Постанова Київський апеляційний суд № 757/56480/25-ц

справа № 757/56480/25-ц головуючий у суді І інстанції Бусик О.Л. провадження № 22-ц/824/5735/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 22 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : У листопаді 2025 року АТ «Кредобанк» звернулося до Печерського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року справу за позовом АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, передано на розгляд до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області (вулиця Дніпровська, 135, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400). Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що за відомостями Єдиного державного демографічного реєстру відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а згідно з розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 2710/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ», територіальну підсудність судових справ Київського районного суду міста Донецька визначено Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, у якій просять скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року та направити справу для продовження розгляду до Печерського районного суду міста Києва. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в оскаржуваній ухвалі суд послався виключно на зареєстроване місце реєстрації у м. Донецьку, але залишив поза увагою, що: обидва відповідачі фактично з 2014 року проживають у м. Києві; обидва відповідачі мають офіційний статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО); відповідачі не мають фактичної можливості проживати на тимчасово окупованій території. Вказує, що справа підсудна саме Печерському районному суду міста Києва, а передача справи в інший регіон: істотно ускладнює реалізацію права відповідачів на захист; створює надмірні фінансові та логістичні перешкоди; порушує принцип доступу до правосуддя, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд першої інстанції не витребував довідки ВПО; не з`ясував фактичне місце проживання сторін; не надав оцінки воєнному стану та окупації територій, тому на думку відповідачів ухвала постановлена без повного з`ясування обставин, що є підставою для її скасування. Інші учасники у визначений ухвалою суду строк, не скористалися процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги наухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке. За загальним правилом частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. Як вбачається із відповідей на запит до Єдиного державного демографічного реєстру № № 2007548, 2007532 від 13 листопада 2025 року відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 67-68). До позовної заяви додані довідки від 25 травня 2015 року № № 3006-5403, 3006-5402 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідно до яких відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , їх фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 (а.с. 35, 36). Відповідно до абз. 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частини 1, 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»). Частиною 1 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року за № 509, зі змінами, регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання/перебування таких особи, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання/перебування цих особи у зв`язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання/перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року за № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), пунктом 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. На період тимчасової окупації територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя положення частини першої статті 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» не поширюється на осіб, місце проживання яких зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання. Особа, місце проживання якої зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, може задекларувати/ зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки. Відомості про зареєстроване місце проживання такої особи у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, вносяться до реєстру територіальної громади, яка здійснила відповідну реєстраційну дію за межами тимчасово окупованої території може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки. Отже, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування позивача при визначенні підсудності розгляду справ за частиною 1 статті 27 ЦПК України. Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, отримавши інформацію з Єдиного державного демографічного реєстру про те, що відповідачі зареєстровані у м. Донецьк, який відноситься до тимчасово окупованої території, має з`ясувати, чи включено відповідачів до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, оскільки запроваджені законодавцем заходи спрямовані на те, щоб повідомити усіх учасників розгляду справи про перебування спору на вирішенні суду з метою забезпечення їх участі у відправленні правосуддя. Судом першої інстанції залишено поза увагою, що до позовної заяви додані довідки, які підтверджують, що відповідачі взяті на облік як внутрішньо переміщені особи та мають фактичне місце проживання/перебування у Печерському районі м. Київ. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передачу справи на розгляд до іншого суду. Таким чином, позовну заяву АТ «Кредобанк» подано до суду за місцем реєстрації відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як внутрішньо переміщених осіб до Печерського районного суду міста Києва, а тому висновки суду першої інстанції щодо підсудності справи Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області з посиланням на розпорядження Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 2710/38-14, є помилковими. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, ­- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена у касаційному порядку. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська