Постанова Київський апеляційний суд № 359/12756/24

справа № 359/12756/24 головуючий у суді І інстанції Яковлєва Л.В. провадження № 22-ц/824/2034/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 20 травня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., за участі секретаря судового засідання Григоренко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, - в с т а н о в и в : У листопаді 2024 року ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 214 471 грн 32 коп., як відшкодування витрат, заподіяних позивачеві, а також суму судового збору 3 217 грн 07 коп. Позов обґрунтовано тим, що 14 червня 2023 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 укладений договір страхування наземного транспорту № 3255/23-Т/Щ9, згідно з яким ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Форд», д.н. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. 08 грудня 2023 року, сталася ДТП за участю автомобіля марки «Форд», д.н. НОМЕР_1 , та автомобіля марки «Додж», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Указане ДТП сталося у результаті порушення ПДР водієм автомобіля марки «Додж», д.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року у справі № 757/961/24. Відповідно до рахунку № КМдС-0000083 від 03 січня 2024 року та рахунку №КМдС-0005798 від 06 квітня 2024 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Форд», д.н. НОМЕР_1 , становить 374 471 грн 32 коп. У зв`язку з викладеним і відповідно умов договору страхування, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» понесло збитки у розмірі 374 471 грн 32 коп. Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Додж», д.н. НОМЕР_3 , була застрахована СК «Еталон» (поліс 213045363), ліміт відповідальності 160 000 грн, франшиза 0,00, ПрАТ «СК «СК «Арсенал Страхування» має право зворотної вимогидо зазначеного товариства у розмірі 160 000 грн. СК Еталон здійснило виплату страхового відшкодування в межах ліміту полісу 213045363 у розмірі 160 000 грн. Таким чином, різниця яка підлягає стягненню з відповідача складає 214 471 грн 32 коп., з розрахунку: 374 471 грн 32 коп. -160 000 грн = 214 471 грн 32 коп. У добровільному порядку відповідач кошти не сплачує, а тому позивач вимушений звернутися до суду. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2025 року задоволено позов ПрАТ «СК «Арсенал Страхування». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відшкодування страхових витрат у розмірі 214 471 грн 32 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору у розмірі 3 217 грн 07 коп. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» сплатило страхове відшкодування у розмірі 160 000 грн на користь ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», тому позивач має право звернутись до винуватця ДТП - ОСОБА_1 з позовом про відшкодування в порядку суброгації здійсненого страхового відшкодування, яке не покрите відшкодуванням, здійсненим ПрАТ «Страхова компанія «Еталон», а саме у розмірі 214 471 грн 32 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Мельниченко М.С. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав оцінку доводам відповідача про недоведеність розміру страхового відшкодування. Вказує, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право вимагати виплати на його користь лише тієї суми, яка відповідає дійсному розміру матеріальної шкоди, а не будь-якої суми, яка була ним фактично сплачена. Зазначає, що відшкодування грошових коштів підлягає оцінці на предмет обґрунтованості та відповідності реальному розміру завданої шкоди. Вказує, що вартість проведених ремонтних робіт та замінених деталей визначена позивачем та виконавцем ремонтних робіт на договірній основі, тобто фактично за домовленістю сторін. Рішення про заміну тих чи інших деталей прийнято також без урахування доцільності такої заміни, встановленою висновком експерта-оцінщика. Таким чином, надані позивачем рахунки від 06 квітня 2024 року № КМдС-0005798 та від 30 червня 2022 року № Т1224, акти виконаних робіт від 11 квітня 2024 року № КМдСА-024903, від 24 червня 2024 року № КМдСА-002545; від 24 травня 2024 року № КМдСА-004135, платіжні інструкції від 15 січня 2024 року та 09 квітня 2024 року не є належними, достатніми та допустимими доказами розміру матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу. Зазначає, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що роботи та заміна деталей, перелік яких визначено в актах виконаних робіт і рахунках, були пов`язані і були направлені на усунення пошкоджень, отриманих автомобілем «FORD FIESTA», д.н. НОМЕР_1 , у результаті ДТП, що мало місце 08 грудня 2023 року. Позивачем не надано жодного доказу, який би давав можливість взагалі встановити характер отриманих в результаті ДТП пошкоджень автомобіля марки «FORD FIESTA». Оскільки відповідач не брав участь у розгляді справи № 910/8884/24, обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 02 жовтня 2024 року у вказаній справі, не мають преюдиційного характеру у цій справі. Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили. Представник ОСОБА_1 - адвокат Мельниченко М.С. надіслав через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 20 травня 2026 року о 10:45 год., у якому він посилається на те, що у цей день він не може бути присутнім у судовому засіданні, оскільки бере участь у судовому засіданні в Баштанському районному суді Миколаївської області у справі № 468/2780/23, яке призначено на 20 травня 2026 року об 11:00 год. Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. Відповідно до частини 1 статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Статтею 372 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. За змістом статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Апеляційний суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України). Апеляційний суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Із клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка М.С. вбачається, що причиною його неявки до Київського апеляційного суду є надання переваги участі у розгляді іншої справи. Виходячи з норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду, вимог пункту 11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку представника ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка М.