Постанова Харківський апеляційний суд № 641/3053/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 641/3053/25 Номер провадження 22-ц/818/620/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 червня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Савенка М.Є., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 03 липня 2025 року в складі судді Чайка І.В. по справі № 641/3053/25 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В : У серпні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк», АТ «Акцент-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 26 лютого 2024 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Будучи клієнтом банку, відповідачка уклала кредитний договір № АВН0СТ1551017895422727, на підставі якого їй надано кредит в розмірі 44 200 грн, строком на 36 місяців, зі сплатою процентів у розмірі 85,00 % річних. ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 26 квітня 2025 року має заборгованість у розмірі 81 308,52 грн, з яких 43 520,18 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом, 34 061,20 грн загальний залишок заборгованості за процентами, 3 727,14 грн - загальний залишок заборгованості за пенею. Посилаючись на вказані обставини, АТ «Акцент-Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість та судові витрати. Заочним рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 03 липня 2025 року позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент - Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ1551017895422727 від 26 лютого 2024 року в загальному розмірі 77 581,38 грн, з яких: 43 520,18 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 34 061,20 грн загальний залишок заборгованості за процентами, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2301,28 грн, всього підлягає стягненню 79 882 грн 66 коп. В іншій частині позову - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, відповідачка належним чином не виконувала умови договору позики, що призвело до утворення заборгованості, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості з тіла кредиту та нарахованих відсотків. Щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею, то суд першої інстанції не вбачав підстав для їх задоволення, оскільки за п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). На вказане судове рішення засобами поштового зв`язку 25 липня 2025 року АТ «Акцент-Банк» подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, Банк просив скасувати рішення суду першої інстанції у частині вирішення спору про стягнення пені та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у цій частині. Апеляційна скарга мотивована тим, що неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24 січня 2024 року, оскільки Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24 грудня 2023 року, а з 24 січня 2024 року заборона на нарахування неустойки відсутня. Прикінцеві та перехідні положень ЦК України є загальною нормою законодавства, а тому не підлягає застосуванню, оскільки спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини є Закон України «Про споживче кредитування», яким обумовлено можливість нарахування пені. Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше, ніж 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк» на заочне рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 03 липня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 26 лютого 2024 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», відповідно до умов якої вона погоджується з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складають між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 7) В цей же день, на підставі заяви про надання послуги Швидка готівка між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № АВН0СТ1551017895422727, за яким останній надано кредит в розмірі 44 200 грн, строком на 36 місяців, зі сплатою 85,00% річних (а.с. 12-13). За п. 7 Заяви розмір щомісячного платежу становить 3455,06 грн. Загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 124382,88 грн (п. 9). У випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менш 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15% суми простроченого платежу (п. 12 Заяви). Аналогічні умови кредитування наведено у паспорті споживчого кредиту Швидка готівка (а.с. 11). 26 квітня 2024 року кредит у розмірі 44200 грн перерахований на рахунок ОСОБА_1 (а.с. 15) У порушення умов договору відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 26 квітня 2025 року виникла заборгованість, що складається із: 43 520,18 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом, 34 061,20 грн загальний залишок заборгованості за процентами, 3 727,14 грн - загальний залишок заборгованості за пенею. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 станом на 26 квітня 2025 року становить 81 308,52 грн, з яких 43 520,18 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом, 34 061,20 грн загальний залишок заборгованості за процентами, 3 727,14 грн - загальний залишок заборгованості за пенею (а.с. 14 зворот). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22. Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягненні заборгованості за пенею за прострочення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, оскільки відповідно, оскільки за пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідачка звільняється від її сплати внаслідок наявності військового стану в Україні з дня отримання кредиту та по день ухвалення рішення. Доводи Банку, що неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24 січня 2024 року у зв`язку з набранням чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який не містить такої заборони судова колегія не приймає до уваги з огляду на таке. За п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Із системного аналізу приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», на які вказує скаржник, вбачається, що відповідні положення закону не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час дії воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». При цьому варто зауважити, що у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» будь-які зміни до п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України законодавцем не вносились. У постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 492/446/15-а Велика Палата Верховного Суду врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. За таких обставин судова колегія не вбачає підстав вважати, що положення п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка. В іншій в частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому судовою колегією не переглядається. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 03 липня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 23 червня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна М.Є. Савенко