Постанова Київський апеляційний суд № 759/27800/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 759/27800/25 провадження № 22-ц/824/11627/2026 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення з квартири, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Єліна Іллі Костянтиновича на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року в складі судді Журибеди О. М., встановив: У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення з квартири. Посилався на ті підстави, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 45,50 кв.м, житловою площею 27,10 кв.м, на підставі договору дарування квартири від 28 липня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О. В. Починаючи з жовтня 2022 року він не має можливості користуватися вказаною квартирою, оскільки в ній безпідставно проживає ОСОБА_2 зі своєю родиною. Доступ до квартири відповідачка отримала від колишньої власниці, яка дозволила їй тимчасово проживати у своїй квартирі без будь-яких правових підстав. Він намагався вирішити питання про виселення відповідачки зі своєї квартири, декілька разів змінював замки у квартирі, які відповідачка зламувала та знову встановлювала свої замки, обмежуючи йому доступ до своєї власності. Посилаючись на вказані обставини просив суд виселити ОСОБА_2 та членів її родини з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення. 19 лютого 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Шепілов О. О. подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа №759/12503/22 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 , який був укладений 24 вересня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О. В.; витребування вказаної квартири з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_2 . З огляду на те, що рішення Святошинського районного суду м. Києва у вказаній справі буде мати преюдиційне значення для ухвалення рішення в даній справі, просив зупинити провадження у справі №759/27800/25 до набрання законної сили судовим рішення у справі №759/12503/22. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шепілова О. О. задоволено. Зупинено провадження у справі №759/277800/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення з квартири до набрання законної сили судовим рішенням у справі №759/12503/22 за позовом ОСОБА_3 (правонаступник - ОСОБА_2 ) до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорногуз О. В. про визнання недійсним договору дарування квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації, що перебуває на розгляді Святошинського районного суду м. Києва. Ухвала суду мотивована тим, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про виселення є набуття ним квартири у власність на підставі договору дарування від 28 липня 2022 року. Предметом позовних вимог у справі №759/12503/22 є визнання недійсним договору дарування цієї ж квартири, який був укладений 24 вересня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та її витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 . За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про існування об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №759/12503/22. 05.05.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Єлін І. К. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зауважує, що справа №759/12503/22 за позовом ОСОБА_3 ( правонаступник - ОСОБА_2 ) до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації, розглядається Святошинським районним судом міста Києва з вересня 2022 року та на даний час досі знаходиться на стадії підготовчого провадження. У даній справі декілька разів змінювався склад суду, а сторона позивачки постійно намагається штучно затягувати розгляд справи, використовуючи процесуальні механізми, з метою подальшого безпідставного і незаконного користування спірною квартирою. Зупинивши провадження у справі суд першої інстанції грубо порушив право позивача на справедливий судовий розгляд і вирішення справи з метою ефективного захисту порушених прав. Позивачем не надано доказів щодо законних підстав на право користування чи розпорядження власністю позивача, якою вона безпідставно та безперешкодно користується вже четвертий рік поспіль. Вважає, що сам по собі факт наявності іншої справи в суді стосовно визнання недійсним договору дарування квартири не може бути законною підставою та надавати відповідачці право на безперешкодне користування і проживання у квартирі, яка належить позивачу. Суд першої інстанції повністю проігнорував вказані факти, доводи і аргументи, не надав їм належної правової оцінки та не розглянув справу по суті, зупинивши своєю ухвалою провадження у справі, чим грубо порушив право позивача на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справи, з метою ефективного захисту порушених прав і свобод позивача. В даній справі про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення з квартири не розглядається питання щодо права власності на спірну квартиру, а розглядається лише питання незаконного безпідставного користування цією квартирою відповідачкою протягом тривалого часу та вимога щодо припинення такого безпідставного користування. Вважає, що сам по собі факт наявності іншої справи в суді стосовно визнання недійсним договору дарування квартири не може бути законною підставою та надавати відповідачці право на безперешкодне користування і проживання у квартирі, яка належить позивачу. Необґрунтоване зупинення провадження у справі про виселення з квартири призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності позивача , що свідчить про порушення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на суд повинно бути забезпечено судовими процедурами, які мають бути справедливими. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. У частині першій статті 251 ЦПК України сформовано вичерпний перелік підстав для виникнення обов`язку суду зупинити провадження у справі. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можна з`ясувати та встановити у цьому провадженні, але які мають для нього значення. Об`єктивна неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої полягає у тому, що у рішенні в іншій справі суд встановлює обставини, які впливають на збирання й оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинене, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яку суд розглядає, з іншою справою; чим зумовлена об`єктивна неможливість розгляду судом першої до розгляду другої. Необхідність зупинити провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України буде тоді, коли у ній неможливо ухвалити рішення до вирішення іншої справи. Факти, встановлені в останній, повинні мати преюдиційне значення для першої. Суд не може стверджувати про об`єктивну неможливість розгляду справи, коли зібрані докази дозволяють встановити й оцінити обставини, які мають значення для вирішення спору (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19). Обов`язкове зупинення провадження у справі на підставі вказаного припису можливе за сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду однієї справи до вирішення іншої, тобто неможливість суду самостійно встановити обставини, які встановлює інший суд в іншій справі; 2) пов`язаність справи, яку суд розглядає, із тією, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання й оцінку доказів у першій (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20 і Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 156/752/22). Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про її виселення без наданням іншого житлового приміщення, оскільки квартира АДРЕСА_1 належить йому на праві власності на підставі договору дарування, укладеного 28 липня 2022 року з ОСОБА_4 . ОСОБА_4 набула право власності на вказану квартиру на підставі договору дарування квартири від 24 вересня 2021 року, укладеному з ОСОБА_3 . З ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 15 березня 2023 року (справа №759/4377/23) вбачається, що в провадженні слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві знаходиться кримінальне провадження №12022100080003482 від 13.12.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що до Святошинського УП ГУНП надійшла заява з приводу того, що у невстановлений час та місці ОСОБА_4 , шляхом зловживання довірою, заволоділа квартирою АДРЕСА_1 . У подальшому ОСОБА_4 уклала договір дарування квартири, де обдарованим виступає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з реєстром речових прав на нерухоме майно власником квартири АДРЕСА_1 являється ОСОБА_1 . Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2022 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 , який був укладений 24 вересня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та про витребування цієї квартири з чужого незаконного володіння. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року (справа №759/12503/22) накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2023 року (справа №759/12503/22) зупинено провадження в справі до вирішення питання правонаступництва. 22.11.2022 ОСОБА_5 подав до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницького О. В. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . 20.06.2023 ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповів належне йому майно - квартиру АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер. 27.11.2023 ОСОБА_2 подала до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницького О. В. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 25.11.2024 ухвалою Святошинського районного суду м. Києва (справа №759/12503/22) залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Чорногуз О. В. про визнання договору дарування квартири недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння в якості правонаступника ОСОБА_2 11.12.2024 ухвалою Святошинського районного суду м. Києва (справа №759/12503/22) призначено судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи могла ОСОБА_3 за своїм психічним станом на момент підписання договору дарування від 24 вересня 2021 року розуміти значення своїх дій та керувати ними? З огляду на обставини цієї справи, безспірним є те, що право на вимогу про виселення ОСОБА_2 зі спірної квартири ОСОБА_1 має лише як власник цієї квартири, що є підставою даного позову. В той же час ОСОБА_2 оспорює законність набуття ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру, підтримавши заявлений позов про її витребування з чужого незаконного володіння. Таким чином, встановивши, що у провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває справа №759/12503/22 за позовом ОСОБА_3 , правонаступник - ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 та про витребування цієї квартири з чужого незаконного володіння, до закінчення розгляду якої об`єктивно неможливо вирішити справу про усунення перешкод ОСОБА_1 у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_2 з цієї квартири, оскільки вказані справи пов`язані між собою, а законність договору дарування спірної квартири є у причинному зв`язку з фактичною вимогою про виселення відповідачки з цієї квартири, суд першої інстанції, керуючись пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України, дійшов правильного висновку про зупинення провадження у справі. Отже, зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №759/12503/22 не суперечить вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України. Доводи апеляційної скарги про те, що зупинення провадження порушує право позивача на вирішення справи протягом розумного строку є безпідставними, оскільки відповідно до статті 125 ЦПК України зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується. З матеріалів апеляційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення. Отже, оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, постановленим із додержанням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єліна Іллі Костянтиновича залишити без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук