Постанова Чернівецький апеляційний суд № 725/371/26

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 червня 2026 року м. Чернівці Справа № 725/371/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Лисака І.Н., суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б., за участю секретаря судового засідання: Сарган Ю.В., скаржник: ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», приватний виконавець Скальський Андрій Іванович, Кельменецький відділ Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області, при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького районного суду м. Чернівці від 15 квітня 2026 року, постановлену під головуванням судді Нестеренка Є.В., ВСТАНОВИВ: У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2025 року № 78668502 (а.с.1). В подальшому, доповненням №1 від 22 січня 2026 року скаргу доповнив вимогою про скасування постанови про відкриття провадження з невідомою датою № 56041220 (а.с.18). В обґрунтування покликався на п.4 ч.10-2 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про виконавче провадження». Ухвалою Чернівецького районного суду м. Чернівці від 15 квітня 2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову про відкриття провадження приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Скальського А.І. від 21.07.2025 року у виконавчому провадженні №78668502 відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції таку скасувати, скаргу задовольнити, постанову про відкриття виконавчого провадження скасувати. Доводи апеляційної скарги ідентичні доводам скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, які взяли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої Провадження №22-ц/822/1090/26 інстанції вимог, приходить до наступного висновку. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відмовляючи в задоволенні заяви суд виходив з того, що ВП №78668502 відкрито 21.07.2025 року, тобто в межах трирічного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, що підтверджує законність дій приватного виконавця. Крім того, приписами ЗУ «Про виконавче провадження» не заборонено вчинення процесуальних дій виконавцем щодо відкриття виконавчого провадження. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції відносно оскаржуваної постанови ВП №78668502, виходячи з наступного. Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21.01.2013 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 2982,17 Євро, що за курсом 10,146314 відповідно до службового розпорядження НБУ від 12.11.2012 року складає 30258,03 грн за кредитним договором №102086-CRED від 23.11.2007 року та стягнення судових витрат в розмірі 308,21 грн судом 22.04.2013 року, видано виконавчий лист, справа 2-633/2012 (а.с.7-8). 21 липня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Скальським А.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78668502 щодо виконавчого листа №2-633/2012, виданого 22.04.2013 року на підставі заяви АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.3-6). Із відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що 22.03.2018 року було відкрито ВП №56041220, в подальшому 21.07.2025 року відкрито ВП №78668502 (а.с.21-22). Щодо меж перегляду оскаржуваної ухвали суду від 15 квітня 2026 року, колегія суддів звертає увагу на наступне. Так, 15 січня 2026 року ОСОБА_1 подав скаргу, в якій просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2025 року ВП №78668502 (а.с.1). 22 січня 2026 року ОСОБА_1 подав доповнення до скарги й просив, крім іншого, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №56041220 (а.с.18). За результатами розгляду вказаної скарги суд першої інстанції розглянув таку тільки щодо постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2025 року ВП №78668502, відповідно частина вимог залишилася без розгляду, що, в свою чергу, позбавляє суд апеляційної інстанції здійснити перегляд неіснуючого судового рішення чи направити питання на новий розгляд, оскільки ЦПК України чітко визначено повноваження останнього при здійсненні перегляду судових рішень. Так, основними засадами (принципами) цивільного судочинства, крім інших, є: диспозитивність; забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункти 5, 8 частини 3 статті 2 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК України). Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення (пункт 1 частини 1 статті 270 ЦПК України). Стаття 374 ЦПК України вказує на те, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті. Таким чином, заявник не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення за його скаргою щодо вирішення питання щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №56041220. Крім того, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (частини 1-2 статті 423 ЦПК України). За наведеного, апелянт не позбавлений права в подальшому звернутися до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо вважатиме, що можливе судове рішення за результатами розгляду скарги на постанову про відкриття провадження у ВП №56041220 вплине на обставини справи, що стали підставою для ухвалення судового рішення, яке наразі переглядається. Щодо розгляду скарги по суті. Відповідно до частини 1 статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить обов`язковість рішень суду. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Згідно з частинами 1, 2 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час набрання рішенням суду законної сили) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. У пункті 1 частини 2 цієї статті зазначено, що строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження». Тлумачення пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02 червня 2016 року №1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких не сплив на час набрання чинності Законом від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону від 02 червня 2016 року №1404-VIII до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності. Так, строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку, визначені ЗУ «Про виконавче провадження». Відповідно до частини 1 статті 12 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Згідно із частиною 2 статті 12 ЗУ «Про виконавче провадження» строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Згідно з пункту 1 частини 4 статті 12 ЗУ «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Згідно з частинами 5, 7 статті 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа приймає постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає його про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Приписами підпункту 4 пункту 10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час винесення оспорюваної постанови) передбачено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме ЗУ «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 вересня 2025 року у справі №1625/2550/12, від 18 березня 2026 року у справі №759/10922/14-ц. У постанові від 15 березня 2023 року у справі №260/2595/22 Верховний Суд зазначив таке: «Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання». Аналогічні висновки містяться і в постановах ВС від 3 серпня 2023 року у справі №420/10415/22, від 9 листопада 2023 року в справі №0440/5997/18, від 19 червня 2024 року в справі №278/6265/13 від 18 липня 2024 року в справі №796/198/2018. Як встановлено матеріалами справи 22.03.2018 року було відкрито ВП № 56041220 та, в подальшому, повернуто стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшук. Вказана дія відбулася 09.09.2022 року, що підтверджується відміткою на виконавчому листі (а.с.8), отже, трирічний строк на пред`явлення останнього до виконання збігав 09.09.2025 року. Вказані обставини заявник, об`єктивно, як сторона виконавчого провадження з доступом до автоматизованого реєстру та паперових матеріалів провадження, маючи процесуальні можливості,- не спростував, а навпаки, без належних на те підстав переклав такий обов`язок на суд. В свою чергу, стягувач АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до приватного виконавця із заявою про прийняття виконавчого листа до виконання 17.07.2025 року, тобто в межах визначених Законом строків. Доводи апеляційної скарги заявника про те, що судом неправильно застосовано Закон України від 15 березня 2022 року №2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про виконавче провадження» на увагу не заслуговують, оскільки зводяться до власного тлумачення вказаних норм закону, якими встановлено, що тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану визначені ЗУ «Про виконавче провадження» строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. За таких обставин суд першої інстанції на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, встановивши, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа не сплинув на момент прийняття його до виконання приватним виконавцем Скальським А.І., правильно відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України). Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17. Таким чином, не заслуговують на увагу апеляційного суду доводи скарги про те, що апелянта (скаржник) був позбавлений можливості як учасник виконавчого провадження ознайомитися з матеріалами такого, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів суду з вказаного приводу надано не було. Відтак, на переконання колегії суддів апеляційного суду, зазначена ухвала суду першої інстанції винесена з додержанням норм процесуального законодавства, а тому скасуванню не підлягає. Відповідно до приписів статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Чернівецького районного суду м. Чернівці від 15 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач І.Н. Лисак Судді: І.М. Литвинюк І.Б. Перепелюк