Постанова Київський апеляційний суд № 359/9617/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2026 року м. Київ провадження № 22-ц/824/11042/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В., при секретарі Мудрак Р. Р. за участі: позивача (стягувача) ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката Яворського А. В. (в режимі ВКЗ), відповідача (боржника) ОСОБА_2 (в режимі ВКЗ), розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області у складі судді Чирки С. С. від 09 квітня 2026 року за заявою ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання постанови Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року у цивільній справі № 359/9617/21 Бориспільського міськрайонного суду Київської області за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею У С Т А Н О В И В: 26 січня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаною заявою, обґрунтовуючи вимоги тим, що постановою Київського апеляційного суду від 19.09.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини і спілкуванні з нею встановлено такий графік побачень ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 щонеділі - з 10:00 до 19:00; день народження батька - з 12:00 до 17:00; день батька - з 10:00 до 19:00; спілкування через телефон, месенджери та інше - у вільний від навчання та занять час. Вважає, що виконання рішення суду ускладнюється тим, що ОСОБА_3 подорослішав, ОСОБА_1 ігнорував існування графіків побачень з дитиною, не врахована особиста думка 10 річної дитини, не враховано підтвердження батька втрати його зв`язку із дитиною. З огляду на це, просить змінити спосіб і порядок виконання постанови Київського апеляційного суду від 19.09.2024 у справі № 359/9617/21 встановивши наступний графік побачень із дитиною: - щомісяця з 10:00 до 19:00, за бажанням самої дитини, (за місцем фактичного проживання дитини за адресою АДРЕСА_1), за обов`язковою участю представників служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської РДА, та психолога; - день народження батька - з 12:00 до 17:00, за бажанням самої дитини, ( за місцем фактичного проживання дитини за адресою АДРЕСА_1 ), за обов`язковою участю представників служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської РДА, та психолога; - спілкування через телефон, месенджери та інше - у вільний від навчання та занять час, за бажанням самої дитини. Крім того, просила суд зупинити виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2026 року заяву ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання постанови Київського апеляційного суду від 19.09.2024 залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати, та винести нове рішення яким встановити графік побачень дитини із батьком наступним чином: щомісяця з 10:00 до 19:00, за бажанням самої дитини, (за місцем фактичного проживання дитини за адресою АДРЕСА_1), за обов`язковою участю представників служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської РДА, та психологу; день народження батька - з 12:00 до 17:00, за бажанням самої дитини, (за місцем фактичного проживання дитини за адресою АДРЕСА_1 ), за обов`язковою участю представників служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської РДА, та психологу; спілкування через телефон, месенджери та інше - у вільний від навчання та занять час, за бажанням самої дитини. Стягнути на користь позивача судовий збір. Вважає, що ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема статей 157, 159, 160, 161 Сімейного кодексу України та статті 264 ЦПК України. Зазначає, що суд першої інстанції взагалі не врахував думку малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка досягла десятирічного віку та під час звукозапису в судовому засіданні чітко висловила небажання спілкуватися з батьком через страх, викликаний його попередньою негідною поведінкою та станом алкогольного сп`яніння. Звертає увагу на те, що батько дитини ОСОБА_1 у власному листі від 10.01.2026 безпосередньо підтвердив факт невиконання графіка побачень протягом останніх п`яти років, а також зазначив, що всі зустрічі у 2023 році були травматичними для сина. Скаржниця наголошує, що примусове залучення дитини до побачень завдає їй глибокої психологічної шкоди, а поточний графік, встановлений постановою Київського апеляційного суду від 19.09.2024, який передбачає зустрічі щонеділі з 10:00 до 19:00, повністю порушує права матері на спілкування з сином у вихідні дні та унеможливлює спільний відпочинок. Апелянт вказує на суттєву зміну обставин, оскільки син з 2021 року постійно проживає в місті Києві, а залучена до справи Бориспільська служба у справах дітей та сім`ї об`єктивно не може забезпечити надання психолога за фактичним місцем виконання рішення. Крім того, скаржниця посилається на правові висновки Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 643/16210/17 та від 12.11.2020 у справі № 379/1055/18 щодо неприйнятності визначення графіка побачень в усі вихідні дні, а також на постанови від 27.02.2024 у справі № 295/12894/20 та від 25.03.2026 у справі № 753/13514/23 про неприпустимість примусового залучення дитини до зустрічей виконавчою службою. У поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Яворський А. В., в інтересах ОСОБА_1 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, ухвалу суду залишити без змін, вважаючи її законною. Зазначає, що наведені боржником ОСОБА_2 обставини не є винятковими та не свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду, яка є єдиною правовою підставою для зміни способу і порядку його виконання в розумінні статті 435 ЦПК України та статті 33 Закону України «Про виконавче провадження». Звертає увагу на те, що апелянт під виглядом процесуального врегулювання порядку виконання фактично намагається змінити судове рішення по суті спору, що прямо суперечить принципу юридичної визначеності та остаточності судових рішень (res judicata). Відповідач наголошує, що у період з 2022 року по 13.11.2025 він перебував на військовій службі за контрактом у Збройних Силах України, що зумовило об`єктивні обмеження у фізичному контакті, проте він регулярно направляв листи (10.01.2024, 23.12.2024, 08.02.2025, 23.03.2025, 19.04.2025, 10.01.2026) з вимогами добровільно виконувати батьківські обов`язки та справно сплачував аліменти без утворення заборгованості. Представник відповідача вказує, що негативна думка дитини сформована під тривалим цілеспрямованим психоемоційним впливом матері, яка з моменту розлучення системно чинить штучні перешкоди у спілкуванні батька з сином і приховує відомості про місце навчання хлопчика. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 554/1124/20, де зазначено, що думка дитини не є єдиною підставою при вирішенні таких заяв, оскільки вона може бути висловлена під впливом зовнішніх факторів. Також відповідач зазначає, що залучення психолога чи органів опіки на стадії примусового виконання є виключною процесуальною прерогативою державного виконавця відповідно до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Інші учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала із викладених у ній підстав та доводів. ОСОБА_4 та в його інтересах адвокат Яворський А. В. проти задоволення скарги заперечили із підстав та доводів, викладених у відзиві. Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення відповідача (боржника) Захарової О. В., позивача (стягувача) - ОСОБА_4 та його адвоката Яворського А. В., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 19.09.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини і спілкуванні з нею встановлено такий графік побачень ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 : щонеділі - з 10:00 до 19:00; день народження батька - з 12:00 до 17:00; день батька - з 10:00 до 19:00; спілкування через телефон, месенджери та інше - у вільний від навчання та занять час. ОСОБА_1 направляв листи ОСОБА_2 10.01.2024, 23.12.2024, 08.02.2025, 23.03.2025, 19.04.2025, 10.01.2026 із проханням в добровільному порядку виконати постанову Київського апеляційного суду від 19.09.2024 у справі № 359/9617/21 та надати йому можливість безперешкодно виконувати свої батьківські обов`язки. Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.11.2025 припинено дію контракту ОСОБА_1 про проходження військової служби у ЗСУ. Постановою старшого державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві Київського МУМЮ Федоренко О. В. від 22.01.2026 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 359/9617/21 виданого 13.01.2026. Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив із того, що наведені боржником ОСОБА_2 обставини не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у розумінні статті 435 ЦПК України та статті 33 Закону України «Про виконавче провадження». Встановивши, що графік побачень стягувача ОСОБА_1 з дитиною визначений остаточною постановою Київського апеляційного суду від 19.09.2024, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що процесуальна можливість зміни способу виконання рішення не передбачає перегляду справи по суті або обрання нового способу захисту порушеного права. Посилаючись на висновки Верховного Суду у постанові від 22.12.2021 у справі № 554/1124/20, суд зазначив, що озвучена в засіданні негативна думка малолітньої дитини не є єдиною підставою для вирішення заяви, та оцінивши докази, зокрема належне виконання стягувачем аліментних обов`язків та його перебування на військовій службі до листопада 2025 року, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних виняткових ускладнень для виконання виконавчого листа від 13.01.2026 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Забезпечення права на апеляційний перегляд та обов`язковість судового рішення, що набрало законної сили, є фундаментальними засадами судочинства, закріпленими статтями 129 та 129-1 Конституції України та статтею 18 ЦПК України. Правовідносини щодо виконання судового рішення є невід`ємною частиною судового розгляду в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що вимагає від судів дотримання принципу юридичної визначеності та остаточності судових рішень (res judicata). Згідно з частиною першою та третьою статті 435 ЦПК України та частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Колегія суддів зазначає, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають виключно спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження, де порядок визначає послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а спосіб - механізм реалізації встановленого рішенням суду способу захисту прав. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної та безумовної неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом, причому зміна способу виконання за жодних умов не має змінювати чи зачіпати суті самого судового рішення. Процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду не передбачає і не може передбачати зміну рішення суду по суті, обрання нового способу захисту порушеного права чи перегляд висновків суду в матеріально-правовому спорі. У справі, що переглядається, судом апеляційної інстанції у постанові Київського апеляційного суду від 19.09.2024 остаточно вирішено матеріально-правовий спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлено чіткий графік побачень батька з сином. Суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 не ухилявся від виконання батьківських обов`язків, а перебував на військовій службі у Збройних Силах України, що є поважною причиною обмеження регулярних контактів. Заявлена ОСОБА_2 вимога про встановлення нового графіка побачень батька з дитиною (один раз на місяць замість щонеділі, виключно за бажанням дитини, за обов`язкової участі психолога та представників Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації) за своєю правовою природою спрямована на перегляд та зміну суті постанови Київського апеляційного суду від 19.09.2024, яка набрала законної сили й у якій детально досліджувався та визначався порядок участі батька у вихованні сина. Зміна способу виконання судового рішення із затвердженого судом детального графіка побачень на кардинально інший порядок спілкування призведе до зміни судового рішення по суті з виходом за межі предмету заяви, що прямо суперечить статті 435 ЦПК України, оскільки процесуальний механізм виконання не може підміняти собою апеляційне чи касаційне оскарження остаточного рішення. Жодних обставин, які б свідчили про абсолютну, об`єктивну та незалежну від волі сторін неможливість виконання рішення суду, заявницею не надано. Колегія суддів наголошує, що за загальним правилом вирішення питань, пов`язаних зі зміною встановленого судом графіка участі одного з батьків у вихованні дитини у зв`язку зі зміною обставин (досягнення дитиною певного віку, зміна її психоемоційного стану чи місця проживання), належить до матеріально-правових відносин сторін і має вирішуватися шляхом пред`явлення самостійного позову про зміну способу участі у вихованні дитини, а не через процесуальний інститут зміни способу виконання рішення. За наявності остаточного судового рішення по суті спору, зміна умов спілкування з дитиною в межах виконавчого провадження за відсутності об`єктивних підстав для неможливості виконання рішення порушує принцип остаточності судових рішень (res judicata) та правової визначеності. Щодо посилань апелянта на необхідність врахування думки дитини відповідно до статті 171 Сімейного кодексу України, колегія суддів зазначає, що діти мають право на врахування їхньої думки з питань, що торкаються їхніх інтересів, проте їхні погляди необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо регулярного спілкування. Право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу інших факторів, оскільки в умовах гострого конфлікту між батьками думка дитини може бути висловлена під впливом тривалого проживання з одним із них (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 554/1124/20). Територіальні ускладнення виконавчих дій та необхідність залучення конкретних фахівців за місцем фактичного проживання дитини в місті Києві повністю врегульовуються в межах повноважень державного виконавця відповідно до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» і не потребують перегляду способу і порядку виконання рішення. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваній ухвалі, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Отже оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 23 червня 2026 року. Судді Є. П. Євграфова Б. Б. Левенець В. В. Саліхов