Постанова 4802 № 161/27072/25

від 11.06.2026 ·

Справа № 161/27072/25 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/685/26 Доповідач: Данилюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 червня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Данилюк В. А., суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я., секретаря Прядуна Ю. В., з участю: прокурора Гудкова М.В., представника відповідача Шваліковської В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури Мацюка Сергія Ярославовича в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення із замовника будівництва коштів пайової участі до місцевого бюджету, інфляційних втрат та 3% річних, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шваліковської Вікторії Олександрівни на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2026 року, В С Т А Н О В И В: Заступник керівника Луцької окружної прокуратури Мацюк Сергій Ярославович в інтересах держави в особі Луцької міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення із замовника будівництва коштів пайової участі до місцевого бюджету, інфляційних втрат та 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 09.10.2019 по 03.08.2020 ОСОБА_1 (далі Відповідач) згідно документу, що дає право на виконання будівельних робіт, зокрема повідомлення про початок будівельних робіт від 09.10.2019 № ВЛ 061192820808 було здійснено будівництво об`єкта: «Нове будівництво адміністративно-господарської будівлі на АДРЕСА_1 ». У подальшому, відділом державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради 18.01.2021 зареєстровано декларацію про готовність вказаного об`єкту до експлуатації № ВЛ 101210118463 від 18.01.2021, що підтверджується відповідним витягом з вебсайту «e-construction.gov.ua». Пайова участь Відповідачем до місцевого бюджету згідно декларації про готовність не сплачувалась. Крім того, згідно інформації Луцької міської ради від 11.12.2025 вказаний замовник будівництва не сплачував відповідні кошти пайової участі, будь-які об`єкти інфраструктури у власність Луцької міської територіальної громади не передавав. Прокурор вказує, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання будівельних робіт надається замовнику саме після отримання ним дозволу на виконання будівельних робіт. На час подання відповідачем декларації про початок будівельних робіт, діяли положення ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», частина 2 якої у свою чергу передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Водночас, на момент прийняття в експлуатацію об`єкта Відповідача статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». У даному випадку Відповідач грошові кошти пайовий внесок до бюджету, зокрема, на виконання вимог Закону №132-IX не сплачував. Так, після 01.01.2020 набула чинності норма п. 13 розділ І Закону №132-ІХ, якою було скасовано обов`язок забудовників укладати договори пайової участі з органами місцевого самоврядування, закріплений у статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тому, враховуючи, що ще під час дії цієї норми (статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») Відповідач до Позивача з питань укладення договору пайової участі не звертався, отже, правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту до її виключення із Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» між сторонами у цій справі не виникли. У розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX передбачено порядок пайової участі замовників будівництва, який впроваджено законодавцем для: - об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені: - об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році. Згідно з абз. 1 п. 2 розділу ІІ Закону №132-IX, договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Із 01.01.2020 у замовників будь-яких об`єктів будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Однак, в абз. 2 п. 2 розділу ІІ Закону №132-IX законодавець все ж чітко визначив розмір та порядок пайової участі замовників будівництва у разі, якщо будівництво об`єктів було розпочато до внесення законодавчих змін (до 01.01.2020), якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, але обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі не перестав існувати після 01.01.2020. Норми абз. 1 та абз. 2 п. 2 розділу ІІ Закону №132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими. Так, в абз. 2 п. 2 розділу ІІ Закону №132-IX встановлено: замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. Водночас, вже не йдеться про наявність у замовника будівництва обов`язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору пайової участі, як це було передбачено у ст. 40 України «Про регулювання містобудівної діяльності». Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва з приводу звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: - для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; - для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва. Враховуючи наведене, саме відповідач був зобов`язаний у 2020 році звернутися до Позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 (згідно повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 09.10.2019 № ВЛ 061192820808) і до введення його в експлуатацію у січні 2021 року (згідно декларації про готовність від 18.01.2021 № ВЛ 101210118463) сплатити пайовий внесок. Аналогічні за змістом висновки Верховним Судом викладено у постанові від 19.02.2025 у справі №903/468/24. Відповідач у добровільному порядку не виконав законодавчо визначений обов`язок та відповідно самостійно не перерахував кошти пайової участі до дати прийняття об`єкта в експлуатацію, а відтак саме з моменту введення об`єкта будівництва в експлуатацію замовник без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту. Законом №132-ІХ передбачено, що розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта. Станом на 01.01.2020 було чинним Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька у новій редакції (далі Положення). Вказане Положення затверджене рішенням Луцької міської ради від 24.12.2019 № 68/85, тобто вже після прийняття Закону №132-ІХ (20.09.2019). Як вбачається із пояснювальної записки до проєкту рішення Луцької міської ради від 24.12.2019 № 68/85 - проєкт рішення міської ради розроблений відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (Закон №132-ІХ) у зв`язку з чим виникла необхідність приведення Положення до вимог чинного законодавства. Вищенаведене Положення, було скасовано рішенням Луцької міської ради від 26.10.2022 № 36/43. У постанові від 18.11.2025 (справа № 918/1211/24) Верховний Суд дійшов до висновку, що відповідно до пп.1 абз.2 п.2 розділ ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом) для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта та для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування. З огляду на зазначене, в абз.2 п.2 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» міститься розмір пайової участі, яку замовники будівництва перераховують до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом. Тобто зазначена норма права надає замовникам будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та уклав договір про пайову участь, так і замовникам, які розпочали його до 01.01.2020 і не уклали договори або розпочали будівництво в 2020 році, однакові можливості (встановлює однаковий розмір пайової участі - розмір, який встановлений рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності Законом №132-IX) щодо сплати пайової участі. Крім того, у вказаній постанові Верховним Судом наголошено, що розрахунок коштів пайової участі необхідно було проводити саме на підставі діючого акту органу місцевого самоврядування, яким і визначена сума коштів пайової, яка підлягала стягненню. Беручи до уваги вищенаведене, у даному випадку, при розрахунку коштів пайової участі, які підлягають стягненню із Відповідача, потрібно керуватися нормами Положення, яке було чинним станом на 01.01.2020. Нормами даного Положення передбачено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці міста перераховують до місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька визначається у договорі, укладеному з Луцькою міською радою, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначена згідно з національними стандартами (ДСТУ) та відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла для Волинської області, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізую державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (Мінрегіон) на момент отримання дозвільних документів на будівництво об`єкта. Загальна кошторисна вартість нового будівництва нежитлових будівель та споруд визначається згідно з національними стандартами (ДСТУ), але приймається до розрахунку не меншою опосередкованої вартості спорудження житла для Волинської області, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (Мінрегіон) на момент отримання дозвільних документів на будівництво. У випадку відсутності кошторису будівництва вартість будівництва, визначається як опосередкована вартість спорудження житла для Волинської області, затверджена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (Мінрегіон) на момент отримання дозвільних документів на будівництво. На момент подання Відповідачем повідомлення про початок будівельних робіт (дозвільний документ від 09.10.2019 № ВЛ 061192820808) діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 06.12.2018 №

335. Зокрема, вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Волинської області становила 11 390 гривень. Згідно зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 18.01.2021 № ВЛ 101210118463 загальна площа приміщень прийнятого в експлуатацію об`єкта будівництва, згідно технічної інвентаризації, становить 862,3 кв.м. Враховуючи наведене та зважаючи на норми пункту 3.1, абзацу другого пункту 3.2 Положення - розмір пайової участі, який підлягає стягненню із відповідача до бюджету, складає 392 863,88 грн (862,3 кв.м. х 11 390 грн = 982 1597 грн; 982 1597 грн х 0,04 = 392 863,88 грн), а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині необхідно задовольнити. Відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд погоджується з доводами прокурора, що в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, а також у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 у справі № 910/6053/19. Враховуючи викладене, відповідач, який безпідставно зберіг у себе кошти пайової участі (з 19.01.2021 - день наступний за днем реєстрації декларації про готовність, по 12.12.2025 - день, який передує зверненню прокурора до суду із позовом), зобов`язаний також сплатити інфляційні втрати та три проценти річних. Загальний розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 19.01.2021 по - 12.12.2025 включно становить 349 729,98 грн, з яких: 291 995,13 грн - інфляційні втрати, 57 734,85 грн - три проценти річних, і суд задовольняє позов в цій частині також. Апеляційний суд не погоджується з розрахунком суду першої інстанції з огляду на таке. Під час розгляду справи суд застосував Положення Луцької міської ради, яке суперечить Закону № 132-ІХ, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права щодо розрахунку розміру пайового внеску. Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, який було долучено Позивачем до позовної заяви, «Нове будівництво адміністративно-господарської будівлі на АДРЕСА_1 » було розпочато на підставі Декларації про початок виконання будівельних робіт № ВЛ 061192820808 від 09.10.2019 року. Відповідно до інформації з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва кошторисна вартість будівництва становить 2 830 000,00 грн. Така ж інформація зазначена у Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ВЛ 101210118463 від 18.01.2021 року (надалі - Декларація про готовність до експлуатації об`єкта № ВЛ 101210118463 від 18.01.2021 року), копія якої наявна в матеріалах справи. Згідно із п. 22 Декларації про готовність до експлуатації об`єкта № ВЛ 101210118463 від 18.01.2021 року пайова участь Відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася на підставі Закону України № 1059 від 29.08.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (№ 132-IX). На час отримання Відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт та початку будівництва частина 2 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування відповідно до встановленого ним розміру (у межах встановленого законом граничного розміру) з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, або на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена). Розмір пайової участі визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про укладення відповідного договору та доданих до нього документів, а договір укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації зазначеного звернення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. На момент прийняття в експлуатацію вищезазначеного об`єкта статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено на підставі пункту 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX (далі - Закон №132-ІХ). Відтак, Відповідач зазначив дану норму закону в Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ВЛ 101210118463 від 18.01.2021 року, як підставу для звільнення від сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. У пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ законодавець врегулював, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема: - розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта ; для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; - замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; - пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. При цьому, договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Відповідно до внесених Законом № 132-ІХ змін, починаючи із 01.01.2020 року, у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх повного виконання, є лише договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020 року, який у нашому випадку не укладався. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 сформовано висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після втрати нею чинності. Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 дійшов висновку, що розмір та порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту без відповідної вказівки у законі не можуть по-новому визначатись нормами абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, якщо відповідні істотні умови були визначені укладеним до 01.01.2020 договором про пайову участь, який згідно з абзацом 1 вказаного пункту розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX є дійсним і продовжує свою дію до моменту його повного виконання. Замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію. Системний аналіз цих норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: - для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, протягом 10 робочих днів після 01.01.2020. - для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва. Отже, для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію. При цьому, обов`язок сплатити пайову участь, у разі його невиконання замовником будівництва у 2020 році, зберігається до прийняття об`єкта в експлуатацію, навіть у наступних після 2020 року. Водночас, у вказаній постанові Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 року у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. У відповідності до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У даному випадку між Позивачем та Відповідачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не укладався, а відповідні грошові кошти до бюджету не сплачувалися. Слід зауважити, що прокурор, звертаючись до суду, здійснював розрахунок величини пайової участі виходячи із вартості 1 кв.м. квартири на території Волинської області згідно показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які діяли на момент здачі будинку в експлуатацію, тобто які були затверджені наказом Міністерства розвитку громад та території України від 06.12.2018 року № 335, та на підставі Положення Луцької міської ради про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцьк у новій редакції, затвердженим рішеннями міської ради № 68/85 від 24.12.2019 року. Однак, застосування таких показників щодо «Нове будівництво адміністративно-господарської будівлі на АДРЕСА_1 » є безпідставним. Станом на момент початку будівництва у 2019 році ч. 5 ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» було визначено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. У пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ законодавець врегулював, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема: - розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта. У пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ законодавець врегулював, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема: - розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; - замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; - пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. Пунктами 3.1-3.3. Положення Луцької міської ради про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцьк, затвердженим рішеннями міської ради № 68/85 від 24.12.2019 року було зазначено: Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці міста перераховують до місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька визначається у договорі, укладеному з Луцькою міською радою, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначена згідно з національними стандартами (ДСТУ) та відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла для Волинської області, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізують державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (Мінрегіон) на момент отримання дозвільних документів на будівництво об`єкта. абз. 4 п. 3.3. Положення передбачено: Загальна кошторисна вартість нового будівництва нежитлових будівель та споруд визначається згідно з національними стандартами (ДСТУ), але приймається до розрахунку не меншою опосередкованої вартості спорудження житла для Волинської області, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (Мінрегіон) на момент отримання дозвільних документів на будівництво. У випадку відсутності кошторису будівництва вартість будівництва, визначається як опосередкована вартість спорудження житла для Волинської області, затверджена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (Мінрегіон) на момент отримання дозвільних документів на будівництво. У Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, який було долучено до позовної заяви, було зазначено загальну кошторисну вартість об`єкта - 2 830 000,00 грн. Отже, в даному випадку розрахунок розміру пайової участі Позивача у розвитку інфраструктури міста Луцька слід було здійснювати на основі загальної кошторисної вартості об`єкту будівництва, а не показника опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, оскільки у Витягу з Реєстру будівельної діяльності та у Декларації про готовність об`єкта до експлуатації зазначена кошторисна вартість 2 830 000 Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.04.2026 12 грн., а тому відомо від якої суми розраховувати пайовий внесок, що виключає застосування опосередкованої вартості спорудження житла для Волинської області, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (Мінрегіон). Проте, суд першої інстанції не взяв до уваги, що наявна інформація щодо загальної кошторисної вартості будівництва та не дослідив як повинен здійснюватися розмір пайового внеску. Оскільки у Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва зазначена загальна кошторисна вартість, яка була розрахована на підставі державних стандартів, а не Положень органу місцевого самоврядування, а тому розрахунок розміру пайової участі Відповідача у розвитку інфраструктури міста Луцьк повинен здійснюватися наступним чином: 2 830 000 грн х 4 % = 113 200,00 грн. Крім того, невірне визначення розміру пайового внеску призвело до хибного розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних. За період з 19.01.2021 р. по 12.12.2025 року розрахунок інфляційних та 3 % річних буде наступний: 1. інфляційні втрати за період 19.01.2021 - 12.12.2025 (1789 днів) становлять 84 135,63 грн. 2. 3% річних за період 19.01.2021 - 12.12.2025 (1789 днів) становлять 16 635,75 грн. Таким чином, з урахуванням розміру пайового внеску - 113 200 грн та штрафних санкцій у розмірі 100 771,38 грн., загальна сума, яка підлягає стягненню з Відповідача за невиконання обов`язку зі сплати пайового внеску становить 213 971,38 грн. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної правової оцінки тому, що Законом чітко встановлено розмір пайової участі, якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування. У даному випадку у Положенні Луцької міської ради продубльовано розмір пайового внеску для нежитлових будівель та споруд у розмірі 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, який є більшим, а не меншим, як про це зазначено в законі, а не встановлено менший розмір пайового внеску, як передбачено законом. Також в положенні зазначено, що розмір пайового внеску розраховується опосередкована вартість спорудження житла для Волинської області, затверджена центральним органом виконавчої влади, у випадку відсутності кошторису будівництва. З Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, можливо встановити розмір загальної кошторисної вартості будівництва, а тому саме ця сума повинна братися до уваги під час розрахунку розміру пайового внеску. Крім того, Закон має вищу юридичну силу над будь-яким регуляторним актом, оскільки регуляторні акти є підзаконними нормативно-правовими актами. У разі суперечностей пріоритет завжди має закон, а підзаконні акти повинні приводитися у відповідність до нього або скасовуватися, якщо вони суперечать нормам закону. Отже, зважаючи на те, що пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ, встановлено розмір пайової участі для нежитлових будівель та споруд, такий же розмір встановлено і Положенням Луцької міської ради, а тому за наявності загальної кошторисної вартості будівництва, саме від цієї суми повинен розраховуватися розмір пайового внеску для «Нове будівництво адміністративно-господарської будівлі на АДРЕСА_1 ». Такий порядок розрахунку розміру пайового внеску та розмежування застосування Закону чи положення органу місцевого самоврядування, коли менший розмір пайового внеску встановлено органом місцевого самоврядування досліджувалося судами касаційної інстанції, які сформували чіткий порядок щодо підстави застосування положення органу місцевого самоврядування. Таким чином, судом першої інстанції всупереч чинному законодавству та сформованій судовій практиці прийнято розрахунок поданий Позивачем, який базований на Положенні Луцької міської ради про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцьк, затвердженим рішеннями міської ради № 68/85 від 24.12.2019 року, та встановлює більший розмір пайового внеску, що суперечить Закону №132-IX , та свідчить про неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків дійсним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, застосовував законодавство із порушенням ієрархії нормативно-правових актів, що призвело до застосування «Положення Луцької міської ради про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцьк», затвердженим рішеннями міської ради № 68/85 від 24.12.2019 року, норми якого суперечать Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Частиною 5 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до скасування, було визначено, що: «Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами . При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.04.2026 17 внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. У пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ законодавець врегулював, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема: - розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; - замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; - пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. Пунктами 3.1-3.3. Положення Луцької міської ради про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцьк, затвердженим рішеннями міської ради № 68/85 від 24.12.2019 року було зазначено: Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці міста перераховують до місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування. 3.2. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька визначається у договорі, укладеному з Луцькою міською радою, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначена згідно з національними стандартами (ДСТУ) та відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла для Волинської області, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізують державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (Мінрегіон) на момент отримання дозвільних документів на будівництво об`єкта. Абз.1-4 п. 3.3. Положення передбачено: 3.3. У разі будівництва нових багатоквартирних житлових будинків з вбудованими, вбудовано-прибудованими, прибудованими приміщеннями величина пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури міста розраховується як сума складових: - перша величина пайової участі замовника будівництва розрахована відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла для Волинської області, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування на момент отримання дозвільних документів на будівництво, для житлової частини будинку; - друга (або наступні) величини пайової участі замовника будівництва розраховані відповідно до загальної кошторисної вартості будівництва вбудованих, вбудовано-прибудованих, прибудованих приміщень, але приймається до розрахунку не меншою опосередкованої вартості спорудження житла для Волинської області, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування на момент отримання дозвільних документів на будівництво. Загальна кошторисна вартість нового будівництва нежитлових будівель та споруд визначається згідно з національними стандартами (ДСТУ), але приймається до розрахунку не меншою опосередкованої вартості спорудження житла для Волинської області, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (Мінрегіон) на момент отримання дозвільних документів на будівництво. У випадку відсутності кошторису будівництва вартість будівництва, визначається як опосередкована вартість спорудження житла для Волинської області, затверджена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (Мінрегіон) на момент отримання дозвільних документів на будівництво. У Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, який було долучено до позовної заяви, було зазначено загальну кошторисну вартість об`єкта - 2 830 000,00 грн, яку було сформовано відповідно до Державних стандартів у сфері будівництва. Статтею 8 Конституції України визначено, що: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.» Таким чином, оскільки Закон №132-ІХ передбачає застосування 4% від загальної кошторисної вартості, а Положення Луцької міської ради суперечить цьому положенню, встановлюючи альтернативний розрахунок всупереч Закону, фактично інший розмір пайового внеску, та за наявності кошторисної документації, пріоритет застосування має Закон. В даному випадку розрахунок розміру пайової участі Позивача у розвитку інфраструктури міста Луцька слід було здійснювати на основі загальної кошторисної вартості будівництва, а не показника опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, оскільки у Витягу з Реєстру будівельної діяльності та у Декларації про готовність об`єкта до експлуатації зазначена кошторисна вартість 2 830 000 грн. У пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ законодавець чітко врегулював, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема:- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта. Тобто, орган місцевого самоврядування може встановити менший розмір пайової участі, але не більший, як встановлено Положенням Луцької міської ради про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцьк, затвердженим