Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/6028/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/6028/25 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Миколаїв Повний текст судового рішення складений 27.10.2025 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Марсана» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - ВСТАНОВИВ: 11.06.2025 товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Марсана» звернулося до суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 29.05.2025 №ОПШ 051062 щодо застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000грн. за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (відсутність контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв, протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки відповідача про порушення ним вимог законодавства про автомобільний транспорт є передчасними та необґрунтованими, оскільки під час перевірки він не виступав автомобільним перевізником, а тому прийнята постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 позов задоволений з підстав відсутності порушень позивачем приписів Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки позивач не виступав у спірних відносинах автомобільним перевізником. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволені позовних вимог. Апелянт зазначає, що транспортний засіб, який використовується суб`єктом господарювання для перевезення вантажу в обов`язковому порядку повинен бути обладнаним діючим та повіреним тахографом, а у водія повинен бути наявний протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу та індивідуальна контрольна книга водія або копія графіку зміни водіїв. Однак, позивачем здійснено перевезення вантажу транспортним засобом за відсутності протоколу перевірки адаптації тахографа та індивідуальної контрольної книги водія або копії графіку зміни водіїв, чим порушено вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт». Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 належить транспортний засіб Ford Transit, державний номер НОМЕР_1 . 16.04.2024 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Марсана» (орендар) укладено договір найму (оренди) від 16.04.2024 №3/04/2024, згідно умов якого орендодавець передає належний йому транспортний засіб, а орендар приймає за плату в найм (оренду) транспортний засіб Ford Transit, державний номер НОМЕР_1 . Пунктом 4.1. вищезазначеного договору передбачено, що він діє до 15.04.2026. Згідно акту від 16.04.2024 №1 передача вищезазначеного транспортного засобу орендарю здійснена 16.04.2024. /а.с.14-15/ 10.04.2025 працівниками Відділу державного (нагляду) контролю у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку та ваговий контроль транспортного засобу Ford Transit, державний номер НОМЕР_1 , за результатом чого складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом №111337. Вищезазначеним актом встановлено порушення перевізником абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажу за відсутності протоколу перевірки адаптації тахографа та індивідуальної контрольної книги водія або копії графіку зміни водіїв. /а.с.73/ Постановою Відділу державного (нагляду) контролю у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 29.05.2025 №ОПШ 051062 застосовано до ТОВ «Марсана» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000грн. за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажу за відсутності протоколу перевірки адаптації тахографа та індивідуальної контрольної книги водія або копії графіку зміни водіїв. /а.с.76/ Не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт». Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт», цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень. Згідно абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.ст.39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження. З аналізу ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» вбачається, що здійснення вантажних перевезень здійснюється на підставі відповідних документів, зокрема, товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж. Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Тобто, чинним законодавством визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.ст.39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». 16.04.2024 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Марсана» (орендар) укладено договір найму (оренди) від 16.04.2024 №3/04/2024, згідно умов якого орендодавець передає належний йому транспортний засіб, а орендар приймає за плату в найм (оренду) транспортний засіб Ford Transit, державний номер НОМЕР_1 . Пунктом 4.1. вищезазначеного договору передбачено, що він діє до 15.04.2026. Згідно акту від 16.04.2024 №1 передача вищезазначеного транспортного засобу орендарю здійснена 16.04.2024. /а.с.14-15/ Тобто, з 16.04.2024 транспортний засіб Ford Transit, державний номер НОМЕР_1 , перебуває у володінні та користуванні ТОВ «Марсана». Згідно товарно-транспортної накладної від 10.04.2025 №1, що була надана водієм під час перевірки, автомобільним перевізником є ТОВ «Марсана». Отже, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про відсутність належних доказів перебування позивача у якості автомобільного перевізника. Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека). Згідно п.п.1 п.4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. Підпунктами 2 п.5 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо через утворенні в установленому порядку територіальні органи (п.8 Положення №103). Отже, здійснення державного нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті належить до повноважень Укртрансбезпеки та її територіальних органів - Відділу державного (нагляду) контролю у Хмельницькій області Державної служби України та Відділу державного (нагляду) контролю у Миколаївській області. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Згідно із Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (надалі - Порядок №1567). За приписами п.14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Відповідно до п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених ст.ст.39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог ст.ст.53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Згідно ст.49 Закону України «Про автомобільний транспорт» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі); дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку. Згідно абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.ст.39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. З аналізу ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» вбачається, що здійснення вантажних перевезень здійснюється на підставі відповідних документів, зокрема, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційних документів на транспортний засіб, товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж. Як зазначено у п.1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. №207 (Перелік №207), для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, необхідними документами для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні є: - фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; - товарно-транспортна накладна; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; - реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; - талон про проходження державного технічного огляду; - поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу. Відповідно до п.2 Переліку №207 для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; - реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; - талон про проходження державного технічного огляду; - поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу. Згідно з п.1.4 Розділу І Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010р. №385, (надалі Інструкція №385), у цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні: перевізники - суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом. У п.3.3 Розділу ІІІ Інструкції №385 зазначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Як зазначено у п.3.5 Розділу ІІІ Інструкції №385, перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому. Згідно з п.1.3 Положення про робочий час і відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010р. №340 (надалі Положення №340), вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ). Відповідно до п.1.5 Положення №340 у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ. Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ст.18 Закону України «Про автомобільний транспорт» та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010р. №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010р. за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів. Пунктами 6.1., 6.2. та 6.3. Положення №340 передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5т. повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3). Отже, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія. В силу пунктів 21, 22 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис. Статтею 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. З аналізу наведених норм слідує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, зокрема, заповненої тахокарти, роздруківки даних роботи тахографа та особистої картки для цифрового тахографу, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи, визначені ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як вбачається з матеріалів справи, у переліку документів наданих водієм транспортного засобу позивача відсутні протокол перевірки адаптації тахографа або індивідуальна контрольна книга водія. Тобто, в порушення ст.49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу позивача під час проведення перевірки не мав належним чином передбачених документів. Так, згідно із п.1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567) цей Порядок визначає, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами. Відповідно до п.20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. Відповідно до п.25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Постановою Відділу державного (нагляду) контролю у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 29.05.2025 №ОПШ 051062 застосовано до ТОВ «Марсана» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000грн. за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажу за відсутності протоколу перевірки адаптації тахографа та індивідуальної контрольної книги водія або копії графіку зміни водіїв. /а.с.76/ Враховуючи виявлення відсутності у водія транспортного засобу ТОВ «Марсана» передбачених документів в момент проведення перевірки, оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті є правомірною. На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню. Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року скасувати. Ухвалити у справі постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Марсана» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Державну службу України з безпеки на транспорті. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Крусян Судді С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв