Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/43195/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/43195/24 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій позивач просить суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не зарахування до страхового стажу період роботи з липня 2022 по липень 2024; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи до страхового стажу період роботи з липня 2022 по липень 2024 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з липня 2022 по липень 2024 року в КП Фастівська ККП. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області подано апеляційну скаргу, якою просить за результатами апеляційного перегляду рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року по справі № 320/43195/24 скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що надана відповідачем заявнику ОСОБА_1 письмова відповідь від 28.06.2024 року № 1000-0202-8/113824 на звернення, яке надійшло через веб-портал Пенсійного фонду України № ВЕБ-10001-Ф-С-24-103264 зареєстроване 17.06.2024 року за № 19281/M-1000-24 щодо прохання зарахувати до страхового стажу період роботи з липня 2022 року по дату звернення є законною, оскільки нею в порядку, передбаченому ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», заявника було повідомлено виключно про передбачений законодавством порядок обрахування страхового стажу застрахованим особам, зокрема про те, що якщо у підприємства наявний борг зі сплати єдиного соціального внеску, період заборгованості не зараховується до страхового стажу найманих працівників, а нарахована за цей період заробітна плата не включається до розрахунку пенсії та соціальних виплат; з запитом про надання індивідуальних відомостей з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про наявний страховий стаж, розмір ЄСВ та страхувальників, які сплачували за позивачку страхові внески, позивачка до відповідача не зверталась, що доводить безпідставність її посилань на невключення до її страхового стажу періоду з липня 2022 року, оскільки це суперечить індивідуальним відомостям про застраховану особу форми ОК-5; позивачка помилково вважає, що відповідач має повноваження зарахувати до її страхового стажу період, за який страхувальником КП Фастівський ККП (код ЄДРПОУ 03346414) не були сплачені страхові внески, оскільки персоніфіковані відомості про заробітну плату або інший дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, мали бути подані до територіального органу ПФУ виключно роботодавцем КП Фастівський ККП, що доводить відсутність у відповідача таких повноважень. Апелянт вважає, що висновок суду про зобов`язання зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи до страхового стажу період роботи з липня 2022 по липень 2024 року, зроблено протиправно, зазначене рішення має бути переглянуте судом апеляційної інстанції в повному обсязі та за наслідками перегляду скасоване з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Також апелянт наголошує на тому, що зазначена у відповіді № 1000-0202-8/113824 від 28.06.2024 року інформація відповідає вимогам законодавства, а він не порушив права застрахованої особи, передбачені ст. 16 Закону № 1058-IV, що є підставою для відмови у задоволенні вимоги про визнання зазначеної відповіді протиправною. Спір про зарахування до страхового стажу періодів роботи, за які страхувальником не сплачувались страхові внески, може виникнути тільки за умови звернення застрахованої особи за призначенням пенсії, та має вирішуватись в судовому порядку. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до фактичних обставин справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до трудового стажу періодів роботи з липня 2022 по липень 2024 року в КП Фастівська ККП. Листом від 28 червня 2024 року №1000-0202-8/113824 відповідач вказав про відсутність підстав для проведення відповідного зарахування, так як згідно даних ДПС України, страхувальник, з як заявник перебуває у трудових відносинах, КП Фастівська ККП має заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з липня 2022 року по теперішній час. Не погодившись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою. Суд першої інстанції дійшов висновків про те, що позивач не може бути позбавлений права на отримання соціальних гарантій через те, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків, своєчасно не вжив дієвих заходів, що призвело до порушення гарантованого державою права на отримання позивачем належної пенсії із солідарної системи з урахуванням страхового стажу; застраховані особи самостійно, без сприяння державних органів, позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність сплати роботодавцями страхових внесків. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України у апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом. Відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 2-814/10 від 20 вересня 2024 року, перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом №2464-VI. Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно із статтею 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема є: - роботодавці: 1) підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; 2) фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); 3) фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту); - фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; В силу пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. За змістом пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Приписами частини першої статті 8 Закону №2464-VI закріплено, що розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної в статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру. Частиною 10 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. За змістом статті 23 Закону №2464-VI на виконання своїх повноважень Пенсійний фонд та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування мають право безоплатно отримувати від органів доходів і зборів відомості про суми надходжень, від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій та суми коштів, перерахованих на їхні рахунки, а в разі виявлення розбіжностей - письмову інформацію про причини таких розбіжностей. Статтею 21 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять у тому числі і від роботодавців. У відповідності до частини п`ятої статті 21 Закону №1058-IV центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування надають Пенсійному фонду інформацію для ведення персоніфікованого обліку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов`язкового державного соціальною страхування. В силу частини другої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004 - дати набрання чинності законом) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Пунктом 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року №794 (далі - Положення №794) визначено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням. Згідно з пунктом 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган). Пунктом 16 Положення №794 встановлено, що на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів. Персональна облікова картка фізичної особи повинна мати таку структуру: частина персональної облікової картки, де зберігаються анкетні дані про фізичну особу: ідентифікаційний номер; прізвище, ім`я та по батькові; дата народження: місце народження; стать; адреса постійного місця проживання; серія і номер документа, з якого взято відомості до персональної облікової картки: громадянство; номер домашнього телефону (за згодою); частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи: ідентифікаційний номер роботодавця; рік, за який внесено відомості; тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи: сума заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно); розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за відповідний місяць; відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці, які дають право на пенсію на пільгових умовах. Постановою правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562, далі - Положення №10-1). За приписами пункту 3 Положення № 10-1, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Нормами пункту 8 Положення №10-1 передбачено, що у разі виявлення застрахованою особою некоректних відомостей в її обліковій картці (прізвище, ім`я, по батькові на поточний момент: реєстраційний номер облікової картки платника податків; дата народження, місце народження: стать; громадянство; серія та номер паспорта: номер телефону (за згодою): адреса місця проживання) ця особа може подати до територіального органу Пенсійного фонду України особисто або через представника анкету застрахованої особи для внесення / зміни / уточнення даних в Реєстр (і) застрахованих осіб (далі - Анкета) за формою згідно з додатком 2 до цього Положення та документи, що підтверджують внесення / зміну / уточнення даних та належність помилкових даних цій особі (паспорт (інший документ, що посвідчує особу), трудова книжка, документ, який підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта). У справі, що розглядається, станом на дату подання звернення до пенсійного органу ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Фастівський комбінат комунальних підприємств» з 28 серпня 2019 року (а.с.26). Згідно відповіді пенсійного органу від 28 червня 2024 року, Комунальне підприємство «Фастівський комбінат комунальних підприємств» має заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з липня 2022 року по теперішній час (а.с.27-28). Вказана інформація підтверджена листом Комунального підприємства «Фастівський комбінат комунальних підприємств» від 14 червня 2024 року, у якому вказано про те, що станом на дату надання відповіді заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску складає 1 894 500,27 грн (а.с.29-30). Так, в системі персоніфікованого обліку (індивідуальні відомості про застраховану особу позивача (форма ОК-7, ОК-5) за період з липня 2022 року по грудень 2024 року суми заробітку для нарахування пенсії враховано 0,00 грн, а страховий стаж за даний період не зараховано (а.с.41, 47). Мотивуючи вимоги позивач вказав про те, що він не може відповідати за неналежне виконання роботодавцем свого обов`язку зі сплати страхових внесків. Колегія суддів зауважує, що позивач посилається на порушення права на пенсійне забезпечення, однак у межах спірних правовідносинах таке питання позивачем не порушувалось. Зокрема, звернення позивача не стосувалось питання призначення пенсії, оскільки останній просив лише зарахувати до страхового стажу періоди роботи з липня 2022 року по теперішній час (а.с.58). Як вірно зауважив апелянт, спір про зарахування до страхового стажу періодів роботи, за які страхувальником не сплачувались страхові внески, може виникнути тільки за умови звернення застрахованої особи за призначенням пенсії. Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI (у редакції, чинній з 01.01.2018) передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у підпунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У наданих позивачем довідках відсутні дані про нарахування та сплату єдиного внеску за липень 2022-липень 2024 рр. Так, позначки про сплату та відповідно страховий стаж проставляються автоматично на центральному рівні (Пенсійний фонд України) за умови наявності сплати по картці страхувальника, які опрацьовуються органами фіскальної служби з урахуванням погашення заборгованості за попередні періоди, нарахованих штрафних санкцій, пені та сум єдиного соціального внеску. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком № 637, зокрема, трудової книжки. Водночас, на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794, від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 - 2000 років. Починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови № 794). З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим. Керуючись наведеним, судова колегія дійшла послідового висновку про те, що відмова відповідача у зарахуванні позивачу до загального страхового стажу застрахованої особи періодів роботи з липня 2022 року по липень 2024 року, оформлена листом від 28 червня 2024 року №1000-0202-8/113824 прийнята з дотриманням частини 2 статті 19 Конституції України та відповідає вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. При розгляді справи апеляційним судом враховано правову позицію, що висловлена Верховним Судом у постанові від 17 січня 2020 року у справі №240/466/19. Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до частини 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 311, 313, 315, 317, 321. 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов О.М. Кузьмишина