рішеннями міської ради № 68/85 від 24.12.2019 року. З наданих Позивачем додатків до позову, а саме Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, можливо встановити розмір загальної кошторисної вартості будівництва, а тому саме ця сума повинна братися до уваги під час розрахунку розміру пайового внеску. Розрахунок розміру пайової участі Відповідача у розвитку інфраструктури міста Луцьк повинен мати наступний вигляд: 2 830 000 грн х 4% = 113 200,00 грн і саме в цій частині відповідач визнавав заявлені позовні вимоги. Закон має вищу юридичну силу над будь-яким регуляторним актом, оскільки регуляторні акти є підзаконними нормативно-правовими актами. Отже, у разі суперечностей пріоритет завжди має закон, а підзаконні акти повинні приводитися у відповідність до нього або скасовуватися, якщо вони суперечать нормам закону. Положення Луцької міської ради про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцьк, затвердженим рішеннями міської ради № 68/85 від 24.12.2019 року. Абзацом 5 ч.1 статті 30 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що до повноважень уповноваженого органу щодо здійснення державної регуляторної політики належать проведення аналізу проектів регуляторних актів, що подаються на погодження, та відповідних аналізів регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 цього Закону та прийняття рішень про погодження цих проектів або про відмову в їх погодженні. Відповідно до положень ч.1-6 статті 21 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»: Проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом. Для погодження до уповноваженого органу разом з проектом регуляторного акта подаються аналіз регуляторного впливу цього проекту та копія оприлюдненого повідомлення про оприлюднення проекту з метою одержання зауважень і пропозицій. Тривалість погодження проекту регуляторного акта не може перевищувати одного місяця з дня одержання проекту уповноваженим органом. Уповноважений орган розглядає проект регуляторного акта та документи, що додаються до нього, і приймає рішення про погодження цього проекту або рішення про відмову в його погодженні. Це рішення не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття подається до органу, який розробив проект регуляторного акта. Рішення про відмову в погодженні проекту регуляторного акта повинно містити обґрунтовані зауваження та пропозиції щодо цього проекту та/або щодо відповідного аналізу регуляторного впливу. Після доопрацювання проекту регуляторного акта та/або відповідного аналізу регуляторного впливу з урахуванням наданих зауважень та пропозицій цей проект подається у встановленому цим Законом порядку на повторне погодження до уповноваженого органу. Регуляторні акти, які пройшли погодження опубліковуються на сайті Державної регуляторної служби. Оскільки на сайті Державної регуляторної служби під час здійснення пошуку регуляторних актів відсутнє Положення Луцької міської ради про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцьк, затвердженим рішеннями міської ради № 68/85 від 24.12.2019 року, представник Смика В. М. звернулась із адвокатським запитом до Державної регуляторної служби щодо отримання інформації про погодження Положення Луцької міської ради. Із відповіді Державної регуляторної служби № 476/20-26 від 05.02.2026 р. вбачається, що: «щодо дотримання процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі Закон), при прийнятті рішення Луцької міської ради від 24.12.2019 № 68/85 «Про затвердження у новій редакції Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька» (далі Рішення), та повідомляє. Проєкт Рішення до ДРС для надання пропозицій відповідно до статті 34 Закону не надходив. Проте листом виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.11.2019 № 1.1-5/5743/2019 проєкт рішення Луцької міської ради «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька у новій редакції» разом з аналізом регуляторного впливу до нього, експертним висновком постійної комісії для забезпечення здійснення у виконавчих органах міської ради державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності Луцької міської ради та повідомленням про оприлюднення регуляторного акта були подані до ДРС для надання пропозицій відповідно до статті 34 Закону (лист та документи до нього додаються). За результатами розгляду зазначеного вище проєкту рішення ДРС листом від 09.12.2019 № 9164/20-19 повідомила розробника про результати його розгляду. Луцькою міською радою було надіслано проект положення такого змісту, як воно було в подальшому прийнято, а саме: «3.1. Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці міста перераховують до місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі пайова участь) у такому розмірі та порядку: для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування. 3.2. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька визначається у договорі, укладеному з Луцької міської радою, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначена згідно з національними стандартами (ДСТУ) та відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізую державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (Мінрегіон) на момент отримання дозвільних документів на будівництво об`єкта. абз. 4 п.3.3. Загальна кошторисна вартість нового будівництва нежитлових будівель та споруд визначається згідно з національними стандартами (ДСТУ), але приймається до розрахунку не меншою опосередкованої вартості спорудження житла для Волинської області, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (Мінрегіон) на момент отримання дозвільних документів на будівництво. У випадку відсутності кошторису будівництва вартість будівництва, визначається як опосередкована вартість спорудження житла для Волинської області, затверджена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (Мінрегіон) на момент отримання дозвільних документів на будівництво. За результатами розгляду, поданих Луцькою міською радою, пропозицій, Державною регуляторною службою було надано відповідь вих. № 9164/0/20-19 від 09.12.2019 року наступного змісту: «Таким чином, повідомляємо про відсутність правових підстав для прийняття проекту рішення Луцької міської ради Волинської області «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька у новій редакції». Враховуючи зазначене, проект рішення Луцької міської ради Волинської області «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька у новій редакції» не узгоджується з вимогами статті 4 Закону, зокрема, з принципом доцільності - обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми, та адекватності відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив. Разом з цим на підставі Закону № 132-IX, рішення Луцької міської ради Волинської області від 26.04.2017 № 23/8 «Про затвердження Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька у новій редакції», потребує визнання таким, що втратило чинність. Про результати розгляду цього листа пропонуємо поінформувати Державну регуляторну службу України.» Судом першої інстанції не надано оцінку відповіді Державної регуляторної служби, в частині невідповідності «Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька у новій редакції» яке в подальшому було прийнято Рішенням № 68/86 від 24.12.2019 року Луцької міської ради, принципам, передбаченим ст.4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Державною регуляторною службою було вказано на те, що запропоновані зміни та доповнення, які ініційовані на підставі на підставі «пункту 13 розділу І та пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не містять правових підстав для прийняття, а також, що такі положення не узгоджується з вимогами статті 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме: доцільності (обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми) та адекватності (відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив). Державною регуляторною службою надано свій висновок щодо запропонованих змін. Однак, всупереч такому висновку, в подальшому Луцька міська рада прийняла Рішення № 68/85 від 24.12.2019 року «Про затвердження у новій редакції Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Луцька», яким було прийнято ті положення, які Державна регуляторна служба України визнала такими, що не відповідають принципам доцільності та адекватності, чим порушила норми ст.21 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Судом не надано правової оцінки доказами та у рішенні відсутня мотивація відхилення Відповіді Державної регуляторної служби на адвокатський запит представника Відповідача, де встановлено, що проект Положення Луцької міської ради, є таким, що не відповідає вимогами статті 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме: доцільності та адекватності. Відсутність обґрунтування відхилення Відповіді Державної регуляторної служби № 476/20-26 від 05.02.2026 р. свідчить порушення норм процесуального права, а також що під час ухвалення рішення судом не було повно, всебічно та об`єктивно досліджено обставини справи. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин розрахунок пайового внеску мав розрахуватися із загальної кошторисної вартості будівництва нежитлової споруди, а саме - 4 % загальної кошторисної вартості будівництва, а відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами. Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції слід змінити у частині розміру сум, що підлягають стягненню. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст.3 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, з урахуванням того, що послуга полягала у підготовці до розгляду справи в апеляційному суді та написання апеляційної скарги, ураховуючи, що апеляційну скаргу відповідача задоволено, а рішення змінене, слід стягнути з витрати на правничу допомогу, понесених ним на стадії апеляційного перегляду справи, у розмірі по 20000 гривень, оскільки такий розмір втрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Також згідно із частиною 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням вищевказаного та враховуючи, що апеляційним судом апеляційну скаргу задоволено, тому до стягнення підлягає сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на користь ОСОБА_1 13368 гривень сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шваліковської Вікторії Олександрівни задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2026 року змінити у частині розміру сум, що підлягають стягненню. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Луцької міської ради для зарахування в дохід місцевого бюджету грошові кошти в сумі 113200 (сто тринадцять тисяч двісті) гривень пайових внесків, 84135 (вісімдесят чотири тисячі сто тридцять п`ять) гривень 63 копійки інфляційних витрат та 16635 (шістнадцять тисяч шістсот тридцять п`ять) гривень 75 копійок 3% річних. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури 2566 (дві тисячі п`ятсот шістдесят шість) гривень 40 копійок сплаченого судового збору. Стягнути з Луцької окружної прокуратури Волинської області на користь ОСОБА_1 13368 (тринадцять тисяч триста шістдесят вісім) гривень судового збору та 20000 (двадцять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 22 червня 2026 року. Головуючий Судді :