Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/4219/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4219/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 22 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовуються протиправністю дій відповідача щодо нарахування позивачці з 30.10.2023 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року адміністративний позов задоволено: -визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в обчисленні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки. -зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 30.10.2023 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки, враховуючи раніше виплачені суми пенсії. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Відзив позивача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з урахуванням наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області. З 09.02.2001 позивачка отримувала пенсію за віком як мати дитини з інвалідністю на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення", а з 01.01.2004 пенсію за віком як мати дитини з інвалідністю, обчислену відповідно до Закону № 1058-IV. Разом з тим, після призначення вказаної пенсії позивачка продовжила працювати та набула стажу як медичний працівник для призначення пенсії за вислугою років. 24.10.2023 (вх. № 17024/К-0200-23 від 30.10.2023) позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, в якій просила призначити їй пенсію за вислугою років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки. Листом від 23.11.2023 № 19163-17024/К-02/8-0200/23 відповідач відмовив у переведенні на пенсію за вислугою років. Підставою для прийняття такого рішення слугувало те, що законодавством не передбачено переведення з пенсії за віком на пенсію за вислугу років. Не погоджуючись з такими діями пенсійного органу позивачка звернулася до суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.04.2024 № 120/18446/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.10.2023 про переведення з пенсії за віком на пенсію за вислугу років із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього судового рішення, та за результатами такого розгляду прийняти обґрунтоване рішення або про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років, або про відмову в такому переведенні (або ж про призначення пенсії за вислугу років, або про відмову в такому призначенні). На виконання зазначеного рішення відповідачем переведено позивачку з пенсії за віком на пенсію за вислугу років. Однак, здійснивши відповідний перерахунок пенсії позивачки, відповідач застосував показник середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014-2016 роки. Позивачка звернулась до відповідача з заявою, в якій просила провести перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, проте відповідач надав відмову. Відтак за захистом своїх прав та інтересів позивачка звернулася до суду з цим позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, у зв`язку з чим встановив підстави для задоволення позовних вимог. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Нормами статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з частиною 2 статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Відтак, вказана норма передбачає врахування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Статтею 45 Закону №1058-ІV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV регламентований порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак, якщо мало місце призначення іншої пенсії має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії. Позивач з 09.02.2001 отримує пенсію за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення. При цьому, призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV з жовтня 2023 відбулося вперше. Отже, при обчисленні пенсії вперше за віком відповідно до Закону №1058-ІV слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.