Вирок Вищий антикорупційний суд № 991/3983/26

Справа № 991/3983/26 Провадження № 1-кп/991/52/26 ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року м. Київ Вищий антикорупційний суд у складі головуючої судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості від 24.04.2026 у кримінальному провадженні № 12013110000000270 від 14.03.2013 за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; з вищою освітою, на момент вчинення кримінального правопорушення обіймав посаду директора ДП «Укрекоресурси»; одруженого, має неповнолітню дитину; не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ВСТАНОВИВ:

1. Історія та рух кримінального провадження 15.01.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшло кримінальне провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю ОСОБА_1 . Судовій справі було присвоєно № 991/413/26, а судовому провадженню - № 1-кп/991/6/26. Ухвалою суду від 19.01.2026 у межах кримінального провадження було призначено підготовче судове засідання. Під час підготовчого провадження ухвалою суду від 24.04.2026 на підставі положень ч. 8 ст.469 КПК України матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, було виділено в окреме судове провадження (судова справа № 991/3983/26, судове провадження № 1-кп/991/52/26). Судовий розгляд кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 у частині обвинувачення інших осіб було продовжено у межах судової справи № 991/413/26. 28.05.2026 прокурором у межах судової справи № 991/3983/26 було подано угоду про визнання винуватості, що 24.04.2026 у межах кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 була укладена між прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 , з однієї сторони, та обвинуваченим ОСОБА_4 , з іншої сторони. Під час підготовчого судового засідання у межах судової справи № 991/3983/26 судом було здійснено розгляд вищезазначеної угоди про визнання винуватості.

2. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується особа У сформульовану прокурором обвинуваченні міститься посилання на вчинення обвинуваченим дій у співучасті з іншими особами, щодо яких судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12013110000000270 від 14.03.2013 здійснюється у загальному порядку (судова справа № 991/413/26). Тому для встановлення ознак складу кримінального правопорушення та з метою недопущення порушення принципу презумпції невинуватості щодо інших осіб (за версією сторони обвинувачення - співучасників кримінальних правопорушень), суд використовує їх деперсоніфіковані дані. І. Під час перебування на посаді директора ДП «Укрекоресурси» у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння коштами державного підприємства. З метою реалізації протиправних намірів орієнтовно у вересні 2012 року ОСОБА_4 залучив ОСОБА_1 та через нього ОСОБА_3 до свого до злочинного задуму спрямованого на заволодіння грошовими коштами державного підприємства шляхом укладення договорів фінансового лізингу, оплати завищеної вартості та прийняття товарів неналежної якості, що поставлятимуться державному підприємству нібито на виконання договорів. Для забезпечення обготівкування коштів через підконтрольні рахунки ОСОБА_1 до вчинення злочину залучив ОСОБА_3, а також належне останньому ТОВ «Компанія Ірол». При цьому, ОСОБА_3 повинен був забезпечити заволодіння групою осіб коштами державного підприємства шляхом їх перерахування на банківські рахунки підконтрольних юридичних осіб. Таким чином, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вступили у попередню злочинну змову на заволодіння коштами ДП «Укрекоресурси». Впродовж 2012 - 2013 років ДП «Укрекоресурси» керувалось нормами ЗУ «Про здійснення державних закупівель» в частині здійснення закупівель на підставі річного плану закупівель та на конкурсній основі. Наказами №53, №54 затверджено Положення про здійснення Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною закупівель товарів, робіт і послуг за власні кошти та Положення про комітет з конкурсного відбору постачальників. З метою усунення перешкод, які перешкоджали реалізації злочинного задуму, 16.07.2012 наказом директора ДП «Укрекоресурси» ОСОБА_4 №138 внесено зміни до Положення про закупівлі, відповідно до яких «товари, що відносяться до основних фондів, які набуваються Підприємством на умовах лізингу, найму (оренди), купівлі-продажу, поставки з метою передачі їх у користування лізингоодержувачу (орендарю) відповідно умов договору», не підпадають під сферу дії Положення. Таким чином, діючи умисно, ОСОБА_4 створив умови, які дозволяли йому в обхід тендерних процедур розпоряджатись коштами державного підприємства шляхом укладення договорів фінансового лізингу, а також трьохсторонніх договорів купівлі-продажу з постачальниками предмету лізингу. Окрім цього, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини» від 26.07.2001 № 915 (далі-Постанова № 915) ДП «Укрекоресурси» отримує кошти, що надходять як плата за послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів, які державне підприємство повинно використовувати відповідно до затверджених фінансових планів та Порядку використання коштів, що надходять як плата за послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних пакувальних матеріалів і тари, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2010 № 39 (далі - Порядок № 39). Зокрема, відповідно до пункту 4 Порядку № 39 граничні ціни і перелік спеціального обладнання, машин та механізмів для збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини, що закуповує державне підприємство у заводів-виробників та/або дилерів з продажу для подальшої передачі у фінансовий лізинг, а також претенденти на отримання безвідсоткових позик повинні визначатися за погодженням з технічною та наглядовою радами державного підприємства. Крім того, згідно статуту ДП «Укрекоресурси», затвердженого Кабінетом Міністрів України контролюючим органом Підприємства є Наглядова рада. Наглядова рада приймає в межах своїх повноважень відповідно до законодавства рішення, які є обов`язковими для директора Підприємства. Серед іншого до повноважень Наглядової ради належить: - погодження річних фінансових планів Підприємства та контроль за їх виконанням; - надання згоди на укладення від імені Підприємства договору, сума якого перевищує 300 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених законом на дату укладення договору; При цьому, положення про технічну раду та її склад затверджується директором Підприємства за погодженням з наглядовою радою. Таким чином, для правомірного укладення договорів фінансового лізингу та подальшого використання коштів державного підприємства необхідно було: - отримати згоду Наглядової ради ДП «Укрекоресурси» на укладення договорів на суму, що перевищує 300 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки загальна сума коштів, які необхідно було перерахувати перевищувала вказаний ліміт; - погодити у Наглядової ради ДП «Укрекоресурси» річний фінансовий план згідно якого передбачались відповідні капітальні інвестиції у формі договорів фінансового лізингу; - отримати погодження Технічної та Наглядової ради ДП «Укрекоресурси» щодо граничних цін та перелік спеціального обладнання, яке ДП «Укрекоресурси» планувало отримати на умовах фінансового лізингу; - придбати необхідне обладнання у заводу-виробника або дилера з продажу. Однак, бажаючи заволодіти державними коштами та уникнути контролю з боку Наглядової ради державного підприємства, яка повинна була б надати згоду на використання коштів сума, яких перевищує 300 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, співучасники злочинного задуму домовились, шляхом укладення низки ідентичних договорів фінансового лізингу, розділити необхідну суму таким чином, щоб їх дії не потрапили в поле зору Наглядової ради ДП «Укрекоресурси». При цьому, зловживаючи своїм службовим становищем, ОСОБА_4 проігнорував інші вимоги дотримання яких було необхідне для правомірного використання коштів ДП «Укрекоресурси». Зокрема, впродовж 2012 - 2014 років Наглядова рада ДП «Укрекоресурси» не погоджувала річних фінансових планів. В зв`язку з цим, державне підприємство могло здійснювати лише витрати, які безпосередньо пов`язані з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). При цьому заборонялось здійснювати витрати на капітальні інвестиції. Вказані норми встановлені «Порядком здійснення витрат суб`єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку» затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 №899. При цьому, ОСОБА_4 не зважав на відсутність погодження Технічної та Наглядової ради ДП «Укрекоресурси» щодо граничних цін та переліку спеціального обладнання, а також на те, що ТОВ «Компанія Ірол» не могла бути постачальником горизонтальних автоматичних пресів для ДП «Укрекоресурси», оскільки не була заводом-виробником такого обладнання та/або дилером з його продажу. Таким чином, ОСОБА_4 , бажаючи заволодіти коштами ДП «Укрекоресурси», неправомірно уклав договори фінансового лізингу, які використав як підставу для перерахування державних коштів на рахунок ТОВ «Компанія Ірол». Водночас, використання коштів державного підприємства для поставки горизонтальних автоматичних пресів фінансового лізингу було заборонено та не передбачено фінансовими планами ДП «Укрекоресурси» на 2012 - 2014 рік. Отже, ОСОБА_4 усвідомлював, що обслуговування лізингових платежів не забезпечено належним чином, а тому умови договорів не будуть виконані у повному обсязі, у зв`язку з чим придбане обладнання буде повернуто лізинговій компанії. Саме тому співучасники злочину вирішили поставити ДП «Укрекоресурси» інші, значно дешевші преси, які не були потрібні державному підприємству та не використовувались би у господарській діяльності. Відповідно до злочинного задуму ОСОБА_4 як керівник державного підприємства повинен був укласти договори фінансового лізингу з підприємством, яке надавало такі послуги та забезпечити перерахування коштів державних коштів. При цьому, продавцем предмету лізингу для ДП «Укрекоресурси» повинна була стати ТОВ «Компанія Ірол», якою володів ОСОБА_3 В свою чергу ОСОБА_3 використовуючи належне йому ТОВ «Компанія Ірол» повинен був забезпечити поставку для державного підприємства горизонтальних автоматичних пресів за завищеною ціною, після чого перерахувати привласнені кошти на рахунки підконтрольних фізичних та юридичних осіб. З метою втілення злочинного плану 25.09.2012 між ДП «Укрекоресурси» в особі ОСОБА_4 та ТОВ «ОТП Лізинг» в особі ОСОБА_9 укладено договори фінансового лізингу №№ 558-L, 559-L, 560-L, 561-L, 562-L. Відповідно до п. 1.1 договорів фінансового лізингу від 25.09.2012 №№558-L, 559-L, 560-L, 561-L, 562-L ТОВ «ОТП Лізинг» на підставі договорів купівлі-продажу зобов`язується набути у власність та передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування предмет лізингу, а ДП «Укрекоресурси» зобов`язується прийняти вказане обладнання та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договорів. Згідно п. 1.4 договорів фінансового лізингу ДП «Укрекоресурси» самостійно та на власний ризик обирає предмет лізингу та продавця (постачальника) предмету лізингу. Пунктом 1.5 передбачено, що відповідальність за ризики, пов`язані з вибором продавця, ціною (вартістю) предмета лізингу, невиконанням або неналежним виконанням продавцем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу та невідповідністю предмета лізингу цілям його використання несе ДП «Укрекоресурси». Предметом лізингу згідно договорів фінансового лізингу від 25.09.2012 №№ 558-L, 559-L, 560-L, 561-L, 562-L було обрано 5 одиниць горизонтальних автоматичних пресів НСЕ60FE-8 з конвеєром «56», виробництва компанії PTR PATRIOT (США). В подальшому, згідно додаткової угоди №1 до договору № 560-L предмет лізингу змінений на прес горизонтальний модель PW3560-8, 2012 року виробництва, компанія виробник AMERICAN BALER, країна виробництва США. Таким чином, в результаті виконання договорів фінансового лізину ДП «Укрекоресурси» повинно було отримати 4 горизонтальних автоматичних пресів НСЕ60FE-8 з конвеєром «56», виробництва компанії PTR PATRIOT та один прес горизонтальний PW3560-8, виробництва АMERICAN BALER. Відповідно до п. 7.1 договорів фінансового лізингу кожна з наступних подій вважається істотним порушенням умов Договору Лізингоодержувачем (надалі - подія невиконання зобов`язань). П. 7.1.1 Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж або інші платежі (частково або в повному обсязі за Договором та прострочення платежів становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу згідно з договором. П. 7.2 У випадку виникнення будь-якої події невиконання зобов`язань, передбаченої в п.п. 7.1.1-.7.1.5 Договору лізингодавець має право на свій власний розсуд: а) розірвати Договір та вимагати погашення заборгованості будь-яким платежем за договором та повернення Предмета лізингу; в) вилучити Предмет лізингу, у порядку, передбаченому Договором та/або законодавством України, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса. д) застосувати заходи, передбачені підпунктами а), б), в) і г) п. 7.2 Договору як окремо, так і в сукупності. При цьому, всі раніше сплачені Лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. П. 12.1 Передача права власності. По закінченні строку лізингу та після здійснення всіх платежів за Договором Лізингодавець та Лізингоодержувач підпишуть акт про передачу права власності згідно з формою, яку надасть Лізингодавець, який буде документом, що підтверджує передачу права власності на Предмет лізингу від Лізингодавця до Лізингоодержувача та який буде невід`ємною частиною цього Договору. Передача права власності повинна відбутися без будь-якої гарантії з боку Лізингодавця по відношенню до Предмету лізингу. Тобто, на підставі договорів фінансового лізингу ДП «Укрекоресурси» мало отримати у користування горизонтальні автоматичні преси, які стали б власністю державного підприємства лише після їх оплати, в іншому випадку ТОВ «ОТП Лізинг» мало право повернути своє майно та залишити усі кошти сплачені ДП «Укрекоресурси». Однак, злочинні дії ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були спрямовані на заволодіння коштами ДП «Укрекоресурси» та полягали в укладенні та лише частковому виконанні договорів фінансового лізингу. При цьому, враховуючи завідому протиправну природу укладених договорів, спрямовану на заволодіння коштами державного підприємства, незважаючи те, що різні виробники PTR PATRIOT та AMERICAN BALER виготовили різні моделі горизонтальних пресів, для ДП «Укрекоресурси» їх постачали за однаковою ціною, а саме 2 224 351, 50 грн за кожен. Продовжуючи діяти за попередньо узгодженим злочинним планом ОСОБА_4 обрав постачальником вищевказаних товарів ТОВ «Компанія Ірол», яка не являлась заводом-виробником або дилером з продажу горизонтальних автоматичних пресів НСЕ60FE-8 з конвеєром «56», виробництва PTR PATRIOT або PW3560-8, виробництва AMERICAN BALER. 04.10.2012 між ТОВ «Компанія Ірол» в особі ОСОБА_3, ТОВ «ОТП Лізинг» в особі ОСОБА_9 та ДП «Укрекорексурси» в особі ОСОБА_4 укладено договори купівлі-продажу №№558-S, 559-S, 560-S, 561-S, 562-S. Відповідно вищезазначених договорів ТОВ «Компанія Ірол» зобов`язувалась продати, а ТОВ «ОТП Лізинг» зобов`язувалась купити для подальшої передачі у фінансовий лізинг ДП «Укрекоресурси» (відповідно до договорів фінансового лізингу від 25.09.2012 №№558-L, 559-L, 560-L, 561-L, 562-L) 4 одиниці горизонтальних автоматичних пресів НСЕ60FE-8 з конвеєром «56», виробництва компанії PTR PATRIOT та один прес горизонтальний PW3560-8, виробництва AMERICAN BALER. За умовами договорів купівлі-продажу, вартість кожного горизонтального автоматичного преса, як виробництва PTR PATRIOT так і виробництва AMERICAN BALER становить 2 191 244,78 грн. В свою чергу, задля реалізації злочинного плану, ОСОБА_3 домовився з представниками ТОВ «Наша Торгова Справа» щодо ввезення з-за кордону та поставки для ТОВ «Компанія Ірол» інших значно дешевших горизонтальних автоматичних пресів. В подальшому, ТОВ «Компанія Ірол» придбала у ТОВ «Наша Торгова Справа» 3 горизонтальних автоматичних преси, а саме 2 преси HCE60FE-8 торгівельної марки «MaxPak», вартістю 65 000 доларів США кожен, що дорівнювало еквіваленту 519 545 грн. та 1 прес AMERICAN BALER COMPANY іншої моделі а саме CV-48-17-AG-R вартістю 28 000 доларів США, що дорівнювало еквіваленту 223 804 грн., загалом витративши лише 1 253 836 грн. Однак, відповідно акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу №558-S та акту приймання-передачі до договору фінансового лізингу 558-L 28.12.2012 ТОВ «Компанія Ірол» поставила ТОВ «ОТП Лізинг» горизонтальний автоматичний прес НСЕ60FE-8 з конвеєром «56», 2012 року, виробництва компанії PTR PATRIOT, який в подальшому був переданий у лізинг ДП «Укрекоресурси». Відповідно акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу №559-S та акту приймання-передачі до договору фінансового лізингу 559-L 29.03.2013 ТОВ «Компанія Ірол» поставила ТОВ «ОТП Лізинг» горизонтальний автоматичний прес НСЕ60FE-8 з конвеєром «56», 2012 року, виробництва компанії PTR PATRIOT, який в подальшому був переданий у лізинг ДП «Укрекоресурси». Відповідно акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу №560-S та акту приймання-передачі до договору фінансового лізингу 560-L 29.03.2013 ТОВ «Компанія Ірол» поставила ТОВ «ОТП Лізинг» прес горизонтальний модель PW3560-8, 2012 року виробництва, компанія виробник AMERICAN BALER ТОВ «ОТП Лізинг», який в подальшому був переданий у лізинг ДП «Укрекоресурси». Відповідно актів прийому-передачі до договорів купівлі-продажу № 561-S, № 562-S та актів приймання-передачі до договорів фінансового лізингу 561-L, 562-L 28.10.2013 ТОВ «Компанія Ірол» поставила ТОВ «ОТП Лізинг» 2 горизонтальні автоматичний прес НСЕ60FE-8 з конвеєром «56», 2012 року, виробництва компанії PTR PATRIOT, які були передані у лізинг ДП «Укрекоресурси». При цьому, станом на 28.10.2013 ДП «Укрекоресурси» не могло отримати вищевказане обладнання, оскільки такі моделі горизонтальних пресів взагалі не ввозились до України. Не зважаючи на це, за договорами фінансового лізингу від 25.09.2012 №№ 558-L, 559-L, 560-L, 561-L, 562-L у період з 11.10.2012 по 14.04.2014 ДП «Укрекоресурси» перерахувало з рахунку № НОМЕР_29 в ГУ ДКСУ у м. Києві на рахунок ТОВ «ОТП Лізинг» № НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк» кошти на загальну суму 8 541 804,33 грн. В свою чергу, виконуючи договори купівлі-продажу №№558-S, 559-S, 560-S, 561-S, 562-S, 12.10.2012 ТОВ «ОТП Лізинг» перерахувало на рахунок ТОВ «Компанія Ірол» НОМЕР_30 у ПАТ «Фінростбанк» кошти загальною сумою 6 573 734,35 грн. Одразу ж після цього, у період з 12.10.2012 по 26.10.2012 ОСОБА_3 спрямував з рахунку ТОВ «Компанія Ірол» практично усю отриману суму коштів, а саме 6 454 350 грн. на рахунок ТОВ «ПКФ «Мет Втор Груп» № НОМЕР_2 у ПАТ «Фінростбанк» з призначенням платежу «оплата за преса. згідно договору б/н від 04.10.2012». 28.12.2012 на виконання умов договору купівлі-продажу від 04.10.2012 №№558-S ТОВ «ОТП Лізинг» перерахувало 876 497,91 грн. на рахунок ТОВ «Компанія Ірол» № НОМЕР_3 у ПАТ «Фінростбанк». Одразу після чого, ОСОБА_3 спрямував практично усю отриману суму коштів, а саме 860 000 грн. з рахунку ТОВ «Компанія Ірол» на рахунок ТОВ «Мет-Ком» № НОМЕР_4 у ПАТ «Міський Комерційний Банк» з призначенням платежу «оплата за преса. згідно договору б/н від 04.10.2012». Слід зазначити, що ТОВ «ПКФ «Мет Втор Груп» та ТОВ «Мет-Ком» розпорядились отриманими коштами на власний розсуд. При цьому, вказані суб`єкти господарювання не ввозили на територію України будь-які горизонтальні автоматичні преси та не поставляли їх ТОВ «Компанія Ірол». Продовжуючи виконувати зобов`язання за договорами купівлі-продажу від 04.10.2012 №№ 559-S, 560-S, 03.04.2013 ТОВ «ОТП Лізинг» перерахувало на рахунок ТОВ «Компанія Ірол» № НОМЕР_3 у ПАТ «Фінростбанк» кошти у сумі 1 752 995,82 грн. Після отримання чергової оплати за договорами купівлі-продажу від ТОВ «ОТП Лізинг», діючи відповідно до відведеної йому ролі у злочинній схемі, директор ТОВ «Компанія Ірол» ОСОБА_3 03.04.2013 перерахував на рахунок ТОВ «Віар Плюс» № НОМЕР_5 у ПАТ «Фінростбанк» 41 500 грн. з призначенням платежу «повернення безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі згідно договору б/н від 12.03.2013». Наступного дня, ОСОБА_3 здійснив ще 13 перерахувань на рахунок ТОВ «Віар Плюс» № НОМЕР_5 у ПАТ «Фінростбанк» з призначенням платежів «безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі згідно договору б/н від 04.04.2013» на загальну суму 1 567 500 грн. В свою чергу, ТОВ «Віар Плюс» у період з 04.04.2013 по 16.04.2013 перерахувало отримані кошти у сумі 1 605 687 на рахунок ТОВ «Торг Консар» НОМЕР_31 в Укрінбанк з призначенням «за апарати для сканування та прийому купюр». ТОВ «Торг Консар» розпорядилось отриманими коштами на власний розсуд. При цьому, вказане підприємство не ввозило на територію України будь-які горизонтальні автоматичні преси та не поставляло їх ТОВ «Компанія Ірол». Завершуючи здійснення оплати за договорами купівлі-продажу від 04.10.2012 №№561-S, 562-S, 29.10.2013 ТОВ «ОТП Лізинг» перерахувало 1 752 995,82 на рахунок ТОВ «Компанія Ірол» НОМЕР_30 у ПАТ «Фінростбанк». 30.10.2013 ОСОБА_3 спрямував отримані кошти у сумі 280 000 грн. з рахунку ТОВ «Компанія Ірол» на рахунок ТОВ «Мет-Ком» у ПАТ «Грін Банк» НОМЕР_32 з призначенням платежу «оплата за преса горизонтальні згідно договору б/н від 04.10.2012. Цього ж дня, ОСОБА_3 перерахував кошти з рахунку ТОВ «Компанія Ірол» у сумі 400 000 грн. на особистий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_6 у ПАТ «Фінростбанк». При цьому, ОСОБА_1 розпорядився отриманими коштами на власний розсуд. Окрім того, 05.04.2013 та 30.10.2013 ОСОБА_3 перерахував кошти з рахунку ТОВ «Компанія Ірол» у сумі 1 253 836 грн. на рахунок ТОВ «Наша Торгова Справа» № НОМЕР_7 у ПАТ «Фінростбанк» з призначенням платежу за прес горизонтальний згідно договору №44/13 від 04.04.2013». Таким чином, ТОВ «Компанія Ірол» придбала у ТОВ «Наша Торгова Справа» 3 горизонтальних автоматичних преси, а саме 2 преси торгівельної марки «MaxPak» за 1 039 090 грн., які були ввезені до України 23.01.2013 та 05.04.2013, а також 1 прес AMERICAN BALER COMPANY вартістю 223 804 грн., який було ввезено до України 05.04.2013, загалом витративши лише 1 253 836 грн. При цьому, обладнання яке нібито було передбачене договорами фінансового лізингу на територію України ніколи не ввозилось, а отже внаслідок злочинних дій з рахунку ДП «Укрекоресурси» безпідставно здійснювались перерахування коштів за договорами фінансового лізингу від 25.09.2012 №№ 558-L, 559-L, 560-L, 561-L, 562-L. Водночас, отримані державним підприємством горизонтальні автоматичний преси не були задіяно в операційній діяльності підприємства та на момент укладення договорів фінансового лізингу у ДП «Укрекоресурси» не було відповідних договірних відносин з потенційними лізингоотримувачами - операторами ринку зі збору, заготівлі та сортування відходів, оскільки укладення договорів на поставку горизонтальних автоматичних пресів мало на меті заволодіння коштами державного підприємства. В подальшому, через несплату лізингових платежів ТОВ «ОТП Лізинг» ініціювало дострокове припинення дії лізингових угод. В результаті чого, станом на 01.09.2014 ці 3 горизонтальних автоматичних преса були вилучені у ДП «Укрекоресурси». При цьому, під час повернення предмету лізингу працівник ТОВ «ОТП Лізинг» встановив, що 2 горизонтальних автоматичних преси відсутні у державного підприємства, а також немає відомостей про їх місцезнаходження. У зв`язку з цим, 02.09.2014 за заявою працівника ТОВ «ОТП Лізинг» внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2014100040011523 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України за фактом крадіжки 2 горизонтальних автоматичних пресів. Водночас, 07.10.2014 на ДП «Укрекоресурси» було проведено інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків за результатами якої було встановлено нестачу 2 горизонтальних автоматичних пресів, які були обліковані на балансовому рахунку №15 «Капітальні івестиції». При цьому на державному підприємстві були відсутні жодні документи щодо передачі, переміщення чи списання вказаних горизонтальних автоматичних пресів. У періоді з 10.10.2012 по 14.04.2014 ДП «Укрекоресурси» перерахувало на рахунок ТОВ «ОТП Лізинг» лізингові платежі на загальну суму 8 541 804, 33 грн. за предмети лізингу, які протягом 2012-2013 року не надходили на митну територію України та не могли бути придбані ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» та передані у лізинг державному підприємству. При цьому, внаслідок спільних злочинних дій ДП «Укрекоресурси» були поставлені замість 5 лише 3 горизонтальні автоматичні преси за завищеною ціною, які не відповідали умовам договорів фінансового лізингу. Зазначене є порушенням пунктів 1.1, 3.1 договорів фінлізингу від 25.09.2012 №№ 558-L, 559-L, 560-L, 561-L, 562-L та пунктів 1.1, 4.1 договорів купівлі-продажу від 04.10.2012 №№ 558-S, 559-S, 560-S, 561-S, 562-S, статей 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України та призвело до безпідставного перерахування лізингових платежів та нанесення збитків Державному підприємству з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в сумі 8 541 804, 33 грн. гривень. Таким чином, ОСОБА_4 , ОСОБА_1, та ОСОБА_3 під виглядом виконання договорів фінансового лізингу від 25.09.2012 №№ 558-L, 559-L, 560-L, 561-L, 562-L вчинили заволодіння грошовими коштами ДП «Укрекоресурси» на загальну суму 8 541 804,33 грн., що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. ІІ. Окрім того, під час перебування на посаді директора ДП «Укрекоресурси» у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння коштами державного підприємства шляхом оплати завищеної вартості та прийняття товарів неналежної якості, що поставлятимуться державному підприємству нібито на виконання договору. З цією метою у вересні 2012 року ОСОБА_4 вступив у злочинну змову із ОСОБА_1 на протиправне заволодіння грошовими коштами державного підприємства та спільно розробили план його вчинення, відповідно до якого він, як керівник державного підприємства мав організовувати підписання всіх необхідних документів, що необхідні для забезпечення перерахування державних коштів, а ОСОБА_1 мав із залученням інших осіб організувати через підконтрольну юридичну особу постачання за завищеною вартістю товарів неналежної якості під виглядом виконання договору, а також забезпечити обготівкування привласнених грошових коштів державного підприємства для розподілу між співучасниками злочину. На реалізацію злочинного плану директор ДП «Укрекоресурси» ОСОБА_4 24.09.2012 видав доручення на організацію закупівлі автоматів з прийому використаної тари (далі - фандоматів) в кількості 100 шт. В свою чергу, ОСОБА_1 виконуючи свою роль, маючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді заволодіння коштами державного підприємства, з метою прикриття протиправних дій та ухилення від відповідальності залучив до вчинення злочину свого племінника ОСОБА_2, а саме до заснування та керівництва підприємством, що нібито постачатиме на адресу державного підприємства товари. Розуміючи, що ОСОБА_2 на той час не мав досвіду ведення підприємницької діяльності, згідно досягнутих домовленостей фактичне керівництво підприємством здійснював ОСОБА_1 Для забезпечення обготівкування коштів через ряд підконтрольних рахунків ОСОБА_1 до вчинення злочину залучив ОСОБА_3, а також належне останньому ТОВ «Компанія Ірол», розподіливши ролі між усіма учасниками. При цьому, ОСОБА_3 повинен був забезпечити заволодіння групою осіб коштами державного підприємства шляхом перерахування їх через свої банківські рахунки та подальше обготівкування. Таким чином, ОСОБА_4 , ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вступили у попередню злочинну змову на заволодіння коштами ДП «Укрекоресурси». На виконання злочинного плану та вказівок ОСОБА_1 09.10.2012 ОСОБА_2 заснував ТОВ «Віар Плюс», юридична адреса: 03680, місто Київ, вул. Виборзька, 99, ЄДРПОУ 38419900, основною метою підприємства було постачання обладнання для збирання вторинної сировини. Після цього, 01.11.2012 між ДП «Укрекоресурси» в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «Віар Плюс», в особі директора ОСОБА_2 укладено договори купівлі-продажу №№ 2-94, 2-95, 2-96, 2-97, згідно яких ТОВ «Віар Плюс» зобов`язувалось поставити 100 фандоматів виробництва «RecycleTech» на загальну суму 17 344 807 грн. Відповідно до специфікацій, які є невід`ємними частинами договорів купівлі-продажу фандоматів ТОВ «Віар Плюс» зобов`язувалось поставити державному підприємству фандомати виробника «RecycleTech», моделі МТ-500, приймальна здатність 1000 поліетиленових пляшок та 800 алюмінієвих банок. При цьому фандомати МТ-500 виробляються виключно компанією «RecycleTech» на підставі патенту, що зареєстрований в США №US 8,851,265 B2 від 07.10.2014 підписаний заступником директора Бюро патентів і товарних знаків США ОСОБА_28 та який попередньо опублікований 05.07.2012. Згідно п. 2.1. договорів купівлі-продажу від 01.11.2012 №№ 2-94, 2-95, 2-96, 2-97, передача товару покупцю здійснюється за адресою: м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В в присутності уповноважених представників сторін. Товар повинен бути переданий покупцеві до 31.12.2012. Відповідно п. 2.3 договорів при передачі товару сторони підписують акти приймання-передачі і видаткові накладні, в яких зазначається найменування обладнання, комплектність, кількість, ціна та вартість. Згідно із п. 4.3.1 договорів покупець має право вимагати від продавця передання йому товару в належному та придатному стані разом з усіма документами та приналежностями, а також відповідно до п. 4.3.2 вимагати заміни неякісного товару, а також товару який не відповідає умовам договорів, на інший, належної якості та відповідний умовам договорів, або пропорційного зменшення ціни у разі виявлення під час приймання товару будь-яких недоліків. Згідно із п. 2.4 договорів при прийманні товару покупець має право оглянути його та перевірити роботоздатність, у разі виявлення будь-яких недоліків, невідповідності умовам договорів, вимогам законодавства, технічним характеристикам або умовам, які звичайно ставляться до даного виду товару, покупець повинен негайно повідомити про це продавця. В такому випадку представники сторін складають двосторонній акт про виявлене. У п. 2.4 договорів сторони домовились, що якщо покупець прийняв товар без його перевірки під час передачі, він в подальшому позбавляється права пред`являти продавцю будь-які претензії з приводу виявлених недоліків. Обов`язок продавця передати товар вважається виконаним в момент вручення товару покупцю та підписання сторонами акту приймання-передачі і видаткової накладної з обов`язковим зазначенням дати підписання (п. 2.6). Загальна вартість товару за договорами купівлі-продажу від 01.11.2012 №№ 2-94, 2-95, 2-96, 2-97 складала суму 17 344 807 грн. Вартість товару включає вартість усіх витрат, необхідних для експлуатації. Згідно умов договорів від 01.11.2012 №№ 2-94, 2-95, 2-96 кількість фандоматів виробника «RecycleTech» становить по 28 одиниць на загальну вартість 4 856 546, 80 грн, в тому числі ПДВ, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на день підписання договору є еквівалентом 607 600 доларів США, по кожному договору. Згідно договору від 01.11.2012 №№ 2-97, кількість фандоматів виробника «RecycleTech» становить 16 одиниць на загальну вартість 2 775 169,60 грн, в тому числі ПДВ, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на день підписання договору є еквівалентом 347 200 доларів США. Відповідно до пунктів 3.4.1 та 3.4.2 договорів №№ 2-94, 2-95, 2-96 перший платіж - передоплата в розмірі 2 039 749,66 грн., але не менше еквіваленту 255 192 доларів США, здійснюється впродовж 3-х робочих днів з моменту підписання сторонами договору. Залишок товару в сумі 2 816 797,14 грн, але не менше еквіваленту 352 408 доларів США, сплачується покупцем щомісячно рівними частинами, але не менше розміру, визначеного в графіку розрахунків для кожного періоду, у період з 01.12.2012 до 31.07.2013. Відповідно до пунктів 3.4.1 та 3.4.2 договору № 2-97 перший платіж - передоплата в розмірі 1 165 571,23 грн., але не менше еквіваленту 145 824 доларів США здійснюється впродовж 3-х робочих днів з моменту підписання сторонами Договору. Залишок товару в сумі 1 609 598,37 грн., але не менше еквіваленту 201 376 доларів США, сплачується покупцем щомісячно рівними частинами, але не менше розміру, визначеного в графіку розрахунків для кожного періоду, у період з 01.12.2012 до 31.06.2013. Строк дії договорів встановлено до 01.08.2013, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ними (пункт 8.2 договорів). На виконання спільного плану щодо заволодіння коштами державного підприємства ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, відповідно до платіжних доручень №2087, №2088, №2089, №2090 від 07.11.2012 та від 30.11.2012 № 189, № 190 здійснив перерахування коштів державного підприємства 6 811 999,98 грн на рахунок ТОВ «Віар Плюс» № НОМЕР_8 у АТ «Фінростбанк». В свою чергу ОСОБА_1, реалізовуючи узгоджений злочинний план на заволодіння коштами державного підприємства, з метою створення видимості виконання договірних зобов`язань знайшов фандомати, які продавала американська компанія «Alpha Holdings Group Inc.», за значно нижчою ціною. При цьому, характеристики фандоматів «Alpha Holdings Group Inc.» не відповідали умовам передбаченим договорами купівлі-продажу від 01.11.2012 №№ 2-94, 2-95, 2-96, 2-97. Реалізовуючи злочинний замисел, 17.01.2013 між «Alpha Holdings Group Inc.» в особі директора Potik Anatoliy та ТОВ «Віар Плюс» в особі директора ОСОБА_2 укладено контракту купівлі-продажу №170113. Відповідно до умов вказаного контракту «Alpha Holdings Group Inc.» зобов`язувалася продати ТОВ «Віар Плюс» автомати, призначені для приймання поліетиленових пляшок і/або алюмінієвих банок моделі Х5000 виробника «Alpha Holdings Group Inc.» із приймальною здатністю 300 поліетиленових пляшок і/або 400 алюмінієвих банок. Водночас, компанія «Alpha Holdings Group Inc.» не мала ділових відносин з виробником фандоматів моделі МТ-500 «RecycleTech», а фандомат моделі МТ-500 не був обладнанням «Alpha Holdings Group Inc.», в зв`язку з чим, компанія ніколи не здійснювала їх постачання. Усвідомлюючи протиправність своїх дій та з метою створення видимості їх законності ОСОБА_1 домовився з представниками «Alpha Holdings Group Inc.» щодо продажу через посередника 100 фандоматів для ТОВ «Віар Плюс» за 100 000 доларів США, що дорівнювало еквіваленту 790 000 грн. При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підшукали та домовились з представниками панамської компанії «Sonda Assets S.A.» щодо їх посередництва під час закупівлі фандоматів. У зв`язку з цим, ТОВ «Віар Плюс» конвертувало раніше отримані від державного підприємства кошти 5 977 656,71 грн. у 725 000 доларів США та перерахувало вказані кошти на рахунок компанії «Sonda Assets S.A.» IBAN: НОМЕР_9 у банку AS «PrivatBank». При цьому, решта отриманих від ДП «Укрекоресурси» грошових коштів у сумі 674 728,4 грн. була перерахована на рахунок ТОВ «ПФК» Мет Втор Груп» НОМЕР_33 відкритий у ПАТ «Фінростбанк», яке не приймало жодної участі у поставці фандоматів. У подальшому, у період з 18.12.2012 по 21.12.2012 компанією «Sonda Assets S.A.» на виконання домовленостей із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перераховано отримані від ТОВ «Віар Плюс» кошти у сумі 100 000 доларів США, що до цього надійшли від ДП «Укрекоресурси», зі свого рахунку IBAN: НОМЕР_9 у банку AS «PrivatBank» на рахунок компанії «Alpha Holdings Group Inc.» № НОМЕР_10 у JPMorgan Chase Bank з призначенням «оплата по контракту продажу кіосків з переробки від 03.12.2012». При цьому, решта отриманих від ДП «Укрекоресурси» грошових коштів була перерахована на рахунки підконтрольних юридичних осіб та в подальшому були привласнені учасниками злочину. Водночас, реалізовуючи спільний злочинний задум спрямований на привласнення коштів державного підприємства, ОСОБА_4 продовжив здійснювати оплати від імені державного підприємства за договорами купівлі-продажу від 01.11.2012 №№ 2-94, 2-95, 2-96, 2-97. Так, відповідно платіжних доручень від 20.12.2012 № 2476, від 17.01.2013 № 254, від 24.01.2013 № 102, від 12.02.2013 № 287, від 12.03.2013 № 539, від 13.03.2013 № 542, від 14.03.2013 № 558, від 28.03.2013 № 381, від 29.04.2013 № 820100, № 820101, № 820102, № 820103 та від 10.06.2013 №2244, №2245, №2246, № 29831 від 21.08.2013 ДП «Укрекоресурси» перерахувало на рахунок № НОМЕР_8 ТОВ «Віар Плюс» в АТ «Фінросбанк» кошти на загальну суму 2 078 000 грн. Таким чином, з урахуванням коштів, які залишались після перших перерахувань від ДП «Укрекоресурси», на рахунку ТОВ «Віар Плюс» було акумульовано 2 237 617,58 грн. В подальшому, у період з 25.12.2012 по 14.03.2013 ТОВ «Віар Плюс» перерахувало отримані від державного підприємства кошти у сумі 869 158,32 грн. на рахунок ТОВ «Торг Консар» № НОМЕР_11 відкритого у ПАТ «Укрінбанк», яке не приймало жодної участі у поставці фандоматів. У період з 04.03.2013 по 08.11.2013 кошти у сумі 383 021,09 грн. ТОВ «Віар Плюс» перерахувало на рахунок ТОВ «Консалтинговий регіональний економічний центр» в якості оплати за обслуговування транспортних засобів, послуги зберігання, а також за використання спеціально обладнаного майданчика. Також, ТОВ «Віар Плюс» сплатило податки на загальну суму 259 572,69 грн. Крім того, у період 12.03.2013 по 17.09.2013 ТОВ «Віар Плюс» перерахувало кошти у сумі 397 700 грн. в якості повернення безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі на рахунок ТОВ «Компанія Ірол» № НОМЕР_12 в АТ «Фінростбанк». В свою чергу, 23.08.2013 ТОВ «Компанія Ірол» перерахувало кошти у сумі 100 503 грн. на рахунок ТОВ «Мет Ком» № НОМЕР_13 в ПАТ «Гірн Банк», а також у період з 01.11.2012 по 17.09.2013 перерахувало 111 600 грн. на рахунок ТОВ «Юридична фірма «Закон і бізнес» № НОМЕР_14 в ПАТ «КБ Приватбанк» в якості оплати за суборенду приміщень. При цьому, 05.04.2013 ТОВ «Компанія Ірол» використало частину коштів для придбання горизонтального автоматичного пресу та перерахувало 186 100 грн. на рахунок ТОВ «Наша Торгова Справа» НОМЕР_34 в АТ «Фінростбанк». Таким чином, в результаті здійснення вищезазначених фінансових операцій на рахунку ТОВ «Віар Плюс» в АТ «Фінросбанк» залишились кошти отримані від державного підприємства у сумі 328 183,48 грн. В той же час, ОСОБА_4 оплата здійснювалася незважаючи на невиконання умов договорів про поставку фандоматів до 31.12.2012. Крім того, діючи за заздалегідь узгодженим злочинним планом на привласнення коштів державного підприємства, з метою створення видимості законності своїх дій та упередження обставин, що могли б їм завадити, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились про внесення змін до договорів купівлі-продажу фандоматів в яких передбачити постачання товарів після повної оплати, а також збільшення вартості з урахуванням прирівняння до курсу долару США. При цьому, ОСОБА_4 усвідомлював, що ТОВ «Віар Плюс» порушило низку умов договорів купівлі-продажу фандоматів, та те, що збільшення вартості фандоматів в частині прирівняння до офіційного курсу долару США є абсолютно безпідставним. Однак, бажаючи привласнити кошти державного підприємства та діючи всупереч інтересам служби підписав зміни до договорів купівлі-продажу. Так, 05.06.2013 ДП «Укрекоресурси» в особі директора ОСОБА_4 укладено з ТОВ «Віар Плюс» в особі директора ОСОБА_2, що діяв за вказівками ОСОБА_1, додаткові угоди № 1 до договорів купівлі-продажу від 01.11.2012 №№ 2-94, 2-95, 2-96, 2-97, відповідно до яких було змінено порядок поставки товарів та його вартість, а саме, визначено, що поставка товару здійснюється протягом 2-х днів з моменту отримання ТОВ «Віар Плюс» повної оплати та збільшено ціну договорів в частині прирівняння до офіційного курсу долару США вартості товару на суму 900 000 грн. В подальшому, продовжуючи виконувати спільний злочинний план, з метою заволодіння усією сумою отриманих від державного підприємства коштів та не маючи наміру здійснювати реальну поставку фандоматів, 18.06.2013 ТОВ «Віар Плюс» в особі директора ОСОБА_2 укладено кредитний договір з ПАТ «Фінростбанк» та отримано кредит у сумі 8 754 810,02 грн під заставу майнових прав на отримання оплати за договорами купівлі-продажу від 01.11.2012. Після чого, у період з 18.06.2013 по 20.06.2013 ПАТ «Фінростбанк» зараховано на рахунок № НОМЕР_8 ТОВ «Віар Плюс» 3 576 726,8 грн. В той же час, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебуваючи у злочинній змові з ОСОБА_4 та бажаючи привласнити кошти державного підприємства не планували здійснювати поставку фандоматів для ДП «Укрекоресурси». У зв`язку з чим, 27.06.2013 між ТОВ «Віар Плюс» в особі ОСОБА_2 та ПАТ «Фінростбанк» укладено додаткову угоду до кредитного договору від 18.06.2013, відповідно якої кредит забезпечується заставою товарів, а саме придбаними у компанії «Alpha Holdings Group Inc.» фандоматами у кількості 100 одиниць. При цьому, ОСОБА_2 достовірно розуміючи, що ТОВ «Віар Плюс» придбало фандомати моделі Х5000 виробника «Alpha Holdings Group Inc.», підготував та надав до ПАТ «Фінростбанк» недостовірну балансову довідку ТОВ «Віар Плюс» від 27.12.2013 №2712/13/2 щодо наявності у ТОВ «Віар Плюс» 100 одиниць фандоматів моделі МТ-500, недостовірну складську довідку ТОВ «Віар Плюс» щодо місця зберігання 100 одиниць фандоматів моделі МТ-500, протокол №10 загальних зборів учасників ТОВ «Віар Плюс» від 26.06.2013 щодо передачі ПАТ «Фінростбанк» в заставу 100 одиниць фандоматів МТ-500, клопотання Голові Правління ПАТ «Фінростбанк» з пропозицією передачі в заставу цих фандоматів. Згідно пункту 2.3.1 договору застави заставодавець зобов`язаний утримувати предмет застави належним чином, вживати всіх необхідних заходів для його збереження та не змінювати місцезнаходження предмета. На виконання договору застави у Державний реєстр обтяжень рухомого майна 27.06.2013 внесено запис про накладення приватного обтяження № 13768638 (реєстратор: ОСОБА_10 , Одеська філія ДП «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України») на належне ТОВ «Віар Плюс» майно, а саме автоматизований приймальний комплекс «Фандомат» у кількості 100 одиниць. Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усвідомлювали, що до погашення заборгованості перед ПАТ «Фінростбанк» ТОВ «Віар Плюс» не має права поставити фандомати ДП «Укрекоресурси». Після цього, у період з 02.07.2013 по 12.07.2013 ПАТ «Фінростбанк» зараховано на рахунок НОМЕР_35 ТОВ «Віар Плюс» 5 178 083, 22 грн. Таким чином, ТОВ «Віар Плюс» акумулювали на вищевказаному рахунку кошти на загальну суму 9 082 993,48 грн., з яких 8 754 810 грн. були отримані у вигляді кредиту від ПАТ «Фінростбанк» та 328 183,48 грн. залишок, який надійшов від ДП «Укрекоресурси» в якості оплати за фандомати. У подальшому кредитні кошти повернуті не були та рішенням господарського суду м. Києва від 02.03.2015 присуджено стягнути з ТОВ «Віар плюс» на користь ПАТ «Фінростбанк» відповідну заборгованість. Для завезення фандоматів на територію України з метою прикриття своєї протиправної діяльності 18.06.2014 ТОВ «Віар Плюс» із вищевказаної суми використало кошти у сумі 1 764 800 грн. для оплати за митне оформлення товарів на рахунок Київської міжрегіональної митниці. При цьому, 20.06.2013 кошти у сумі 1 637 197 грн. були конвертовані у 375 000 доларів США та перераховані на рахунок «Sonda Assets S.A.» IBAN: НОМЕР_9 у банку AS «PrivatBank». 08.07.2013 кошти у сумі 1 429 922 грн. були конвертовані у 175 000 доларів США та перераховані на рахунок «Sonda Assets S.A.» IBAN: НОМЕР_9 у банку AS «PrivatBank». У період з 18.06.2013 по 12.07.2013 решта суми, яка залишалась на рахунку ТОВ «Віар Плюс», а саме 4 188 458,22 грн. були перераховані на рахунок ТОВ «Торг Консар» № НОМЕР_11 відкритого у ПАТ «Укрінбанк». В подальшому впродовж червня 2013 року відповідно вантажно-митних декларацій придбані у компанії «Sonda Assets S.A.» фандомати ввезені на територію України через кордон з Республікою Польща. Поруч з тим, ОСОБА_2 усвідомлюючи, що ТОВ «Віар Плюс» придбано фандомати моделі Х5000 виробництва «Alpha Holdings Group Inc.», діючи з метою реалізації злочинного плану спрямованого на привласнення коштів державного підприємства шляхом поставки обладнання, яке не відповідає умовам договорів купівлі-продажу, використав підроблені документи в ході розмитнення придбаних фандоматів. Зокрема, ОСОБА_2 надав до Київської регіональної митниці завідомо підроблені документи щодо придбання у компанії «Alpha Holdings Group Inc.» нібито фандоматів «RecycleTech» модель МТ-500, а саме: сертифікати походження, в яких було вказано модель фандоматів МТ-500; копію контракту купівлі-продажу №1700113 від 17.01.2013 між «Alpha Holdings Group Inc.» та ТОВ «Віар Плюс», де в специфікації - додатку №1 до контракту купівлі-продажу №1700113 від 17.01.2013 зазначено недостовірні відомості про виробника фандоматів - нібито компанія «RecycleTech», модель МТ-500; рахунки №0.002 від 03.06.2013, №0.004 від 13.03.2013, №0.008 від 13.03.2013 із зазначенням поставки фандоматів МТ-500. Перебуваючи у злочинній змові ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розуміли, що придбані фандомати не відповідають умовам договорів купівлі-продажу та перебувають у заставі, у зв`язку з чим не можуть бути поставлені на ДП «Укрекоресурси». З огляду на викладене, розуміючи суспільну небезпечність своїх дій та не бажаючи настання відповідальності за них, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились про незастосування жодних господарських санкцій між ДП «Укрекоресурси» та ТОВ «Віар Плюс». При цьому, ОСОБА_4 усвідомлював той факт, що ТОВ «Віар Плюс» порушило низку умов договорів купівлі-продажу фандоматів, однак бажаючи продовжити заволодіння коштами державного підприємства не використав можливостей передбачених умовами договорів щодо відшкодування збитків та належного виконання договорів. Так, ОСОБА_4 умисно використовуючи свої повноваження як директор державного підприємства повинен був продовжити перерахування коштів на рахунки ТОВ «Віар Плюс» в якості оплати за фандомати, а також забезпечити проведення безперешкодного прийому неякісних фандоматів своїми підлеглими для їх постановки на бухгалтерський облік в ДП «Укрекоресурси» та організувати подальшу передачу фандоматів на зберігання юридичній особі підконтрольній ОСОБА_1 з метою збереження контролю ТОВ «Віар Плюс» над обтяженим майном. Крім того, з метою прикриття своїх протиправних дій 27.12.2013 ДП «Укрекоресурси» в особі директора ОСОБА_4 укладено з ТОВ «Віар Плюс» в особі директора ОСОБА_2, який діяв за вказівками ОСОБА_1, додаткові угоди № 2 до договорів від 01.11.2012 №№ 2-94, 2-95, 2-96, 2-97 згідно з умовами яких було продовжено строк дії договорів до 31.12.2013, а також визначено, що ДП «Укрекоресурси» та ТОВ «Віар Плюс» не застосовуватимуть один до одного оперативно-господарських санкцій та відшкодування збитків за порушення умов договорів з моменту їх укладення 01.11.2012 до моменту закінчення строку їх дії. З метою перерахування більшої частини коштів державного підприємства ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діючи відповідно спільного злочинного задуму та з метою створення вигляду законності своїх дій вирішили, що придбані для ДП «Укрекоресурси» фандомати повинні бути поставлені на бухгалтерський облік державного підприємства незважаючи на їх технічний стан та невідповідність технічних характеристик умовам договорів. З цією метою 09.12.2013 ОСОБА_4 підписав лист на підставі якого ДП «Укрекоресурси» звернулось до ТОВ «Віар Плюс» стосовно необхідності розширення технічних характеристик фандоматів, а саме: дообладнання системою керування додатковими та розширеними функціями, у тому числі можливостями системи приймання платежів, а саме внесення платежів за стільниковий зв`язок, інтернет-доступ, телебачення, послуги банків, ЖКГ, товари за каталогами в інтернет магазинах, придбання квитків, здійснення грошових переказів; підключення додаткового обладнання: розширення СОМ портів, встановлення плати відеозахвату, до якої будуть підключені всі відеокамери; розширення функціоналу подрібнювача та сортувальника тари та встановлення швидкісного сканера з можливістю сканування багатомірних штрих кодів. Діючи за спільним злочинним задумом, за вказівкою ОСОБА_1, ОСОБА_2 наступного дня, а саме 10.12.2013 підписав та направив лист про готовність ТОВ «Віар Плюс» дообладнати фандомати власними силами. При цьому, усі учасники злочинної схеми усвідомлювали, що фандомати не можуть бути дообладнані та поставлені на державне підприємство через накладення на них приватного обтяження № 13768638 згідно договору застави із ПАТ «Фінростбанк» та невідповідністю умовах договорів. 27.12.2013, ДП «Укрекоресурси» в особі директора ОСОБА_4 укладено з ТОВ «Віар Плюс» в особі директора ОСОБА_2 додаткові угоди № 3 до договорів від 01.11.2012 №№ 2-94, 2-95, 2-96, 2-97, згідно з умовами яких ТОВ «Віар Плюс» зобов`язувалось поставити ДП «Укрекоресурси» фандомати та здійснити їх дообладнання з метою розширення функціоналу та забезпечення додаткової безпеки обладнання. Термін поставки та дообладнання фандоматів згідно додаткових угод визначено до 31.03.2014. Вартість дообладнання по чотирьом договорам визначено у сумі 4 310 000 грн. В подальшому, ОСОБА_4 переслідуючи мету надання своїм діям законної форми та одночасно реалізовуючи злочинний умисел на привласнення коштів підприємства шляхом нанесення низки резолюцій надав вказівки: Юридичному департаменту ДП «Укрекоресурси» - надати довіреність уповноваженому представнику ДП (з працівників ІАЦ, визначити ОСОБА_11 ); Фінансово-економічному управлінню ДП «Укрекоресурси» - сплатити згідно графіку; Департаменту організації виробництва, ІАЦ ДП «Укрекоресурси» - спільно створити комісію з приймання обладнання та інші необхідні організаційно-правові заходи з приймання та забезпечити схоронність державного майна. Наступного дня, 28.02.2014 ОСОБА_4 видав розпорядження № 16 про створення комісії з приймання фандоматів у ТОВ «Віар Плюс». До складу комісії було включено: голова комісії - начальник департаменту організації виробництва та орендних відносин ОСОБА_12 , члени комісії: начальник інформаційно-аналітичного центру ОСОБА_11 , заступник начальника інформаційного аналітичного центру - ОСОБА_13 , головний фахівець відділу організації виробництва ОСОБА_14 . Розпорядженням № 16 від 28.02.2014 директор підприємства ОСОБА_4 доручив комісії: забезпечити фіксацію технічного стану фандоматів та їх роботоздатності (в.т.ч. фотофіксацію) в акті огляду; здійснити приймання наявної кількості фандоматів, з обов`язковим відображенням в акті огляду (недоліків, пошкоджень, тощо). Юридичному департаменту доручив підготувати проект довіреності на ім`я начальника ІАЦ ОСОБА_11 з правом представляти інтереси підприємства під час підписання актів приймання-передачі фандоматів та подати на підпис Директору Підприємства. Начальнику ІАЦ доручив забезпечити приймання фандоматів та їх збереження. В той же час, ОСОБА_4 повідомив окремим членам про створення комісії, не ознайомлюючи зі змістом розпорядження, після чого вони виїхали для огляду фандоматів у день підписання розпорядження - 28.02.2014. Таким чином, ОСОБА_4 бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків в результаті своїх дій, створив передумови щоб члени комісії не розуміли яким чином їм потрібно оглянути фандомати, а також як відобразити результати огляду та в наслідок цього прийняли фандомати, які не відповідають умовам договорів купівлі-продажу. Водночас, для досягнення злочинного умислу спрямованого на приймання у ТОВ «Віар Плюс» обладнання, яке не відповідає умовам договорів купівлі-продажу від 01.11.2012 №№ 2-94, 2-95, 2-96, 2-97 та його оплати за рахунок коштів ДП «Укрекоресури», ОСОБА_4 уповноважив представляти інтереси ДП «Укрекоресурси» під час підписання актів приймання-передачі фандоматів не голову комісії, а одного з її членів, саме ОСОБА_11 . Окрім того, на виконання вищевказаного, ОСОБА_4 надав вказівку ОСОБА_11 підписати видаткові накладні як один з документів щодо прийому фандоматів і прийняти таким чином фандомати. Також, розуміючи, що фандомати не відповідатимуть умовам договорів купівлі продажу, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_11 , що його завданням буде прийняти фандомати по кількості, не залежно від результатів огляду комісією та перевірки їх технічного стану і роботоздатності. При цьому, щоб у ОСОБА_11 сформувалась думка про законність приймання фандоматів без їх належної перевірки, ОСОБА_4 переконав його, що фандомати будуть дообладнуватись відповідно до укладених додаткових угод № 3 до договорів купівлі-продажу, тому незалежно від висновку комісії по огляду фандоматів щодо відповідності обладнання умовам договорів купівлі продажу, необхідно підписати видаткові накладні для бухгалтерського обліку фандоматів. Того ж дня, на виконання розпорядження директора ДП «Укрекоресурси» від 28.02.2014 № 16, члени комісії ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , ОСОБА_14 прибули до місця зберігання фандоматів за адресою: м. Київ, вул. Пост-Волинський,

5. Оглядом члени комісії виявили ознаки незаводського виробництва фандоматів, непридатність їх до використання та як наслідок невідповідність технічних характеристик специфікаціям до договорів. Вказане послугувало причиною того, що члени комісії відмовились підписувати акти приймання-передачі фандоматів та припинили подальшу перевірку фандоматів через її недоцільність. Оглянуте комісією з приймання фандоматів обладнання не могло відповідати умовам договорів купівлі-продажу фандоматів від 01.11.2012 №№ 2-94, 2-95, 2-96, 2-97, оскільки ТОВ «Віар Плюс» було придбано фандомати з технічними характеристиками, які не відповідали потребам державного підприємства. Не зважаючи на висновки комісії з приймання фандоматів, керуючись вказівкою директора ДП «Укрекоресурси» ОСОБА_4 , 28.02.2014 ОСОБА_11 підписав видаткові накладні №№ РН-0000001, РН-0000002, РН-0000003, РН-0000004 надані йому ОСОБА_2. При цьому, директором ТОВ «Віар Плюс» ОСОБА_2 до вказаних видаткових накладних внесені завідомо недостовірні відомості про здійснення ним поставки нібито фандоматів МТ-500 виробництва компанії «RecycleTech», хоча насправді поставлялися фандомати іншого виробника та іншої моделі, що не відповідали умовам договорів із державним підприємством. Розуміючи, що фандомати непридатні до використання та не відповідають умовам договорів купівлі-продажу ОСОБА_4 надав вказівку ОСОБА_11 підписання договорів відповідального зберігання фандоматів з ТОВ «Рамена Інвест». 28.02.2014 ДП «Укрекоресурси» в особі ОСОБА_11 укладено з ТОВ «Рамена Інвест» в особі директора ОСОБА_15 договір відповідального зберігання. Таким чином, фандомати, які повинні були поставити за місцем знаходження ДП «Укрекоресурси» за адресою: м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23-В, за вказівкою ОСОБА_4 були прийняті та передані на відповідальне зберігання підконтрольному ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ТОВ «Рамена Інвест» нібито для проведення дообладнання, однак фактично придбані фандомати повинні були там зберігатись невизначений термін. ОСОБА_4 достовірно розуміючи, що кошти перераховані ТОВ «Віар Плюс» привласнені, маючи корисливий мотив та здійснюючи необхідні дії для продовження заволодіння майном державного підприємства, здійснив подальше перерахування коштів державного підприємства, як оплату нібито за фандомати на рахунок ТОВ «Віар Плюс». За платіжними дорученнями №820495, №820496, №820497, №820498, №820499, №820500, №820501, 820502 від 14.02.2014, №820656, №820657, №820658, №820659 від 03.03.2014, №820877, №820878, №820879, №820880 від 19.03.2014, №165, №166, №167, №168, №820903, №820904 від 21.03.2014, №821045, №821046, №821047, №821048 від 31.03.2014, №821272, №821273, №821274 від 15.04.2014 ДП «Укрекоресурси» перераховано на рахунок № НОМЕР_15 ТОВ «Віар Плюс» у ПАТ «Кредит Оптима Банк» кошти у сумі 4 800 000 грн. за фандомати згідно договорів купівлі-продажу № 2-94, 2-95, 2-96, 2-97 від 01.11.2012, які в подальшому привласнили ОСОБА_4 , ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. В подальшому отриманими грошовими коштами державного підприємства група осіб заволоділа шляхом їх обготівкування через особисті рахунки та рахунки підконтрольних юридичних осіб. Зокрема, діючи за попередньо узгодженим злочинним планом та маючи на меті приховати факт привласнення коштів державного підприємства для їх подальшого обготівкування та розподілу між учасниками злочинної схеми, ОСОБА_2, діючи за вказівкою ОСОБА_1, перерахував 1 211 300 гривень на рахунок ТОВ «Компанія Ірол» № НОМЕР_3 в АТ «Фінростбанк» з призначенням «повернення безвідсоткової фінансової допомоги» на підставі платіжних доручень №1 від 19.02.2014 та №2 від 20.02.2014. В свою чергу, перебуваючи у змові з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 директор ТОВ «Компанія Ірол» ОСОБА_3 з рахунку ТОВ «Компанія Ірол» № НОМЕР_3 в АТ «Фінростбанк» перерахував кошти у сумі 120 000 гривень на рахунок безпосередньо ОСОБА_1 № НОМЕР_16 в АТ «Фінростбанк» на підставі платіжного доручення №79 від 19.02.2014, якими останній заволодів та розпорядився на власний розсуд. Після цього, розуміючи, що кошти перераховані ТОВ «Віар Плюс» отримані протиправним шляхом виконуючи відведену йому роль ОСОБА_3 перерахував решту коштів отриманих від ТОВ «Віар Плюс» з одного рахунку ТОВ «Компанія Ірол» на інший. На підставі платіжних доручень №83 від 03.03.2014, №84 від 06.03.2014 та №85 від 14.03.2014 кошти у сумі 1 091 000 гривень були перераховані з рахунку ТОВ «Компанія Ірол» № НОМЕР_3 в ПАТ «Фінростбанк» на рахунок ТОВ «Компанія Ірол» № НОМЕР_17 в ПАТ «Кредит Оптима Банк». В подальшому виконуючи свою роль у заволодінні коштами державного підприємства ОСОБА_3 перерахував кошти у сумі 1 090 400 грн. з рахунку ТОВ «Компанія Ірол» № НОМЕР_17 в ПАТ «Кредит Оптима Банк» на власний рахунок № НОМЕР_18 в ПАТ «Кредит Оптима Банк» на підставі платіжних доручень №55 від 05.03.2014, №2 від 07.03.2014, №3 від 14.03.2014, №4 від 19.03.2014, №25 від 25.03.2014. Окрім цього, усвідомлюючи незаконність походження коштів на рахунку ТОВ «Віар Плюс» № НОМЕР_15 у ПАТ «Кредит Оптима Банк» та виконуючи дії з метою заволодіння ними, діючи згідно розробленого плану за вказівкою ОСОБА_1, ОСОБА_2 перерахував кошти у сумі 2 800 950 гривень на рахунок ОСОБА_3 № НОМЕР_18 в ПАТ «Кредит Оптима Банк» на підставі платіжних доручень № 11 від 11.03.2014, №12 від 14.03.2014, №13 від 20.03.2014, №14 від 21.03.2014, №15 від 21.03.2014, №16 від 24.03.2014, №17 від 02.04.2014, №18 від 18.04.2014, як фінансову допомогу. Після чого, з вищезазначеного рахунку в ПАТ «Кредит Оптима Банк» ОСОБА_3 зняв готівку у сумі 415 500 гривень та 3 176 285 гривень. Після обготівкування кошти були привласнені та розподілені між учасниками злочину. Також, виконуючи дії з метою заволодіння коштами державного підприємства, виконуючи відведену роль, діючи за вказівкою ОСОБА_1 ОСОБА_2 із рахунку ТОВ «Віар плюс» перерахував кошти у сумі 754 700 гривень на рахунок ОСОБА_16 № НОМЕР_19 в ПАТ «Кредит Оптима Банк» на підставі платіжних доручень №3 від 21.02.2014, №4 від 24.02.2014, як фінансову допомогу. Всього за період з 07.11.2012 по 15.04.2014 із ДП «Укрекоресурси» на рахунки ТОВ «Віар Плюс» надійшло 13 689 999, 98 грн, які були привласнені через використання рахунків підконтрольних юридичних осіб та особисті рахунки учасників злочину. Таким чином, у результаті спільних злочинних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під виглядом виконання ТОВ «Віар плюс» договорів купівлі-продажу фандоматів від 01.11.2012 №№ 2-94, 2-95, 2-96, 2-97 вчинили заволодіння грошовими коштами ДП «Укрекоресурси» на загальну суму 13 689 999, 98 грн, що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, в особливо великих розмірах.

3. Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та узгоджена міра покарання 24.04.2026 між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника останнього - адвоката ОСОБА_5 , у межах кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 було укладено угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (Т. 1, а.с. 172-184, 210-234). 3.1. Обставини, що враховані прокурором при укладенні угоди про визнання винуватості Як обставини, що мають істотне значення для цього кримінального провадження, в угоді про визнання винуватості зазначено наступне: 1) ступінь та характер участі обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому злочині, сприяння обвинуваченим у кримінальних провадженнях щодо нього та інших осіб, а саме: - беззаперечне визнання ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого правопорушення; - наявність наміру сприяти швидкому та об`єктивному судовому розгляду кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013, у тому числі стосовно інших обвинувачених; 2) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого та об`єктивного судового провадження, викритті більшої кількості осіб, які вчинили злочини, та більшої кількості злочинів, у запобіганні, виявленні та припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень; 3) взяте на себе добровільно ОСОБА_4 зобов`язання внести грошові кошти в якості допомоги Збройним Силам України у розмірі 1 000 000 грн; 4) взяте на себе добровільно ОСОБА_4 зобов`язання частково відшкодувати заподіяну шкоду у розмірі 1 000 000 грн; 5) особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, характеризується позитивно, працює, на утриманні має неповнолітнього сина та мати дружини - ОСОБА_17 , яка досягла пенсійного віку та є особою з інвалідністю; 6) наявність обставини, яка пом`якшує покарання, а саме щире каяття обвинуваченого; 7) відсутність обставин, які обтяжують покарання. 3.2. Обов`язки обвинуваченого, що покладаються на нього у зв`язку з укладенням угоди Сторони угоди дійшли згоди, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та зобов`язується визнати свою винуватість під час судового провадження. Окрім того, прокурор та обвинувачений досягли згоди, що ОСОБА_4 зобов`язується співпрацювати зі стороною обвинувачення у межах кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 шляхом надання повних та правдивих показань за фактом вчинення іншими особами кримінальних правопорушень, які є предметом судового розгляду в зазначеному кримінальному провадженні. З цією метою обвинувачений зобов`язується брати участь у всіх судових засіданнях та процесуальних діях, що будуть проводитися під час судового розгляду у межах кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 та будуть спрямовані на встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень іншими обвинуваченими. Сторони угоди також погодилися, що обвинувачений ОСОБА_4 зобов`язується протягом 18 місяців з дня затвердження угоди перерахувати потерпілому ДП «Укрекоресурси» грошові кошти у сумі 1 000 000 грн в якості часткового відшкодування збитків, заподіяних вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. 3.3. Узгоджене сторонами покарання Виходячи з вимог КК України, приймаючи до уваги тяжкість злочину, наявність обставини, що пом`якшує покарання, враховуючи особу обвинуваченого, прокурор та ОСОБА_4 дійшли згоди щодо призначення за вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки та з конфіскацією майна. На підставі ст. 75 КК України сторони угоди узгодили звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання та незастосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, якщо він протягом трирічного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи. 3.4. Додаткові умови угоди Умовами угоди покладено на ОСОБА_4 обов`язок протягом 60 днів з моменту затвердження угоди зробити грошовий внесок у сумі 1 000 000 грн на підтримку Збройних Сил України шляхом перерахування цих грошових коштів на офіційний рахунок, відкритий Національним банком України за наступними реквізитами: Банк: Національний банк України, МФО 300001, рахунок № НОМЕР_36, код ЄДРПОУ 00032106, отримувач: Національний банк України. Зі змісту угоди вбачається, що сторонам відомо та зрозуміло, що у відповідності до вимог ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 та ст. 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України. Сторонам відомо і зрозуміло, що наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості є обмеження їх права на оскарження в апеляційному порядку вироку суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості, а саме, що у відповідності до ч. 4 ст. 394 КПК України такий вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку: - обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, у тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; - прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена. Сторонам відомо і зрозуміло, що наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості є обмеження їх права на оскарження у касаційному порядку вироку суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судового рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, а саме, що у відповідно до ч. 3 ст. 424 КПК України такі судові рішення можуть бути оскарженні: - засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4 - 7 ст. 474 КПК України, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; - прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена. Також роз`яснено наслідки невиконання цієї угоди, а саме, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, розглядається в судовому засіданні за участю сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для судового розгляду. Суд своєю ухвалою скасовує вирок, яким затверджена угода, якщо особа, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що засуджений не виконав умови угоди. Наслідком скасування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку. Ухвала про скасування вироку, яким була затверджена угода, або про відмову у скасуванні вироку може бути оскаржена в апеляційному порядку. Окрім того, обвинуваченому роз`яснено, що умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності, встановленої ст. 389-1 КК України.

4. Позиції сторін кримінального провадження в судовому засіданні 4.1. Позиція сторони обвинувачення Прокурор підтримав угоду про визнання винуватості, прохав затвердити її на тих умовах, що були погоджені сторонами кримінального провадження. Прокурор також зазначив, що угода відповідає вимогам чинного законодавства, укладена добровільно, норми кримінального процесуального законодавства дозволяють у цьому кримінальному провадженні укласти угоду про визнання винуватості, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін кримінального провадження та/або інших осіб. Крім того, прокурор стверджував, що існують достатні фактичні підстави для визнання ОСОБА_4 винуватості у вчиненні інкримінованого правопорушення. Наявність та достатність таких підстав підтверджується доказами, зібраними органом досудового розслідування. Умовами угоди передбачено обов`язок ОСОБА_4 співпрацювати зі стороною обвинувачення під час судового розгляду кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 щодо вчинення іншими обвинуваченими злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та інших пов`язаних з ним кримінальних правопорушень. Викривальні, зізнавальні покарання ОСОБА_4 не тільки пришвидшать судове провадження відносно нього, але й забезпечать своєчасне проведення повного, об`єктивного та всебічного судового розгляду кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 щодо інших осіб, яке з огляду на давність розслідуваних у ньому подій перебуває під ризиком незакінчення у зв`язку з можливим спливом строків давності. Прокурор повідомив, що розмір відшкодування ОСОБА_4 шкоди, завданої потерпілому ДП «Укрекоресурси», визначений з урахуванням характеру та ступеня його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. ОСОБА_4 , будучи на момент інкримінованих подій директором ДП «Укрекоресурси», перебуваючи у змові з іншими особами, безпосередньо реалізував об`єктивну сторону зазначеного злочину, а саме використав свої службові повноваження для підписання відповідних документів та перерахування коштів державного підприємства на рахунки підконтрольних юридичних осіб, що призвело до заволодіння цими коштами. Водночас, грошові кошти державного підприємства були розподілені між співучасниками у спосіб, який передбачав невелику частку ОСОБА_4 . Окрім того, стороною обвинувачення було враховано поточний майновий стан обвинуваченого. Представник потерпілого ДП «Укрекоресурси» у судові засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце їх проведення. Про причини неявки представник потерпілого не повідомив, будь-яких заяв, клопотань у межах цього судового провадження від ДП «Укрекоресурси» не надходило. 4.2. Позиція сторони захисту Обвинувачений ОСОБА_4 ОСОБА_4 просив затвердити укладену угоду про визнання винуватості. Запевнив суд, що він повністю та беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення. Також зазначив, що він цілком розуміє і усвідомлює: 1) що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, що він має право мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; 2) наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; 3) характер, зміст обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; 4) вид покарання, яке буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, та порядок його відбування. Обвинувачений повідомив, що угода про визнання винуватості укладена ним добровільно, у відповідності до його внутрішньої волі та згідно з його вільним волевиявленням. ОСОБА_4 ініціював питання укладення угоди ще на стадії досудового розслідування, однак тоді угода не була укладена з різних причин. ОСОБА_4 підтвердив, що розуміє всі умови угоди про визнання винуватості, у тому числі щодо порядку та строку виконання зобов`язання майнового та фінансового характеру. При цьому ОСОБА_4 засвідчив, що умови угоди для нього та його сім`ї не є занадто обтяжливими. Для виконання взятих на себе майнових зобов`язань ОСОБА_4 має достатньо фінансових ресурсів. Будь-яких застережень щодо надання викривальних показань ОСОБА_4 немає та готовий їх надавати під час судового розгляду кримінального провадження щодо інших співучасників злочину. З приводу висунутого обвинувачення ОСОБА_4 добровільно, безумовно та беззаперечно у повному обсязі підтвердив обставини та факти, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. ОСОБА_4 також підтвердив, що вчинив інкримінований злочин за обставин, що викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. ОСОБА_4 вважає та визнає себе винуватим у вчиненому діянні, щиро кається з приводу вчиненого, усвідомлює, що його дії були протиправними, а також недопустимість повторення такої поведінки з огляду на її небезпечність для державних та суспільних інтересів. У додаток до цього ОСОБА_4 зазначив про наступне. ОСОБА_4 почав обіймати посаду директора ДП «Укрекоресурси» у 2012 році. Зайняти цю посаду обвинуваченому допоміг ОСОБА_18 , який був хрещеним батьком його сина та займав на той час посаду заступника керівника контрольно-ревізійного управління при Кабінеті Міністрів України. Умовою призначення ОСОБА_4 на посаду директора державного підприємства було виконання ним всіх вказівок та завдань ОСОБА_19 . Формально ДП «Укрекоресурси» було підпорядковане Кабінету Міністрів України, але фактично управління та контроль за діяльністю державного підприємства здійснювалися «тіньовим офісом» під керівництвом сина тодішнього Генерального прокурора України - ОСОБА_20 . «Тіньовий офіс» надавав вказівки щодо порядку та способів здійснення ДП «Укрекоресурси» господарської діяльності, підприємств, з якими потрібно і не потрібно укладати договори тощо. Ці вказівки доводилися до відома ОСОБА_4 через ОСОБА_19 або інших представників «тіньового офісу». З ОСОБА_1 ОСОБА_4 познайомився приблизно у травні-червні 2012 року через ОСОБА_19 . Останній особисто не був знайомий з ОСОБА_1, однак у них був спільний знайомий - ОСОБА_21 , який на той час був народним депутатом України та входив до складу «тіньового офісу». Формат фактичного управління діяльністю ДП «Укрекоресурси» через «тіньовий офіс» не дозволяв ОСОБА_4 всупереч наданим вказівкам відмовитися від співпраці з ОСОБА_1. Окрім того, ОСОБА_4 почав співпрацювати з ОСОБА_1 також з особистих корисливих мотивів, про які він шкодує. Тоді ОСОБА_4 викликали до «тіньового офісу», який, наскільки пам`ятає обвинувачений, знаходився у м. Києві на вул. Гончара, буд. 38, та повідомили, що ОСОБА_21 буде зустрічатися з ОСОБА_1, з яким у подальшому потрібно буде співпрацювати в питаннях матеріально-технічного забезпечення діяльності ДП «Укрекоресурси». ОСОБА_4 також повідомили, що ОСОБА_1 вже мав досвід роботи у цій сфері та є перевіреним постачальником. Пізніше ОСОБА_4 особисто зустрівся з ОСОБА_1. Зустріч відбулася у м. Києві, у кав`ярні в готелі «Салют» поблизу станції метро «Арсенальна». Під час зустрічі ОСОБА_1 повідомив, що раніше співпрацював з колишнім директором ДП «Укрекоресурси» ОСОБА_22 , а тому обізнаний з потребами підприємства, специфікою його функціонування і «як красиво все це зробити, щоб вивести найбільше грошей». Окрім того, ОСОБА_1 зазначив, що він знає на придбанні якої техніки для потреб ДП «Укрекоресурси» можна заробити грошей. На цій зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 домовилися почати співпрацю у найближчому майбутньому, а саме після затвердження фінансового плану господарської діяльності ДП «Укрекоресурси». Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_1 неодноразово зустрічалися або в кав`ярнях, або в офісі ОСОБА_1, що був розташований навпроти державного цирку у м. Києві на вул. Золотоустівській. Під час зустрічей ОСОБА_4 та ОСОБА_1 обговорювали придбання техніки для потреб ДП «Укрекоресурси» у найбільш «вигідний спосіб», тобто у спосіб, який забезпечував формування найбільшого відкату. Наприкінці літа 2012 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_4 , що має американські преси для стиснення сміття за дуже привабливими цінами, що дозволять закласти маржу приблизно у розмірі 20%. ОСОБА_4 передав цю інформацію разом з фінансово-економічними показниками угоди до «тіньового офісу», де йому повідомили, що такого розміру маржи недостатньо і потрібно його збільшити. З метою збільшення розміру відкату ОСОБА_4 дав доручення фінансово-економічному департаменту та департаменту закупівель ДП «Укрекоресурси» організувати для державного підприємства програму фінансового лізингу з однієї установи, щоб максимізувати суму закупівлі шляхом придбання пресів для стиснення сміття у кількості, якої на той момент державне підприємство не потребувало. Обрання фінансової компанії, яка надає послуги фінансового лізингу, здійснювалося виключно на комерційних умовах, без будь-яких негласних домовленостей. Оскільки сфера фінансового лізингу є досить публічною, то було вирішено просто обрати компанію, яка пропонує найбільш вигідні умови - найменший перший внесок та відсоток за лізинговими платежами, а також яка була готова фінансувати державне підприємство. За цими критеріями фінансово-економічним департаментом ДП «Укрекоресурси» було обрано ТОВ «ОТП Лізинг». ОСОБА_4 у цей процес не втручався. Після цього на черговій нараді в Міністерстві екології ОСОБА_4 отримав доручення від голови наглядової ради ДП «Укрекоресурси» ОСОБА_23 , який на той момент також займав посаду заступника Міністра екології, привести діяльність державного підприємства у відповідність до найкращих європейських практик. Для цього ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_1, з яким співпрацював у питаннях закупівель матеріально-технічних засобів для потреб ДП «Укрекоресурси». Тоді ОСОБА_1 повідомив про наявність у нього ідеї щодо закупівлі фандоматів (апаратів для приймання тари та упакування). ОСОБА_1 запевнив, що на придбанні цих апаратів можна зробити велику маржу, оскільки на той момент фандоматів в Україні ще не було і ціну закупівлі не було з чим порівнювати, тобто було неможливо встановити факт придбання товару за завищеною ціною. У подальшому відбулося декілька зустрічей ОСОБА_4 та ОСОБА_1, під час яких останній надавав можливі варіанти закупівлі різних фандоматів. Зрештою, було досягнуто згоди щодо придбання американських фандоматів. ОСОБА_1 запевнив, що має певні зв`язки в Америці, завдяки яким зможе за вигідною ціною поставити американські фандомати. Апарати для приймання тари та упакування планувалося поставити у значній кількості. Тому для кожної угоди потрібно було отримати погодження наглядової ради, що було суттєвою проблемою, оскільки тоді система функціонувала таким чином, що якщо для кожного заступника міністра не буде виділено бюджет для підписання цієї угоди, то цю угоду наглядова рада не погоджувала. Про виниклу проблематику ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_1, який зобов`язався вжити певних заходів. Пізніше ОСОБА_4 викликали до «тіньового офісу» і сказали організувати закупівлю фандоматів в інший спосіб, наприклад, розбивши їх придбання на певні лоти. Для цього обвинувачений надав доручення керівнику юридичного департаменту ДП «Укрекоресурси» «юридично обіграти» придбання зазначених апаратів. Керівник юридичного департаменту зазначив про відсутність необхідності отримувати погодження наглядової ради у випадку, якщо апарати будуть різної модифікації і ціна кожного договору щодо цих апаратів буде меншою за ту, щодо якої потрібно отримувати погодження наглядової ради державного підприємства. ОСОБА_4 мав сумніви щодо законності такого способу уникнення погодження наглядової ради, а тому державним підприємством було прийнято рішення звернутися до Інституту держави і права імені ОСОБА_24 , який надав ствердний висновок щодо правомірності такого способу. З урахуванням вищевикладеного ОСОБА_4 надав доручення юридичному департаменту ДП «Укрекоресурси» організувати закупівлю пресів для стискання сміття та фандоматів, розділивши їх за характеристиками у декілька лотів з ціною кожного договору, яка не потребувала погодження наглядової ради державного підприємства. Після цього ДП «Укрекоресурси» було оголошено про проведення внутрішнього конкурсу для придбання пресів для стискання сміття та фандоматів. Тодішнє законодавство дозволяло державним підприємствам проводити внутрішній конкурс для закупівлі матеріально-технічних засобів шляхом публікації оголошення про конкурс на сайті підприємства. У відповідь на оголошення ДП «Укрекоресурси» надійшла велика кількість комерційних пропозицій. Відбором комерційних пропозицій займався ОСОБА_1. За результатами проведеного внутрішнього конкурсу ОСОБА_4 надали протоколи, якими було обрано комерційні пропозиції ТОВ «Компанія Ірол» щодо пресів та ТОВ «Віар Плюс» щодо фандоматів. ОСОБА_4 підписав ці протоколи, що у подальшому стало підставкою для укладення відповідних договорів купівлі-продажу, фінансового лізингу. ОСОБА_4 особисто не був знайомий з директором ТОВ «Компанія Ірол», однак декілька разів бачив його в офісі ОСОБА_1. Директором ТОВ «Віар Плюс» був ОСОБА_2, його ОСОБА_4 знав як племінника ОСОБА_1, декілька разів бачив у офісі останнього. ОСОБА_1 повідомляв, що залучив ОСОБА_2 в якості номінального директора ТОВ «Віар Плюс» для зручності своєї діяльності. Сам ОСОБА_2 виконував здебільшого роль кур`єра. Незабаром після укладення договорів ДП «Укрекоресурси» здійснило попередню оплату за ними. Грошові кошти державного підприємства у кінцевому підсумку потрапили у розпорядження ОСОБА_1. В якості особистої винагороди за вчинені дії ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 протягом 2012-2013 років грошові кошти у сумі 100 000 доларів США з розрахунку по 50 000 доларів США за придбання пресів та фандоматів. Грошові кошти ОСОБА_1 особисто передавав ОСОБА_4 у кав`ярні, яка була розташована поруч з офісом ДП «Укрекоресурси». Зі слів ОСОБА_1 ОСОБА_4 відомо, що грошові кошти у сумі 200 000 доларів США, неправомірно отримані за результатами придбання фандоматів, та у сумі 100 000 доларів США, неправомірно отримані за результатами придбання пресів, ОСОБА_1 особисто передав до «тіньового офісу». ОСОБА_4 цікавився в ОСОБА_1 щодо механізму заволодіння коштами державного підприємства, сплаченими на виконання договорів купівлі-продажу, та «безпечності» цього механізму в аспекті неможливості його виявлення правоохоронними органами. У свою чергу, ОСОБА_1 запевняв щодо відсутності потреби турбуватися з цього приводу та зазначав про наявність у нього підконтрольної мережі підприємств, у тому числі офшорних, які займалися обготівкуванням грошових коштів. Через деякий час ОСОБА_4 почав турбуватися з того приводу, що фандомати не були поставлені до ДП «Укрекоресурси», оскільки з самого початку передбачалося, що попри необхідність отримання відкату фандомати все одно повинні бути поставлені до державного підприємства. ОСОБА_4 не влаштовувалася ситуація, за якої гроші за фандомати були заплачені, а самих фандоматів не було. У зв`язку з цим ОСОБА_4 почав розпитувати ОСОБА_1 з цього приводу. ОСОБА_1 повідомив, що грошові кошти, які були сплачені ДП «Укрекоресурси» за поставку фандоматів, були одразу повністю розподілені, у тому числі шляхом передачі до «тіньового офісу», а тому в ОСОБА_1 не залишилося грошових коштів для розрахунків з постачальником фандоматів, які мали здійснюватися у доларах США. Оскільки станом на 2013 рік курс гривні почав зростати по відношенню до курсу долара США, а ДП «Укрекоресурси» мало суттєві фінансові труднощі, у зв`язку з чим не мала можливості розрахуватися у гривні за поставку фандоматів, то ОСОБА_4 спочатку відмовився підписувати додаткові договори щодо переведення розрахунків за фандомати в іноземну валюту та зазначив про необхідність вирішення спору в судовому порядку. Разом з тим, пізніше з`ясувалося, що розмір пені, нарахованої за прострочення ДП «Укрекоресурси» виконання зобов`язання щодо оплати фандоматів, був набагато більшим за розмір пені, нарахованої за прострочення підконтрольним ОСОБА_1 підприємством виконання свого зобов`язання з поставки цих апаратів, а тому вирішення спору в судовому порядку було невигідним для державного підприємства. У зв`язку з цим між ДП «Укрекоресурси» та ТОВ «Віар Плюс» було укладено додаткові угоди до договорів купівлі-продажу фандоматів щодо переведення розрахунків у долари США та щодо взаємного і повного списання сторонами договору пені, нарахованої за порушення зобов`язання. У подальшому підконтрольне ОСОБА_1 підприємство поставило ДП «Укрекоресурси» два фандомати у відповідності до умов укладених договорів купівлі-продажу. Ці фандомати були прийняті державним підприємством. Через деякий час ОСОБА_1 запросив ОСОБА_4 на зустріч, під час якої повідомив, що у зв`язку з потребою грошових коштів для оплати мита та виконання інших зобов`язань, пов`язаних з поставкою фандоматів, ним було прийнято рішення про передачу фандоматів під заставу банку з метою отримання кредиту. ОСОБА_4 не був проти цього, оскільки умовами договору застави передбачалося, що з моменту продажу цих фандоматів державному підприємству банк втрачав право застави. Пізніше «тіньовий офіс» дійшов висновку, що фандомати при їх використанні тільки за цільовим призначенням не дадуть очікуваного доходу, а тому було прийнято рішення розширити їх функціонал, наприклад, передбачити можливість використання фандомату в якості фінансового терміналу тощо. Оскільки фандомати першочергово не передбачали такого функціоналу, то між ДП «Укрекоресурси» та підконтрольним ОСОБА_1 підприємством було укладено додаткові угоди до договорів купівлі-продажу, якими передбачалося переобладнання фандоматів шляхом розширення їх функціоналу. Зрештою, ТОВ «Віар Плюс» поставило ДП «Укрекоресурси» фандомати гіршої якості та меншої кількості, ніж передбачалося договорами купівлі-продажу. Державне підприємство було вимушено прийняти цю поставку. Захисник ОСОБА_5 . Захисник ОСОБА_5 підтвердив добровільність, безумовність, беззаперечність та остаточність позиції обвинуваченого ОСОБА_4 щодо визнання ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та укладення угоди про визнання винуватості. Захисником було зазначено, що угода відповідає вимогам чинного законодавства, інтересам суспільства, не порушує права, свободи та інтереси будь-яких осіб. Угода укладається за фактичних обставин та доказової бази, зібраної органом досудового розслідування, що в своїй сукупності дають достатні та обґрунтовані підстави для визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненому правопорушенні. Захистом підтверджено, що укладення угоди про визнання винуватості є вольовим, добровільним та усвідомленим рішенням обвинуваченого. Крім того, захисник ОСОБА_5 підтвердив, що ОСОБА_4 повністю розуміє порядок, строк та умови виконання взятих на себе зобов`язань за цією угодою, як і усвідомлює можливість проведення повноцінного судового розгляду з усіма гарантіями презумпції невинуватості, а також наслідки укладання угоди про визнання винуватості та наслідки, що можуть настати у випадку її невиконання. З урахуванням викладеного, захисник ОСОБА_5 наполягав на затвердженні угоди про визнання винуватості.

