Постанова Київський апеляційний суд № 754/8208/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 754/8208/26 Головуючий в суді І інстанції Татаурова І.М. Провадження № 33/824/3180/2026 Головуючий в суді ІІ інстанції Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., вирішуючи питання щодо розгляду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 645412 від 23.04.2026 року - 23 квітня 2026 року о 22:55 год. у м. Києві по вул. Миколи Лаврухіна, буд. 4, громадянин ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав права на керування транспортним засобом відповідної категорії. Правопорушення вчинене протягом року, серія ЕНА/7037809 від 16.04.2026 року, чим порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 5 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисячі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 665 грн 60 коп.. Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 28 травня 2026 року подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги обгрунтовував тим, що він не керував транспортним засобом. Крім того, доводи апеляційної скарги обгрунтовував тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують повторність вчинення протягом року правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП. ОСОБА_2 звертав увагу суду на те, що протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, було складено до набрання законної сили постановою про притягнення його до відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 126 КУпАП, адже строк на оскарження постанови не минув. Також зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, додане до матеріалів справи відео, не досліджувалось, що призвело до прийняття помилкового рішення. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 обгрунтовував тим, що посвідчення водія ніколи не отримував, а тому до нього не може застосовуватись санкція у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. ОСОБА_2 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. 11 червня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання від ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі. За змістом ст. 268 КУпАП України присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 126 КУпАП України, не є обов`язковою. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах справи адміністративної справи доказах. Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП наступає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Згідно вимог пункту 2.1.а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_2 дотримано не було. Вина ОСОБА_2 у порушенні п. 2.1а ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 645412 від 23.04.2026 року, з якого вбачається, що 23 квітня 2026 року о 22:55 год. у м. Києві по вул. Миколи Лаврухіна, буд. 4, громадянин ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав права на керування транспортним засобом відповідної категорії. Правопорушення вчинене протягом року, серія ЕНА/7037809 від 16.04.2026 року, чим порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП. У поясненнях наявний запис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: «їхали додому» (а.с. 2); - у копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7037809 від 16.04.2026 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки водій керував транспортним засобом, при цьому не мав право керування транспортними засобами відповідної категорії (а.с. 6); - у довідці щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення, відповідно до змісту якої було встановлено, що відносно ОСОБА_2 16.04.2026 року працівниками поліції за невиконання вимог п.п. 2.1.А ПДР України, було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7037809, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП. Крім того зазначено, що станом на 27.04.2026 року відповідно до Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України, громадянин ОСОБА_2 посвідчення водія не отримував (а.с. 5); - на відеозаписі «648412» із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції № 472241, що здійснювали оформлення вчиненого особою, що притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, який кореспондується з фактичними обставинами справи та вказує на факт порушення водієм вказаних правил ПДР. На відеозаписі зафіксовано рух транспортного засобу та його зупинку працівниками патрульної поліції із застосуванням проблискових маячків червоного та синього кольорів, а також спеціального звукового сигналу. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зупинки транспортного засобу стали повідомлення громадян, отримані на спеціальну лінію «102», щодо порушення громадського порядку. Після зупинки транспортного засобу з місця водія вийшов ОСОБА_2 , який під час з`ясування обставин події повідомив працівників поліції, що саме він керував зазначеним транспортним засобом (фрагмент відеозапису з 00:01:16). У ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 протягом року вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Вказана обставина також була фактично підтверджена самим ОСОБА_2 , який на фрагменті відеозапису з 00:03:07 зазначив: «недавно було». Працівники патрульної поліції повідомили ОСОБА_2 про намір скласти щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. При цьому будь-яких заперечень щодо зазначених обставин або факту керування транспортним засобом з боку ОСОБА_2 висловлено не було. На відеозаписі також зафіксовано роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, її прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (фрагмент відеозапису з 00:08:53). Крім того, відеозапис містить фіксацію процедури складання матеріалів про адміністративне правопорушення, а також ознайомлення ОСОБА_2 із зазначеними матеріалами під підпис. Будь-яких зауважень чи заперечень щодо змісту складених документів під час їх оформлення та вручення ним висловлено не було (фрагмент відеозапису з 00:08:53) (а.с. 7). Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення. Протокол підписаний особою, яка його склала, та самим ОСОБА_2 без будь-яких зауважень та заперечень. Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме - ст. 256 детально регламентує питання, що пов`язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції. Обставини, зазначені в протоколі узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому відображені події, які відбувалися 23 квітня 2026 року за участю ОСОБА_2 .. Відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео, що міститься в матеріалах справи, зафіксовані подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ст. 126 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не керував транспортним засобом, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі доводи апеляційної скарги спростовуються сукупністю наведених вище доказів, у об`єктивності яких суд апеляційної інстанції не має сумніву. ОСОБА_2 без будь-яких зауважень ознайомився зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, погодився із викладеними у ньому обставинами, поставив власний підпис та надав письмові пояснення: «їхали додому». Крім того, як вбачається з наявного у матеріалах справи відеозапису, після зупинки транспортного засобу саме ОСОБА_2 вийшов із місця водія. На запитання працівника патрульної поліції: «Хто водій?» він відповів: «Я-я, я тут» (фрагмент відеозапису з 00:01:16), фактично підтвердивши, що керував транспортним засобом. Також на фрагменті відеозапису з 00:05:00 ОСОБА_2 зазначив: «Ми не заперечуємо вини, що були за кермом», чим додатково підтвердив факт свого перебування за кермом транспортного засобу на момент його зупинки працівниками поліції. Водночас жоден із пасажирів транспортного засобу не заперечував того, що керування ним здійснював саме ОСОБА_2 . Більше того, на запитання працівників патрульної поліції щодо наявності у когось із пасажирів посвідчення водія жодної відповіді надано не було (фрагмент відеозапису з 00:05:40). Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що факт керуванням транспортним засобом встановлюється будь-якими фактичними даними, які в розумінні ст. 251 КУпАП є доказами. Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують повторність вчинення протягом року правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП, суд апеляційної інстанції також не бере до уваги, оскільки у матеріалах справи наявна довідка старшого інспектора відділу адміністративної практики управління патрульної поліції у м. Києві ДПП капітана поліції Івана Вацури від 27.04.2026 року щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення, відповідно до змісту якої було встановлено, що відносно ОСОБА_2 16.04.2026 року працівниками поліції за невиконання вимог п.п. 2.1.А ПДР України, було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7037809, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП. Також у матеріалах справи наявна копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7037809 від 16.04.2026 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Разом з тим, сам ОСОБА_2 на момент відеозапису з 0:03:07, коли патрульним поліції було повідомлено про те, що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, сказав: «недавно було», чим фактично підтвердив свою обізнаність про існування такої постанови. Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, було складено до набрання законної сили постановою про притягнення його до відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 126 КУпАП, адже строк на оскарження постанови не минув, суд апеляційної інстанції також відхиляє, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо того, що ОСОБА_2 реалізував своє право оскарження вищезазначеної постанови. Доводи апеляційної скарги про те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, додане до матеріалів справи відео, не досліджувалось, що призвело до прийняття помилкового рішення, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, як формальне, оскільки такий відеозапис досліджувався під час апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 посвідчення водія ніколи не отримував, а тому до нього не може застосовуватись санкція у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на наступне. Диспозиція ч. 2 ст. 126 КУпАП прямо передбачає наступний склад адміністративного правопорушення: «керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом». За таких умов суб`єктом такого правопорушення є особа, яка на час здійснення керування транспортним засобом вже не має або ніколи не мала права на таке керування, що в повній мірі відповідає особі ОСОБА_2 . Чинне законодавство розрізняє таких суб`єктів, як осіб, які здійснюють керування транспортним засобом та водія транспортного засобу. Відмінність вказаних суб`єктів полягає в тому, що водій транспортного засобу - це особа, яка здійснює керування таким транспортним засобом на законних підставах, оскільки набула у встановленому законом порядку право керування транспортним засобом. На відміну від водія, суб`єкт, передбачений ч. 2 ст. 126 КУпАП, - це особа, яка не має (не набувала) права керування транспортним засобом у встановленому законом порядку. В даному випадку ч. 2 ст. 126 КУпАП є спеціальною нормою, яка врегульовує відповідальність особи, яка здійснює керування транспортним засобом, не отримавши на це відповідного права. Частина 5 ст. 126 КУпАП є спеціальною нормою, яка передбачає відповідальність особи, яка не має права керування транспортним засобом, однак, здійснює таке керування повторно, протягом року. При цьому санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП встановлює обов`язкове додаткове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 5 до 7 років. Зважаючи на вищевикладене, особа, яка не має права на керування транспортними засобами, однак повторно протягом року вчинила правопорушення у вигляді такого керування, є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і до такої особи в обов`язковому порядку застосовується накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому, ОСОБА_2 жодним чином не заперечував щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП за порушення п. 2.1а Правил дорожнього руху України, не висловлював з цього приводу жодних міркувань та заяв. Разом з тим, ОСОБА_2 не був позбавлений можливості зазначити у протоколі про адміністративне правопорушення ті пояснення, які вважав за потрібні, однак свою у ньому не зазначив. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу, накладено судом з урахуванням положень ст.ст. 23, 33 КУпАП та в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року, залишити без задоволення. Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено «22» червня 2026 року. Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко