Постанова 4855 № 826/11761/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11761/18 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н.П. Суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, суддя Андрусенко О.О., у справі за адміністративним позовом Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,- У С Т А Н О В И В: Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просило визнати протиправною та скасувати вимоги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс великих платників) про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2018 №Ю-30-17 в сумі 820 748,67 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.07.2018 позивачем отримано вимогу Офісу великих платників про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2018 №Ю-30-17 на суму 820 748,67 грн. Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області з 17.11.2015 перебуває в стані припинення. Офіційне оприлюднення відомостей щодо запровадження процедури ліквідації не пов`язаної із банкрутством, відбулось 26.11.2015, а строк для заявлення кредиторських вимог сплинув 19.01.2016. Офіс великих платників у відповідності зі статтею 97 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та статтями 110, 111, 112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є кредитором Управління Державної служби охорони при ГУ МВС в Донецькій області. Рішенням господарського суду Донецької області від 22.06.2018 у справі №905/972/16 задоволені позовні вимоги Офісу великих платників до ліквідаційної комісії Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області про зобов`язання визнати кредиторські вимоги в сумі 8 768 042,81 грн та включено їх до реєстру вимог. Згідно з приписами пункту 3 частини першої статті 112 ЦК України на підставі вказаного рішення суду кредиторські вимоги Офісу великих платників рішенням Ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області від 06.07.2018 №56л/к включені до третьої черги вимог кредиторів. Отже, на думку позивача, спір між позивачем та відповідачем стосовно погашення податкових зобов`язань є вирішеним, що мало б виключити будь-які податкові вимоги відповідача. Проводячи розрахунки з першою і другою чергами кредиторів, Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області сплатило єдиний соціальний внесок (71010000) і ЄСВ військовослужбовців (71020000) на загальну суму 462 246,46 грн, а тому станом на 30.06.2018 заборгованості зі сплати єдиного внеску не існувало. Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2018 відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. У зв`зку з ліквідвацією Окружного адміністративного суду міста Києва, дану справу було передано для розгляду до Волинського окружного адміністративного суду. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у Донецькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні, як те просив представник скаржника. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області зареєстроване 30.08.1993 як юридична особа та з 17.11.2015 перебуває в стані припинення за рішенням засновників в результаті її ліквідації, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.8-12, 115-119). Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального ГУ ДФС України звернулася до голови ліквідаційної комісії Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області із заявою від 21.12.2015 №6572/8/28-013-25 про включення до реєстру кредиторів Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області, в якій просила визнати кредиторських вимог в загальній сумі 9 088 292,09 грн, у тому числі з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 243 695,55 грн; з єдиного внеску, нарахованого на суми грошового забезпечення військовослужбовців у сумі 26 587,38 грн та включити податковий орган до реєстру кредиторів (а.с.13-14). Рішенням голови ліквідаційної комісії Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області від 01.02.2016 №12 л/к було визнано вимоги Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального ГУ ДФС України у сумі 320 249,28 грн, до складу якої, зокрема, увійшли: 254 349,61 грн ЄСВ (71010000); 35887,35 грн ЄСВ військовослужбовців (71020000). Визнані вимоги було включено до третьої черги кредиторів Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області (а.с.15). Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.06.2018 у справі №905/972/16 задоволено позовні вимоги Офісу великих платників податків до Ліквідаційної комісії Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області про зобов`язання визнати кредиторські вимоги в сумі 8 768 042,81 грн та зобов`язано Ліквідаційну комісію Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області включити вимоги кредитора - Офісу великих платників податків в сумі 8 768 042,81 грн (а.с.16-22). Згідно із рішенням голови ліквідаційної комісії Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області від 06.07.2018 №56 л/к на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 22.06.2018 у справі №905/972/16 вимоги кредитора - Офісу великих платників в сумі 8 768 042,81 грн задоволено та включено до реєстру вимог кредиторів та проміжного ліквідаційного балансу Управління Державної служби охорони при ГУ МВС в Донецькій області. Вказані вимоги включені до третьої черги вимог кредиторів позивача (а.с.23). У зв`язку із тим, що станом на 30.06.2018 в Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області була наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені, відповідно до статті 25 Закону №2464-VI Офісом великих платників було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2018 №Ю-30-17 в сумі 820 748,67 грн, в тому числі: 280072,59 грн - недоїмка; 479773,30 грн - штрафи та 60902,78 грн - пеня (а.с.7). Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. У статті 1 Закону №2464-VI закріплено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом; Відповідно до частин першої-другої статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Згідно із частиною третьою статі Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках,передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Нормами частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Згідно з частинами першою-третьою статті 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Згідно із частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. Відповідно до частини шостої статті 25 Закону №2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Нормами частини восьмої статті 25 Закону №2464-VI визначено, що у разі ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є ліквідаційна комісія - щодо юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується; юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується. У разі недостатності у платника єдиного внеску коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є: засновники або учасники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за її зобов`язаннями; юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується; правонаступники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується. У разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення платника єдиного внеску зобов`язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли його права та обов`язки. Частиною десятою статті визначено, що статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Так, відповідно до витягів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004236883 від 23.07.2017 та №1004431833 від 17.09.2018, Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області починаючи з 30.08.1993 зареєстроване як юридична особа; перебуває на обліку як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а починаючи з 17.11.2015 перебуває в стані припинення за рішенням засновників, строк для заявлення кредиторами своїх вимог визначено до 19.01.2016 (а.с.8-12, 115-119). За приписами статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Згідно із частиною першою статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Нормами частини третьої статті 104 ЦК України визначено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 110 ЦК України, ліквідація юридичної особи відбувається, зокрема за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Порядок здійснення розрахунків з кредиторами, зокрема з кредиторами, вимоги яких підтверджені рішенням суду, у разі ліквідації юридичної особи за рішенням власника (власників) визначено статтями 111, 112 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 111 ЦП України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Нормами частини восьмої статті 111 ЦП України визначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Згідно із частиною дев`ятою 111 ЦП України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи. Статтею 112 ЦК України визначено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС України було подано до голови ліквідаційної комісії Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області заяву від 21.12.2015 №6572/8/28-013-25 про включення до реєстру кредиторів Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області, зокрема кредиторських вимог з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 243 695,55 грн та з єдиного внеску, нарахованого на суми грошового забезпечення військовослужбовців у сумі 26 587,38 грн (а.с.13-14). Рішенням голови ліквідаційної комісії Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області від 01.02.2016 №12 л/к дані вимоги були визнані у сумі 320 249,28 грн та включенні до третьої черги кредиторів (а.с.15). Питання погашення грошових зобов`язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов`язаної з банкрутством врегульоване статтею 97 ПК України. Відповідно до пункту 97.1 статті 97 ПК України під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства. За приписами пункту 97.2 статті 97 ПКУ у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов`язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України. Згідно з матеріалами справи, Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області з 17.11.2015 перебуває в стані припинення за рішенням засновників, а саме на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України №1399 від 07.11.2015, яким вирішено ліквідувати, зокрема, Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області, створити ліквідаційні комісії, затвердити голів ліквідаційних комісій. Колегія суддів зазначає що відповідно до наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004236883 від 23.07.2017 та №1004431833 від 17.09.2018 в розділі «Дані про юридичних осіб - правонаступників: повне найменування та місцезнаходження юридичних осіб-правонаступників, їх ідентифікаційні коди» відомості про правонаступників Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області відсутні (а.с.8-12, 115-119). За правилами частини 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, позивач саме ліквідується, а не реорганізується, як стверджують відповідачі. Щодо доводів скаржника про те, що наказом МВС і Національної поліції України №51/64 від 26.01.2016 (а.с.97-99) визначений перелік органів поліції охорони, що є правонаступниками Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, оскільки як було зазначено вище в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи у суді - відомості про правонаступників позивача відсутні, а отже відсутні правові підстави для формування Офісом великих платників вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2018 №Ю-30-17 в сумі 820 748,67 грн, так як такі дії відповідача суперечать приписам пункту 97.2 статті 97 ПК України та статей 111, 112 ЦК України. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі, якщо стягувач , у даному випадку контролюючий орган, намагається стягнути кошти , але ці самі суми вже є предметом стягнення за рішенням господарського суду або були визнані як дебіторська заборгованість в рамках господарського договору, суд має відмовити у задоволенні позову в цій частині, вказуючи на відсутність підстав для дублювання стягнень. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду першої інстанції інстанції, а тому вважає рішення законним і вбачає підстав для його скасування. Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За змістом ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив заяву у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Кобаль М.І. Файдюк В.В.