5. Мотиви, з яких суд виходить при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України і закону, а також при ухваленні вироку Згідно з ч. 3 ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди. У підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу (п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України). Відповідно до ч. 2, 3 ст. 474 КПК України розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду. У відповідності до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. Враховуючи вищевикладене, суд повинен ретельно перевірити, з`ясувати та дійти переконання про відсутність факторів, які б унеможливлювали (перешкоджали) затвердженню угоди про визнання винуватості. 5.1. Щодо відповідності угоди вимогам КПК України та закону Відповідно до ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін. Судом встановлено, що угода про визнання винуватості, укладена 24.04.2026 між прокурором САП ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , відповідає вказаним вимогам процесуального законодавства, містить всі необхідні відомості та реквізити. Згідно з п. 2, 3 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: - корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, за умови викриття обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, та якщо інформація щодо вчинення такою особою (особами) кримінального правопорушення буде підтверджена доказами, і за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані); - особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, за умови викриття обвинуваченим, який не є організатором такої групи, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди. Судом встановлено, що пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення стосується вчинення ним за попередньою змовою групою осіб кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке на підставі положень ст. 12, примітки до ст. 45 КК України є особливо тяжким корупційним злочином. При цьому ОСОБА_4 не був організатором групи, а виконував роль виконавця. За таких обставин угода про визнання винуватості у цьому кримінальному провадженні може бути укладена при виконанні наступних умов: 1) викриття ОСОБА_4 злочинних дій інших співучасників злочину або інших злочинів, вчинених такими особами, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами; 2) повне або часткове (з урахуванням характеру та ступеня участі обвинуваченого у вчиненні злочину) відшкодування ОСОБА_4 шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Умовами укладеної угоди передбачено зобов`язання ОСОБА_4 співпрацювати з прокурором у межах кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 з метою викриття інших співучасників злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та вчинених ними інших кримінальних правопорушень, що були пов`язані з вчиненням цього злочину. У підготовчому судовому засіданні ОСОБА_4 засвідчив можливість виконання вищезазначеного обов`язку, надавши відповідні показання, а прокурор підтвердив, що повідомлена обвинуваченим інформація підтверджується доказами, що були зібрані органом досудового розслідування у межах кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013. При цьому суд звертає увагу, що за змістом ст. 474 КПК перевірка доказів щодо викриття обвинуваченим дій інших учасників групи чи інших вчинених групою злочинів не належить до повноважень суду при прийнятті рішення щодо затвердження угоди про визнання винуватості. Натомість відповідно до приписів ст. 470 КПК обов`язок враховувати ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб при укладенні угоди про визнання винуватості покладено саме на прокурора (постанова ККС ВС від 07.04.2020 у справі № 761/13021/19, провадження № 51-409 км 20). Таким чином, судом встановлено, що угода про визнання винуватості містить зобов`язання ОСОБА_4 щодо викриття ним інших співучасників злочину та вчинених ними інших кримінальних правопорушень, а також можливість ОСОБА_4 виконати це зобов`язання під час судового розгляду у кримінальному провадженні № 12013110000000270 від 14.03.2013. Зі змісту матеріалів справи вбачається, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, потерпілому ДП «Укрекоресурси» було завдано шкоду у розмірі 22 231 804,31 грн (8 541 804,33 грн [грошові кошти державного підприємства, заволодіння якими відбулося внаслідок вчинення першого епізоду злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України] + 13 689 999,98 грн [грошові кошти державного підприємства, заволодіння якими відбулося внаслідок вчинення другого епізоду злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України]). Потерпілим ДП «Укрекоресурси» надано згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_4 , що підтверджується листом ДП «Укрекоресурси» № 19ю від 22.04.2026 (Т. 1, а.с. 235-238). Окрім того, судом встановлено, що укладена угода містить зобов`язання ОСОБА_4 щодо часткового (з урахуванням характеру та ступеня його участі у вчиненні злочину) відшкодування шкоди, що була завдана внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Враховуючи, що 1) ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 5 ст. 191 КК України та яке було вчинено за попередньою змовою групою осіб, і ОСОБА_4 не є організатором цієї групи, 2) умовами угоди про визнання винуватості на ОСОБА_4 покладено обов`язок викриття інших співучасників цього злочину та вчинених ними інших кримінальних правопорушень шляхом надання правдивих і повних показань під час судового розгляду в межах кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013, 3) судом встановлено можливість ОСОБА_4 виконати обов`язок щодо викриття інших співучасників злочину, а прокурором підтверджено, що повідомлена обвинуваченим інформація підтверджується зібраними доказами, 4) потерпілим ДП «Укрекоресурси» надано згоду на укладення прокурором угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_4 , 5) умовами угоди про визнання винуватості на ОСОБА_4 покладено обов`язок часткового (з урахуванням характеру та ступеня його участі у вчиненому злочині) відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, суд доходить висновку, що укладена угода про визнання винуватості від 24.04.2026 відповідає вимогам п. 2, 3 ч. 4 ст. 469 КПК України та абз. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України. Отже, судом встановлено можливість укладення в межах цього кримінального провадження угоди про визнання винуватості щодо корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 470 КПК України у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим здійснюється з врахуванням таких обставин: у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину, досудове розслідування якого здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України або яке було направлено до суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, - за погодженням із заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особою, яка виконує його обов`язки). Судом встановлено, що угода про визнання винуватості від 24.04.2026 погоджена заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_25 . За викладених в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості фактичних обставин, що становлять зміст пред`явленого обвинувачення та що були повністю, безумовно і беззаперечно підтверджені, визнані обвинуваченим ОСОБА_4 , суд вважає кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191 КК України правильною та обґрунтованою. Таким чином, судом встановлено, що умови укладеної угоди про визнання винуватості відповідають вимогам матеріального та процесуального законодавства. 5.2. Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства Згідно з п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 470 КПК України при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості прокурор повинен врахувати: наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень. Під суспільним інтересом у кримінальному процесі розуміють певні вигоди для всього суспільства, без задоволення яких неможливо забезпечити його всебічний, стабільний та демократичний розвиток. Вони визнані державою, забезпечені правом, а їх задоволення є гарантією існування і розвитку суспільства в цілому. Суспільний інтерес - це те, що спонукає діяти так, а не інакше заради блага всього суспільства і для блага окремої людини. У кримінальному провадженні суспільний інтерес загалом виражений в його завданнях, визначених ст. 2 КПК України, та полягає у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. З урахуванням комплексності і неоднорідності завдань кримінального провадження, оцінюючи суспільний інтерес, суд має встановити баланс між зацікавленістю обвинуваченого отримати м`якше покарання та запитом суспільства отримати від обвинуваченого щось на заміну такому пом`якшенню. Попри абстрактний характер поняття суспільний інтерес, означена норма процесуального закону досить чітко його розкриває та дає зрозуміти, в якому саме аспекті повинні оцінюватися умови угоди про визнання винуватості, щоб відповідати інтересам суспільства. В умовах сьогодення країни всього світу стикаються з двома тенденціями: 1) зростанням рівня організованої злочинності та виникненням нових способів приховування протиправної діяльності, з одного боку, та 2) прагненням підвищити стандарти захисту прав людини у кримінальному провадженні, з іншого. Ці тенденції обумовлюють суттєве зростання навантаження на правоохоронну та судову системи, що, менше з тим, відбувається без збільшення обсягу фінансування та в тих самих умовах кадрового забезпечення. Тому оптимізація кримінального судочинства повинна відбуватись шляхом пришвидшення та спрощення кримінального процесу, відмови від невиправданих ускладнень і процедурних рудиментів, запровадження нових кримінально-процесуальних форм досягнення мети кримінального провадження. Однією з таких форм є інститут угод, запроваджений в Україні у 2012 році, який забезпечує ефективність, розумність та раціональність судового процесу, а також гарантує бережливе ставлення до ресурсів всіх учасників справи. На підставі викладеного, вирішуючи питання відповідності укладеної угоди інтересам суспільства, суд враховує наступні обставини: 1) умовами укладеної угоди передбачено безумовне та беззастережне зобов`язання ОСОБА_4 щодо співпраці зі стороною обвинувачення у межах кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 шляхом надання зізнавальних, викривальних, повних та правдивих показань про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у співучасті з іншими особами (за попередньою змовою групою з чотирьох осіб) та інших пов`язаних з ним правопорушень, вчинених цими особами. Предметом кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 є обставини вчинення особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке призвело до заподіяння державі в особі ДП «Укрекоресурси» майнової шкоди у розмірі 22 231 804,31 грн. Окрім того, зі змісту обвинувального акта вбачається, що вчинення цього злочину супроводжувалося вчиненням ряду інших кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України, та створило можливості для вчинення іншими особами злочину, який передбачено ч. 4 ст. 190 КК України та внаслідок вчинення якого юридичній особі було завдано шкоду у розмірі 8 754 810,02 грн. Обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та пов`язаних з ним інших правопорушень припадають на період з 2012 по 2014 роки, а тому встановлені ст. 49 КК України строки давності притягнення до кримінальної відповідальності вимагають, щоб судовий розгляд у межах кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 був проведений не тільки повно, об`єктивно та всебічно, але й максимально швидко з тією метою, щоб кожна особа, винна у вчиненні кримінального правопорушення, була піддана державно-правовому примусу у вигляді покарання. За таких умов укладення ОСОБА_4 угоди про визнання винуватості не тільки сприяє пришвидшенню судового розгляду кримінального провадження в частині пред`явленого йому обвинувачення, мінімізації витрат державних ресурсів на проведення цього судового розгляду з одночасною максимізацією результатів кримінального провадження, але також сприяє проведенню об`єктивного, повного та всебічного судового розгляду кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 та швидкого забезпечення виконання завдань цього кримінального провадження щодо встановлення винуватості інших осіб у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину та інших пов`язаних з ним правопорушень з наступним притягненням цих осіб до кримінальної відповідальності. 2) умовами угоди про визнання винуватості передбачено застосування до ОСОБА_4 додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки, яке належить відбувати реально, що з огляду на обставини вчинення ОСОБА_4 злочину шляхом використання своїх службових повноважень директора ДП «Укрекоресурси» забезпечить невідворотність покарання, перевиховання обвинуваченого та запобігання вчиненню ним і третіми особами нових правопорушень. 3) умовами угоди про визнання винуватості передбачено обов`язок сплати ОСОБА_4 на користь потерпілого ДП «Укрекоресурси» грошових коштів у сумі 1 000 000 грн в якості часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі у вчиненні злочину) відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України; обов`язок самостійного відшкодування завданої шкоди забезпечить часткову та швидку компенсацію витрат держави в особі ДП «Укрекоресурси», що були понесені у зв`язку з протиправним заволодінням коштами цього державного підприємства, з одночасною мінімізацією витрат державних ресурсів на стягнення цього відшкодування. 4) умовами угоди про визнання винуватості передбачено беззастережне та безумовне зобов`язання ОСОБА_4 перерахувати на користь Збройних Сил України грошові кошти у сумі 1 000 000 грн, що в умовах воєнного стану, агресивної та кровопролитної війни з боку російської федерації, обмеженості державних ресурсів та залежності від допомоги міжнародних партнерів забезпечить додаткове фінансування потреб, задоволення яких є необхідною умовою захисту незалежності та самостійності України; 5) на поточному етапі руху кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 ОСОБА_4 перший та єдиний з чотирьох обвинувачених, хто ініціював питання укладення угоди про визнання винуватості і з ким така угода була укладена. Крім того, суд враховує, що умови угоди, у тому числі щодо виду та міри покарання, сприятимуть досягненню цілей загальної превенції. Суд також враховує, що ініціатором укладення угоди про визнання винуватості виступала сторона захисту, що у сукупності з вищевикладеними обставинами виключає в межах цього кримінального провадження можливість умисного застосування інституту угоди про визнання винуватості з метою уникнення або послаблення кримінальної відповідальності. Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд доходить висновку, що умови угоди про визнання винуватості створюють перевагу інтересу суспільства у затвердженні цієї угоди над інтересом щодо проведення повного судового розгляду, який за більш тривалий проміжок часу та з використанням більшого обсягу державних ресурсів досягне лише частини того результату, який буде досягнуто у разі затвердження угоди про визнання винуватості. Відтак, суд констатує, що умови угоди відповідають інтересам суспільства. 5.3. Щодо можливості порушення прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб внаслідок укладення та затвердження угоди про визнання винуватості Судом встановлено, що у відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України з моменту ініціювання укладення угоди про визнання винуватості в межах кримінального провадження бере участь адвокат ОСОБА_5 в якості захисника ОСОБА_4 . Умови угоди не є невиправдано обтяжливими для будь-якої із сторін кримінального провадження. Фактично це було підтверджено кожною стороною безпосередньо в судовому засіданні. Сторони наполягали на затвердженні угоди та стверджували про добровільність її укладення. Стосовно можливості угоди про визнання винуватості порушити права чи інтереси інших осіб, зокрема осіб, які відповідно до відомостей обвинувального акта брали участь у вчиненні кримінальних правопорушень, слід зауважити, що в силу ст. 90 КПК преюдиціальне значення для суду в питанні допустимості доказів має лише рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і яким встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Для того, щоб встановити всі необхідні ознаки складу кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_4 , та не допустити порушення презумпції невинуватості щодо інших співучасників злочину, відносно яких кримінальне провадження триває, судом використано щодо таких співучасників деперсоніфікацію анкетних даних. Із дослідженої судом у судовому засіданні угоди про визнання винуватості, пояснень сторін убачається, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, зокрема, і з огляду на те, що обставини викладеного обвинувачення, відповідно до ст. 17 КПК, не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб, окрім обвинуваченого. Окремо слід наголосити, що судом не здійснювалось дослідження та оцінка правомірності дій інших осіб, та не встановлювалась наявність чи відсутність їх винуватості, також судом при вирішені цього кримінального провадження не встановлено жодних преюдиційних фактів щодо них, а інформація, викладена у цьому вироку не може мати доказового значення для розгляду будь-якого іншого кримінального провадження. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила обмежуватися даними конкретного провадження. Особливо це стосується вироків, ухвалених на підставі угод (рішення у справі «Навальний і Офіцеров проти росії» від 23.02.2016). Отже, цей вирок не може бути належним та допустимим доказом причетності до вчинення будь-якого злочину будь-яких інших осіб, що не є учасниками цього судового провадження. Суд не висловлював у вироку думку про винуватість інших осіб у вчиненні злочину та не робив жодних припущень з цього приводу. Всі формулювання у вироку викладені судом так, щоб чітко висловити свою позицію та висновки лише стосовно дій обвинуваченого ОСОБА_4 , не маючи на меті надання правової оцінки діям інших осіб. Зі змісту тексту вироку немає змоги достеменно ідентифікувати інших співучасників злочинів, а вказівка на їх повноваження, посади чи інші дані, які наведені в тексті вироку, є лише обов`язковими елементами конкретизації суті обвинувачення ОСОБА_4 . Водночас варто звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 15.04.2020 у справі № 344/2514/19 виснував, що право обвинуваченого на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано ним відповідно до принципу диспозитивності (ст. 26 КПК). Невизнання своєї вини іншими особами у кримінальному провадженні не може бути підставою, яка унеможливлює або ускладнює реалізацію права обвинуваченого на укладення угоди про визнання винуватості і не може бути правовою підставою для скасування вироку на підставі угоди про визнання винуватості. З наведеного слідує, що вирок суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості, не може мати преюдиціального та/або доказового значення у кримінальних провадженнях стосовно інших осіб, а також не може обмежити їх право на справедливий судовий розгляд чи порушити презумпцію невинуватості. Підсумовуючи, суд констатує, що умови цієї угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. 5.4. Щодо добровільності укладення угоди про визнання винуватості У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 підтвердили добровільність укладення угоди, спільну узгодженість усіх викладених у ній умов та відсутність примусу зі сторони обвинувачення або інших осіб. Захист стверджував, що насильства, примусу чи погроз до обвинуваченого ніхто не застосовував, яких-небудь обіцянок чи пропозицій, окрім тих, що узгоджені сторонами в угоді, ніхто не надавав. Також було встановлено, що ініціатива укладення угоди надійшла від сторони захисту. Прокурор також підтвердив добровільність укладення угоди та ті обставини, що сторона захисту виступала ініціатором укладення угоди. За результатами перевірки умов угоди, заслухавши думки та пояснення її сторін, у тому числі обвинуваченого ОСОБА_4 , інтереси якого представлені адвокатом за договором, у суду відсутні будь-які підстави сумніватися у добровільності укладення угоди, як і в добровільності такого процесуального волевиявлення сторін. 5.5. Щодо можливості виконання обвинуваченими зобов`язань за угодою У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив можливість виконання зобов`язань, що покладаються на нього умовами угоди про визнання винуватості. Зі змісту угоди слідує, що обвинувачений ОСОБА_4 зобов`язався співпрацювати з прокурором у наданні правдивих та детальних показань стосовно інших співучасників інкримінованого правопорушення та обставин вчинення ними інших кримінальних правопорушень, а також частково відшкодувати потерпілому ДП «Укрекоресурси» завдану внаслідок вчинення злочину шкоду у розмірі 1 000 000 грн та перерахувати на користь держави (потреби Збройних Сил України) грошові кошти у сумі 1 000 000 грн. У вироку вказано, що перевірка достовірності обставин, передбачених у ст. 470 КПК України, зокрема ступеню та характеру сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінальних проваджень щодо нього та інших осіб, та підтвердження їх доказами належить до виключних повноважень прокурора, а не суду. Водночас, суд констатує, що зазначені зобов`язання ОСОБА_4 цілком узгоджуються із обумовленими у п. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України спеціальними умовами ініціювання та укладення угоди про визнання винуватості, а отже є законними. Інші зобов`язання ОСОБА_4 , зокрема, щодо перерахування грошових коштів у сумі 1 000 000 грн на користь Збройних Сил України, не порушують вимог чинного законодавства. Сам ОСОБА_4 підтвердив можливість виконання вказаного зобов`язання у погоджені сторонами строки та порядку. За таких обставин суд не вбачає очевидної неможливості та перешкод для виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за укладеною ним угодою. 5.6. Щодо наявності фактичних підстав для визнання винуватості Вивчивши фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості, а також заслухавши надані у судовому засіданні пояснення обвинуваченого та його захисника, суд доходить висновку, що існують достатні фактичні підстави для визнання ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. На переконання суду, визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення здійснено ним при правильному усвідомленні змісту та характеру фактичних обставин інкримінованого правопорушення і не є результатом самообмови.

6. Висновок суду щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості Враховуючи вищевикладене, дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, судом встановлено, що укладена у цьому кримінальному провадженні угода про визнання винуватості відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та закону України про кримінальну відповідальність, а також інтересам суспільства. Суд не вбачає передбачених ч. 7 ст. 474 КПК підстав для відмови в затвердженні цієї угоди. З огляду на наведене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 .

7. Узгоджене сторонами покарання та звільнення від його відбування з випробуванням Верховний Суд у постанові від 19.04.2019 у справі № 443/1407/18 вказав, що загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю природою є дискрецією, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Зазначена норма закону узгоджується з приписами ч. 5 ст. 65 КК України, згідно з якими у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Відповідно до ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При цьому суд, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, має виходити з того, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбачає не тільки врахування самої категорії тяжкості, визначеної ст. 12 КК України, але і індивідуальних особливостей та обставин вчиненого кримінального правопорушення. Зі змісту угоди про визнання винуватості вбачається, що при узгодженні покарання ОСОБА_4 сторонами були враховані та дотримані: 1) положення ст. 65, 68 КК України, а саме: сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; при визначенні меж покарання сторони угоди виходили із положень розділу X Загальної частини КК України, врахували характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, обставини його вчинення у співучасті, конкретну роль та значення участі ОСОБА_4 у вчиненому правопорушенні; 2) положення санкції ч. 5 ст. 191 КК України та ст. 55 КК України щодо призначення ОСОБА_4 додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій; 3) положення ст. 66, 67 КК України, на підставі яких обґрунтовано враховано щире каяття ОСОБА_4 як обставину, що пом`якшує його покарання, а також обґрунтовано встановлено відсутність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 . Водночас, суд звертає увагу на те, що сторонами угоди не було враховано передбачені законом про кримінальну відповідальність особливості застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна у випадку звільнення особи від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Так, положеннями ч. 1 ст. 77 КК України визначено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення державної нагороди України. Вищезазначений перелік додаткових покарань є вичерпним, а тому відсутність у цьому переліку додаткового покарання у вигляді конфіскації майна унеможливлює його застосування при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням. Аналогічні висновки щодо неможливості застосування конфіскації майна при звільненні особи від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України викладено у п. 19 ППВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, ухвалі ВСУ від 13.01.2005 (веб-доступ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0006700-05#Text), ухвалі ККС ВС від 16.08.2018 у справі № 183/163/14 (провадження № 51-3549 км 18), постанові ККС ВС від 04.10.2023 у справі № 953/7065/22 (провадження № 51-3681км23). При цьому згідно з ч. 2 ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо корупційного кримінального правопорушення, кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути також призначене додаткове покарання у виді конфіскації майна за умови його узгодження сторонами угоди. Положення ч. 2 ст. 77 КК України мають спеціальний характер по відношенню до положень ч. 1 ст. 77 КК України, оскільки законодавець, доповнюючи закон про кримінальну відповідальність частиною 2 статті 77 КК України, розуміючи вичерпний перелік додаткових покарань (ч. 1 ст. 77 КК України), які можуть бути застосовані при реалізації правового механізму, передбаченого ст. 75 КК України, доповнив цей перелік додатковим покаранням у вигляді конфіскації майна виключно для кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень, щодо яких укладено угоду про визнання винуватості. З огляду на це законодавцем у ч. 2 ст. 77 КК України передбачено саме можливість сторін угоди про визнання винуватості погодити застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, а не погодити його незастосування. Тобто, оскільки загальною нормою права у частині 1 статті 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, які можуть бути застосовані при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням, цей перелік є вичерпним і в ньому відсутнє додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, то спеціальну норму права у частині 2 статті 77 КК України слід розуміти не як таку, що дозволяє не застосовувати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна в кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, щодо яких укладено угоду про визнання винуватості та досягнуто згоди про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, а як таку, що дозволяє застосування цього додаткового покарання виключно в цій категорії кримінальних проваджень та за умови укладення угоди про визнання винуватості із застосуванням ст. 75 КК України. Інакше кажучи, додаткове покарання у вигляді конфіскації майна взагалі не підлягає застосуванню при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням, але якщо сторонами угоди про визнання винуватості у вчиненні корупційного кримінального правопорушення погоджено застосування цього додаткового покарання, то воно може бути застосовано саме на підставі ч. 2 ст. 77 КК України. Таким чином, якщо в кримінальному провадженні щодо корупційного кримінального правопорушення, за вчинення якого санкцією статті Особливої частини КК України передбачено обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, між прокурором та обвинуваченим досягнуто згоди на укладення угоди про визнання винуватості, умовами якої передбачено звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням (ст. 75 КК України), то у такому випадку зазначене додаткове покарання не застосовується, крім випадків, коли умовами угоди сторони погодили застосування цього покарання на підставі ч. 2 ст. 77 КК України. Сторони угоди про визнання винуватості, погодивши ОСОБА_4 додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, яке передбачено санкцією ч. 5 ст. 191 КК України, та одночасно погодивши незастосування цього покарання у зв`язку із звільненням ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, неправильно застосували положення закону про кримінальну відповідальність. За відсутності домовленості про застосування покарання у вигляді конфіскації майна таке додаткове покарання у цьому кримінальному провадженні не підлягає застосуванню в силу положень ч. 1 ст. 77 КК України, а не домовленості сторін угоди. Водночас, зазначені недоліки угоди про визнання винуватості не перешкоджають її затвердженню, а призначення судом погодженого сторонами покарання без застосування конфіскації майна на підставі ч. 1 ст. 77 КК України буде відповідати фактичній волі сторін щодо узгодженого остаточного покарання та не призведе до застосування до обвинуваченого покарання більш тяжкого чи м`якого, ніж було передбачено умовами угоди. Судом встановлено наступні дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 - уродженець м. Києва, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; за місцем проживання характеризується позитивно, до адміністративної відповідальності не притягувався; відзначений за волонтерську ініціативу, активну громадську діяльність та плідну співпрацю з Бучанською міською територіальною громадою; на обліку лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; має вищу освіту; офіційно працевлаштований; одружений, має на утриманні неповнолітню дитину та тещу ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка має третю групу інвалідності; не судимий (Т. 1, а.с. 242-248). За наведених обставин суд констатує відповідність вимогам законодавства узгодженого сторонами покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки. Узгоджене сторонами покарання ОСОБА_4 може бути призначено судом. Вирішуючи питання щодо звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, суд враховує зміст ч. 2 ст. 75 КК, в якій зазначено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. У кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м`якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому, за ч. 3 ст. 75 КК у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Відповідно до частини четвертої цієї статті така тривалість може становити від одного до трьох років. У постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 203/378/17 та від 29.11.2018 у справі № 761/6774/16-к міститься посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», в п. 12 якої зазначено, що чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК, не є обов`язковим. У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до ч. 2 та 3 ст. 75 КК, суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені, визначені КПК (п.п. 1, 6 ч. 7 ст. 474 КПК), відсутні. Судом встановлено, що сторонами угоди узгоджено застосування до ОСОБА_4 основного покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років, а також узгоджено звільнення ОСОБА_4 від відбування цього покарання з випробуванням. Тобто, сторонами угоди дотримано вимоги положення ч. 2 ст. 75 КК України. Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 75 КК України суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням. Оскільки згідно з положеннями ч. 3 ст. 75 КК України визначення тривалості іспитового строку та обов`язків, які обвинувачений має виконувати під час нього, є виключним повноваженням суду, то тривалість іспитового строку з огляду на обставини і тяжкість вчиненого правопорушення, особу обвинуваченого слід визначити у 3 (три) роки. У свою чергу, відповідно до ст. 76 КК України обов`язки, які необхідно покласти на обвинуваченого у зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, слід визначити наступними: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

8. Щодо інших питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку 8.1. Цивільний позов У межах кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 (судова справа № 991/413/26) потерпілим ДП «Укрекоресурси» пред`явлено, зокрема, до ОСОБА_4 цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. На момент затвердження угоди про визнання винуватості ДП «Укрекоресурси» не відмовилося від позовних вимог до ОСОБА_4 , у тому числі у зв`язку з укладенням ним угоди про визнання винуватості, умовами якої передбачено добровільне часткове відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Тому зазначений цивільний позов буде вирішено за результатами розгляду судової справи № 991/413/26 з урахуванням добровільного часткового відшкодування ОСОБА_4 потерпілому ДП «Укрекоресурси» завданої шкоди за умовами угоди про визнання винуватості, що затверджується цим вироком. Цим вироком суд не вирішує цивільні позови, пред`явлені у межах кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013, та питання, пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень. 8.2. Спеціальна конфіскація Підстав для застосування спеціальної конфіскації суд не встановив. Відсутність підстав для спеціальної конфіскації засвідчили також сторони кримінального провадження. 8.3 Винагорода викривачу Підстави для виплати винагороди викривачу у цьому кримінальному провадженні відсутні. 8.4. Процесуальні витрати Нормами КПК України встановлено, що суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК України). Положення ч. 3 ст. 475 КПК України, якими регламентовано зміст вироку, ухваленого за результатами затвердження угоди про визнання винуватості, не встановлюють спеціальних правил щодо вирішення судом питання про розподіл судових витрат, а в цій частині відсилають до ст. 374 КПК України. Це дає підстави для висновку, що суд, ухвалюючи вирок і затверджуючи ним угоду про визнання винуватості, так само має здійснити розподіл процесуальних витрат. Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. За результатами дослідження документів, що були долучені прокурором для підтвердження факту понесення процесуальних витрат, судом встановлено, що в кримінальному провадженні № 12013110000000270 від 14.03.2013 стороною обвинувачення було понесено процесуальні витрати на залучення експерта у загальному розмірі 83 902,60 грн, а саме на проведення: 1) судово-економічної експертизи № СЕ-19-23/39808-ЕК від 31.08.2023 у розмірі 17 208 грн (Т. 2, а.с. 4); 2) повторної судово-економічної експертизи № 11317 від 20.05.2021 у розмірі 24 025,40 грн (Т. 2, а.с. 4, на звороті); 3) судово-економічної експертизи № 6178/20-71 від 19.03.2020 у розмірі 13 075,20 грн (Т. 2, а.с. 5); 4) судової комплексної комісійної товарознавчої експертизи № 11064/16-54 від 28.12.2016 у розмірі 5 505 грн (Т. 2, а.с. 5, на звороті); 5) судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19-23/38196-ПЧ від 19.07.2023 у розмірі 3 585 грн (Т. 2, а.с. 6, на звороті); 6) судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19-23/38207-ПЧ від 20.07.2023 у розмірі 4 780 грн (Т. 2, а.с. 7); 7) судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19-23/38211-ПЧ від 14.09.2023 у розмірі 6 214 грн (Т. 2, а.с. 7, на звороті); 8) судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19-23/38192-ПЧ від 11.09.2023 у розмірі 5 736 грн (Т. 2, а.с. 8); 9) судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19-22/24026-ПЧ від 30.08.2022 у розмірі 1 887,80 грн (Т. 2, а.с. 8, на звороті); 10) судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19-22/24027-ПЧ від 31.08.2022 у розмірі 1 887,80 грн (Т. 2, а.с. 9). Позиція сторони обвинувачення зводиться до необхідності стягнення судових витрат у рівних частинах з усіх обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, оскільки проведені експертизи були пов`язані з розслідуванням епізодів злочинної діяльності, що інкриміновані всім обвинуваченим. Оскільки 1) кримінальне провадження стосується обвинувачення декількох осіб у спільному вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та у вчиненні інших пов`язаних з ним правопорушень, 2) угоду про визнання винуватості укладено лише з одним обвинуваченим, а судовий розгляд кримінального провадження щодо інших обвинувачених здійснюється у загальному порядку (справа № 991/413/26), то за змістом положень ч. 2 ст. 124 та п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України цим вироком суд визначає долю (частку) процесуальних витрат, що підлягають стягненню лише з ОСОБА_4 (висновки щодо часткового [дольового] розподілу процесуальних витрат у випадку наявності декількох засуджених викладено у постанові ККС ВС від 03.12.2019 у справі № 476/614/17). Враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, характер та ступінь участі ОСОБА_4 у вчиненні цього правопорушення, а також позицію сторони обвинувачення, суд доходить висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_4 на користь держави процесуальних витрат на залучення експерта у розмірі 20 975,65 грн, тобто у частці, вирахуваній шляхом поділу загального розміру процесуальних витрат на кількість осіб, яким пред`явлено обвинувачення у межах цього кримінального провадження. Питання про розподіл іншої частини процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта, буде вирішено за результатами судового розгляду кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 у межах справи № 991/413/26. 8.5. Речові докази Суд враховує, що судовий розгляд кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 (судова справа № 991/413/26) у частині обвинувачення інших осіб продовжує здійснюватися у загальному порядку, у зв`язку з чим у судовому провадженні, яке здійснюється в судовій справі № 991/413/26, існує потреба у дослідженні всіх матеріалів досудового розслідування, у тому числі речових доказів. Внаслідок цього цим вироком суд визначає правову долю лише тих речових доказів, які пов`язані з особою ОСОБА_4 та інкримінованим йому обвинуваченням, і повернення яких не завдасть шкоди судовому розгляду кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013. У межах цього судового провадження ініційовано питання повернення лише речового доказу у вигляді мобільного телефону «Nokia C30 (TA-1359) IMEI: НОМЕР_20 , НОМЕР_21 », з SIM картою SPN: "KYIVSTAR" ICCID «НОМЕР_37» та картою пам`яті goodram microSDHC 32 Gb, який 21.06.2022 було вилучено під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 . Прокурор не заперечував можливість повернення цього речового доказу ОСОБА_4 без шкоди для судового розгляду кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013. Враховуючи позицію прокурора, а також відсутність підстав для конфіскації/спеціальної конфіскації цього майна, суд доходить висновку про необхідність повернення ОСОБА_4 мобільного телефону «Nokia C30 (TA-1359) IMEI: НОМЕР_20 , НОМЕР_21 », з SIM картою SPN: "KYIVSTAR" ICCID «НОМЕР_37» та картою пам`яті goodram microSDHC 32 Gb. Питання, пов`язані з іншими речовими доказами, що були зібрані у цьому кримінальному провадженні, будуть вирішені за результатами розгляду судової справи № 991/413/26 в остаточному судовому рішенні. 8.6. Заходи забезпечення кримінального провадження 8.6.1. Запобіжні заходи Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.06.2022 у справі № 991/2055/22 (провадження № 1-кс/991/2071/22) до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з дня його фактичного затримання, тобто з 21.06.2022 до 20.08.2022. Цією ж ухвалою ОСОБА_4 було визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3 721 500 грн та покладено на нього процесуальні обов`язки на випадок внесення застави (Т. 1, а.с. 239-240). Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08.07.2022 у справі № 991/2055/22 (провадження № 11-сс/991/199/22), дослідження якої здійснено за результатами повного доступу до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.06.2022 було залишено без змін. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.08.2022 у справі № 991/2975/22 (провадження № 1-кс/991/2992/22) строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_4 , було продовжено на 60 днів, тобто до 16.10.2022 включно. Цією ж ухвалою ОСОБА_4 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 860 750 грн та покладено на нього процесуальні обов`язки на випадок внесення застави. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.09.2022 у справі № 991/2975/22 (провадження № 11-сс/991/253/22) вищезазначену ухвалу слідчого судді від 17.08.2022 було залишено без змін. Зі змісту ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.11.2022 у справі № 991/5217/22 (провадження № 1-кс/991/5236/22) вбачається, що 14.10.2022 постановою заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_26 у порядку ст. 615 КПК України строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_4 , було продовжено на один місяць, тобто до 14.11.2022 включно. Цією ж постановою ОСОБА_4 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 860 750 грн та покладено на нього процесуальні обов`язки на випадок внесення застави (Т. 1, а.с. 197-206). Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.11.2022 у справі № 991/5217/22 (провадження № 1-кс/991/5236/22) строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_4 , було продовжено на 60 днів, тобто до 21.12.2022 включно. Цією ж ухвалою ОСОБА_4 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 744 300 грн та покладено на нього процесуальні обов`язки на випадок внесення застави (Т. 1, а.с. 197-206). За результатами дослідження платіжних квитанцій № 9287-1577-3167-0237 від 11.11.2022, № 9287-1582-7526-9104 від 11.11.2022 (Т. 1, а.с. 241) судом встановлено, що 11.11.2022 ОСОБА_17 на виконання вимог ухвали слідчого судді від 07.11.2022 у справі № 991/5217/22 внесла грошові кошти у сумі 744 300 грн в якості застави за ОСОБА_4 . Зі змісту довідки ДУ «Київський слідчий ізолятор» щодо строків перебування ОСОБА_4 під вартою, листа ДУ «Київський слідчий ізолятор» № 08/12745 від 12.06.2026 судом встановлено, що у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_4 було звільнено з-під варти 15.11.2022. Таким чином, з 21.06.2022 (момент фактичного затримання) по 15.11.2022 (момент звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави) ОСОБА_4 перебував під попереднім ув`язненням, строк якого відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України підлягає зарахуванню у строк основного покарання. Після звільнення ОСОБА_4 з-під варти відносно нього почав застосовуватися запобіжний захід у виді застави. На момент затвердження судом угоди про визнання винуватості застава в дохід держави не зверталася, запобіжний захід у виді застави не змінювався та не скасовувався. У зв`язку з цим з 15.11.2022 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовується запобіжний захід у вигляді застави. Затвердження угоди про визнання винуватості шляхом постановлення вироку в межах відповідного кримінального провадження, для забезпечення виконання завдань якого обвинуваченому було обрано запобіжний захід, у тому числі заставу, за відсутності клопотань сторін провадження про інше виключає потребу в подальшому застосуванні такого запобіжного заходу, а відповідно зумовлює необхідність вирішення питання про повернення грошових коштів. Обвинувачений ОСОБА_4 просив звернути заставу, внесену заставодавцем ОСОБА_17 , на виконання його майнового зобов`язання щодо перерахування грошових коштів на користь Збройних Сил України. Сторона обвинувачення не заперечувала проти такого порядку виконання обвинуваченим свого обов`язку за угодою про визнання винуватості. Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою. Згідно з ч. 5 ст. 616 КПК України за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого слідчий суддя, суд має право ухвалити рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання, якщо відповідне клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу (в повному обсязі або частково), для внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України. Наведені вище приписи процесуального законодавства свідчать про те, що якщо умовами угоди про визнання винуватості передбачено майнове зобов`язання обвинуваченого щодо перерахування грошових коштів на користь Збройних Сил України, то суд, затверджуючи вироком угоду про визнання винуватості, за згодою обвинуваченого та/або заставодавця (залежно від того, хто вносив заставу) може звернути заставу на виконання цього майнового зобов`язання. Як було встановлено судом, застава за ОСОБА_4 на виконання вимог ухвали Вищого антикорупційного суду від 07.11.2022 у справі № 991/5217/22 була внесена заставодавцем ОСОБА_17 . 10.06.2026 ОСОБА_17 надала нотаріально засвідчену заяву-згоду, зареєстровану в реєстрі за № 2359. У цій заяві ОСОБА_17 , як заставодавець, добровільно, усвідомлюючи значення своїх дій, без будь-якого примусу надала свою згоду на те, щоб внесена нею 11.11.2022 застава у загальному розмірі 744 300 грн була звернена судом у рахунок сплати сум грошових коштів, передбачених умовами затвердженої угоди про визнання винуватості. ОСОБА_17 засвідчила, що не заперечує проти того, щоб внесена нею застава була використана для виконання майнового зобов`язання ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні, а також запевнила усвідомлення тих обставин, що після звернення застави на виконання судового рішення вона втратить право вимоги повернення вказаних грошових коштів з рахунку Вищого антикорупційного суду. Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність клопотань учасників кримінального провадження про обрання, зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 , а також зважаючи на надання заставодавцем згоди на звернення грошових коштів, внесених в якості застави, на користь держави, суд доходить висновку про необхідність скасування запобіжного заходу у виді застави, обраного ОСОБА_4 , та перерахування на користь Збройних Сил України грошових коштів в сумі 744 300 грн, що були внесені на спеціальний рахунок Вищого антикорупційного суду в якості застави за ОСОБА_4 на виконання вимог ухвали слідчого судді від 07.11.2022. 8.6.2. Арешт майна Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові. Аналогічно до ситуації з визначенням правової долі речових доказів (п. 8.5 цього вироку) суд, зважаючи на те, що судовий розгляд кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 (судова справа № 991/413/26) у частині обвинувачення інших осіб продовжує здійснюватися у загальному порядку, що потребує продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, вирішує правову долю лише тих арештів, що пов`язані з особою ОСОБА_4 та інкримінованим йому обвинуваченням. Так, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.06.2022 у справі № 991/2087/22 (провадження № 1-кс/991/2105/22) на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України було накладено арешт на речові докази у вигляді мобільного телефону «Nokia C30 (TA-1359) IMEI: НОМЕР_20 , НОМЕР_21 », з SIM картою SPN: "KYIVSTAR" ICCID «НОМЕР_37» та картою пам`яті goodram microSDHC 32 Gb, який 21.06.2022 було вилучено під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 (Т. 1, а.с. 186-188). Оскільки у п. 8.5 цього вироку суд дійшов висновку про необхідність повернення цих речових доказів ОСОБА_4 , то немає подальшої потреби у застосуванні арешту, накладеного вищезазначеною ухвалою слідчого судді, а тому цей арешт підлягає скасуванню. Окрім того, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.06.2022 у справі № 991/2071/22 (провадження № 1-кс/991/2089/22) на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України було накладено арешт на майно ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: 1) квартиру загальною площею 92,3 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 1566763780000; 2) автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER SPORT, 2013 року випуску, номер кузова: НОМЕР_22 , державний номерний знак НОМЕР_23 ; 3) автомобіль HONDA ACCORD, 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_24 , державний номерний знак НОМЕР_25 , а також на майно ОСОБА_4 у вигляді автомобіля TOYOTA RAV4, 2007 року випуску, номер кузова: НОМЕР_26 , державний номерний знак НОМЕР_27 (Т. 1, а.с. 189-195). Оскільки за результатами затвердження угоди суд не застосовує до ОСОБА_4 додаткове покарання у вигляді конфіскації майна (п. 7 цього вироку), то немає подальшої потреби у застосуванні арешту, накладеного вищезазначеною ухвалою слідчого судді, а тому цей арешт підлягає скасуванню. Правова доля інших заходів забезпечення кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 буде вирішена остаточним судовим рішенням, яке буде прийнято у межах судової справи № 991/413/26. 8.7. Наявність інших процесуальних питань, вирішення яких здійснюється при ухваленні вироку Інших процесуальних питань, які б підлягали вирішенню при ухваленні вироку, судом не встановлено, а учасниками кримінального провадження на розгляд суду не поставлено. На підставі викладеного, керуючись ст. 373-376, 468-470, 472-476, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 24.04.2026 у межах кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 між прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 , з однієї сторони, та обвинуваченим ОСОБА_4 , з іншої сторони.

2. Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

3. Призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , узгоджене сторонами угоди покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, строком на 3 (три) роки.

4. На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

5. Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

6. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

7. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років строк попереднього ув`язнення з 21.06.2022 по 15.11.2022.

8. Додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, підлягає реальному виконанню (відбуванню).

9. Строк відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

10. Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у межах кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 у розмірі 20 975 (двадцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 65 копійок.

11. Запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 744 300 грн, що застосований до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.11.2022 у справі № 991/5217/22 (провадження № 1-кс/991/5236/22) - скасувати після набрання вироком законної сили.

12. Грошові кошти у сумі 744 300 (сімсот сорок чотири тисячі триста) гривень 00 копійок, внесені заставодавцем ОСОБА_17 (РНОКПП: НОМЕР_28 ) в якості застави за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.11.2022 у справі № 991/5217/22 (провадження № 1-кс/991/5236/22), - після набрання вироком законної сили перерахувати на підтримку Збройних Сил України, а саме на спеціальний рахунок, відкритий Національним банком України за наступними реквізитами - Банк: Національний банк України; МФО: 300001; Рахунок: № НОМЕР_36; код ЄДРПОУ: 00032106; Отримувач: Національний банк України.

13. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.06.2022 у справі № 991/2087/22 (провадження № 1-кс/991/2105/22) на майно у вигляді мобільного телефону «Nokia C30 (TA-1359) IMEI: НОМЕР_20 , НОМЕР_21 », з SIM картою SPN: "KYIVSTAR" ICCID «НОМЕР_37» та картою пам`яті goodram microSDHC 32 Gb, який 21.06.2022 було вилучено під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , - скасувати після набрання вироком законної сили.

14. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.06.2022 у справі № 991/2071/22 (провадження № 1-кс/991/2089/22) на майно ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: - квартиру загальною площею 92,3 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 1566763780000; - автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER SPORT, 2013 року випуску, номер кузова: НОМЕР_22 , державний номерний знак НОМЕР_23 ; - автомобіль HONDA ACCORD, 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_24 , державний номерний знак НОМЕР_25 , а також на майно ОСОБА_4 у вигляді автомобіля TOYOTA RAV4, 2007 року випуску, номер кузова: НОМЕР_26 , державний номерний знак НОМЕР_27 - скасувати після набрання вироком законної сили.

15. На підставі ст. 100 КПК України речові докази, а саме: - мобільний телефон «Nokia C30 (TA-1359) IMEI: НОМЕР_20 , НОМЕР_21 », з SIM картою SPN: "KYIVSTAR" ICCID «НОМЕР_37» та картою пам`яті goodram microSDHC 32 Gb, який 21.06.2022 було вилучено під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 - повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

16. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та обмежень, визначених у ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

17. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

18. Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення. Умисне невиконання угод є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України. Головуюча суддя ОСОБА_1