Постанова 4813 № 513/564/24

Номер провадження: 22-ц/813/5080/26 Справа № 513/564/24 Головуючий у першій інстанції Рязанова К. Ю. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: Сєвєрової Є.С. (суддя доповідач), Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря Малюти Ю.С., учасники справи: позивач Моторно (транспортне) страхове бюро України, відповідач ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 21 січня 2026 року у складі судді Рязанової К.Ю., встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог та рішення за результатами розгляду У квітні 2024 року, МТСБУ звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу виплат пов`язаних з регламентною виплатою. Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 11 листопада 2024 року позов МТСБУ задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 260000 гривень 00 копійок, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3900 гривень 00 копійок, а всього 263900 гривень 00 копійок. Короткий зміст заяви про розстрочення виконання судового рішення У жовтні 2025 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив відстрочити виконання рішення Саратського районного суду Одеської області від 11 листопада 2024 року по справі № 513/564/24 строком на один рік. Заява обґрунтована тим, що постановою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року залишено без змін рішення Саратського районного суду Одеської області від 11 листопада 2024 року по справі № 513/564/24, яким ухвалено стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 260000 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3900 грн, а всього 263900 грн. ОСОБА_1 є пенсіонером та інвалідом ІІ групи, у зв`язку із чим постійно хворіє та приймає дорогі медикаменти. Сума місячної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 складає 12625,95 грн, що ледве вистачає йому на харчування та ліки. 27 вересня 2025 року ОСОБА_1 потрапив до лікарні та наразі знаходиться на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні КП «Саратська Центральна лікарня». Названі обставини істотно ускладнюють виконання рішення суду, оскільки у ОСОБА_1 з об`єктивних причин відсутні грошові кошти, а отже, вважають, що є підстави для відстрочки виконання рішення суду. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 21 січня 2026 року в задоволені заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Мілєєвої Ірини Валеріївни про відстрочку виконання рішення суду строком на один рік, відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що Виключні обставини для відстрочення виконання судового рішення із дотриманням інтересів сторін відповідачем не доведені. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 21 січня 2026 року та постановити у справі нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала винесена без достатніх на це підстав та відповідного обґрунтування. Зокрема ОСОБА_1 є пенсіонером та інвалідом ІІ групи, у зв?язку із чим постійно хворіє та приймає дорогі медикаменти. Сума місячної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 складає 12625,95 грн., що підтверджується довідкою про доходи № 4034210809042017 від 02.10.2025. Розмір вказаної пенсії ледве вистачає йому на харчування та ліки, що також підтверджуються довідкою КП «Саратська Центральна лікарня» № 23/144/251 від 29.09.2025. На думку скаржника, названі обставини істотно ускладнюють виконання рішення суду, оскільки у ОСОБА_1 з об`єктивних причин відсутні грошові кошти, а отже, є підстави для відстрочки виконання рішення суду. Зазначена ухвала Саратського районного суду Одеської області прийнято упереджено та не об`єктивно, без врахування інтересів самого відповідача ОСОБА_1 , суд неповно з`ясував обставини справи, не дав належної оцінки зібраним по справі доказам, взагалі проігнорував доводи ОСОБА_1 . Позиція позивача в апеляційному суді МТСБУ в запереченнях проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення. представник зазначав, відповідачем не надано доказів того, що пенсія є його єдиним доходом. Також, відповідачем не надано до суду жодних доказів про його майновий стан та про відсутність у нього банківських та корпоративних вкладів Позивач заперечував проти задоволення заяви Відповідача про відстрочку виконання рішення суду з тих підстав, що запропонована відповідачем відстрочка виконання не є конструктивним рішенням для вирішення спору на стадії виконання рішення суду, та порушує майнові права Позивача, який тривалий час очікував рішення суду про стягнення боргу, з 02.05.2024, та діями відповідача фактично позбавлений можливості його виконання. Вирішення питання про відстрочку виконання рішення суду строком на один рік, не покращить істотним чином майнового стану Відповідача, його борг не зменшиться, навпроти, позивач буде вимушений звертатись до суду із заявою про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період 2024-2025 років, що негативно вплине на самого відповідача. Позивач зазначав, що МТСБУ практикує укладення з боржниками договорів розтермінування виплати боргу строком від 6 до 36 місяців, зважаючи на поважні обставини та важкий майновий стан боржника, що залишено відповідачам без уваги. Згідно заяви ОСОБА_1 про відстрочку, сума його місячної пенсії по інвалідності складає 12625,95 грн., що є достатнім розміром доходу для виплати боргу у розстрочку. Явка учасників справи в апеляційному суді ОСОБА_1 та його адвокат Мілєєва І.В. в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підглядає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 11 листопада 2024 року Саратським районним судом Одеської області ухвалено рішення, яким позов МОТОРНОГО (транспортного) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних із регламентованою виплатою - задовольно. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 260000 (двісті шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3900 (три тисячі дев`ятсот) гривень 00 копійок, а всього 263900 (двісті шістдесят три тисячі дев`ятсот) гривень 00 копійок. Постановою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року залишено без змін рішення Саратського районного суду Одеської області від 11 листопада 2024 року по справі № 513/564/24, рішення суду набрало законної сили. Так відповідач послалається на скрутний матеріальний стан, який ускладнює виконання рішення суду, та постійною хворобою відповідача, який приймає дорогі медикаменти. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню. Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі За правилами частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо). Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Вказана вище правова позиція є відображенням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 у справі № 796/43/2018. Отже, при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони у справі про встановлення або зміну способу й порядку виконання судового рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). За змістом статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень статті 77 ЦПК України. За приписами частини 1 статті 77 ЦПК України, частини 1 статті 79 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. За правилами частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Надані ОСОБА_1 докази на підтвердження обставин викладених у заяві, щодо скрутного матеріального становища, оскільки є пенсіонером та інвалідом ІІ групи, у зв`язку з чим постійно хворіє та приймає медикаменти, не свідчить про скрутне матеріальне становище останньої. Колегія суддів погоджується з доводами позивача у справі, що ОСОБА_1 не було надано доказів, що пенсія є єдиним доходом останнього. Крім того, матеріали справи також не містять доказів, про його майновий стан, серед рухомого та нерухомого майна, яке перебуває в його власності, тощо. Саме лише посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 є пенсіонером та інвалідом ІІ групи та не має достатнього доходу, без підтвердження належними та допустимими доказами (довідками про доходи, витягів з реєстру права власності на нерухоме майно), не може бути підставою для задоволення її заяви. Колегія суддів звертає увагу, що основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України, частина друга статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд враховує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012). Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Horsby v. Greece" від 19.03.1997, пункт 40); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Immobiliare Saffi v. Italy" № 22774/93, пункт 74). На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання ухваленого на її користь судового рішення та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої ухвалено рішення. Тобто відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. З огляду на наведене та враховуючи, що надання розстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками обґрунтувань та дослідження доказів, колегія суддів вважає, що у цьому випадку, використавши свої повноваження, передбачені статтею 435 ЦПК України, суд першої інстанції, не припустився порушення норм процесуального права та балансу інтересів сторін, що могло б слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення суду. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , у суду апеляційної інстанції відсутні. Порядок та строк касаційного оскарження Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 353, пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, після її перегляду в апеляційному порядку, не може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Резолютивна частина Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 21 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 22.06.2026 Головуючий Є.С. Сєвєрова Судді: С.О. Погорєлова О.М. Таварткіладзе