Постанова 4805 № 295/8302/26

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/8302/26 Головуючий у 1-й інст. Довгалюк Л. В. Номер провадження №33/4805/1071/26 Категорія ч.1 ст.173-2 КУпАП Доповідач Турак О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року місто Житомир Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Турак О.В., за участі секретаря судового засідання Мурашевського Є.В., захисника Томашевської О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Томашевської Оксани Анатоліївни на постанову судді Богунського районного суду міста Житомира від 22 травня 2026 року, ВСТАНОВИЛА : Постановою судді Богунського районного суду міста Житомира від 22 травня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. Згідно з постановою судді, 09 травня 2026 року близько 20 год. 55 хв. у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчиняла відносно свого сина ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, яке проявлялося у погрозах фізичною розправою, внаслідок чого завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілого. Не погоджуючись із постановою судді, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвокат Томашевська О.А. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову, як незаконну, та закрити провадження у справі на підставі частини 1 статті 247 КУпАП. В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказувала, що фактично єдиним доказом вини її підзахисної є письмові пояснення ОСОБА_2 про обставини вчинення домашнього насильства, що заперечується ОСОБА_1 . Звертала увагу, що хоча протокол і складений за зверненням сина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до поліції, однак відповідно до клопотання останнього від 21 травня 2026 року конфлікту між ним та його матір`ю ОСОБА_1 09 травня 2026 року не було. Зазначала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 примирились, між ними панують взаєморозуміння та повага, будь-які суперечки та непорозуміння, претензії морального чи матеріального характеру відсутні. Наголошувала, що складання протоколу було викликано емоційним та ситуаційним напруженням, яке наразі повністю ліквідовано, а в діях ОСОБА_1 відсутній умисел на вчинення домашнього насильства чи склад будь-якого іншого правопорушення стосовно ОСОБА_2 . Вважала, що сам по собі факт наявності між сином та матір`ю конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення одним з них психологічного насильства в розумінні норм статті 173-2 КУпАП. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до такого висновку. Так, за положеннями статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Нормами статті 280 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 173-2 КУпАП вищевказаних вимог закону не дотримався. Обґрунтовуючи висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, суд першої інстанції в оскаржуваній постанові посилався як на докази протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 208928 від 09 травня 2026 року; письмову заяву ОСОБА_2 ; письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, якою визначено низький рівень небезпеки; рапортом поліцейського Сербіна В. (а.с.1-7). Дослідивши наявні докази, апеляційний суд не погоджується з таким висновком, оскільки суд першої інстанції належним чином не дотримався вимог статей 7, 245, 252, 280 КУпАП, внаслідок чого дійшов неправильного висновку про доведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП. Так, положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно диспозиції частини 1 статті 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у частини 1 статті 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. З аналізу вищевказаних норм видно, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Таким чином, під домашнім насильством, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Отже, самі по собі нецензурні висловлювання чи словесні образи не формують собою домашнє насильство, а утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №208928, 09 травня 2026 року близько 20 год. 55 хв. у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчиняла відносно свого сина ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, яке проявлялося у погрозах фізичною розправою, внаслідок чого завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілого, за яке передбачена відповідальність за частиною 1 статті 173-2 КУпАП (а.с.1). На обґрунтування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП матеріали справи містять заяву потерпілого ОСОБА_2 від 09 травня 2026 року, на основі якої складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с.3). В своїй заяві від 09 травня 2026 року ОСОБА_2 вказував на те, що його мати - ОСОБА_1 чинить на нього психологічний тиск. Як видно з матеріалів провадження та оскаржуваного рішення, потерпілий ОСОБА_2 направив до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з примиренням із матір`ю та повним врегулюванням конфлікту. Складання протоколу було викликано емоційним та ситуаційним напруженням, яке на момент розгляду матеріалів справи судом першої інстанції повністю вичерпано. Наголошував, що в діях його матері під час згаданих подій був відсутній умисел на вчинення домашнього насильства. Крім того, зазначив, що будь-яких претензій до своєї матері не має, а притягнення її до адміністративної відповідальності не відповідатиме інтересам їх родини (а.с.24). Тотожні обставини факт примирення з потерпілим, відсутність будь-яких суперечок та непорозумінь у родині, претензій морального чи матеріального характеру між ними, наведено і в клопотанні захисника ОСОБА_1 адвоката Томашевської О.А. про закриття провадження у справі у зв`язку з примиренням ОСОБА_1 з її сином ОСОБА_2 (а.с.26-27). З цих пояснень видно, що між зазначеними особами - матір`ю та сином 09 травня 2026 року виник ситуаційний та спонтанний конфлікт, викликаний емоційним напруженням, котре виразилось у відкритому, миттєвому емоційному зіткненню між вказаними особами. За встановлених обставин, підстави стверджувати що цей конфлікт виник через глибокі суперечності у відношеннях цих осіб, що може тягнути за собою системні прояви домашнього насильства у цій родині, відсутні. Аналіз цих подій свідчить про те, що 09 травня 2026 року внутрішній емоційний стан однієї чи обох цих осіб досягнув критичної межі, що і стало підставою для конфлікту між ними. Крім того, відповідно до форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 09 травня 2026 року, на всі питання щодо наявності ризиків проставлена відмітка «Ні» (а. с. 6). Таким чином, можливі різкі висловлювання та образи в межах конфлікту, який відбувся 09 травня 2026 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за відсутності претензій один до одного та доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілого ОСОБА_2 не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку. Отже, достатніх доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 09 травня 2026 року адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять. Враховуючи вищенаведені обставини, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність належних, достатніх і переконливих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували, що ОСОБА_1 09 травня 2026 року вчинила домашнє насильство стосовно ОСОБА_2 . Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не було досліджено всі суттєві обставини, що стосуються події правопорушення, його об`єктивної сторони, через що суддя суду першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції. Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення. За таких обставин висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, є необґрунтованим, а тому постанова судді Богунського районного суду міста Житомира від 22 травня 2026 року підлягає скасуванню, а справа - закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП. Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу захисника Томашевської Оксани Анатоліївни задовольнити. Постанову судді Богунського районного суду міста Житомира від 22 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 скасувати. Постановити нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя