Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/1197/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4753/26 Справа № 199/1197/26 Суддя у 1-й інстанції - СПАЇ В. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 лютого 2026 року про передачу справи на розгляд іншого суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування , В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра із позовом до до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування. Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 лютого 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування передано за підсудністю на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра для вирішення питання про відкриття провадження по справі. Судовий збір в розмірі 665,60 грн. за апеляційну скаргу на ухвалу Амур Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 10.02.2026 року про передачу цивільної справи за підсудністю, компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Учасники справи не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі Судової влади України. Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Ухвалюючи рішення про передачу справи за підсудністю до іншого суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що спір підлягає розгляду Шевченківським районним судом міста Києва, оскільки між сторонами виник спір щодо виконання договірного зобов`язання на користь третьої особи. З огляду на характер спірних правовідносин суд першої інстанції вважав, що підсудність у даній справі має визначатися за загальними правилами територіальної підсудності, передбаченими ч. 2 ст. 27 ЦПК України. Проте, колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Згідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Підстави та порядок передачі справи з одного суду до іншого визначено статтею 31 ЦПК України. Так, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу (частина перша статті 31 ЦПК України). У параграфі 3 глави 2 розділу І ЦПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ЦПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 26), правила альтернативної підсудності (стаття 28), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30). Відповідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиними державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Положення статті 28 ЦПК України передбачають правила альтернативної підсудності за вибором позивача. Відповідно до частини 6 вказаної статті позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди. Тобто законодавець передбачив юридичну можливість для особи, яка звертається до суду із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, обрати на власний розсуд якими правилами територіальної підсудності керуватися при зверненні до суду за захистом своїх порушених прав. У процесуальному законодавстві запроваджено для такої категорії справ правило альтернативної підсудності, що надає право саме позивачу обирати уповноважений суд з-поміж тих, що визначені або загальними правилами підсудності цивільних справ, або спеціальним правилом альтернативної підсудності. Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина 16 статті 28 ЦПК України). З урахуванням зазначеного та відповідно до положень щодо альтернативної підсудності право вибору суду, до якого він бажає звернутися, належить саме позивачу. Предметом позову є відшкодування шкоди, заподіяної майну позивача, а саме: автомобілю Ford Focus, д.р.н. НОМЕР_1 в результаті ДТП, місце заподіяння шкоди: м. Дніпро, пров. Юнатів, буд.

7. Тому позивач скористався своїм процесуальним правом передбаченим ч. 6 ст. 28 ЦПК України та пред`явив позов за правилами альтернативної підсудності, за місцем заподіяння шкоди до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра. Колегія суддів зазначає, що позивач у даній категорії справ дійсно має право вибору між декількома судами, як застосування альтернативної підсудності розгляду справи, про що вірно зазначив апелянт, та така альтернативність визначена ч. 6 ст. 28 ЦПК України саме для категорії таких позовів про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної чи юридичної особи, де є альтернатива подання цього позову також за місцем заподіяння шкоди. Передаючи справу за підсудністю іншому суду, суд першої інстанції, не з`ясував процесуальну альтернативу подання позивачем даного позову не лише за положеннями ст. 27 ЦПК України, а і за ч. 6 ст. 28 ЦПК України, що визначає альтернативну підсудність розгляду справ з таким предметом позову, при цьому дійшов помилкового висновку про передачу даної справи за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва. Суд першої інстанції не врахував, що предметом позову є стягнення страхового відшкодування у зв`язку із заподіянням шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а обов`язок страховика щодо виплати страхового відшкодування є похідним від факту заподіяння такої шкоди. За своєю правовою природою спірні правовідносини пов`язані саме з відшкодуванням шкоди, у зв`язку з чим до них підлягають застосуванню правила альтернативної підсудності. Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті. Керуючись статтями 259,268,374,379,381-384 ЦПК України, колегія суддів, У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 лютого 2026 року про передачу справи на розгляд іншого суду скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 22 червня 2026 року. Головуючий О.В. Свистунова Судді: М.М. Пищида І.Ю. Ткаченко