Ухвала КЦС ВС № 522/11861/22

УХВАЛА 23 червня 2026 року м. Київ справа № 522/11861/22 провадження № 61-8006ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В., розглянув касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 жовтня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф» Міністерства охорони здоров`я України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області, яке в подальшому замінено ухвалою суду на Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (далі - ПМУ Держпраці), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф» Міністерства охорони здоров`я України, відповідно до якого просив: - визнати протиправною бездіяльність територіального управління Держпраці в Одеській області щодо непроведення спеціального розслідування за фактом смерті ОСОБА_2 ; - зобов`язати відповідача вжити заходи щодо проведення спеціального розслідування за фактом смерті ОСОБА_2 та за його результатами оформити й видати акт спеціального розслідування. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13 травня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано бездіяльність ПМУ Держпраці протиправною та зобов`язано ПМУ Держпраці за фактом смерті ОСОБА_2 вжити заходів щодо утворення комісії із спеціального розслідування гострого професійного захворювання (отруєння), що призвело до смертельного наслідку, та здійснити подальший контроль за своєчасністю та об`єктивністю проведення розслідування даного гострого професійного захворювання (отруєння). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПМУ Держпраці на користь держави судовий збір в сумі 992,40 грн. 12 червня 2026 року засобами поштового зв`язку ПМУ Держпраці подало касаційну скаргу на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 жовтня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2026 року (повний текст постанови складено 27 травня 2026 року) у справі № 522/11861/22, які просить скасувати, а провадження у справі закрити. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд першої інстанції відкриваючи провадження у справі ухвалою від 12 вересня 2022 року вказав про належність справи до категорії малозначних. Оскільки справа № 522/11861/22 є малозначною, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Заявник у касаційній скарзі не посилається на те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (підпункт пункт «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), натомість вважає, що наявний випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу). Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо. Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає, що оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі. Колегією суддів не встановлено ні значного суспільного інтересу до розглядуваної справи, ні її виняткового значення для особи, яка подає скаргу. Суди першої та апеляційної інстанції не вказували наперед, яким має бути результат спеціального розслідування за фактом смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини позивача - ОСОБА_2 , що працювала старшою медичною сестрою ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф» МОЗ України, а лише зобов`язали відповідачавжити заходів щодо утворення комісії із спеціального розслідування та здійснити подальший контроль за своєчасністю та об`єктивністю такого розслідування Незгода із оскарженими судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Верховним Судом досліджено та взято до уваги, зокрема, категорію справи, та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі визнаній судом першої інстанції малозначною, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 жовтня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2026 року у справі № 522/11861/22. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников