Постанова 4856 № 120/2475/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2475/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 22 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. , розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

2. Позовні вимоги мотивовані протиправністю податкових повідомлень-рішень від 16.10.2024 за №8130475-2412-0228-UА05020190000015755,№8130482-2412-0228-UА05020190000015755, №8130451-2412-0228-UАО5020190000015755,№8130453-2412-0228-UА05020190000015755 та 8139457-2412-0228-UА05020190000015755. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 3. 20 квітня 2026 року рішенням Вінницького окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 4 . Апелянт ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити її позовні вимоги .

5. Апелянт зазначила, що суд першої інстанції неправильно застосував норми Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-IV та Податкового кодексу України, а також не застосував обов`язкову практику Верховного Суду. Верховний Суд у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 виклав висновок про те, що і на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо повязана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Отже, з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства Верховний Суд звернув увагу, що фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою отримання прибутку, що відповідає визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства "Надія П".

7. Для створення вищезазначеного фермерського господарства рішенням Оратівської районної державної адміністрації позивачу було передано в оренду ряд земельних ділянок, а саме: земельні ділянки площею 9,833 кадастровий номер 05231866000:02:005:0195; 11 га, кадастровий номер 0523183000:02:007:0113; 12,5865 га, кадастровий номер 05231866000:02:005:0204; 11,7725 га, кадастровий номер 05231866000:02:003:0059; 19,407 га, кадастровий номер 05231866000:02:003:0060; 44 га, кадастровий номер 05231866000:02:007:0132.

8. Головним управління ДПС у Вінницькій області 16.10.2024 прийнято податкові повідомлення-рішення№№8130475-2412-0228-UА05020190000015755,№8130482-2412-0228-UА05020190000015755, №8130451-2412-0228-UАО5020190000015755, №8130453-2412-0228-UА05020190000015755 та 8139457-2412-0228-UА05020190000015755, якими ОСОБА_1 визначено податкові зобов`язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб.

9. Разом із тим, не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом. ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ 10 . Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

11. За змістом статті 1 Закону України від 19.06.2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

12. У статті 7 цього Закону встановлено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

13. Статтею 8 Закону «Про фермерське господарство» передбачено що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

14. Відповідно до положень статті 12 цього Закону землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

15. У свою чергу, згідно з договорами оренди № 1-462 від 04.12.2015, 1-460 від 04.12.2015, №1-13 від 22.05.2015 та №1-461 від 04.12.2015, відповідно до додаткових угод до договорів оренди землі №1-462 від 21.01.2022, № 1-460 від 21.01.2022, № 1-462 від 21.01.2022 та №1-13 від 21.01.2022 та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які сформовані станом на 25.07.2022 року орендарем земельних ділянок є саме фізична особа ОСОБА_1 , а не ФГ "Надія".

16. За правилами статей 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

17. Згідно з частиною другою статті 16 Закону України від 6.10.1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

18. Положеннями статті 18 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

19. Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

20. Частинами першою, другою статті 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

21. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

22. Відповідно до ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

23. Відповідно до п. п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

24. За змістом п. п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

25. Відповідно до п. п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

26. Положеннями ст. 54 ПК України визначено обов`язок нарахування суми податку фізичній особі контролюючим органом шляхом направлення податкового повідомлення - рішення, яке підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення.

27. За приписами ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

28. Згідно з п. п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

29. Положеннями п. 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Пунктами 288.2 та 288.3 ст. 288 ПК визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

30. Відповідно до п. 288.4 ст. 288 ПК України розмір та умови внесення її плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Пунктом 288.5 ст. 288 ПК передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (п. п. 288.5.1); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п. п. 288.5.2); може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у п. п. 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах (п. п. 288.5.3).

31. Згідно з п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

32. У відповідності до п. 287.2 ст. 287 ПК України облік фізичних осіб-платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня. Згідно з п. 286.5 ст. 286 даного Кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

33. Положеннями п. 286.1 ст. 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

34. Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

35. Таким чином, зі змісту вищевказаних вимог слідує, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є Договір оренди земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар такої земельної ділянки, в разі несплати орендарем обов`язкових платежів з орендної плати за землю, контролюючий орган зобов`язаний здійснити нарахування сум податку.

36. Апеляційним Судом встановлено, що на підставі договорів оренди землі №1-460, №1-461, №1-462, №1-463, від 04.12.2015 та №1-13 від 22.05.2015 року, укладених з Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області та апелянтом, останньою отримано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із земель резервного фонду. Разом із тим, апелянт зазначає, що земельні ділянки перебувають у фактичному користуванні ФГ "Надія", проте станом на 2022 рік апелянт не оформила належним чином передачу зазначених земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу, оскільки відповідно до положень статті 125 ЗК України право користування землею, так само як і суміжні права та обов`язки землекористувача, виникають з моменту реєстрації права оренди або права власності на землю.

37. Таким чином, оскільки орендарем земельних ділянок станом на момент прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень є фізична особа ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме на неї покладено обов`язок сплати орендної плати відповідно до укладених нею договорів оренди землі.

38. Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем ФГ "Надія" не змінює статусу апелянта як орендаря земельних ділянок та не звільняє її від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату за земельні ділянки.

39. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №808/3798/16 від 28.08.2018 та у справі №120/4362/18-а від 13.09.2019, висновки яких згідно положень ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для врахування судом.

40. При цьому Апеляційний Суд не бере до уваги доводи апелянта, що надані представником позивача відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які сформовані станом на 17.12.2024 року, у яких орендарем земельних ділянок зазначено ФГ "Надія", оскільки вказані відомості були сформовані/отримані вже після прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

41. За сукупністю викладених обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що податкові повідомлення-рішення від 16.10.2024 за №8130475-2412-0228-UА05020190000015755 про визначення податкового зобов`язання з орендної плати за 2022 рік в сумі 14444,80 грн. , №8130482-2412-0228-UА05020190000015755 про визначення податкового зобов`язання з орендної плати за 2022 рік в сумі 18995,51 грн. , №8130482-2412-0228-UА05020190000015755, №8130451-2412-0228-UА05020190000015755 про визначення податкового зобов`язання з орендної плати за 2022 рік в сумі 45490,81 грн., №8130453-2412-0228-UА05020190000015755 про визначення податкового зобов`язання з орендної плати за 2022 рік в сумі 26667,72 грн. та №8139457-2412-0228-UА05020190000015755 від 31.10.2024 про визначення податкового зобов`язання з орендної плати за 2022 рік в сумі 38938,64 грн. винесені правомірно, а відтак не підлягали скасуванню. ІV. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ. 42 . Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. 43 . Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 44 . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

45. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 46 . Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. 47 . Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.