Постанова Кропивницький апеляційний суд № 405/7533/25

ПОСТАНОВА Іменем України 18 червня 2026 року м. Кропивницький справа № 405/7533/25 провадження № 22-ц/4809/1217/26 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І., за участі секретаря Бойко В. В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , Кропивницький відділ державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Грицини Валентині Іванівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 17 березня 2026 року у складі судді Драного В. В. і В С Т А Н О В И В: Короткий зміст вимог позовної заяви В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 жовтня 2013 року по справі № 405/9401/13-ц на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з до 1/6 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття. Позовна заява мотивована тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22.10.2013 з позивача було стягнуто аліменти на утримання двох синів ОСОБА_5 , 1999 року народження, та ОСОБА_4 , 2009 року народження, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) до досягнення старшим сином повноліття, а після цього у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) на утримання ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття. Позивач зазначав, що після ухвалення зазначеного рішення змінилися його сімейний та матеріальний стан. Зокрема, у нього народився ще один син ОСОБА_6 , 2014 року народження, якому він добровільно надає матеріальну допомогу. Крім того, у 2022 році позивач був мобілізований, а 01.07.2023 під час виконання бойового завдання отримав контузію, у зв`язку з чим проходив стаціонарне лікування та потребує подальшого оперативного лікування. Вважаючи, що зазначені обставини є підставами для зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Подільського районного суду м. Кропивницького від 17 березня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів наявності передбачених статтею 192 СК України підстав для зменшення розміру аліментів. Суд першої інстанції дійшов висновку, що народження іншої дитини, проходження військової служби та погіршення стану здоров`я самі по собі не свідчать про істотне погіршення його матеріального становища чи неможливість сплачувати аліменти у встановленому розмірі, а тому з урахуванням пріоритету забезпечення належного утримання неповнолітньої дитини, вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі адвокат Грицина В. І., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 17 березня 2026 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при вирішенні справи було неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд першої інстанції не врахував сукупність обставин, які є підставами для зменшення розміру аліментів, а саме: народження після ухвалення рішення суду іншої дитини, яку позивач фактично утримує, проходження військової служби, отримання бойової травми, погіршення стану здоров`я та необхідність подальшого лікування й оперативного втручання. Також суд першої інстанції безпідставно не врахував особливий характер додаткової грошової винагороди за безпосередню участь у бойових діях, яка, на його думку, має компенсаційний характер і призначена для відновлення здоров`я, а тому не повинна враховуватися при визначенні розміру аліментів. На переконання ОСОБА_1 , наведені обставини свідчать про зміну його матеріального та сімейного стану і є достатніми підставами для зменшення розміру аліментів. Відзиви на апеляційну скаргу Від адвоката Майнард Н. О., яка представляє інтереси ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу адвоката Грицини В. І., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 17 березня 2026 року без змін. Відзивів на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача адвокат Грицина В. І. підтримала доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 та її представник адвокат Майнард Н. О. заперечували проти доводів апеляційної скарги. ОСОБА_3 та представник Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення з судовою повісткою та довідкою про доставку електронного документу. Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Оскільки треті особи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 жовтня 2013 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання синів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини всіх видів доходу до досягнення старшим сином повноліття, а в подальшому у розмірі 1/4 частини доходу на утримання ОСОБА_4 до 31 жовтня 2027 року. Вказане рішення перебуває на примусовому виконанні. Позивач проходить військову службу у Збройних Силах України, є батьком ще однієї неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , 2014 року народження, на утримання якого здійснює грошові перекази. У 2023 році позивач отримав бойову травму, проходив стаціонарне лікування та має рекомендації щодо подальшого лікування. Станом на 01 грудня 2025 року за ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 37 854,39 грн. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дозволяє дійти висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22.10.2013 стягнуто аліменти з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кіровограда, на користь ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_2 ) на утримання дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 30 вересня 2013 року до 05 лютого 2017 року, потім продовжувати стягнення в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до 31 жовтня 2027 року (а. с. 6). ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проходить службу у ЗСУ (а. с. 5 на звороті, 8). Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 26.11.2025 Кропивницьким відділом ДРАЦС у Кропивницькому районі Кіровоградської області ПМУМЮ (м. Одеса), актовий запис № 16, батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а. с. 7). У матеріалах справи міститься роздруківка АТ КБ «ПриватБанк», з якої слідує, що у період з 02.02.2024 по 22.11.2025 з банківського рахунку, який належить ОСОБА_1 здійснені перекази коштів отримувачам ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а. с. 9, 10). Відповідно до копії довідки про обставини травми № 791 від 19.08.2023, виданої Військовою частиною НОМЕР_4 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , 01.07.2023 отримав вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравматичне ураження обох вух без пошкодження барабанних перетинок (а. с. 11). ОСОБА_1 у 2023 році проходив стаціонарне лікування, діагноз пептична виразка цибулини ДПК, в активній фазі. Субкомпенсований стеноз вихідного відділу шлунку. Хронічний панкреатит в стадії загострення, середнього ступеня тяжкості, рецидивуючий перебіг з порушенням екскреторної функції підшлункової залози. Стан після перенесеної МВТ (08/23), помірний антено-вегетативний синдром. Двобічний гонартроз ІІ ст., застарілі розриви в лівому мінісків в лівому колінному суглобі. Хондроартроз. Консолідований двосторонній перелом (24.12.2020 р.) нижньої щелепи в ділянці кута зліва, підборіддя справа з нестабільними металоконструкціями. Хронічна травматична виразка ретромалярної ділянки зліва. Стан після операції: металоостеосинтез нижньої щелепи в ділянці кута зліва, підборіддя справа (2020 р.). Хворий пройшов курс лікування, виписується у задовільному стані з дотриманням лікарських рекомендацій (а.с. 12, 13). Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданої Кропивницьким ВДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області ПМУМЮ (м. Одеса), боржник ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 , станом на 01.12.2025 позивач має заборгованість зі сплати аліментів в сумі 37 854,39 грн (а. с. 20). Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що після ухвалення рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 жовтня 2013 року змінилися його сімейний та матеріальний стан, оскільки у нього народилася ще одна дитина, він проходить військову службу, отримав бойову травму, проходив лікування та потребує подальшого оперативного втручання, у зв`язку з чим просив зменшити розмір аліментів. Разом з тим, суд вважає, що позивачем не доведено наявності передбачених статтею 192 СК України підстав для зменшення розміру аліментів. Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 зазначив, що зміна сімейного стану платника аліментів, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Особа, яка звертається з відповідною вимогою, повинна належними та допустимими доказами підтвердити погіршення свого майнового стану, у тому числі у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20. ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів того, що народження іншої дитини спричинило істотне погіршення його матеріального становища. Надані ним документи підтверджують лише факт батьківства та здійснення окремих грошових переказів на користь матері цієї дитини, проте не свідчать про обставини, які об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язку зі сплати аліментів у встановленому судом розмірі. Посилання позивача на проходження військової служби також не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки матеріали справи не містять доказів погіршення його матеріального становища у зв`язку з проходженням служби чи зменшення розміру отримуваного ним грошового забезпечення. Надані ОСОБА_1 медичні документи підтверджують факт отримання ним бойової травми та проходження лікування, однак не містять відомостей, які б свідчили про те, що стан його здоров`я істотно вплинув на матеріальне становище або об`єктивно унеможливлює виконання ним обов`язку зі сплати аліментів у встановленому судом розмірі. За таких обставин, суд вважає, що позивач не довів наявності істотної зміни матеріального чи сімейного стану або такого погіршення стану здоров`я, яке відповідно до статті 192 СК України є підставою для зменшення розміру аліментів. Враховуючи пріоритет забезпечення найкращих інтересів дитини, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Посилання позивача в апеляційній скарзі на народження після ухвалення рішення суду ще однієї дитини є безпідставними, оскільки сама по собі зміна сімейного стану без доведення істотного погіршення матеріального становища не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів. Доводи апеляційної скарги про проходження військової служби судом також відхиляються, оскільки позивач не довів, що така обставина негативно вплинула на його матеріальне забезпечення або позбавила можливості виконувати обов`язок щодо утримання сина. Посилання на отримання бойової травми, погіршення стану здоров`я та необхідність подальшого лікування не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що стан здоров`я позивача спричинив істотне погіршення його матеріального становища, втрату працездатності або необхідність понесення таких витрат на лікування, які б об`єктивно унеможливлювали сплату аліментів у встановленому розмірі. Доводи апеляційної скарги про те, що додаткова грошова винагорода за безпосередню участь у бойових діях має виключно компенсаційний характер та не повинна враховуватися при визначенні розміру аліментів не можуть бути предметом оцінки у цій справі, оскільки стосуються порядку виконання судового рішення про стягнення аліментів, а не вирішення питання про наявність підстав для зменшення їх розміру відповідно до статті 192 СК України. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат у вигляді судового збору, понесеного позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Разом з тим, у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Майнард Н. О. повідомила, що попередній розрахунок судових витрат становить 11 000 грн, докази понесення яких будуть надані до суду до дебатів або протягом 5 днів з дати винесення рішення суду. 16 червня 2026 року від представника відповідача надійшло клопотання, в якому вона просила залучити до матеріалів справи докази понесення позивачем судових витрат в суді апеляційної інстанції в розмірі 11 000 грн. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами першою шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем під час розгляду справи апеляційним судом адвокатом було надано ордер на надання правничої допомоги у Кропивницькому апеляційному суді серії ВА № 1152980 від 10 червня 2026 року (а. с. 133); копію Договору про надання правничої допомоги від 09 лютого 2026 року (а. с. 134-135); копію Акту виконаних робіт № 2 від 16 червня 2026 року за договором адвокатських послуг (правничої допомоги) від 09 лютого 2026 року (а. с. 136). Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v Ukraine), заява № 19336/04,пункт 268). У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (COLIC v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77). ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24. Надаючи оцінку доводам представника відповідача щодо понесених ОСОБА_2 витрат на послуги адвоката та надані на їх підтвердження докази, суд керується таким. Згідно копії Акту виконаних робіт № 2 від 16 червня 2026 року адвокатом відповідачу були надані послуги щодо ознайомлення із матеріалами апеляційної скарги, складання та направлення сторонам відзиву на апеляційну скаргу вартістю 9 000 грн, а також участь у судових засіданнях вартістю 2 000 грн. Разом з тим, суд враховує, що ознайомлення адвоката з апеляційною скаргою та матеріалами справи є невід`ємною складовою підготовки відзиву на апеляційну скаргу і не становить самостійної адвокатської послуги, яка підлягає окремій оплаті. Так само направлення відзиву іншим учасникам справи та до суду є процесуальною дією, необхідною для реалізації результату надання правничої допомоги зі складання відзиву, а тому не може розцінюватися як окрема правнича послуга, витрати на яку підлягають самостійному відшкодуванню. За таких обставин суд доходить висновку, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 грн не повною мірою відповідає критеріям співмірності, необхідності та розумності, визначеним статтями 137, 141 ЦПК України. З огляду на викладене, враховуючи характер та складність справи, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, а також те, що окремі зазначені у розрахунку дії охоплюються послугою зі складання відзиву на апеляційну скаргу та не є самостійними видами правничої допомоги, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 7 000 грн. Оскільки, апеляційна скарга адвоката Грицини В. І., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 17 березня 2026 року без змін, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесену відповідачем під час розгляду справи апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу адвоката Грицини Валентині Іванівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а заочне рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 17 березня 2026 року без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 7000 (сім тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 23.06.2026. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді С. М. Єгорова О. І. Чельник