Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/8325/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/8325/24 пров. № А/857/11030/25 пров. № 857/11030/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року (головуючий суддя Григорука О.Б., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 МОУ про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням заяви від 01.12.2024, просив: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.04.2024 та по 05.09.2024 з урахуванням фактично виплачених сум; розрахунку та виплати грошового забезпечення та інших додаткових виплат (у тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IХ станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 військовослужбовцю ОСОБА_1 у період з 02.09.2022 по 12.05.2023; ненарахування та невиплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.05.2024 по вересень 2024 року (включно); ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : - додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.04.2024 по 05.09.2024 з урахуванням фактично виплачених сум; - грошове забезпечення та інші додаткові виплати за період з 02.09.2022 та по 12.05.2023 (у тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки) із урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IХ станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; - грошове забезпечення, за останньою займаною посадою, з урахуванням щомісячних основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, за період з 01.05.2024 по вересень 2024 (включно); - середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні у період з 06.09.2024 по 08.10.2024 включно, розрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, у розмірі 9798,72 грн. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.04.2024 по 10.08.2024 з урахуванням фактично виплачених сум, ненарахування грошового забезпечення та інших додаткових виплат військовослужбовцю позивачу у період з 02.09.2022 по 12.05.2023 із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.05.2024 по серпень 2024 (включно). Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.04.2024 по 10.08.2024 з урахуванням фактично виплачених сум. Зобов`язан Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та інші додаткові виплати за період з 02.09.2022 по 12.05.2023 (у тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки) із урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IХ станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, за останньою займаною посадою, з урахуванням щомісячних основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, за період з 01.05.2024 по серпень 2024 (включно). У задоволенні решти позовних вимог - відмолено Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі щодо нарахувати та виплатити додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 зазначає, що згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 16.11.2023 № 5268 старший сержант ОСОБА_1 13.11.2023 одержав вибухову травму при безпосередній участі у бойових діях, після чого знаходився на стаціонарному лікуванні у період з листопада 2023 року по 15 квітня 2024 року. За вказаний період Позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення та додаткова винагорода відповідно до п. 11 розділу XXXIV Наказу МОУ №

260. Позивачем було надано довідку ВЛК № 171т від 04.03.2024 року, де зазначено, що позивач потребує продовження безперервного лікування терміном на 2 місяці, тобто до 04.05.2024 року. 18.05.2024 року вступили зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно п. 11 ст. 10-2 вказаного Закону - Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку. Відповідно до виписки з історії хвороби № 1230/ЗСУ вх. № 2613ІІТвід 25.04.2024 року, Позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 15.04.2024 року по 24.04.2024 року з діагнозом основний - «конкремент сечового міхура», супутній - «Хронічна затримка сечі». Згідно з виписки дане захворювання не пов`язане з отриманим пораненням та захистом Батьківщини, а являється хронічним. Після проходження даного лікування позивачем не надавалося жодних висновків ВЛК. Позивач порушив норми передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не надав підтверджуючих документів на право нарахування та виплати йому грошового забезпечення та додаткової винагороди. Начальником медичної служби військової частини НОМЕР_1 неодноразово доводилося до Позивача про необхідність надання довідки ВЛК, для продовження нарахування та виплати грошового забезпечення, однак дані нагадування позивач ігнорував. Після закінчення терміну лікування Позивач не надав відповідного висновку ВЛК для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні та не підтвердив підставу для продовження часу перебування в закладах охорони здоров`я для лікування після поранення із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку, чим порушив норми п. 11 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військово-службовців та членів їх сімей». Щодо нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.05.2024 по серпень 2024 (включно). Відповідно до п. 11 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Висновок військово- лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку. Позивачем було надано довідку ВЛК № 171т від 04.03.2024 року, де зазначено, що Позивач потребує продовження безперервного лікування терміном на 2 місяці. Після закінчення терміну визначеного у довідці ВЖ, Позивач не надав документів які б надавали право нараховувати та виплачувати грошове забезпечення. Не одноразові прохання про надання довідки ВЛК про потребу у довготривалому лікуванні, позивач ігнорував. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 288 від 11.08.2024 року ОСОБА_1 відбув у частину щорічної основної відпустки, у цей період йому було відновлено грошове забезпечення. Щодо невірного нарахування Відповідачем грошового забезпечення період з 02.09.2022 по 12.05.2023. Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) установлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 Постанови №704 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні (встановленого законом на 1 січня 2018 року) та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до займаної посади. У подальшому до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт». Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» позивач був прийнятий на військову службу за мобілізацією, що підтверджуються військовим квитком серії НОМЕР_2 (а.с.20-27). Відповідно до витягу з наказу командира військової частини від 05.09.2024 №253, де, серед іншого, зазначено, що позивача вважати таким, що 05 вересня 2024 справи та посаду здав та вибув зі складу сил і засобів після безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з місця виконання завдань за призначенням. Підстава: витяг з наказу командира НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони від 18 серпня 2024 №120-РС, рапорт про здачу посади старшого сержанта (а.с.29). Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 16.11.2023 №5268 про обставини травми, зазначено, серед іншого, старший сержант ОСОБА_1 13 листопада 2023 року одержав вибухову травму. Струс головного мозку. Акубаротравма. Вогнепальне осколкове сліпе поранення голови. Перелом верхньої третини правого стегна. Вогнепальне осколкове сліпе поранення верхньої третини правого стегна та ділянки кульшового суглобу (проникаюче в черевну порожнину). Гематурія. Перелом кісток тазу. Правобічний пневмоторакс, вогнепальне осколкове проникаюче поранення правої половини грудної клітки. За обставин: при безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме під час виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 . 13.11.2023 внаслідок артилерійського обстрілу отримав вибухову травму. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2023 №327 (а.с. 30). Згідно із копією довідки військово-лікарської комісії від 04.03.2024 №171т , де вказано: серед іншого, стан після відкритої репозиції уламків верхньої третини правої стегнової кістки БІОС (20.02.2024) після її вогнепального перелому (13.11.2023) у вигляді нестійкої розгинальної контрактури правого колінного суглобу при тимчасовому порушенні функцій. За наказом МОЗ №370 від 04.07.2007 травма тяжкого ступеня. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини (довідка про обставини поранення від 16.11.2023 №5268 видана командиром військової частини НОМЕР_1 ). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, потребує продовження безперервного лікування терміном на 2 (два) місяці (а.с. 32). Крім того, позивачем до матеріалів справи надано наступні документи про проходження ним стаціонарного лікування. Зокрема, відповідно до виписки КНП КОР «Київський обласний центр реабілітаційної медицини» №1230, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні після гострої та довготривалої реабілітації з 27.03.2024 по 15.04.2024 (а.с.42). Згідно виписки КНП КОР «Київська обласна лікарня» №1230/ЗСУ.НСЗУ. позивач знаходився на стаціонарному лікуванні і хірургічному відділенні з 15.04.24 по 24.04.2024 (а.с.43). У період з 24.04.2024 по 11.06.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Державній установі «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» відповідно до виписки №604063 (а.с. 35). Згідно виписки Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний центр» №8442 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 12.06.2024 по 10.08.2024 (а.с.33-34). Згідно відповіді відповідача від 15.10.2024 №1475/2/3099нт сума посадового окладу військовослужбовця у період з 02.09.22 по 28.03.2023 становила 2820,00 грн., у період з 29.03.2023 по 05.09.2024 становила 2910, 00 грн. (а.с.38). Також відповідачем надано розрахунок грошового забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 за період з 02.09.2022 по 12.05.2023 (а.с.40), розрахунок грошового забезпечення за період з 01.04.2024 по 05.09.2024 (а.с.39), довідка про суму грошового забезпечення за період з 01.07.2024 по 31.08.2024 (а.с.41). Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати йому грошового забезпечення та додаткової винагороди у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період перебування на лікуванні, не нарахування грошового забезпечення та інших додаткових виплат військовослужбовцю позивачу у період з 02.09.2022 по 12.05.2023 із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.05.2024 по вересень 2024 (включно), ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду. Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Згідно з п.1 ст.9 Закону України № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260). Відповідно до пункту 17 Порядку № 260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по даний час безперервно. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова № 168, пунктом 1 якої (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). 01.04.2022 до постанови № 168, постановою Кабінету Міністрів України № 400 внесено зміни, згідно якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. З огляду на це суд підставно вказав, що додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні. Відтак суд першої інстанції слушно зауважив, що у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень. Разом з тим, постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода. У даній справі суд вірно вважав, що спірним є питанням про право позивача на нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 за час перебування на стаціонарному лікуванні, у зв`язку з отриманням 13.11.2023 поранення. Порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України на час виникнення спірних правовідносин був встановлений рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою № 248/1298 від 25.03.2022. Пунктом 8 вказаного рішення визначено, що у період дії воєнного стану, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмірі 100000 грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. У подальшому, з метою врегулювання та встановлення єдиних підходів щодо порядку виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України прийнято рішення - окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, яким серед іншого у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включати військовослужбовців, які [...] у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24.02.2022). Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Виходячи зі змісту наведених норм, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про те, що збільшена до 100 тисяч гривень додаткова винагорода виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з дня отримання поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) й підставою для видання наказу щодо виплати такої винагороди є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Згідно матеріалів справи, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 16.11.2023 №5268 про обставини травми, зазначено, серед іншого, старший сержант ОСОБА_1 13 листопада 2023 року одержав вибухову травму. Струс головного мозку. Акубаротравма. Вогнепальне осколкове сліпе поранення голови. Перелом верхньої третини правого стегна. Вогнепальне осколкове сліпе поранення верхньої третини правого стегна та ділянки кульшового суглобу (проникаюче в черевну порожнину). Гематурія. Перелом кісток тазу. Правобічний пневмоторакс, вогнепальне осколкове проникаюче поранення правої половини грудної клітки. За обставин: при безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме під час виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 . 13.11.2023 внаслідок артилерійського обстрілу отримав вибухову травму. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2023 №327 (а.с. 30). У період з 27.03.2024 по 10.08.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписками, а саме: виписки КНП КОР «Київський обласний центр реабілітаційної медицини» №1230 (а.с.42), виписки КНП КОР «Київська обласна лікарня» №1230/ЗСУ.НСЗУ. (а.с.43), виписки Державної установи «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» №604063 (а.с. 35), виписки Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний центр» №8442 (а.с.33-34). Отже, на час виникнення спірних правовідносин підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень є факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, а умовою для такої виплати є поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини. При цьому, такий факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення (травми) є окремою підставою для такого нарахування та виплати. Іншою підставою є перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Згідно довідки військової частини від 16.11.2023 №5268 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та виписок із медичної карти стаціонарного хворого, перебування позивача на стаціонарному лікуванні пов`язано з наслідками поранення (травми), яке отримано 13.11.2023. З огляду на це суд вірно вважав, що обидві вищевказані умови, а саме пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами складеними на позивача, які містяться в матеріалах справи. При цьому, час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку із таким пораненням підтверджується належними доказами (виписками із медичної карти стаціонарного хворого). Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди в розмірі збільшеному до 100000 гривень за час проходження такого лікування й її не нарахування у такому розмірі є протиправною бездіяльністю відповідача - військової частини НОМЕР_1 . При цьому, суд слушно зауважив, що в прохальній частині позову, позивач просить суд зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.04.2024 по 05.09.2024 з урахуванням фактично виплачених сум. Проте, матеріалами справи стверджується, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 27.03.2024 по 15.04.2024, з 15.04.24 по 24.04.2024, з 24.04.2024 по 11.06.2024, з 12.06.2024 по 10.08.2024. Виходячи з викладеного вище, суд першої інстанції підставно вважав, що належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах буде зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі збільшеному до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.04.2024 по 10.08.2024 включно, з урахуванням фактично виплачених сум. Щодо вимоги про нарахування та виплати грошового забезпечення та інші додаткові виплати за період з 02.09.2022 по 12.05.2023 із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, суд першої інстанції слушно зауважив, що спірним питанням є тлумачення та застосування сторонами Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704) та безпосередньо п. 4, яким визначені розміри посадових окладів та окладів за військове звання військовослужбовців. Правові відносини у цьому спорі врегульовані Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб2 (далі - постанова № 704). Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.. Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. З урахуванням викладеного, суд вказав, що саме із урахуванням такої позиції та із таким правозастосуванням вказаної постанови у цій справі позивачу розраховувалось грошове забезпечення у спірному періоді. Однак, при цьому суд правильно зазначив, що аналогічне питання вже було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом, а у постанові від 02.08.2022 року по справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов до таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах: «(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; (2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік); (3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням». Таким чином, правильним є твердження, що у спірний період посадовий оклад позивача, його оклад за військовим званням як військовослужбовця, мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не «на 1 січня 2018 року»). Такі ж висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах за 2022 рік Верховний Суд висвітлив у постанові від 05.06.2024 у справі № 420/18318/23. Отже, у межах позовних вимог за період з 02.09.2022 по 31.12.2022 грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», а з 01.01.2023 по 12.05.2023 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення (в тому числі щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 02.09.2022 по 12.05.2023 шляхом урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та виплатити позивачу його недоотриману частину. Щодо виплати грошового забезпечення, за останньою займаною посадою, з урахуванням щомісячних основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, за період з 01.05.2024 по вересень 2024 (включно), то суд вірно врахував, що за приписами розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 (далі Порядок №260) грошове забезпечення згідно з цим Порядком виплачується: військовослужбовцям, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, військовій частині НОМЕР_4 (далі - військові частини). Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні). Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Згідно з пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. З огляду на зазначені норми Положення, суд правильно вважав, що висновок ВЛК є змістом (суттю) постанови ВЛК, яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Тобто, довідка ВЛК є формальним вираженням постанови ВЛК, яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК за наслідком медичного огляду. Як уже зазначалось вище, необхідність продовження безперервного лікування позивача у спірному періоді підтверджено довідкою ВЛК від 04.03.2024 №171 (а.с. 32), а також в матеріалах справи містяться виписки КНП КОР «Київський обласний центр реабілітаційної медицини» №1230 (а.с.42), КНП КОР «Київська обласна лікарня» №1230/ЗСУ.НСЗУ. (а.с.43), Державної установи «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» №604063 (а.с. 35), Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний центр» №8442 (а.с.33-34), які підтверджують безперервне перебування позивача на стаціонарному лікуванні. Кожна із цих виписок містить рекомендації про необхідність продовження лікування позивача у періоді з 01.04.2024 по 10.08.2024. Згідно постанови ВЛК, яка оформлена у формі Свідоцтва про хворобу №1246-а від 26.07.2024 позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку та зазначено про потребу у звільненні від службових обов`язків за станом здоров`я на термін необхідний для оформлення звільнення, але не більше як на 30 календарних днів. Отже, вказаними матеріалами справи підтверджено право позивача на отримання грошового забезпечення за останньою займаною посадою у періоді перебування позивача на безперервному лікуванні з моменту його поранення та до моменту його виписки з лікувального закладу 10.08.2024, оскільки таке безперервне лікування здійснювалось в зв`язку із отриманим пораненням тяжкого ступеня, яке пов`язане із захистом Батьківщини. Вказане зокрема висвітлене у постанові штатної ВЛК, яка затверджена Центральною військово-лікарською комісією ЗС України 07.08.2024 (а.с. 36) . Згідно з наданого розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.04.2024 по 05.09.2024, у період з травня 2024 по липень 2024 грошове забезпечення не нараховувалось, з серпня 2024 по вересень 2024 частково проводилась виплата грошового забезпечення (а.с.39). Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції правильно вважав, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу грошове забезпечення в повному обсязі за період проходження військової служби з травня 2024 року по серпень 2024 року включно. Щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні у період з 06.09.2024 по 08.10.2024, то судом вірно враховано, що відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Згідно із частиною 2статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Разом із тим, суд підставно зауважив, що приписами наведених правових актів не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення особам за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби. Відтак, оскільки питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані спеціальним законодавством, то суд вірно вказав, що до таких правовідносин слід застосовувати приписи КЗпП. Так, Верховний Суд, зокрема у постановах від 20.01.2021 у справі №200/4185/20-а, від 31.03.2021 у справі №340/970/20, від 24.06.2021 у справі №480/2577/20, дійшов висновку про можливість застосування норм ст.ст. 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби. Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму. Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником. Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 31 жовтня 2019 року (справа №825/598/17). При цьому, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2020 року (справа №806/305/17). Враховуючи вказане, суд підставно вважав, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак стягнення такого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є можливим за наявності двох умов, а саме - факту невиплати належних працівникові сум при звільненні та факту проведення з працівником остаточного розрахунку. Враховуючи вищенаведене, суд вірно вважав, що відповідачем не проведено із позивачем остаточний розрахунок, а такий буде здійснено після розгляду даної справи, відтак суд позбавлений можливості стягнути на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі №300/8325/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя М.А. Пліш судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко