Постанова 4855 № 320/35529/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/35529/23 Суддя першої інстанції: Дудін С.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючий суддя Говорун О.В. судді: Попова О.Г., Чуприна О.В. Позивач - ОСОБА_1 . Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 . Оскаржуване судове рішення - ухвала Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2026. ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об?єднання Міністерства Внутрішніх справ України по місту Києву» №4479 від 08.02.2022, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»; - зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.12.2019 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об?єднання Міністерства Внутрішніх справ України по місту Києву» №4479 від 08.02.2022, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 по день проведення перерахунку. Рішенням суду першої інстанції від 13.05.2024 позов задоволено. 11.12.2025 від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про зміну способу виконання судового рішення у даній справі. Ухвалою суду першої інстанції від 03.02.2026 у задоволенні заяви позивача про зміну способу виконання судового рішення відмовлено. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції зазначив, що виконавчий лист у даній справі не видавався, відомостей про виконавче провадження позивачем не повідомлено. Заява щодо встановлення чи зміни способу виконання рішення суду підлягає вирішенню судом за заявою стягувача чи виконавця. Враховуючи, що заявник не набув статусу стягувача, заява про заміну способу виконання рішення суду задоволенню не підлягає. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким заяву позивача задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постановляючи оскаржувану ухвалу судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції не застосував положення частини 3 статті 378 КАС України, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, одну з основних засад судочинства, визначеною статтею 129-1 Конституції України, статті 14, 370 КАС України. Позивачем до суду було також подано додаткові пояснення, відповідно до яких зокрема зазначає, що застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з ГУ ПФУ нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтями 129 та 129-1 Конституції України визначена обов`язковість рішень суду як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до частини 2, 3 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано статтею 378 КАС України. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, внесені зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема, й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Так, відповідно до змісту частини 1 статті 378 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Згідно з частиною 3 статті 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Отже, з 19.12.2024 приписи статті 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили. Зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. У постанові Верховного Суду від 28.10.2025 (справа № 380/7706/22) зазначено, що прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення. Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту. Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 у справі № 320/35529/23, яке набрало законної сили, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіального медичного об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» № 4479 від 08.02.2022, виданої станом на листопад 2019 року, починаючи з 01.12.2019, з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідно до листа пенсійного органу від 25.09.2025 № 2600-0202-8/170363, відповідачем, на виконання вказаного вище судового рішення у справі № 320/35529/23, нараховано 193627,06 грн. Виплати здійснюються в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Доказів щодо фактичної виплати позивачу нарахованих за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 у справі № 320/35529/23 грошових коштів в розмірі 193627,06 грн до суду надано не було. Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 у справі № 320/35529/23 на час подачі заяви про зміну способу виконання судового рішення відповідачем в повному обсязі не виконано. Таким чином, виходячи з приписів частини 3 статті 378 КАС України (у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024), дослідивши предмет позову в цій справі, враховуючи строк, протягом якого суб`єкт владних повноважень не виконує рішення, яке набрало законної сили, судова колегія вважає, що наявні підстави для зміни способу виконання рішення суду у даній адміністративній справі шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 пенсійних виплат в розмірі 193627,06 грн. При цьому, колегія суддів зазначає, що відсутність відомостей про отримання позивачем виконавчого листа або не повідомлення позивачем про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у цій справі не є перешкодою для зміни способу і порядку його виконання, оскільки приписами статті 378 КАС України не визначено обов`язкову наявність відомостей про отримання особою виконавчого листа або відкритого виконавчого провадження як підстави для зміни способу і порядку виконання рішення суду. Виходячи з приписів статті 1291 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Виходячи з наведених норм, ухвалене судом рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання незалежно від вчинення позивачем дій з отримання виконавчого документа на виконання такого рішення. Рішення суду зобов`язаною особою може бути виконано як добровільно так і в примусовому порядку. Наявність відповідного виконавчого документа є підставою для відкриття виконавчого провадження саме з примусового виконання рішення суду. Виходячи з приписів частини 3 статті 378 КАС України, самостійною підставою для зміни способу виконання відповідного рішення суду у справі, яке набрало законної сили, на стягнення відповідних виплат з суб`єкта владних повноважень, є сам факт невиконання такого рішення суб`єктом владних повноважень протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили. За таких обставин, відсутність інформації про отримання особою виконавчого документа та/або про відкриття виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні заяви про зміну порядку виконання рішення суду (яке набрало законної сили), поданого на підставі ч.3 ст. 378 КАС України. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 у справі № 320/35529/23 добровільно виконано пенсійним органом в частині нарахування доплати до пенсії в розмірі 193627,06 грн, визначеної на виконання вказаного рішення. В той же час, рішення суду у справі в частині здійснення виплати наведеної суми відповідачем не виконано. Виходячи з викладеного вище, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу виконання рішення суду в цій справі. Доводи та заперечення апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення у даній справі. Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне. Приписами ч. 1 ст. 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до положень ч.ч. 1-6 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В адміністративних справах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 7 ст. 139 КАС України). Колегія суддів зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ (зі змінами та доповненнями). Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору встановлюється у таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», становить 3028 грн. Таким чином, судовий збір за подачу позивачем заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення складає 908,40 грн (3028 грн х 0,3). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подачу заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення у розмірі 908,40 грн, згідно квитанції № 4108-9587-5387-2769 від 10.10.2025. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору встановлюється у таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», становить 3328 грн. Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Апеляційна скарга подана через підсистему «Електронний суд». Таким чином, судовий збір за подачу апеляційної скарги складає 2662,40 грн (3328 грн х 0,8). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 у розмірі 2662,40 грн, згідно квитанції № 5579-7328-0046-0841 від 16.02.2026. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позивачем заяви про зміну способу виконання судового рішення та апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ - 42098368) у розмірі 3570,80 грн (908,40 грн + 2662,40 грн). Керуючись ст. ст. 242, 308, 311, 322 КАС України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду про відмову в задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення від 03.02.2026 скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення задовольнити. Змінити спосіб виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2024. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ - 42098368) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перераховану пенсійну виплату в сумі 193627,06 грн (сто дев`яносто три тисячі шістсот двадцять сім гривень 06 копійок). Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код юридичної особи - 42098368) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3570,80 грн (три тисячі п`ятсот сімдесят) грн 80 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Верховного Суду. Суддя-доповідач О.В. Говорун Судді О.Г. Попова О.В. Чуприна