С. у судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 14 червня 2023 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 3255/23-Т/Ц9, згідно з умовами якого ПрАТ «СК «Арсенал страхування» взяло на себе зобов`язання відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди внаслідок експлуатації транспортного засобу «Форд», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 4-11). ОСОБА_1 08 грудня 2023 року о 22 год. 00 хв. в м. Києві по бульвару Лесі Українки, 2, керуючи автомобілем марки «Додж», державний номерний знак НОМЕР_3 , всупереч п. 2.3 (б), п. 10.1, п. 10.3 Правил дорожнього руху України, будучи неуважним під час зміни руху та перестроювання, не переконався, що це буде безпечним та не надав дорогу автомобілю марки «Форд», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтись, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів, у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, за що статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність (а.с. 24). Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2024 року, у справі № 757/961/24-п, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу. Відповідно частини 3 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. У зв`язку з названою подією, згідно з рахунком від 03 січня 2024 року № КМдС-0000083, рахунку №КМдС-0005798 від 06 квітня 2024 року, акта виконаних робіт № КМдСА-024903 від 11 квітня 2024 року, акта виконаних робіт № КМдСА від 24 квітня 2024 року, акта виконаних робіт № КМдСА-004135 від 24 травня 2024 року, наданого ТОВ «ВІДІ-КРАЙ МОТОРЗ», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «ФОРД», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 374 471 грн 32 коп. (а.с. 18-23). Відповідно до умов договору страхування позивач відшкодував ТОВ «ВІДІ-КРАЙ МОТОРЗ» витрати на ремонт автомобіля у сумі 374 471 грн 32 коп., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №1970987 від 15 січня 2024 року та платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №17294063 від 09 квітня 2024 року (а.с. 29). Рішенням Господарського суду міста Києва від 02 жовтня 2024 року у справі № 910/8884/24 стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» на користь ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» страхове відшкодування у розмірі 160 000 грн. Указане рішення набрало законної сили (а.с. 33-35). Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» сплатило страхове відшкодування у розмірі 160 000 грн на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування». Наведене підтверджується платіжним дорученням №57333347 від 15 листопада 2024 року (а.с. 32). Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина 1 статті 10 Закону України «Про страхування»). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 ЦК України). У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України). У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора - від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором) набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно, від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні - до страховика. Таким чином, відносини між сторонами у справі регулюються статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування». Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, та перерахував на користь ТОВ «ВІДІ-КРАЙ МОТОРЗ» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу потерпілої особи у розмірі 374 471 грн 32 коп. У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації. Страховиком завдавача шкоди - ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» сплачено на користь ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» страхове відшкодування у розмірі 160 000 грн у межах страхового ліміту. Оскільки відповідач ОСОБА_1 визнаний винним у скоєній ДТП, а його страховиком відшкодовано на користь страховика потерпілої особи 160 000 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» різниці між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу потерпілої особи та сплаченим страховим відшкодуванням, що становить: 374 471 грн 32 коп. - 160 000 грн = 214 471 грн 32 коп. Представник ОСОБА_1 - адвокат Мельниченко М.С. у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що вартість проведених ремонтних робіт та замінених деталей визначена позивачем та виконавцем ремонтних робіт на договірній основі, тобто фактично за домовленістю сторін. Рішення про заміну тих чи інших деталей прийнято також без урахування доцільності такої заміни, встановленою висновком експерта-оцінщика. Апеляційний суд враховує, що відповідно до частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 7 статті 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Представник ОСОБА_1 - адвокат Мельниченко М.С., зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що рішення про заміну тих чи інших деталей прийнято без урахування доцільності такої заміни, встановленою висновком експерта-оцінщика, не конкретизує у заміні яких саме деталей потреба була відсутня. Представник ОСОБА_1 - адвокат Мельниченко М.С., не погоджуючись із вартістю проведеного ремонту пошкодженого автомобіля та заперечуючи визначений розмір страхового відшкодування, власних належних та допустимих доказів на підтвердження завищення розміру страхового відшкодування не надав, із клопотаннями про призначення/проведення будь-яких експертиз, в тому числі і на встановлення обсягу пошкоджень тощо до суду не звертався. Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Не погоджуючись з грошовою вимогою, вважаючи її завищеною, стороною відповідача не було надано належних та допустимих доказів на спростування суми страхового відшкодування чи її зменшення. Із клопотанням про призначення експертизи вартості ремонту транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди відповідач до суду не зверталися. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідач не брав участь у розгляді справи № 910/8884/24 і обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 02 жовтня 2024 року у цій справі, не мають преюдиційного характеру у цій справі, апеляційний суд зауважує, що факт сплати ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» (страховиком завдавача шкоди) сплачено на користь ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» страхового відшкодування у розмірі 160 000 грн підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням (а.с. 32). Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича залишити без задоволення Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 22 червня 2026 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська