свідків та відмови у здійсненні розгляду справи у порядку загального позовного провадження. НААУ в особі РАУ просила за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалити рішення, яким залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Від ОСОБА_1 11.06.2026 надійшло заперечення на відзив НААУ в особі РАУ, у якому позивач вказала, що здійснивши ретельний змістовний аналіз відзиву на апеляційну скаргу вважає, що відповідач 3 не спростував жодного доводу апеляційної скарги. З наведенням спростувань відзиву відповідача 3 на апеляційну скарга, висловила вимогу скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у цій справі повністю та направити справу за підсудністю до суду першої інстанції на новий розгляд. Від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, Ради адвокатів Закарпатської області відзивів на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Інших заяв по суті апеляційної скарги від учасників справи не надходило. 11.06.2026 від КДКА в Закарпатській області надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи через участь її представника ОСОБА_16 у судовому засіданні з розгляду кримінальної справи, що підтверджується відомостями веб-порталу «Судова влада». В судовому засіданні апелянт та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали повністю. Просили вимоги такої задовольнити, скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у цій справі скасувати та направити справу за встановленою підсудністю до суду першої інстанції. Проти заявленого клопотання щодо перенесення розгляду справи/її відкладення заперечили повністю. Позивач разом із своїм представником висловили спільну думку щодо того, що КДКА Закарпатської області є колегіальним органом, має не одного представника, а про необхідність участі в судовому засіданні 11.06.2026 було відомо ще з 21.05.2026. Заслухавши думку позивача та її представника, суд з відповідними доводами погодився та у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи/перенесення судового розгляду відмовив. Крім того, станом на час початку розгляду цієї апеляційної скарги та впродовж усього судового засіданні НААУ в особі РАУ не забезпечено участь її представника в судовому розгляду в режимі відеоконференції відповідно до ухвали від 01.06.2026. Запитів щодо приєднання до відеоконференції від НААУ в особі РАУ не надходило. Відповідно до приписів ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла переконання, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Встановлено та підтверджується письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, що листом ВКДКА від 25.10.2023 №193/23 на ім`я голови КДКА Закарпатської області Немеша П.Ф. направлено скаргу про дисциплінарний проступок адвоката Криворучко Л.С., яку в подальшому голова КДКА Закарпатської області Немеш П.Ф. скерував для розгляду до ДП КДКА Закарпатської області. Рішенням КДКА Закарпатської області від 31.07.2024 (Т.1, а.с.27-28) в особі дисциплінарної палати (далі ДП) у складі: голова ДП - Гончаров В.В.; секретар ДП Бухтоярова О.В.; членів ДП ОСОБА_11 , Кучеренко В.О., ОСОБА_12 , Сочка І.І., ОСОБА_38 порушено дисциплінарне провадження відносно адвоката Криворучко Л.С. (оскаржується у судовій справі ЄУН 260/4927/24). Однак із 09.10.2022 адвокати: ОСОБА_10 не має законних прав здійснювати повноваження голови КДКА Закарпатської області; ОСОБА_16 , ОСОБА_12 не мають законних прав здійснювати повноваження членів ДП КДКА Закарпатської області; із 18.03.2022 адвокати ОСОБА_17 та ОСОБА_11 - не мають законних прав здійснювати повноваження членів ДП КДКА Закарпатської області. Відтак встановлено скерування скарги про дисциплінарний проступок адвоката ОСОБА_1 та відкриття за результатами її перевірки дисциплінарного провадження відносно адвоката ОСОБА_1 відбулось особами без законних на те прав та повноважень. Листом від 26.09.2024 №1603/0/2-24 Національна асоціація адвокатів України повідомила Голову Громадської організації «Антикорупційний фронт Лариси Криворучко» Ларису Криворучко про те, що установчим з`їздом адвокатів України 17.11.2012 ОСОБА_39 обрано Головою Ради адвокатів України строком на п`ять років. Дата початку визначеного законодавством п`ятирічного строку повноважень - 17.11.2012, дата завершення - в подальшому Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 на другий п`ятирічній строк повноважень обрано Голову Ради адвокатів України ОСОБА_40 . Дата початку визначеного законодавством п`ятирічного строку повноважень розпочалась 18.11.2017, дата завершення 18.11.2022. Голова Ради адвокатів України продовжує виконувати свої повноваження в силу принципу безперервності (континуїтету) до обрання нового Голови Ради адвокатів України з`їздом адвокатів України (рішення Ради адвокатів України №69 від 21.09.2020, №108 від 05-06.09.2022). Також повідомлено, що установчою конференцією адвокатів Закарпатської області 06.10.2012 обрано Головою Ради адвокатів Закарпатської області Фазекоша О.А., Головою КДКА Закарпатської області Немеша П.Ф., до складу ДП КДКА зокрема обрано: Гончарова В.В., ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 . Дата початку визначеного законодавством п`ятирічного строку повноважень ОСОБА_9 - 06.10.2012, дата закінчення - 06.10.2017. Дата початку повноважень Голови КДКА Закарпатської області ОСОБА_10 , членів ДП КДКА Гончарова В.В., ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , враховуючи що організаційне засідання КДКА сформованого відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відбулось 08.10.2012, є 08.10.2012, дата завершення повноважень - 08.10.2017. В подальшому 18.03.2017 конференцією адвокатів Закарпатської області на другий п`ятирічній строк обрано Голову Ради адвокатів Закарпатської області ОСОБА_9 , Голову КДКА Закарпатської області ОСОБА_10 , членів ДП КДКА Закарпатської області: ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 . Також цією конференцією обрано членів ДП. КДКА Закарпатської області: ОСОБА_17 , ОСОБА_11 . Відповідно п`ятирічний строк повноважень ОСОБА_9 розпочався - 07.10.2017, дата закінчення - 07.10.2022. Дата початку повноважень по другому строку обрання Голови КДКА Закарпатської області ОСОБА_10 , членів ДП КДКА: Гончарова В.В., ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 - 09.10.2017, дата завершення - 09.10.2022. Визначений законодавством п`ятирічний строк повноважень ОСОБА_17 , ОСОБА_11 розпочався - 18.03.2017, дата закінчення - 18.03.2022. 12.01.2019 обрано членів ДП КДКА Закарпатської області - ОСОБА_41 , ОСОБА_42 . Дата початку визначеного законодавством п`ятирічного строку повноважень зазначених членів органів адвокатського самоврядування - 12.01.2019, дата закінчення -12.01.2024. Конференцією адвокатів Закарпатської області 19.12.2019 обрано до складу ДП КДКА Закарпатської області - ОСОБА_43 . Дата початку визначеного законодавством п`ятирічного строку повноважень ОСОБА_44 - 19.12.2019, дата закінчення - 19.12.2024. Конференцією адвокатів Закарпатської області від 07.02.2022 обрано членів ДП КДКА Закарпатської області - ОСОБА_45 , ОСОБА_46 . Дата початку визначеного законодавством п`ятирічного строку повноважень - 07.02.2022, дата закінчення - 07.02.2027. Листом від 30.09.2024 №1621/0/2-24 Національна асоціація адвокатів України повідомила Голову Громадської організації «Антикорупційний фронт ОСОБА_47 про те, що 15.10.2012 ОСОБА_35 обраний членом Ради адвокатів України та відповідно з 15.10.2012 розпочався п`ятирічний строк повноважень визначений законодавством. 03.07.2015 достроково повноваження члена Ради адвокатів України закінчились. Іншого обрання ОСОБА_48 членом Ради адвокатів України не було. Листом від 26.09.2024 №1602/0/2-24 Національна асоціація адвокатів України повідомила Голову Громадської організації «Антикорупційний фронт Лариси Криворучко» Ларису Криворучко про те, що Установчим з`їздом адвокатів України 17.11.2012 ОСОБА_49 обрано Заступником Голови Ради адвокатів України строком на п`ять років. Дата початку визначеного законодавством п`ятирічного строку повноважень - 17.11.2012, дата завершення - 17.11.2017. У подальшому Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 на другий п`ятирічній строк повноважень його обрано Заступником Голови Ради адвокатів України. Дата початку визначеного законодавством п`ятирічного строку повноважень розпочалась 18.11.2017, дата завершення - 18.11.2022. Заступник Голови Ради адвокатів України продовжує виконувати свої повноваження в силу принципу безперервності (континуїтету) до обрання нового Заступника Голови Ради адвокатів України з`їздом адвокатів України (рішення Ради адвокатів України №69 від 21.09.2020, №108 від 05-06.09.2022). Рішенням Ради адвокатів України №69 від 21.09.2020 «Про затвердження роз`яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування» визначено що продовження строків повноважень органів адвокатського самоврядування має становити виключення і допускається лише за наявності об`єктивних підстав, які виключають можливість проведення безперешкодного та безпечного для життя та здоров`я осіб відповідних виборів, як-от неможливість вчасного проведення таких виборів в умовах пандемії. Тобто законодавча вимога наступності (послідовності, тяглості, неперервності) повноважень органів адвокатського самоврядування обумовлює, що органи адвокатського самоврядування та їх члени продовжують виконувати свої повноваження до початку діяльності новосформованих органів адвокатського самоврядування та обрання їх нових членів. Вважаючи, що повноваження у Ради адвокатів України, Ради адвокатів Закарпатської області, Кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області відсутні, позивач звернувся до суду із цим позовом. Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 про відмову у відкритті провадження у справі №260/6699/24 без змін. Постановою Верховного Суду від 13.05.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2025 у справі №260/6699/24 скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 суддя Скраль Т.В. задовольнила заяву про самовідвід та передала справу для повторного автоматизованого розподілу. 27.05.2025 згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Плехановій З.Б. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі. Після задоволення заявлених відводів суддям Закарпатського окружного адміністративного суду (самовідводів), неможливістю здійснити розгляд справи у колегіальному складі (неможливістю здійснити допризначення двох суддів для утворення колегії для розгляду цієї справи через її складність), розпорядженням Голови Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.02.2-26 №2 передано адміністративну справу №260/6699/24 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, Ради адвокатів Закарпатської області, Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про встановлення відсутності повноважень для розгляду до Львівського окружного адміністративного суду, як до найбільш територіально наближеного до Закарпатського окружного адміністративного суду. Адміністративна справа №260/6699/24 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 25.02.2026. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано для розгляду судді Желік О.М. Ухвалою від 26.02.2026 справу прийнято до провадження та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Ухвалою від 27.02.2026 заяву позивача про відвід судді визнано необґрунтованою, адміністративну справу №260/6699/24 передано для вирішення питання про відвід судді відповідно до приписів ст. 31 КАС України. Ухвалою від 02.03.2026 у задоволенні заяви позивача про відвід судді Желік О.М. у справі №260/6699/24 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, Ради адвокатів закарпатської області, Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про встановлення відсутності повноважень відмовлено. Ухвалою з питань витребування доказів, виклику свідків та розгляду справи за правилами загального позовного провадження від 06.04.2026, у задоволенні заяв позивача та представника позивача про виклик і допит свідків у справі, призначення справи до розгляду в загальному позовному провадженні, клопотання про витребування доказів відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції керувався тим, що саме під час вирішення трудового спору (спору про притягнення до дисциплінарної відповідальності) вирішуються питання, пов`язані із притягненням до дисциплінарної відповідальності в тому числі і щодо наявності повноважень та компетенції у суб`єкта, який здійснював застосування дисциплінарного стягнення. Проте, позивач оскаржував дії суб`єкта владних повноважень (Відповідача) щодо порушення його права суб`єктом, який на думку позивача не мав відповідної компетенції та повноважень і такий спір був вирішений у межах справи №260/4927/24, рішення по якій набрали законної сили. Щодо позовних вимог про визнання протиправним і нечинним Рішення Ради адвокатів України від 21.09.2020 №69 «Про затвердження роз`яснення щодо інституціонального континуїтету НААУ та організаційних форм адвокатського самоврядування» суд першої інстанції вказав, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент звернення до суду. Це висновується з того, що ухвалення судового рішення в публічно-правовому спорі про задоволення позову спрямоване на те, щоб відновити права, свободи чи інтереси особи позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Позивач вважав, що його права порушено через ухвалення оскаржуваного рішення Ради адвокатів України від 21.09.2020 №69 «Про затвердження роз`яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування». Разом з тим, позовна заява в сукупності з наявними в матеріалах справах доказами не містить жодних обґрунтувань та підтвердження реальності і дійсності конкретно визначених порушень права позивача у зв`язку з прийняттям Ради адвокатів України від 21.09.2020 №69 «Про затвердження роз`яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування», з врахуванням наведених судом у оскаржуваному рішенні від 06.04.2026 висновків стосовно правової природи оскаржуваного рішення. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Законом України №497/97-ВР від 17.07.1997) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. У Рішенні від 14.12.2011 за №19-рп/2011, Конституційний Суд України вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України та конкретизоване в законах України право на належний судовий захист прав та інтересів особи передбачає можливість звернення до суду лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Згідно з абзацом 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Пунктом 9 ч. 5 ст. 160 КАС України встановлено, що у позовній заяві у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав/законних інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин. Саме по собі порушення вимог закону дією/рішенням суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними/скасування судом, оскільки обов`язковою умовою для цього є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цим рішенням чи дією з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність у позивача прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення з адміністративним позовом. Підсумовуючи викладене в сукупності, особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві - хто, котрий саме суб`єкт владних повноважень порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права чи інтереси, які саме права чи інтереси були порушені, чи належать вони позивачу та які обставини про це свідчать. Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставини, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною. При цьому, Верховним Судом у постановах від 12.06.2018 у справі №826/4406/16, від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18, від 23.12.2019 у справі №712/3842/17, від 27.02.2020 у справі №500/477/15-а та інших сформовано послідовний висновок, що задоволення вимог позивача можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, а відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Так, Верховний Суд у постанові від 13.05.2025 у справі №260/6699/24 (цій справі) скасовуючи ухвалу про відмову у відкритті провадження та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2025 та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (Закарпатського окружного адміністративного суду) вказав, що висновок судів попередніх інстанцій, що на спірні правовідносини не поширюється не тільки адміністративна юрисдикція, але й компетенція судів інших юрисдикцій, зроблений без повного належного дослідження та аналізу суб`єктного складу, предмету, суб`єктного складу, предмету, підстав та суті спірних правовідносин, тобто без повного з`ясування обставин з якими законодавець пов`язує визначення юрисдикції суду та компентеційної належності спору, що свідчить про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. В межах заявленого у цій справі позову, позовні вимоги про відсутність повноважень у відповідачів позивач обґрунтовує закріпленими гарантіями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), які поширюються на процедуру досудового розгляду, посилаючись на наявність дисциплінарного провадження щодо неї КДК Закарпатської області. Як зазначає позивач в позовній заяві в розділі «ІV. Порушене право.» дисциплінарне провадження має здійснюватися з повним додержанням принципів і норм, викладених у Конвенції, включаючи право адвоката брати участь у провадженні щодо нього і клопотати про перегляд прийнятого рішення в судовій інстанції. Також, позивач послалась на пункт 64 постанови від 08.10.2020 у справі №826/3443/18, де Верховний Суд підкреслив, що досліджуючи правову природу діяльності відповідача, відповідно до завдань, які визначенні в статті 50 Закону №5076-VI з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (рішення «Срамек проти Австрії» Sramek v. Austria п. 36) КДКА Вінницької області має всі ознаки «суду» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. Під час виконання своїх функцій є належним судом, встановленим законом, саме як квазісудовий орган в системі Національної асоціації адвокатів України. У зв`язку з цим, позивач вважає, що ознаки квазісудового органу має КДКА Закарпатської області і в розумінні частини першої статті 6 Конвенції має бути судом встановленим законом. Позивач зауважує, що ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»). У контексті принципу верховенства права, важливої частини Конвенції, ЄСПЛ розглядає «суд» як такий, що завжди має бути заснований на законних підставах, оскільки у протилежному випадку, він не буде володіти легітимністю, що є необхідною ознакою для розгляду справ у демократичному суспільстві (Lavents v. Latvia (Лавентс проти Латвії), § 81). Зміст викладеного, на думку позивача, дозволяє констатувати абсолютно беззаперечний, неспростовний, юридично доказаний факт - скерування адвокатом Фазекош О.А. без законних прав і повноважень голови КДКА Закарпатської області скарги про дисциплінарний проступок адвоката ОСОБА_1 до ДП КДКА Закарпатської області; участь адвокатів Гончарова В.В, Бухтоярової О.В., Бабича В.В., Петюшка Р.В. без законних прав та повноважень членів ДП КДКА Закарпатської області у голосуванні та прийнятті 31.07.2024 рішення про відкриття дисциплінарного провадження відносно адвоката Криворучко Л.С., є порушенням її права як адвоката на справедливий розгляд справи незалежним, безстороннім, справедливим судом встановленим законом. Отже, на переконання позивача, є встановлений факт порушення її прав як адвоката (пункт 1 статті 6 Конвенції, пункт 1 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, стаття 47 Хартії ЄС про основні права), а також інтересів, які полягають у тому, щоб рішення про відкриття дисциплінарного провадження приймало виключно КДКА за робочим місцем адвоката згідно ЄРАУ. При цьому, вказує, що порушення її прав та інтересів як адвоката відбулось саме з підстав невиконання відповідачами вимог Закону №5076-VI. Так, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI). За пунктами 1-3 ст. 1 Закону №5076-VI, у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: 1) адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; 2) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту; 3) адвокатське самоврядування - гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Статтею 2 Закону №5076-VI адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування. Адвокатське самоврядування унормовано розділом VII Закону №5076-VI. Адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката. Брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування та бути обраними до їх складу можуть лише адвокати України (ст. 43 Закону №5076-VI). Завданнями адвокатського самоврядування є: 1) забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності; 2) підтримання високого професійного рівня адвокатів; 3) утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 4) створення сприятливих умов для здійснення адвокатської діяльності; 5) забезпечення відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську діяльність; 6) забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України; 7) участь у формуванні Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному законом (ст. 44 Закону №5076-VI). Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 45 Закону №5076-VI встановлено, що Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом. Частинами 4, 5 ст. 45 Закону №6076-VII визначено, що Національна асоціація адвокатів України утворюється з`їздом адвокатів України та не може бути реорганізована. Ліквідація Національної асоціації адвокатів України може бути здійснена лише на підставі закону. Статут Національної асоціації адвокатів України затверджується з`їздом адвокатів України та є її установчим документом. Згідно зі ст. 46 Закону №5076-VI організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з`їзд адвокатів України. Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України. Відповідно до ч.ч. 1-5, 7-8 ст. 48 Закону №5076-VI у період між конференціями адвокатів регіону функції адвокатського самоврядування у регіоні виконує рада адвокатів регіону. Рада адвокатів регіону підконтрольна і підзвітна конференції адвокатів регіону. Голова та члени ради адвокатів регіону обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п`яти років та адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, місті Севастополі і відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п`ять років. Одна й та сама особа не може бути головою або членом ради адвокатів регіону більше ніж два строки підряд. Кількість членів ради адвокатів регіону визначається конференцією адвокатів регіону. На першому засіданні члени ради адвокатів регіону за пропозицією голови ради обирають зі свого складу заступника голови та секретаря ради. Голова, заступник голови, секретар, член ради адвокатів регіону не можуть одночасно входити до складу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійної комісії адвокатів регіону, Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги. Голова, заступник голови, секретар, член ради адвокатів регіону можуть бути достроково відкликані з посади за рішенням органу адвокатського самоврядування, який їх обрав на посаду. Рада адвокатів регіону: 1) представляє адвокатів регіону; 2) складає порядок денний, скликає та забезпечує проведення конференції адвокатів регіону; 3) забезпечує виконання рішень конференції адвокатів регіону, здійснює контроль за їх виконанням; 4) здійснює інформаційно-методичне забезпечення адвокатів регіону, сприяє підвищенню їх кваліфікації; 5) приймає присягу адвоката України; 6) визначає представників адвокатури до складу конкурсної комісії з відбору адвокатів для надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 7) сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів; 8) розпоряджається коштами та майном відповідно до затвердженого кошторису; 9) забезпечує в установленому порядку внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України; 10) утворює комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги; 11) виконує інші функції відповідно до цього Закону, рішень конференції адвокатів регіону, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України. Засідання ради адвокатів регіону є повноважним, якщо в його роботі бере участь більше половини її членів. Рада адвокатів регіону приймає рішення шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості її членів. Рада адвокатів регіону є юридичною особою. Повноваження і порядок роботи ради адвокатів регіону визначаються цим Законом та положенням про раду адвокатів регіону. Установчим документом ради адвокатів регіону є положення про раду адвокатів регіону, яке затверджується Радою адвокатів України. Згідно з п.п. 1,2 ст. 49 Закону №5076-VI голова ради адвокатів регіону представляє раду в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, перед громадянами. Голова ради адвокатів регіону забезпечує скликання та проведення засідань ради адвокатів регіону, організовує і забезпечує ведення діловодства ради адвокатів регіону, вчиняє інші дії, передбачені положенням про раду адвокатів регіону, рішеннями конференції адвокатів регіону, ради адвокатів регіону, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України. Статтею 50 Закону №5076-VI визначено, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна та підзвітна конференції адвокатів регіону. Голова та члени кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п`яти років та адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, місті Севастополі і відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п`ять років. Одна й та сама особа не може бути головою або членом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більше ніж два строки підряд. Голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури організовує і забезпечує ведення діловодства кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Голова, член кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути достроково відкликаний з посади за рішенням конференції адвокатів регіону, яка обрала його на посаду. Голова, заступник голови, секретар палати, член кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не можуть одночасно входити до складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійної комісії адвокатів регіону, Вищої ревізійної комісії адвокатури, ради адвокатів регіону, Ради адвокатів України, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги. До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать: 1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів; 2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; 3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; 5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України. У передбачених цим Законом випадках повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури здійснює її кваліфікаційна або дисциплінарна палата (ч.5). Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури (ч. 10). Установчим документом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, яке затверджується Радою адвокатів України. Статтею 55 Закону №5076-VI унормовано статус Ради адвокатів України. Так, у період між з`їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України. Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з`їздом адвокатів України. Рада адвокатів України підконтрольна і підзвітна з`їзду адвокатів України. До складу Ради адвокатів України входять тридцять членів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п`яти років: по одному представнику від кожного регіону, які обираються конференцією адвокатів регіону, та голова і два заступники голови, які обираються шляхом голосування з`їздом адвокатів України. Секретар Ради адвокатів України обирається Радою адвокатів України зі складу членів Ради адвокатів України. Рада адвокатів України може достроково відкликати з посади секретаря Ради. Рада адвокатів України є повноважною за умови обрання не менше двох третин від її складу. Строк повноважень голови, заступників голови, секретаря і членів Ради адвокатів України становить п`ять років. Одна й та сама особа не може бути головою, заступником голови, секретарем або членом Ради адвокатів України більше ніж два строки підряд. Голова, заступник голови, секретар, член Ради адвокатів України можуть бути достроково відкликані з посади за рішенням органу адвокатського самоврядування, який обрав їх на посаду. Голова, заступник голови, секретар, член Ради адвокатів України не можуть одночасно входити до складу ради адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійної комісії адвокатів регіону, Вищої ревізійної комісії адвокатури, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги. Рада адвокатів України: 1) складає порядок денний, забезпечує скликання та проведення з`їзду адвокатів України; 2) визначає квоту представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіонів, з`їзду адвокатів України; 3) забезпечує виконання рішень з`їзду адвокатів України; 4) здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України, здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього; 5) затверджує регламент конференції адвокатів регіону, положення про раду адвокатів регіону, положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, положення про ревізійну комісію адвокатів регіону, положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги; 6) встановлює розмір та порядок сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечує їх розподіл і використання (якщо з`їздом адвокатів України прийнято рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування та визначено напрями їх використання); 7) визначає розмір відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 8) сприяє діяльності рад адвокатів регіонів, координує їх діяльність; 9) сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів; 10) приймає рішення про розпорядження коштами і майном Національної асоціації адвокатів України відповідно до призначень коштів і майна, визначених статутом Національної асоціації адвокатів України та рішеннями з`їзду адвокатів України; 11) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність рад адвокатів регіонів, їх голів, скасовує рішення рад адвокатів регіонів; 12) визначає друкований орган Національної асоціації адвокатів України; 13) забезпечує ведення офіційного веб-сайту Національної асоціації адвокатів України; 14) виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень з`їзду адвокатів України. Голова Ради адвокатів України за посадою є головою Національної асоціації адвокатів України (ч. 1 ст. 56 Закону №5076-VI). Голова Ради адвокатів України представляє Раду адвокатів України та Національну асоціацію адвокатів України в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, перед громадянами. Голова Ради адвокатів України забезпечує скликання та проведення засідань Ради адвокатів України, розподіляє обов`язки між своїми заступниками, організовує і забезпечує ведення діловодства Ради адвокатів України, розпоряджається коштами і майном Національної асоціації адвокатів України відповідно до затвердженого кошторису, організовує і забезпечує роботу секретаріату Національної асоціації адвокатів України, вчиняє інші дії, передбачені цим Законом, положенням про Раду адвокатів України, статутом Національної асоціації адвокатів України, рішеннями Ради адвокатів України і з`їзду адвокатів України (ч.ч. 1-3 ст. 56 Закону №5076-VI). Так, у постанові від 06.09.2016 у справі №21-966а16 Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України сформовано висновок, що із системного, сутнісного та цільового підходу до розуміння зазначених конституційних положень та положень профільного (базового) законодавчого акта, який визначає статус, мету, завдання та функції адвокатури, убачається, що адвокатура як інституція та її діяльність в аспекті забезпечення реалізації конституційного права особи на правову допомогу набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин. Ця властивість адвокатури увиразнюється (посилюється) метою її служіння суспільному інтересу шляхом надання своєчасної і належної правової допомоги у поєднанні з виконанням делегованих їй державою окремих владних повноважень. У контексті сказаного має значення й особливий характер адвокатської професії, представники якої є учасниками творення правосуддя, у зв`язку з чим користуються, зокрема, правом участі у суді як захисники чи представники та імунітетом від судового переслідування за свої виступи в залі суду (стаття 23 Закону №5076-VI). Отже, коли виникає спір із правовідносин, у яких адвокатура, як особлива формація реалізує надані їй правоможності в означеному сенсі, як-от у разі обмеження права особи на зайняття адвокатською діяльністю або прийняття рішення про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю (пункти 2, 3 частини п`ятої статті 50 Закону №5076-VI), оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення, інші подібні за суттю і значенням дії, зокрема й щодо делегованих державною владних повноважень, то такий спір за наявності для цього підстав може підпадати під ознаки публічно-правового, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів. У контексті викладеного, апеляційний суд зауважує, що в провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №260/4927/24 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (далі - КДКА Закарпатської області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (далі - ВКДКА), у якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення КДКА Закарпатської області від 31.07.2024, яким порушено дисциплінарну справу щодо адвоката ОСОБА_1 . Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 відмовлено повністю в задоволенні адміністративного позову. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, правомірно прийняв оскаржуване рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 . Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі №260/4927/24 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення КДКА Закарпатської області від 31.07.2024 про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 . Проте, постановою Верховного Суду від 04.04.2025 у справі №260/4927/24 касаційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області задоволено. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі №260/4927/24 скасовано. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі №260/4927/24 залишено в силі. Відмовлено в задоволенні клопотань ОСОБА_1 про здійснення подання до Конституційного Суду України. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтування порушених прав позивача (участь відповідних адвокатів членів КДКА Закарпатської області без законних прав та повноважень членів ДП КДКА Закарпатської області у голосуванні та прийнятті 31.07.2024 рішення про відкриття дисциплінарного провадження відносно адвоката ОСОБА_1 ) підлягало дослідженню в межах справи №260/4927/24, оскільки саме у процесі вирішенні відповідного спору підлягало дослідженню та вирішенню питання щодо належного відповідача, його компетенції і повноважень. Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.08.2023 у справі №440/3862/18, «компетенційним» є виключно спір між суб`єктами владних повноважень щодо розмежування їхніх функцій на підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є фізичною особою та не наділена статусом суб`єкта владних повноважень, а також те, що даний спір не є «компетенційним» у розумінні наведеної правової позиції Верховного Суду. Відтак, вимоги щодо встановлення наявності чи відсутності повноважень відповідачів виходять за межі гарантованого позивачці права на судовий захист Слід зауважити, що рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України. При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення. Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах. Звертаючись до адміністративного суду з позовом про встановлення відсутності повноважень в відповідних членів КДКА Закарпатської області, РАЗО, НААУ в особі РАУ, позивач обрала неналежний та неефективний спосіб захисту. Обраний позивачем спосіб захисту не відповідає в її випадку способам захисту, визначеним у ст. 5 КАС України, які може застосувати суд при вирішенні справи, а також вимогам щодо реальності, обґрунтованості, індивідуальної вираженості прав чи інтересів позивача порушених відповідачами. У разі, якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені його права, свободи або законні інтереси, належним та ефективним способом захисту у цьому випадку є оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності у конкретно визначеній спірній ситуації (у межах справи №260/4927/24), а не пред`явлення позову щодо встановлення відсутності повноважень за п. 5 ч. 2 ст. 245 КАС України. Апеляційний суд зазначає, що саме під час оцінки правомірності рішень суд і повинен перевіряти, чи дотримався орган меж своїх повноважень. Своєю чергою самостійне оскарження компетенції органу поза межами оскарження його індивідуальних актів свідчить про обрання неналежного способу захисту, що є підставою для відмови у позові. З огляду на викладене вимоги щодо встановлення відсутності повноважень в РАУ, голови РАЗО, голови та членів КДКА Закарпатської області, голови задоволенню не підлягають. Щодо доводів апелянта про неможливість отримання адвокатом Фазекош О.А. свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, то колегія суддів не надає їм правову оцінку. Оскільки, як зазначила сама позивачка, за цим фактом уже зареєстроване кримінальне провадження і триває досудове розслідування. Відповідно, перевірка цих обставин та встановлення істини належить в даному випадку до компетенції органів досудового розслідування та суду в межах кримінального процесу. Посилання апелянта на Висновок Дослідницької служби Верховної Ради України від 30.01.2025 як на доказ відсутності повноважень у відповідачів з 2022 року колегія суддів вважає безпідставними. Верховний Суд в ухвалі від 05.05.2025 у справі №260/5601/23 вже чітко зазначив, що трактування цього «Парламентського дослідження» як підтвердження нелегітимності КДКА через закінчення п`ятирічного строку повноважень є помилковим. Наведене дослідження за своєю правовою природою є суто інформаційно-аналітичним матеріалом. Воно відображає науково-теоретичний підхід авторів до реформування інституту адвокатури, проте не є нормативним актом, не має обов`язкової юридичної сили та не створює жодних правових наслідків для суб`єктів цих правовідносин. Відтак, цей документ не може слугувати доказом відсутності компетенції у відповідачів». Надаючи оцінку позовній вимозі щодо визнання протиправним і нечинним рішення Ради адвокатів України від 21.09.2020 №69 «Про затвердження роз`яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування», то апеляційний суд зазначає, що відповідно до п. 1.36 розділу ІІ Положення про РАУ, затвердженого Установчим з`їздом адвокатів України 17.11.2012 (з наступними змінами та доповненнями), Рада адвокатів України відповідно до покладених на неї завдань надає роз`яснення з питань, пов`язаних із адвокатською діяльністю. Згідно з п. 1 оскарженого рішення вирішено затвердити роз`яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування. У додатку до вказаного рішення міститься саме роз`яснення та міститься таке формулювання: «Рада адвокатів України, заслухавши пропозицію Голови Ради адвокатів України Ізовітової Л.П. щодо необхідності надання роз`яснення про безперервність діяльності членів органів адвокатського самоврядування, врахувавши пропозиції, зауваження та доповнення членів Ради адвокатів України, керуючись Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в межах компетенції … … Рада адвокатів України роз`яснює, що задля недопущення інституційного дисконстинуїтету в адвокатурі, доцільним та обґрунтованим є застосування принципу інституційного континуїтету Національної асоціації адвокатів України та відповідних організаційних формах адвокатського самоврядування. Звідси випливає, що продовження строків повноважень органів адвокатського самоврядування має становити виключення і допускається лише за наявності об`єктивних підстав, які виключають можливість проведення безперешкодного та безпечного для життя та здоров`я осіб відповідних виборів, як-от неможливість вчасного проведення таких виборів в умовах пандемії. Тобто законодавча вимога наступності (послідовності, тяглості, неперервності) повноважень органів адвокатського самоврядування обумовлює, що органи адвокатського самоврядування та їх члени продовжують виконувати свої повноваження до початку діяльності новосформованих органів адвокатського самоврядування та обрання їх нових членів». Так, відповідно до п.п. 18, 19 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування (пункт 18 частини першої статті 4 КАС України). Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України). Таким чином, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 10.09.2025 у справі №3-118/2023(218/23) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_50 щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (щодо оприлюднення актів органів адвокатського самоврядування) вказав наступне: « 4.2. Конституційний Суд України, розв`язуючи питання, пов`язані з поділом актів права на індивідуальні та нормативні, сформулював, зокрема, такі юридичні позиції: - «за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію» (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини Рішення від 23 червня 1997 року №2-зп); - «ознаками нормативності правових актів є невизначеність дії у часі та неодноразовість їх застосування» (перше речення абзацу першого пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 27 грудня 2001 року №20-рп/2001); - «до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію» (четверте речення пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009). … … Органи адвокатського самоврядування, зокрема Рада адвокатів України, наділені повноваженням ухвалювати не лише рішення індивідуальної дії, а й рішення, що встановлюють, змінюють або припиняють певні суспільні відносини, є строковими та можуть неодноразово застосуватися. З огляду на наведене органи адвокатського самоврядування, зокрема Рада адвокатів України, можуть ухвалювати не лише індивідуальні, а й нормативні акти. 4.7. Ураховуючи те, що адвокатура України є недержавним самоврядним інститутом, який об`єднує всіх адвокатів України, рішення, що ухвалюють Рада адвокатів України або інші органи адвокатського самоврядування, є обов`язковими лише для адвокатів. Закон не має містити приписів, якими Рада адвокатів України або інші органи адвокатського самоврядування були б наділені повноваженнями ухвалювати рішення, що визначають права і обов`язки осіб, які не є адвокатами. 4.8. Конституційний Суд України виходить із того, що з набуттям статусу адвоката особа безсумнівно не обмежена та не позбавлена прав і свобод, гарантованих Конституцією України, оскільки обмеження або позбавлення адвокатів конституційних прав та свобод було б дискримінаційним. З огляду на незалежність і самоврядність адвокатури, мету створення, завдання та повноваження органів адвокатського самоврядування рішення, які ці органи ухвалюють, регулюють адвокатську діяльність і визначають повноваження, професійні права та обов`язки адвокатів. З аналізу приписів Закону вбачається, що рішення та інші акти органів адвокатського самоврядування застосовні лише щодо визначеного і професійно обумовленого кола осіб - адвокатів, які добровільно обрали професію правника та статус адвоката й, як наслідок, мають підпорядковуватись самоврядним механізмам регулювання адвокатської діяльності. Рішення та інші акти органів адвокатського самоврядування внормовують професійну діяльність адвокатів та не визначають їхніх прав і обов`язків у розумінні частин другої та третьої статті 57 Конституції України та інших її приписів. …». З урахуванням наведених обставин, колегія суддів констатує, що оскаржуване рішення №69 від 21.09.2020 не має ознак нормативно-правового акта та не є актом індивідуальної дії, оскільки безпосередньо не визначає прав чи обов`язків позивача. Цей документ адресований професійній спільноті - адвокатам, які, набуваючи відповідного статусу, зобов`язані дотримуватися рішень органів адвокатського самоврядування. За своєю правовою природою та змістом зазначене рішення є виключно роз`ясненням, що прямо відображено й у його назві. Отже, воно не створює для позивача жодних індивідуальних правових наслідків, які могли б бути предметом судового захисту в адміністративному процесі. Колегія суддів також звертає увагу, що спірне рішення прийняте ще у 2020 році. Тобто, воно було ухвалене правомочним складом РАУ, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Крім того, слід зазначити, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією РФ проти України», затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово продовжувався та триває дотепер. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, зокрема передбачені статтею 39 Конституції України «громадяни мають право збиратися мирно» (частина 3 Указу від 24.02.2022 №64/2022) Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану забороняються проведення масових зібрань та акцій. Також Рада адвокатів України ухвалила рішення №101 від 06.09.2022 про скликання конференцій адвокатів регіонів для висування та обрання делегатів на З`їзд. Керівники органів адвокатського самоврядування, повноваження яких спливають 17 листопада 2022 року, до обрання нових керівників та першого засідання Ради адвокатів України у новому складі виконують повноваження на підставі застосованого принципу континуїтету. Зазначені відомості є загальновідомими, оскільки офіційно оприлюднені для публічного доступу на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України (https://unba.org.ua/news/7582-rau-uhvalila-rishennya-pro-sklikannya-shostogo-zizdu-advokativ-ukraini.html). Враховуючи Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, приписи ч. 1 ст. 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», вказаним рішенням Ради адвокатів України продовжено повноваження осіб, що входили до складу Ради. Отже, вказане свідчить про те, що члени органів адвокатського самоврядування продовжують виконувати свої обов`язки (функції), визначені Законом №5076-VI, до початку вступу на посади (до першого засідання) новообраних членів органів адвокатського самоврядування. До того ж, як зазначалось вище, рішення З`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України, а також конференцій є обов`язковими до виконання всіма адвокатами. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями. Компетенція Ради адвокатів України дає право у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом №5076-VI, деталізувати у своїх рішеннях певні процедурні моменти діяльності, зокрема, ВКДКА, з метою додержання, окрім іншого, принципу правової визначеності. Вказане у сукупності свідчить про те, що оскаржене рішення прийнято пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів учасників правовідносин і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. За таких обставин, рішення від 21.09.2020 за №69 відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, а підстав для визнання такого протиправним та нечинним не встановлено. Апеляційний суд погоджується також з висновком суду першої інстанції, що позовна заява в сукупності з наявними в матеріалах справах доказами не містить жодних обґрунтувань та підтвердження реальності і дійсності конкретно визначених порушень права позивача у зв`язку з прийняттям Ради адвокатів України від 21.09.2020 №69 «Про затвердження роз`яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування», з врахуванням наведених судом вище висновків стосовно правової природи оскаржуваного рішення. Щодо наявних порушень процесу, на які звернула увагу позивач, то апеляційний суд зазначає таке. Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 про відмову у відкритті провадження у справі №260/6699/24 без змін. Постановою Верховного Суду від 13.05.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2025 у справі №260/6699/24 скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 суддя Скраль Т.В. задовольнила заяву про самовідвід та передала справу для повторного автоматизованого розподілу. 27.05.2025 згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Плехановій З.Б. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання. Ухвалою від 02.06.2025 клопотання ОСОБА_1 про відвід судді Плеханової З.Б. задоволено, а справу передано для повторного автоматизованого розподілу в порядку ст. 31 КАС України. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 справу передано на розгляд судді Луцовичу М.М. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 заяву головуючого судді Луцовича М.М. про самовідвід задоволено, адміністративну справу №260/6699/24 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2025 №260/6699/24 передано для подальшого розгляду головуючій судді Калинич Я.М. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 прийнято адміністративну справу №260/6699/24 до провадження. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Калинич Я.М. задоволено частково, відведено суддю Калинич Я.М. від розгляду справи №260/6699/24, а справу передано до відділу документального забезпечення Закарпатського окружного адміністративно суду для здійснення подальшого повторного автоматизованого розподілу справи. У задоволенні решти вимог заяви - відмовлено. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 передано на розгляд судді Маєцькій Н.Д. Ухвалою від 27.06.2025 прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання на 19.08.2025 о 10:00 год. В підготовчому засіданні 19.08.2025 прийнято заяву позивача про зміну предмета позову, що подано до Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.06.2025 (зареєстровано судом 23.06.2025 (Т.4, а.с.54-188) та з метою подання відзиву на заяву про зміну предмета позову відкладено розгляд справи на 03.09.2025 о 10:00 год (Т.5, а.с.4-10). Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 заяву представника відповідача 1 про відвід судді Маєцької Н.Д. задоволено частково, відведено суддю Маєцьку Н.Д. від розгляду справи №260/6699/24, а справу передано до відділу документообігу та забезпечення судового процесу Закарпатського окружного адміністративно суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу справи між суддями суду. У задоволенні решти вимог заяви - відмовлено. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2025, дану справу передано на розгляд судді Ващиліну Р.О. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 прийнято адміністративну справу №260/6699/24 до провадження та призначено підготовче засідання на 25.09.2025 о 10:30 год. Підготовче засідання 25.09.2025 відкладено на 23.10.2025 о 10:30 год (Т.5, а.с.71-85) Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 заяву представника відповідача 1 про відвід головуючого судді Ващиліна Р.О. задоволено. Адміністративну справу №260/6699/24 передано до відділу документообігу та забезпечення судового процесу для здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 справу передано на розгляд судді Дору Ю.Ю. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 30.10.2025 о 09:00 год. На підставі службової записки головуючого судді Дору Ю.Ю. про допризначення колегії суддів для розгляду адміністративної справи №260/6699/24, протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 05.11.2025 року допризначено членів колегії для розгляду справи №260/6699/24 суддю Гаврилка С.Є. та суддю Іванчулинця Д.В. Необхідність допризначення суддів для утворення колегії суддів для розгляду цієї справи мотивована складністю цієї справи з покликанням на приписи ст. 33 КАС України (Т.5, а.с.221) У підготовчому засіданні 15.01.2026 членами колегії суддів Гаврилко С.Є. та Іванчулинець Д.В. були подані заяви про самовідвід (Т.6, а.с.40). Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 задоволено заяву членів колегії суддів Гаврилка С.Є. та Іванчулинця Д.В. про самовідвід у справі №260/6699/24. 16.01.2026 ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду вирішено призначити в адміністративній справі №260/6699/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, Ради адвокатів Закарпатської області, Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про встановлення відсутності повноважень колегіальний склад суду. Для утворення колегії суддів для розгляду справи №260/6699/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, Ради адвокатів Закарпатської області, Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про встановлення відсутності повноважень передано адміністративну справу №260/6699/24 для допризначення в алгоритмі автоматичного розподілу двох суддів. У період з 20.01.2026 по 11.02.2026 призначення суддів для утворення колегії не відбулося у зв`язку із нестачею потрібної кількості суддів для розподілу справи, що підтверджується протоколами про неможливість розподілу справи, що наявні у матеріалах справи. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 заяву судді Микуляка П.П. про самовідвід задоволено. Адміністративну справу за №260/6699/24 за передано до відділу документального забезпечення для здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями. Доповідною запискою начальника відділу діловодства та аналітично-статистичної роботи Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 повдомлено про неможливість сформувати новий склад суду (замінити члена колегії) у справі №260/6699/24 наразі неможливо (Т.6, а.с.117) З доповідної записки головуючого судді Дору Ю.Ю. від 17.02.2026 та протоколу неможливості автоматизованого розподілу судової справи від 16.02.2026 слідує, що замінити члена колегії Микуляка П.П. та призначити новий склад суду у справі №260/6699/24 в Закарпатському окружному адміністративному суді неможливо у зв`язку недостатньою кількістю суддів, що можуть брати участь в автоматизованому розподілі справи. Розпорядженням Голови Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 №2 передано адміністративну справу №260/6699/24 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, Ради адвокатів Закарпатської області, Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про встановлення відсутності повноважень для розгляду до Львівського окружного адміністративного суду, як до найбільш територіально наближеного до Закарпатського окружного адміністративного суду. Зокрема, у відповідному розпоряджені вказано про те, що всі судді Закарпатського окружного адміністративного суду вже брали участь у розгляді справи та в Закарпатському окружному адміністративному суді призначити новий склад суду неможливо через недостатню кількість суддів, що можуть брати участь в автоматизованому розподілі справи. Крім того, при передачі справи до найбільш територіально наближеного суду здійснено покликання на приписи ч. 1 ст. 29 КАС України неможливість утворення нового складу суду для розгляду справи після задоволених відводів (самовідводів) чи в інших випадках. Адміністративна справа №260/6699/24 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 25.02.2026. Після автоматизованого розподілу для розгляду справи визначено суддю Желік О.М. Відповідно до ухвали від 26.02.2026 у цій справі справу прийнято до провадження та розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. В цій ухвалі зазначено, що ця справа не відноситься до переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження або до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Також вказано, що цей позов, заявлений ОСОБА_1 23.10.2024. Станом на 26.02.2026 рішення у справі не прийнято, розгляд по суті не розпочато. За вказаних умов, у цій справі пріоритетним є швидке вирішення справи. Підсумовуючи викладене: 1. провадження у справі відкрито Закарпатським окружним адміністративним судом та розгляд такої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; 2. у цій справі вже відбулося декілька підготовчих засідань, зокрема, у призначеному підготовчому засіданні 19.08.2025 прийнято до розгляду заву про зміну предмета позову від 23.06.2025, зокрема, позовну заяву доповнено вимогою про визнання нечинним і скасування рішення №69 від 21.09.2020 (позивач у тексті позовної заяви стверджувала, що такий є нормативно-правовим актом); 3. у зв`язку зі складністю справи №260/6699/24 з врахуванням положень ст. 33 КАС України, справу №260/6699/24 призначено до колегіального розгляду; 4. у зв`язку з неможливістю утворення колегії для розгляду цієї справи таку передано до Львівського окружного адміністративного суду. Відповідно до ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. У частині 4 цієї статті визначено перелік справи, розгляд яких не може здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження. Своєю чергою, у ч. 5 цієї ж статті вказано, що суд має відмовити у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміну предмета позову справа підпадає під дію частини четвертої цієї статті. Позивач не погоджуючись із розглядом справи у порядку спрощеного позовного провадження, зверталася до суду із клопотанням про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та виклик і допит свідків, у задоволенні яких відмовлено відповідно до ухвали від 06.04.2026. Тобто для позивача розгляд цієї справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін було визначальним, про що вона зазначила у своєму клопотанні. Тому визначаючи форму провадження у справі, яка розглядається, суд першої інстанції повинен був виходити з закріплених у процесуальному законі критеріїв та умов конкретного спору. Верховним Судом у постанові від 22.01.2021 у справі №640/11869/20 викладено правовий висновок, за яким: «особливостями розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження є: суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (стаття 258 КАС України); підготовче засідання не проводиться (частина третя статті 262 КАС України); перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина четверта статті 262 КАС України); суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (частини п`ята та шоста статті 262 КАС України); клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина сьома статті 262 КАС України); при розгляді справи суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення; судові дебати не проводяться (частина восьма статті 262 КАС України). При цьому важливо врахувати, що учасники справи, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, зазнають таких обмежень: скорочений строк на подачу заяви про відвід (стаття 39 КАС України); обмежене право позивача змінити предмет або підставу позову (стаття 47 КАС України); скорочений строк вступу у справу третіх осіб (стаття 49 КАС України); скорочений строк подачі заяви про виклик свідків (стаття 92 КАС України); скорочений строк направлення позивачем третім особам копії позовної заяви (стаття 171 КАС України); обмежене право на об`єднання справ в одне провадження (стаття 172 КАС України); скорочений строк складення судом повного тексту рішення (стаття 243 КАС України); скорочений строк розгляду справи (стаття 258 КАС України); не проводяться судові дебати (стаття 262 КАС України); не проводиться підготовче судове засідання (стаття 262 КАС України)». Цей висновок застосовано і в постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №826/10888/18. Апеляційний суд зважає на мотивацію суду першої інстанції щодо здійснення розгляду цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, однак зауважує, що судом першої інстанції не враховано те, що метою передачі цієї справи з Закарпатського окружного адміністративного суду до Львівського окружного адміністративного суду була саме неможливість утворити склад колегії суддів для розгляду цієї справи. У ч. 1 ст. 35 КАС України закріплено правило щодо незмінності складу суду, яке передбачає, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи. Відповідно до частини другої цієї статті у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Крім того, у ч. 13 ст. 31 КАС України відтворено приписи частини першої ст. 35 КАС України щодо незмінності складу суду, а в частині чотирнадцятій - деталізовано положення ч. 2 статті 31 КАС України та передбачено таке: у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом; у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження. Відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи. За таких обставин, з огляду на те, що справу було передано до Львівського окружного адміністративного суду Закарпатським окружним адміністративним судом через неможливість замінити члена колегії Микуляка П.П. та призначити новий склад суду у справі №260/6699/24 в Закарпатському окружному адміністративному суді у зв`язку недостатньою кількістю суддів, що можуть брати участь в автоматизованому розподілі, розгляд справи слід було призначити в порядку загального позовного провадження та розпочати такий зі стадії підготовчого провадження. Крім того, позовна заява, з врахуванням заяви про зміну предмета позову від 22.06.2025 (описано, серед позовних вимог), зокрема, містила вимогу «Визнати протиправним та нечинним…», яка може стосуватися тільки нормативно-правового акта, заборона розгляду якої прямо заборонена у порядку ст.ст. 12, 257 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження. Слід зазначити, що завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Крім того, апеляційний суд зазначає, що ще Закарпатським окружним адміністративним судом після відкриття провадження та призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначалися підготовчі засідання та сторонам неодноразово надавалася можливість взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, У контексті відповідних доводів, апеляційний суд також вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу в ч. 3 ст. 2 та ст. 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі. Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час. Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією. Підсумовуючи викладене у сукупності, дотримання судом встановленого законом порядку розгляду адміністративних справ є невід`ємною складовою забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, що, своєю чергою, пояснює важливість питання обрання належної (законної) форми адміністративного судочинства для розгляду адміністративних справ. Оскільки судом першої інстанції розглянуто справу, яка підлягала розгляду в порядку загального провадження, в порядку спрощеного позовного провадження, викладене свідчить про порушення норм процесуального права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до приписів ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Оскільки суд першої інстанції розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, а апеляційна скарга частковому - задоволенню. Апеляційний суд також звертає увагу на неможливість застосування у цій справі приписів ст. 320 КАС України, оскільки така стосується саме ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду справи, а не судового рішення по суті позовних вимог. Відповідно до приписів ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Своєю чергою ст. 139 КАС України не передбачено відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позовних вимог відмовлено, а тому такі слід покласти на позивача. Керуючись ст. 2, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі №260/6699/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, Ради адвокатів Закарпатської області, Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про встановлення відсутності повноважень, визнання протиправним і нечинним рішення відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. П. Мандзій судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 22.06.26