Постанова 4824 № 370/865/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2026 року м. Київ Справа №370/865/23 Апеляційне провадження №22-ц/824/1862/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В. за участю секретарів Липченко О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Білоцької Л.В. 04 червня 2025 року в смт. Макарів, повний текст рішення складений 16 червня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, В С Т А Н О В И В Короткий зміст позовних вимог. У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, у якому просила: § припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 3233786101:01:006:0132, площею 0,0509 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; § припинити право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною 105.5 кв. м., реєстраційний номер об`єкта 1853838732227; § визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3233786101:01:006:0132, площею 0,0509 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; § визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною 105.5 кв. м. житлова площа 56.8, опис: житловий будинок літ. А, вигрібна яма І, хвіртка № 1, огорожа № 2, реєстраційний номер об`єкта 1853838732227; § визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 3233786101:01:006:0133, площею 0,0297 га за адресою - АДРЕСА_1 , як на частку спільного майна подружжя; § визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинок АДРЕСА_1 , загальною 73.4 кв.м., житлова площа 25.4 кв.м., опис: житловий будинок літ. А, хвіртка № 1, огорожа № 2, розташований на земельній ділянці 3233786101:01:006:0133, загальною площею 0.0297 га, реєстраційний номер об`єкта 1853805032227, як на частку спільного майна подружжя; § визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 3222786101:01:006:0134, площею 0,0417 га, розташована на адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову позивач вказала, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 28 березня 2009 року, який був розірваний рішенням Макарівського районного суду Київської області від 01 березня 2023 року. Від вказаного шлюбу народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період шлюбу позивачем та відповідачем було набуто наступне майно: 25 квітня 2009 року земельна ділянка кадастровий номер 322786101:01:006:0050, площею 0, 081 га, розташована на адресою: АДРЕСА_1 (оформлена на ім`я відповідача). В подальшому вказана земельна ділянка була поділена на дві ділянки, а саме: -земельна ділянка кадастровий номер 3233786101:01:006:0132, площею 0,0509 га (рішенням Виконкому № 28 від 29 серпня 2019 року присвоєно адресу - АДРЕСА_1 ) - оформлена на ім`я відповідача; -земельна ділянка кадастровий номер 3233786101:01:006:0133, площею 0,0297 га (рішенням Виконкому № 29 від 29 серпня 2019 року присвоєно адресу - АДРЕСА_1 ) - рішенням Виконкому № 27 присвоєно адресу - АДРЕСА_1 оформлена на ім`я відповідача. На цих земельних ділянках були побудові два житлові будинки: № 5 (загальною площею 105.5 кв.м., земельна ділянка кадастровий номер 3233786101:01:006:0132 ) та № 5-Б (загальною площею 73,4 кв.м., земельна ділянка кадастровий номер 3233786101:01:006:0133), визначена адреса: АДРЕСА_1 , які були введені в експлуатацію та зареєстровані на ім`я відповідача 18 червня 2019 року 22 березня 2019 року була придбана земельна ділянка кадастровий номер 3222786101:01:066:0134, площею 0,0417 га, розташована на адресою: АДРЕСА_1 - якій рішенням Виконкому № 27 присвоєно адресу - АДРЕСА_1 , яка також була оформлена на ім`я відповідача. Придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам собою факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому статусу спільної сумісної власності подружжя. Позивач вказує , що нею 25 квітня 2009 року було продано квартиру АДРЕСА_3 , яка була придбана до шлюбу (у 1995 році), а отже була її особистою власністю. В цей же день, 25 квітня 2009 року за вказані кошти була придбана земельна ділянка 3222786101:01:006:0050, площею 0,081 га, розташована на адресою: АДРЕСА_1 (яка пізніше поділена на дві ділянки). Тому позивач вважає, що земельна ділянка 3222786101:01:006:0050, яка пізніше була поділена на дві ділянки, є її особистою власністю. Надалі, для завершення будівництва через брак коштів, позивач була вимушена звернутися за допомогою до своєї матері ОСОБА_4 , яка здійснила продаж медалі. а отримані грошові кошти у розмірі 15000 доларів США перерахувала на рахунок позивача. А отже вказані кошти є особистою власністю позивача, вони були використані на будівництва вказаних вище будинків. Оскільки дві земельні ділянки, що придбані за її особисті грошові кошти та на яких розташовані два будинки, позивач вважає за доцільним розподілити майно подружжя таким чином, що визнати за позивачем право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3233786101:01:006:0132, та на розташованій на ній житловий будинок, а інше майно в рівних частинах між сторонами у справі. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 04 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задоволено. Припинено право власності ОСОБА_1 , на земельну ділянку кадастровий номер 3233786101:01:006:0132, площею 0,0509 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Припинено право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною 105.5 кв. м., реєстраційний номер об`єкта 1853838732227. Визнано за ОСОБА_5 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3233786101:01:006:0132, площею 0,0509 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_5 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною 105.5 кв. м. житлова площа 56.8, опис: житловий будинок літ. А, вигрібна яма І, хвіртка № 1, огорожа № 2, реєстраційний номер об`єкта 1853838732227. Визнано за ОСОБА_5 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 3233786101:01:006:0133, площею 0,0297 га за адресою - АДРЕСА_1 , як на частку спільного майна подружжя. Визнано за ОСОБА_5 , право власності на 1/2 частину житлового будинок АДРЕСА_1 , загальною 73.4 кв.м., житлова площа 25.4 кв.м., опис: житловий будинок літ. А, хвіртка № 1, огорожа № 2, розташований на земельній ділянці 3233786101:01:006:0133, загальною площею 0,0297 га, реєстраційний номер об`єкта 1853805032227, як на частку спільного майна подружжя. Визнано за ОСОБА_5 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 3222786101:01:006:0134, площею 0,0417 га, розташована на адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 13420 грн та витрати пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 29000 грн. Рішення мотивовано тим, що позивачем доведено ті обставини на які вона посилалась, як на підставу своїх вимог. А саме судом встановлено, що земельна ділянка 3222786101:01:006:0050, яка пізніше поділена на дві ділянки 3233786101:01:006:0132 та 3233786101:01:006:0133 , придбана за особисті кошти позивача, тобто є її особистою власністю. Будівництво будинків на вказаних земельних ділянках було завершено в 2019 році з урахуванням особистих коштів позивача та частково за кредитні кошти. Відповідачем вказаного не спростовано. Натомість, відповідачем не доведено, що земельна ділянка, яка придбана в період шлюбу, кадастровий номер 3222786101:01:006:0134, придбана за його особисті кошти. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги. Не погодився із рішенням суду відповідач, його представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність та необґрунтованість судового рішення, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Щодо земельної ділянки №3222786101:01:006:0050 (яка пізніше була поділена на 2 ділянки), представник відповідача вказує на те, що більша частина коштів отриманих від продажу квартири позивача були витрачені на погашення боргових зобов`язань позивача, в тому числі на придбання автомобілю. Фактично, вказана земельна ділянка була придбана відповідачем після одруження в інтересах сім`ї, але за рахунок виключно грошових коштів позивача. Будівництво будинку в сільській місцевості було спланованим спільним рішенням, на яке тривалий час витрачались гроші з сімейного бюджету. А тому суд першої інстанції необґрунтовано прийняв доводи позивача, що вказана земельна ділянка є її особистою приватною власністю, спираючись лише на твердження позивача. При цьому судом було проігноровано твердження відповідача про те, що після продажу трьох кімнатної квартири, яка належала відповідачу, його матері та тітці, кошти від продажу також були витрачені на будівництво будинків. Тобто, з 2010 по 2015 роки відбулося поступове зведення двох будинків, і будівництво будинків проводилося за спільні кошти подружжя. Представник відповідача також зазначає, що висновок експерта Свістунова І.С. , на який посилався суд першої інстанції не може бути достовірним доказом у даній справі, оскільки експерта було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та було на місяць зупинено дію свідоцтва, що викликає сумніви в об`єктивності та достовірності вказаного висновку. За таких обставин, стягнення з відповідача на користь позивача витрат за проведення вказаної експертизи також є необґрунтованим. Щодо земельної ділянки з кадастровим номером №3222786101:01:006:0134, сторона відповідача вказує, що вона придбана виключно за кошти відповідача, та не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач успадкував після смерті батька двокімнатну квартиру та земельну ділянку. Відповідачем було продано це успадковане майно та за отримані кошти він наступного дня була придбана вказана земельна ділянка. Однак, суд першої інстанції упереджено та помилково погодився із позицією позивача, що грошові кошти, які відповідач отримав від продажу спадщини він витратив на власні потреби. На підставі викладеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково: Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельної ділянки кадастровий номер 3233786101:01:006:0132, площею 0,0509 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною 105.5 кв. м. житлова площа 56.8, опис: житловий будинок літ. А, вигрібна яма І, хвіртк а № 1, огорожа № 2, реєстраційний номер об`єкта 1853838732227. В іншій частині позову відмовити. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Кучер Я.Г. вказує на те, що в даному випадку з врахуванням предмету та підстав позову вбачається відсутність підстав у звільнення відповідача ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Крім того, ОСОБА_1 не має статусу учасника бойових дій, оскільки документ, який би підтверджував прийняте комісією рішення про надання йому статусу учасника бойових дій в матеріалах справи відсутній. Представник позивача заперечує щодо прийняття та врахування судом апеляційної інстанції доказів доданих до апеляційної скарги, зокрема: договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 21 березня 2019 року та від 22 березня 2019 року та квартири від 02 жовтня 2009 року, а також звіту про ретроспективну оцінку майна від 23 травня 2024 року, оскільки представник відповідача не мотивував неможливість надання таких суттєвих доказів у суді першої інстанції, а тому вони не можуть бути прийняті до уваги суду апеляційної інстанції. Інші доводи наведені в апеляційній скарзі є безпідставними та такими, що не спростовують рішення суду першої інстанції, яке є законним, обґрунтованим, та ухваленим за повного з`ясування всіх обставин справи. у зв`язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та її представник - адвокат Кучер Я.Г. заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача - адвокат Голумбовський Д.Г. в судовому засіданні 04 лютого 2026 року підтримав апеляційну скаргу підстав викладених у ній та просив про її задоволення. Після оголошення перерви для мирного врегулювання спору в судове засідання не з`явився та у заяві від 14 квітня 2026 року просив завершити розгляд справи у відсутності сторони відповідача. За таких обставин та керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе завершити розгляд справи за відсутності сторони відповідача. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого. Фактичні обставини справи. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 березня 2009 року, який розірвано рішенням Макарівського районного суду Київської області від 01 березня 2023 року у справі № 370/1830/22. ( т.1, а.с.21, 26-29) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (т. 1, а.с.22). Згідно свідоцтва про зміну імені, 15 грудня 2023 року ОСОБА_7 змінила ім`я на ОСОБА_5 (т.1, а.с.200). На час укладення шлюбу ОСОБА_2 була власником квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 13 січня 1995 року. (т.1, а.с. 81-82) ОСОБА_1 також мав у власності частину квартири АДРЕСА_5 , що вбачається з договору купівлі-продажу від 09 жовтня 2009 року щодо її відчуження. Вартість продажу квартири визначена у розмірі 23000 (двадцять три тисячі) гривень. Іншими співвласниками цієї квартири були ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (т.1 а.с.223-226) 14 квітня 2009 року ОСОБА_2 , як продавець, у простій письмовій формі уклала договір про наміри , предметом якого визначена квартири АДРЕСА_4 . Вартість квартири була визначена у розмірі 360000 (триста шістдесят тисяч) гривень, що еквівалентно 45000 (сорок п`ять тисяч) доларів США. (т.1, а.с.84-86) 25 квітня 2009 року ОСОБА_2 здійснила продаж квартири АДРЕСА_4 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. Згідно з п. 3 договору продаж здійснено за ціною 100000 (сто тисяч) гривень. (т.1, а.с.81-82,87-88) 25 квітня 2009 року ОСОБА_1 уклав договір купівлі-продажу, за умовами якого придбав земельну ділянку кадастровий номер 322786101:01:006:0050, площею 0, 081 га, розташована на адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Середюком П.Т.. Згідно з п. 3 договору продаж здійснено за ціною 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень. (т.1, а.с. 30-36) На підставі заяви ОСОБА_1 земельна ділянка кадастровий номер 322786101:01:006:0050, площею 0, 081 га, була поділена на дві ділянки і 31 жовтня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_1 зареєстровані земельні ділянки з кадастровими номерами 3233786101:01:006:0132, площею 0,0509 га, та 3233786101:01:006:0133, площею 0,0297 га. (т.1 а.с.41,47) Рішенням Виконавчого комітету Новосілківської сільської ради Макарівського району Київської області № 64 від 13 листопада 2018 року земельній ділянці кадастровий номер 3233786101:01:006:0132, площею 0,0509 га, присвоєно адресу - АДРЕСА_1 (т.1, а.с 49). Рішенням Виконавчого комітету Новосілківської сільської ради Макарівського району Київської області № 65 від 13 листопада 2018 року земельній ділянці кадастровий номер 3233786101:01:006:0133, площею 0,0297 га, присвоєно адресу - АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 50). 13 квітня 2019 року був виготовлений технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа будинку 105,5 кв.м. (т.1, а.с.52-58) Рішенням Виконавчого комітету Новосілківської сільської ради Макарівського району Київської області № 28 від 29 травня 2019 року житловому будинку ОСОБА_1 , присвоєно адресу - АДРЕСА_1 . (т.1, а.с.66) 13 квітня 2019 року був виготовлений технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа будинку 73,4 кв.м. (т.1, а.с.59-65) Рішенням Виконавчого комітету Новосілківської сільської ради Макарівського району Київської області № 29 від 29 травня 2019 року житловому будинку ОСОБА_1 , присвоєно адресу - АДРЕСА_1 . (т.1 а.с.67) 18 червня 2019 року проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на: - житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 105.5 кв.м., розташований на земельній ділянці 3233786101:01:006:0132. Підставою реєстрації права власності визначено, зокрема декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 14 травня 2019 року. (т.1, а.с.68-69) - житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 73, 4 кв.м., розташований на земельній ділянці 3233786101:01:006:0133. Підставою реєстрації права власності визначено, зокрема декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 14 травня 2019 року. (т.1, а.с.70-71) У висновку судового експерта Свістунова І.С. за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1098/04/2024, складеного за зверненням ОСОБА_2 23 квітня 2024 року, вказано, що будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 , здійснювалось у період від 31 травня 200 року по 12 грудня 2019 року. станом на 30 вересня 2009 року відсоток будівельної готовності складав 79 %. Вартість незавершеного будівництва станом на 30 вересня 2009 року визначена в розмірі 335275 (триста тридцять п`ять тисяч двісті сімдесят п`ять) гривень. (т.2, а.с.38-74) В матеріалах справи наявні довідки про оціночну вартість об`єктів нерухомості, сформовані за допомогою електронного ресурсу, відповідно до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку майна, 29 жовтня 2022 року, згідно з якими : - будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 105.5 кв.м., має оціночну вартість 528954 (п`ятсот двадцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 15 копійок, а земельна ділянка має оціночну вартість 37043 (тридцять сім тисяч сорок три) гривні 54 копійок (т.1 а.с.75-80); - будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 73, 4 кв.м., має оціночну вартість 1017510 (один мільйон сімнадцять тисяч п`ятсот десять) гривень 02 копійки, а земельна ділянка має оціночну вартість 17962 (сімнадцять дев`ятсот шістдесят дві) гривні 08 копійок. (т.1, а.с.72-74), За адресою: АДРЕСА_1 , з жовтня 2022 року були зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх дочка ОСОБА_3 , що підтверджується за даними реєстру територіальної громади. Проте з довідки виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області № 4/13.01-26 від 30 березня 2023 року, вбачається, що ОСОБА_2 30 березня 2023 року знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 за заявою власника житла. З даного приводу позивач зверталася до відділення поліції з відповідною заявою. За фактом проживання ОСОБА_2 продовжує проживати за вказаною адресою без реєстрації, що підтверджується акто № 45 від 07 грудня 2023 року. (т.1, а.с. 23-25, 94,95,159,171) За адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована з липня 2017 року ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади та довідкою Новосілківської сільської ради. (т.1 а.с.211-212) 22 березня 2019 року ОСОБА_1 уклав договір купівлі-продажу, за умовами якого придбав земельну ділянку кадастровий номер 3222786101:01:066:0134, площею 0,0417 га, розташована на адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Корнієвською Н.В. Згідно з п. 4 договору продаж здійснено за ціною 22000 (двадцять дві тисячі) гривень. У п. 9 договору вказано, що покупець ( ОСОБА_1 ) свідчить, що на момент придбання земельної ділянки, яка є предметом цього договору, перебуває у зареєстрованому шлюбі. Також вказано про наявність заяви дружини ОСОБА_7 , засвідченої 22 березня 2019 року Корнієвською Н.В. приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу. (т.1, а.с.37-39) Рішенням Виконавчого комітету Новосілківської сільської ради Макарівського району Київської області № 27 від 29 травня 2019 року присвоєно земельній ділянці кадастровий номер 3222786101:01:066:0134, площею 0,0417 га, яка належить ОСОБА_10 адресу - АДРЕСА_1 . (т.1, а.с.51) Матеріали справи також містять наступні дані: З довідки ПАТ «ВТБ Банк» від 18 липня 2016 року вбачається, що ОСОБА_2 була позичальником за кредитним договором від 28 листопада 2013 року і станом на дату видачі довідки заборгованість повністю погашена (т.1, а.с. 93) 28 квітня 2017 року на рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_2 було здійснено зарахування SWIFT-переказ LELAND?S COLLECTIBLES.INC.DBA на суму 15631,85 USD, що підтверджується випискою ПАТ «КБ «ПриватБанк». (т.1 а.с.92) Матеріали справи містять переклад Договору консигнації між Спортивним аукціонним домом «Lelands» та ОСОБА_11 , укладений 11 січня 2016 року, за умовами якого ОСОБА_12 передано у власність Спортивного аукціонного дому «Lelands» Золоту колекцію ОСОБА_13 / ОСОБА_14 із 7 (семи) золотих медалей, одна з яких олімпійська медаль 1976 року, інші з Чемпіонатів світу, Європи, FIBA (1969-1976 р.р.). (т.2 а.с.8-9) ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_15 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (т.1 а.с.214) 25 квітня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склали заповіт подружжя, за умовами якого, на випадок смерті зробили розпорядження, що належні їм: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 105.5 кв.м., розташований на земельній ділянці 3233786101:01:006:0132 та вказана земельна ділянка, житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 73, 4 кв.м., розташований на земельній ділянці 3233786101:01:006:0133 та вказана земельна ділянка, а також земельна ділянка кадастровий номер 3222786101:01:066:0134, площею 0,0417 га вони заповідають своїй доньці - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Олійник Л.Є. (т.2 а.с.4-5) 26 жовтня 2022 року відносно ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 встановлювався терміновий заборонний припис Серія АА № 242765. (т.1, а.с. 163) ОСОБА_2 також зверталася до поліції з приводу психологічного тиску на доньку та перешкоджанню проживати у спільному житлі у листопада 2023 року. (т.1, а.с. 164-170) Наявна також медична документація щодо консультацій лікаря -дитячого психіатра (т.2 а.с.10,93) 11 грудня 2023 року позивач в інтересах доньки зверталася до Служби у справах дітей Боярської міської ради з метою провести профілактичну бесіду з відповідачем та вплинути на ситуацію у відносинах, що склалися між батьком та дитиною (т.1, а.с. 169-170). Постановою державного виконавця від 06 квітня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їхньої неповнолітньої доньки. (т.1, а.с. 160) Матеріали справи містять дані про реєстрацію права власності за фізичними особами, які не є учасниками справи, а саме: за ОСОБА_16 на земельну ділянку кадастровий номер 3221483001:01:021:0016 на підставі договору купівлі-продажу від 21 березня 2019 року ; за ОСОБА_17 квартири АДРЕСА_6 за договором купівлі-продажу від 31 липня 2023 року. Інші дані у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутні. (т.1 а.с.215-218) Застосовані норми матеріального та процесуального права. За змістом ч.ч. 1,7 ст. 41 Конституції України, ч.ч. 5,6 ст. 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Згідно з положеннями ч.ч. 1-3 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. В порядку визначеному ч.ч.2,3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Відповідно до ст. 377 ЦПК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта Стаття 57 СК України передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою привальною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбанні майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є особистою приватною власністю. За правилом ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно з ч.ч.1-3 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. В силу положень ст.ст.63, 65 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Згідно зі ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. В порядку визначеному ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Усталена судова практика вказує на те, що конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843 цс 17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325 цс 18; у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц,; від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, від 08 лютого 2021 року у справі № 712/11098/18, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах. Згідно із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 771/2302/18, статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Аналіз статей 69, 70 СК України свідчить про те, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, при його розподілі ділиться в рівних частках між ними, якщо шлюбним договором або домовленістю не визначено іншого. Такий висновок зроблено в постанові Верховного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17. Аналогічна позиція сформульована у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 725/1776/18; від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц; від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Положеннями ч.ч.1-3 ст. 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Згідно з ч.ч.6,7 ст. 102 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. В порядку визначеному ч. 1 ст. 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. У постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 552/2179/1 вказано на те, що недотримання судом апеляційної інстанції приписів статті 102 ЦПК України щодо перевірки попередження експерта про кримінальну відповідальність не є формальним порушенням процесуального закону, оскільки цивільне процесуальне законодавство визначає таке попередження обов`язковою умовою, яка свідчить про належність чи неналежність висновку експерта як доказу. Наведене також узгоджується із правовою позицією висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, а також Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 квітня 2024 року у справі № 420/5521/19 Мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції. З наведених обставин справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 березня 2009 року, який розірвано рішенням суду 01 березня 2023 року. На час укладення шлюбу як позивач, так і відповідач мали у власності певне майно. Позивач здійснила відчуження належної їй на праві особистої власності квартири 25 квітня 2009 року за ціною 100000 (сто тисяч) гривень. Апеляційний суд не приймає до уваги умови договору про наміри щодо визначення іншої ціни продажу квартири, оскільки вказаний договір не є остаточним та суперечить умовам основного договору, який посвідчений нотаріально. У цей же день 25 квітня 2009 року відповідачем була придбана земельна ділянка кадастровий номер 322786101:01:006:0050 площею 0,081 га за ціною 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень. Розрахунки за вказаними договорами здійснювались в готівковій формі, а тому простежити перехід грошових коштів не вбачається можливим. Поряд з цим стороною відповідача не було надано доказів на підтвердження його фінансової можливості та/або доказів походження коштів використаних на придбання вказаної земельної ділянки, станом на момент укладення договору. При цьому апеляційний суд не приймає до уваги посилання сторони відповідача на отримання ним грошових коштів від продажу належної йому на праві спільної власності квартири, оскільки її відчуження і, відповідно отримання коштів, відбулось 09 жовтня 2009 року, тобто через майже шість місяців після укладення договору щодо придбання вказаної вище земельної ділянки. Сторонами визнано та підтверджено матеріалами справи, що вказана земельна ділянка була поділена на дві у зв`язку з будівництвом на ній двох житлових будинків. Земельна ділянка, якій був присвоєний кадастровий номер3233786101:01:006:0132 та визначено площу 0,0509 га, була присвоєна адреса: АДРЕСА_1 . На цій земельній білянці побудований будинок площею 105,5 кв.м. Позивач вказує на те, що цей будинок був побудований у 2009 році за рахунок залишку грошових коштів отриманих нею коштів від продажу, і після використання їх частини на придбання земельної ділянки. Обставина будівництва цього будинку у 2009 році позивач підтверджує висновком судового експерта Свістунова І.С. за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1098/04/2024 від 23 квітня 2024 року. Здійснивши аналіз вказаного висновку, колегія суддів вважає, що він не можу бути прийнятий до уваги суду в якості належного і допустимого доказу, з огляду на таке. Так у висновку вказано, що на дослідження експерта були надані: копія технічного паспорту, копія витягу з протоколу засідання Виконкому Новосилківської сільської ради № 5 від 27 травня 2009 року, копія акту № 45 про проживання особи без реєстрації від 07 грудня 2023 року, флеш-накопичувач з фото будинку. В матеріалах справи наявна копія технічного паспорту на вказаний будинок, який був виготовлений 13 квітня 2019 року, у якому рік побудови не визначений. Копія витягу з протоколу засідання Виконкому Новосилківської сільської ради № 5 від 27 травня 2009 року, яка надана експерту, не була долучена до матеріалів судової справи, а також відсутня в додатках до висновку. А отже експерту наданий доказ, який не був представлений суду. Акт № 45 про проживання особи без реєстрації від 07 грудня 2023 року, наявний в матеріалах справи, але ним засвідчені лише обставини проживання позивача у цьому будинку в 2023 року, а не обставини щодо року побудови будинку. Флеш-накопичувач з фото будинку також не долучений до матеріалів судової справи, а наявні у висновку фото не містять зафіксованої дати їх здійснення. Отже перелік наданих експерту матеріалів вказує на те, що висновок експерта ґрунтується на фото, які відсутні в матеріалах справи та які здійснені без фіксації дати. У зв`язку з цим не мають значення і висновки експерта щодо готовності об`єкту незавершеного будівництва станом на 30 вересня 2009 року та вартості будівельних матеріалів. Крім того слід визнати слушними доводи апеляційної скарги відповідача про те, що висновок експерта не містить зазначення про те, що він підготовлення для надання до суду та експерт попереджений про кримінальну відповідальність. Відсутність даних про попередження експерта про кримінальну відповідальність не є формальним порушенням процесуального закону, а є обов`язковою умовою, яка свідчить про належність чи неналежність висновку експерта як доказу. Натомість посилання сторони відповідача на притягнення експерта до дисциплінарної відповідальності та зупинення дії свідоцтва не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки не підтверджені відповідними доказами, які вказували що ці обставини мали місце на час складення висновку, що наданий у цій справі. Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що наданий стороною позивача висновок судового експерта Свістунова І.С. за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1098/04/2024 від 23 квітня 2024 року не є належним та допустимим доказом, а тому не може бути прийнятий до уваги суду. Виходячи з положень ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно, яке відповідно до закону підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації. Державна реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 105,5 кв.м., була проведена 18 червня 2019 року на ім`я відповідача. А отже датою виникнення права власності на цей об`єкт нерухомого майна є 18 червня 2019 року, тобто це майно в період перебування сторін у шлюбі. Посилання сторони позивача на те, що на будівництво цього будинку були витрачені кошти від продажу золотої медалі її матері відхиляються апеляційним судом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що переказ коштів був здійснений юридичною, а не фізичною особою, відсутні дані про укладений договір дарування чи спадкування щодо цього майна, що вказувало б на належність коштів до особистого майна позивача, та дані про внесення цих коштів у будівництво вказаного будинку і взагалі вартості цього будівництва. Крім того слід звернути увагу на суперечливість тверджень сторони позивача, оскільки вона стверджувала про побудову будинку у 2009 році і разом з цим на внесення у будівництво грошових коштів отриманих в 2017 році. А отже висновок суду першої інстанції про те, що цей об`єкт є її особистою приватною власністю позивача, оскільки був придбаний за кошти від продажу її дошлюбної квартири та продажу медалі її матері слід визнати безпідставним. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 105,5 кв.м., побудований в період перебування сторін у шлюбі, за їх спільні кошти, а тому належить до об`єктів їх спільного майна, як подружжя. В порядку визначеному ст. 377 ЦПК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, зокрема, житловий будинок або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт. Таким чином земельна ділянка, яка має кадастровий номер3233786101:01:006:0132, площею 0,0509 га, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована на ім`я відповідача також належить до об`єктів їх спільного майна сторін у справі, як подружжя. З огляду на вказане, презумпцію спільної сумісної власності щодо земельної ділянки кадастровий номер 3233786101:01:006:0132 та розташованого на ній житлового будинку загальною площею 105.5 кв.м. не спростовано, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині не є таким, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає до скасування. Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в частині поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 3233786101:01:006:0133 та розташованого на ній житлового будинку загальною площею 73,4 кв.м., колегія суддів зазначає таке. Сторонами визнано та підтверджено матеріалами справи, що земельна ділянка з кадастровим номером 3233786101:01:006:0133 площею 0,0297 га утворилася внаслідок поділу первинної земельної ділянки з кадастровим номером 322786101:01:006:0050 (площею 0,081 га), придбаної 25 квітня 2009 року на ім`я відповідача. На цій земельній ділянці побудований житловий будинок загальною площею 73, 4 кв.м., який був введений в експлуатацію в 2019 році, та зареєстрований на праві власності на ім`я відповідача 18 червня 2019 року. А отже датою виникнення права власності на цей об`єкт нерухомого майна є 18 червня 2019 року, тобто це майно в період перебування сторін у шлюбі. Рішеннями органу місцевого самоврядування земельній ділянці та будинку присвоєно адресу - АДРЕСА_1 . Позивач не вказувала на внесення особистих коштів у будівництво цього будинку, однак зазначала про придбання земельної ділянки за рахунок коштів одержаних 25 квітня 2019 року від продажу належної їх на праві особистої власності квартири. Сторона відповідача в ході розгляду справи в суді першої інстанції та в доводах апеляційної скарги стверджувала на внесення ним його особистих коштів та коштів його матері і тітки, отриманих від продажу їх спільної квартири 09 жовтня 2009 року. Так з умов договору вбачається частка відповідача у відчуженій квартирі становила частину, що в грошовому виразі від ціни продажу становить 5750 гривень, що очевидно не є достатнім для здійснення будівництва цього та/або іншого будинку. Даних про внесення коштів у будівництво цими особами та/або укладення між ними та відповідачем договорів дарування грошових коштів матеріали справи не містять. До того ж відсутні дані про внесення такої суми коштів відповідачем або іншими зазначеними ним особами і у вказаний період на придбання будь-яких будівельних матеріалів. Проживання та наявність зареєстрованого місця проживання цих осіб у спірному будинку не підтверджує та не породжує виникнення у них права власності. А тому не вбачається підстав для висновку, що у будівництво вказаного будинку відповідачем були внесені особисті кошти та кошти інших зазначених ним осіб. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 73,4 кв.м., побудований в період перебування сторін у шлюбі, за їх спільні кошти, а тому належить до об`єктів їх спільного майна, як подружжя. В порядку визначеному ст. 377 ЦПК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, зокрема, житловий будинок або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт. Таким чином земельна ділянка, яка має кадастровий номер3233786101:01:006:0133, площею 0,0297 га, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована на ім`я відповідача, також належить до об`єктів спільного майна сторін у справі, як подружжя. Щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222786101:01:006:0134, площею 0,0417 га за адресою: АДРЕСА_7 ), то вона була придбана за договором купівлі-продажу від 22 березня 2019 року, тобто в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Твердження відповідача про те, що ця ділянка є його особистою приватною власністю, оскільки куплена після продажу успадкованого ним майна (батькової землі та квартири), колегія суддів відхиляє як юридично неспроможні, оскільки сам по собі факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 фізичної особи ОСОБА_15 , який підтверджений свідоцтвом про смерть, не підтверджує наявність і реалізацію відповідачем права на спадкування, обсяг спадкового майна, його відчуження та обсяг отриманих коштів. Відповідні докази суду представлені не були. Самі лише усні твердження про купівлю майна за рахунок продажу успадкованого мана презумпцію спільності не спростовують. Слід також звернути увагу на те, що при укладення договору щодо придбання цієї земельної ділянки у власність відповідач засвідчив, що на момент придбання земельної ділянки, яка є предметом цього договору, перебуває у зареєстрованому шлюбі. Також у договорів вказано про наявність заяви дружини ОСОБА_7 , засвідченої 22 березня 2019 року Корнієвською Н.В. приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу. Таким чином земельна ділянка, яка має кадастровий номер 3233786101:01:006:0134, площею 0,0417 га, за адресою: АДРЕСА_8 , зареєстрована на ім`я відповідача також належить до об`єктів їх спільного майна сторін у справі, як подружжя. Вирішуючи питання про поділ спільного майна сторін у справі, набутого під час шлюбу, колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів справи вбачається наявність спору між сторонами у справі щодо поділу майна набутого між ними за час перебування у шлюбі, наявність перешкод у позивача щодо користування цим майном, а отже її право підлягає захисту. Разом з цим колегія суддів не вбачає підстав для визнання майна або його частини особистим майном одного з подружжя, а також підстав для відступу від засад рівності часток подружжя. Посилання позивача на наявність конфліктних відносин і неналежної участі відповідача у вихованні та утримання дитини не є достатніми для того підставами, оскільки вирішуються в іншому порядку. За загальним правилом при поділі майна подружжя судом має враховуватись його вартість. За умовами первісного договору від 25 квітня 2009 року земельна ділянка кадастровий номер 322786101:01:006:0050 була придбана за ціною 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень. В подальшому ця земельна ділянка була поділені на дві та на кожній з них був побудований житловий будинок, що безумовно має вплив на визначення їх вартості. А отже визначена у договорі вартість земельної ділянки не можу бути прийнята до уваги суду при здійсненні поділу майна подружжя. В матеріалах справи наявні довідки про оціночну вартість об`єктів нерухомості, сформовані за допомогою електронного ресурсу, відповідно до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку майна, 29 жовтня 2022 року, згідно з якими : будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 105.5 кв.м., має оціночну вартість 528954 (п`ятсот двадцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 15 копійок, а земельна ділянка має оціночну вартість 37043 (тридцять сім тисяч сорок три) гривні 54 копійок (т.1 а.с.75-80); будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 73, 4 кв.м., має оціночну вартість 1017510 (один мільйон сімнадцять тисяч п`ятсот десять) гривень 02 копійки, а земельна ділянка має оціночну вартість 17962 (сімнадцять дев`ятсот шістдесят дві) гривні 08 копійок. (т.1, а.с.72-74). У п.п. 4,5,6 Розділу ІІІ Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку майна, затвердженого Наказом Фонду державного майна України 17 травня 2018 року № 658 вказано, що на підставі даних про об`єкт нерухомості Модуль Єдиної бази, розраховує оціночну вартість такого об`єкта нерухомості. За результатом визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості Модулем формується довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості відповідно до додатка 2 цього Порядку, з автоматичним присвоєнням кожній довідці унікального реєстраційного номера. Довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості є чинною впродовж 30 календарних днів з дня її формування Єдиною базою. А отже по-перше ці дані втратили актуальність через 30 днів після формування цих довідок, тобто 29 листопада 2022 року, однак вони були подані позивачем при зверненні до суду з позовом 14 квітня 2023 року. По-друге викликає сумнів визначення більшої вартості будинку та земельної ділянки, що мають меншу площу, ніж вартість будинку та земельної ділянки, що мають більшу площу. Однак визначення вартості у цьому електронному ресурсі залежить від введених користувачем параметрів для оцінки майна. Тому надані стороною позивача довідки про оціночну вартість об`єктів нерухомості, сформовані за допомогою електронного ресурсу Фонду державного майна України не можуть бути прийняті до уваги суду при здійсненні поділу майна сторін, як подружжя. За умовами первісного договору від 22 березня 2019 року земельна ділянка кадастровий номер 3233786101:01:006:0134 була придбана за ціною 22000 (двадцять дві тисячі) гривень. Будь які інші докази щодо вартості цього майна в матеріалах справи відсутні. А отже належних і допустимих доказів щодо актуальної, ринкової вартості спірного майна ні стороною позивача, ні стороною відповідача суду представлено не було. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності даних щодо вартості спірного майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя воно підлягає поділу на засадах рівності часток по 1/2 частці кожному. Колегія суддів зауважує, що у справах про поділ спільного сумісного майна подружжя суд у мотивувальній частині рішення встановлює обсяг спільно нажитого майна подружжя, вирішуючи питання щодо доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності. Відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, але ефективним способом захисту є саме вимога про поділ спільного сумісного майна. При цьому спільно набуте сторонами майно внаслідок його поділу втрачає статус спільної сумісної власності подружжя, а тому є необхідним визначення частки у праві власності кожного з подружжя. Вказане також зумовлено необхідністю правової визначеності та подальшої реєстрації права спільної часткової власності. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене вище колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом неправильно надано оцінки поданим сторонами доказам, що призвело до неправильного вирішення спору, зокрема в частині припинення права власності відповідача та визнання особистою приватною власністю позивача частини спільного набутого майна, оскільки правові підстави для цього відсутні. Також судом першої інстанції не враховано, що ефективним способом захисту, який відповідає справжній меті позову про поділ майна подружжя, є трансформація майна з режиму спільної сумісної власностіу спільну часткову власність, що зумовлює необхідність визнання права власності на відповідну частину, як за позивачем, так і відповідачем. А тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК задоволення позову на відповідача. Відповідно до апеляційної скарги, відповідачем заявлено, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Так, згідно із п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зазначено, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII. Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17. Як видно з матеріалів справи, спір стосується поділу майна подружжяй не пов`язаний з порушенням прав відповідача на соціальний захист, саме як учасника бойових дій чи військовозобов`язаного, призваного на військову службу, а пов`язані з приватно-правовими відносинами. Таким чином підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» немає. Оскільки рішення суду скасовано й за результатами розгляду справи ухвалено нове судове рішення, а тому судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягненню з відповідача в розмірі 13420 грн. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за розгляд справи в апеляційному суді, колегія суддів зауважує, що оскільки відповідач не звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» й судовий збір за подання апеляційної скарги ним сплачений не був, а тому з нього в дохід держави підлягає стягненню 20130 грн судового збору за розгляд справи в апеляційному суді. Щодо витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 29000 грн, колегія суддів зазначає, що вказаний висновок, хоча і був поданий стороною позивачка до суду, але був визнаний неналежним доказом у справі і не вплинув на вирішення справи по суті. А тому витрати позивача на його підготовку у розмірі 29000 грн не підлягають стягненню з відповідача. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 04 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельної ділянки кадастровий номер 3233786101:01:006:0132, площею 0,0509 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельної ділянки кадастровий номер 3233786101:01:006:0132, площею 0,0509 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною 105.5 кв. м. житлова площа 56.8, опис: житловий будинок літ. А, вигрібна яма І, хвіртка № 1, огорожа № 2, реєстраційний номер об`єкта 1853838732227. Визнати за ОСОБА_1 право власності на житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною 105.5 кв. м. житлова площа 56.8, опис: житловий будинок літ. А, вигрібна яма І, хвіртка № 1, огорожа № 2, реєстраційний номер об`єкта 1853838732227. Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки кадастровий номер 3233786101:01:006:0133, площею 0,0297 га за адресою - АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки кадастровий номер 3233786101:01:006:0133, площею 0,0297 га за адресою - АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинок АДРЕСА_1 , загальною 73.4 кв.м., житлова площа 25.4 кв.м., опис: житловий будинок літ. А, хвіртка № 1, огорожа № 2, розташований на земельній ділянці 3233786101:01:006:0133, загальною площею 0,0297 га, реєстраційний номер об`єкта 1853805032227. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинок АДРЕСА_1 , загальною 73.4 кв.м., житлова площа 25.4 кв.м., опис: житловий будинок літ. А, хвіртка № 1, огорожа № 2, розташований на земельній ділянці 3233786101:01:006:0133, загальною площею 0,0297 га, реєстраційний номер об`єкта 1853805032227. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 3222786101:01:006:0134, площею 0,0417 га, розташована на адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 3222786101:01:006:0134, площею 0,0417 га, розташована на адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні позову в іншій частині відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 13420 грн. Стягнути ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір за розгляд справи в апеляційному суді в розмірі 20130 грн. Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 ) Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_2 ) Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: О.В. Желепа Н.В. Поліщук