Постанова Волинський апеляційний суд № 163/585/26

Справа № 163/585/26 Провадження №33/802/582/26 Головуючий у 1 інстанції:Гайдук А. Л. Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 червня 2026 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Усаченка О.В. та представника митниці Федчишина Р.А., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника митниці Федчишина Р.А. на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 21 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою, провадження в справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за протоколом № 0181/20500/24 за ознаками ст.485 МК України закрито за відсутністю в її діях складу правопорушення. Згідно протоколу про порушення митних правил, 23 травня 2024 року головний державний інспектор-кінолог відділу кінологічного забезпечення управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Волинської митниці склав протокол про те, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «ПОРТ УКРСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 43783910), під час митного оформлення товару «Вантажний автомобіль, марки «RENAULT», моделі «MASTER», номер кузова - НОМЕР_1 …» за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205170/2023/002078 від 26.01.2023 вчинила дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів в загальній сумі 40 558,16 грн. шляхом подання митному органу сертифікату з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AR 0791349 від 23.01.2023, факт видачі якого уповноваженим органом Республіки Польща не підтверджено, який містить неправдиві відомості щодо країни походження товару та став підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого у вищевказаній митній декларації типу ІМ40ДЕ. В поданій апеляційній скарзі представник Волинської Держмитслужби Федчишин Р.А. вважає постанову судді необґрунтовано. Вказує, що вина ОСОБА_1 стверджена матеріалами справи. Посилається на те, що місцевим судом не враховано відповідь уповноваженого органу Республіки Польща, відповідно до якої вказаний орган не підтвердив видачу сертифікату EUR.1. Зазначає, що вказана відповідь митних органів Республіки Польща здобута у передбаченому МК України порядку, є офіційним документом, який складений і видавався службовою особою від імені органів державної влади іноземної країни. Крім того, не надання ТОВ «ПОРТ УКРСЕРВІС» на запит Волинської митниці оригіналу сертифікату, додатково підвереджує умисел вказаного суб`єкта щодо безпідставності отримання преференції. Таким чином, ОСОБА_1 під час митного оформлення товару вчинила дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів, шляхом подання митному органу сертифікату, який містить неправдиві відомості щодо країни походження товару та стали підставою для неправомірного застосування преференційного режиму. Просить постанову судді скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким ОСОБА_1 визнати винною за ст.485 МК України та накласти адміністративне стягнення в межах санкції даної статті. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши представника митниці Федчишина Р.А., який підтримував подану апеляційну скаргу, просив скасувати постанову судді та прийняти нову, захисника Усаченка О.В., який заперечував апеляційну скаргу і просив постанову судді залишити без змін, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Відповідно до приписів ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги. Згідно із вимогами ст.487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Положеннями ст.486 МК України регламентовано, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону. Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.485 МК України вказаних вимог закону дотримав. Рішення про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, суддя мотивував тим, що митним органом не здобуто та матеріали справи не містять достатніх і достовірних доказів стверджувати, що зазначений у протоколі № 0181/20500/24 сертифікат з перевезення товару EUR.1 містить неправдиві відомості щодо країни походження товару та став підставою для неправомірного застосування преференційного режиму. Так, за диспозицією ст.485 МК України настає відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Згідно з протоколом про порушення митних правил № 0181/20500/24 від 23 травня 2024 року, у провину ОСОБА_1 ставиться те, що вона вчинила дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів в загальній сумі 40 558,16, шляхом подання митному органу сертифікатів з перевезення товару EUR.1, факт видачі якого уповноваженим органом Республіки Польща не підтверджено, який містить неправдиві відомості щодо країни походження товару та став підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого у вищевказаній митній декларації типу ІМ40ДЕ. Згідно матеріалів митної справи, на митну територію України в адресу ТОВ «ПОРТ УКРСЕРВІС» ввезено і випущено у вільний обіг товар «Вантажний автомобіль, марки «RENAULT», моделі «MASTER», номер кузова - НОМЕР_1 …. Крім того, у графі 36 митної декларації заявлена преференція при сплаті мита за митне оформлення товару за кодом 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС), при цьому преферанція заявлена на підставі сертифікату з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AR 0791349 від 23.01.2023. Отже, декларантом було надано митниці товаросупровідні документи, на підставі яких ним зазначена інформація щодо товару, та вся наявна у нього інформація про товар. Так, підставою для складання протоколу про порушення митних правил слугувала відповідь уповноваженого органу Республіки Польща від 22.01.2024 №2601-ІОА.4331.67.2023, згідно якої в результаті перевірки виявлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1№PL/MF/AR 0791349 від 23.01.2023 не був підтверджений Митним Офісом м. Кельце. Таким чином, у вказаному листі зазначено лише те, що за результатами проведеної перевірки сертифікат з перевезення товару EUR.1 не був підтверджений Митним Офісом у м.Кельце. Твердження про те, що цей сертифікат містить неправдиві відомості щодо країни походження товару та став підставою для неправомірного застосування преференційного режиму лист Податкової адміністрації у м.Кельце Республіки Польща не містить. Отже, у матеріалах справи відсутні достатні та достовірні докази для того, щоб вважати сертифікат з перевезення товару EUR.1 містить неправдиві відомості щодо країни походження товару та став підставою для неправомірного застосування преференційного режиму. У відповідності до ч.1, п.3 ч.2 ст.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад правосуддя відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Статтею 62 Конституції України закріплено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року (справа №463/1352/16-а) викладено правовий висновок, згідно якого у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідно до ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту». Розумний сумнів це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним. Таким чином, матеріали справи про порушення митних правил не містять належних відомостей та доказів того, що ОСОБА_1 вчинено дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів під час митного оформлення товару, шляхом подання митному органу сертифікату з перевезення товару, який містять неправдиві відомості, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України. Постанова судді є законною та такою, що винесена відповідно до вимог МК України і КУпАП, а підстави для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника Волинської митниці Держмитслужби Федчишина Р.А. залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 21 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов