Постанова Полтавський апеляційний суд № 530/1105/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 530/1105/25 Номер провадження 33/814/545/26Головуючий у 1-й інстанції Ситник О. В. Доповідач ап. інст. Корсун О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року м. Полтава Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю: секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , і його представника адвоката Осіпова С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Осіпова С.М., на постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року, ВСТАНОВИВ: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 665 гривень 60 копійок судового збору. За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 03 червня 2025 року о 06 годині 58 хвилин на автодорозі Т170 у порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України керував трактором у стані алкогольного сп`яніння. За змістом апеляційної скарги адвокат Осіпов С.М. просить скасувати постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: ОСОБА_1 не погоджувався із результатами його огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, та просив поліцейських направити його на огляд до закладу охорони здоров`я, на що отримав відмову; перед оглядом поліцейський замінив обраний ОСОБА_1 мундштук на інший та не виконав контрольний замір повітря; вживання певних продуктів харчування та зрошування ротової порожнини лікарським засобом, що здійснював ОСОБА_1 могло спричинити тимчасове хибне перевищення норми алкоголю на алкотестері. З огляду на вказані вище обставини, апелянт вважає, що огляд ОСОБА_1 був проведений із порушенням вимог ст.266 КУпАП, а тому є недійсним. Водночас адвокат Осіпов С.М. в апеляційній скарзі просить поновити йому строк на апеляційне оскарження зазначеної вище постанови як такий, що був пропущений із поважних причин, посилаючись на те, що: 19 лютого 2026 року було оголошено резолютичну частину постанови місцевого суду; повний текст цього рішення виготовлений 27 лютого 2026 року та отриманий апелянтом 04 березня 2026 року. У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 і його представник підтримали апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначив, що напередодні ввечері не вживав алкоголь і на момент керування трактором не перебував у стані алкогольного сп`яніння. Суд апеляційної інстанції заслухав адвоката та особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчив матеріали справи, проаналізував доводи учасників судового провадження та дійшов висновку про таке. Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Разом з тим, строк на апеляційне оскарження постанови підлягає поновленню, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об`єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу. З матеріалів справи вбачається, що 19 лютого 2026 року місцевим судом прийнято постанову щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. Розгляд справи здійснювався за участю ОСОБА_1 , який на той час адвоката не мав. Водночас цього дня судом першої було оголошено резолютивну частину постанови й зазначено, що її повний текст буде виготовлено протягом 10 днів, що підтверджується технічним носієм інформації, на якому зафіксовано перебіг судового провадження в місцевому суді (а.с.46-48, 50-52). 19 лютого 2026 року ОСОБА_1 отримав резолютивну частину оскаржуваного судового рішення (а.с.49). Повний текст постанови місцевого суду надіслано до ЄДРСР 27 лютого 2026 року. Надання загального доступу до цього рішення в ЄДРСР забезпечено 02 березня 2026 року. 26 лютого 2026 року, тобто в межах строку апеляційного оскарження, між адвокатом Осіповим С.М. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги №4/02-26 у межах даної справи про адміністративне правопорушення та цього ж дня адвокат Осіпов С.М. звернувся до місцевого суду із заявою про отримання копії постанови суду першої інстанції (а.с.54, 56). За супровідним листом від 27 лютого 2026 року Зіньківським районним судом Полтавської області поштою направлено ОСОБА_1 копію повного тексту оскаржуваної постанови, яку ним отримано 10 березня 2026 року, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.53, 62). Адвокат Осіпов С.М. отримав копію повного тексту постанови місцевого суду 04 березня 2026 року, що підтверджується відповідною розпискою (а.с.57). 09 березня 2026 року адвокат Осіпов С.М. ознайомився з матеріалами справи (а.с.58). 16 березня 2026 року адвокатом Осіповим С.М., в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, тобто в межах десятиденного строку з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення (оскільки 14 та 15 березня 2026 року припадали на вихідні дні), що підтверджується вхідним штампом Зіньківського районного суду Полтавської області (а.с.63). Отже, враховуючи наведене вище, те, що необізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її представника протягом спливу строку на апеляційне оскарження із мотивами прийнятого судового рішення є об`єктивною перешкодою для своєчасного подання апеляційної скарги, суд першої інстанції при проголошенні резолютивної частини зазначив, що повний текст постанови буде складено протягом десяти днів, зважаючи на вжиття ОСОБА_1 своєчасних юридичних кроків для реалізації права на залучення адвоката, звернення адвоката, який не брав участі під час провадження в суді першої інстанції, з апеляційною скаргою протягом десяти днів із моменту отримання копії повного тексту оскаржуваної постанови, те, що наведені вище обставини істотно вплинули на тривалість реалізації права апеляційного оскарження для ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність поновлення представнику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, строку на апеляційне оскарження як такого, що пропущений із поважних причин. Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення переглядається у межах доводів апеляційної скарги. За змістом ст.7 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. У ст.252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Цих вимог місцевим судом не дотримано. На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість й усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У силу ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених у ст.255 КУпАП. За змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставилося у вину те, що він 03 червня 2025 року о 06 годині 58 хвилин на 28 км автодороги Т1706 у порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України керував трактором у стані алкогольного сп`яніння. Як зазначено в протоколі, огляд водія проводився на місці та після продування прилад відобразив результати 0, 27 проміле алкоголю в крові (а.с.1). Місцевий суд визнав доведеним і встановив факт вчинення ОСОБА_1 зазначеного вище адміністративного правопорушення. Однак суд першої інстанції, приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , не з`ясував і не перевірив усіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у межах даного протоколу про адміністративне правопорушення. Так, із відеозапису вбачається, що 03 червня 2025 року приблизно о 07 годині на 28 км автодороги Т1706 ОСОБА_1 керував транспортним засобом трактором, і був зупинений поліцією. На вимогу поліцейського ОСОБА_1 на місці зупинки пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, який було здійснено поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу (приладу «Драгер»). Результати алкотестера відобразизи 0, 27 проміле, які поліцейський оголосив. ОСОБА_1 відразу після оголошення результатів явно та очевидно неодноразово висловлював і виражав свою незгоду із повідомленими йому вказаними результатами огляду про його перебування в стані алкогольного сп`яніння, оспорював їх, заперечував факт його перебування в стані алкогольного сп`яніння та вказував на готовність пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Однак поліцейські не відреагували на це, почали переконувати ОСОБА_1 у правильності результатів спеціального технічного засобу й не забезпечили ОСОБА_1 можливості пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, не запропонували йому проходження названого огляду в закладі охорони здоров`я, а повідомили ОСОБА_1 про те, що щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП і розпочали процедуру оформлення матеріалів провадження за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в тому числі складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. У протоколі ОСОБА_1 висловив свою незгоду із суттю правопорушення, що ставиться йому у вину (а.с.1). Від підписання акту огляду в графі щодо згоди з результатами огляду ОСОБА_1 відмовився (а.с.3). Під час провадження в судах першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 заперечував його перебування в стані алкогольного сп`яніння, зокрема, посилався на те, що він був незгоден із результатами огляду, проведеного на місці зупинки, але поліцейські не надали йому можливості пройти огляд у медичному закладі. Порядок же проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння унормовано ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП та відповідними їм положеннями п.7 Розділу І, п.1 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція), відповідно до яких огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди цієї особи на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Приписами 5 ст.266 КУпАП визначено, що огляд особи на стан алкогольного сп`яніння проведений з порушенням вимог даної статті КУпАП, вважається недійсним. При цьому, відповідно до п.п.8, 9 розділу ІІ Інструкції саме на поліцейського покладено обов`язок забезпечення доставки водіїв, які підлягають огляду на стан сп`яніння, до найближчого закладу охорони здоров`я, та їх направлення на такий огляд. Таким чином, із аналізу викладеної вище сукупності доказів установлено, що ОСОБА_1 відразу після оголошення результатів огляду явно та очевидно неодноразово висловлював і виражав свою незгоду із результатами його огляду на стан алкогольного сп`яніння, здійсненого поліцейським на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу. За таких обставин, передбачалося обов`язкове забезпечення поліцією можливості проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, від якого ОСОБА_1 не відмовлявся, а навпаки вказував на готовність його пройти. Але в порушення вимог ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП та п.7 Розділу І, п.1 Розділу ІІ Інструкції поліцейські не забезпечили ОСОБА_1 можливість пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, не запропонували йому проходження названого огляду в закладі охорони здоров`я, не направили його на такий огляд у передбаченому законодавством порядку, а замість цього почали переконувати ОСОБА_1 в правильності результатів спеціального технічного засобу та повідомили про те, що щодо нього буде складно протокол і розпочали процедуру оформлення матеріалів провадження за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Тим самим поліцейські позбавили ОСОБА_1 можливості реалізації свого права, передбаченого законодавством, на опротестування і спростування в медичному закладі результатів огляду, отриманих на місці зупинки. Окрім того, незначне відхилення результатів огляду від гранично допустимої норми вимагало від поліцейських ще більш ретельної перевірки стану водія з урахуванням висловлених ним неодноразових заперечень щодо результатів огляду, отриманих на місці зупинки з використанням технічного приладу. Інших належних і допустимих доказів, у яких би містилася згода ОСОБА_1 із результатами його огляду на місці зупинки чи відмова ОСОБА_1 від проходження огляду в медичному закладі, в матеріалах справи не встановлено. Незабезпечення ж ОСОБА_1 можливості пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я є істотним порушенням вимог закону щодо порядку здійснення огляду й тягне за собою безальтернативне визнання недійсним огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, здійсненого на місці зупинки транспортного засобу. Тому роздруківка з технічного приладу та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки є недопустимими доказами. Окрім того, місцевий суд, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, разом з цим, у постанові встановив те, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатами його огляду на стан алкогольного сп`яніння, здійсненого на місці зупинки, та не навів жодного доказу, який би свідчив про те, що ОСОБА_1 було забезпечено можливість проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі та ОСОБА_1 від такого огляду відмовився. Натомість, у поданих до суду першої інстанції письмових запереченнях ОСОБА_1 наголошував на тому, що за таких обставин йому мала би бути забезпечена можливість проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі (а.с.33). Але суд першої інстанції ці доводи проігнорував, у результаті чого не врахував наявне істотне порушення вимог законодавства в ході процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. Що стосується долученого до справи примірника складеного поліцейським направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу із записом про відмову ОСОБА_1 від такого огляду, то вказане направлення за обставин даної справи не є належним підтвердженням направлення в передбаченому законодавством порядку ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я, адже з безперервної відеофіксації вбачається, що після незгоди ОСОБА_1 із результатами його огляду на стан алкогольного сп`яніння, здійсненого на місці зупинки, та вказівки ним про готовність пройти огляд у медичному закладі, поліцейські не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров`я та не направляли його для огляду в медичний заклад, а повідомили ОСОБА_1 про те, що щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, і розпочали оформлення матеріалів провадження. Окрім того, навіть, виходячи зі змісту самого направлення, його було складено 03 червня 2025 року о 07 годині 50 хвилин, у той час як, вже станом на 03 червня 2025 року о 07 годині 15 хвилин поліцією здійснювалася процедура оформлення матеріалів провадження за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що зафіксовано відеозаписом, який є засобом об`єктивного контролю. Тому ОСОБА_1 не міг відмовитися від проходження огляду в медичному закладі, оскільки на такий огляд він у передбаченому законом порядку не направлявся. Водночас суд апеляційної інстанції зауважує, що складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Разом з тим, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності інших належних, допустимих і достатніх доказів у справі не є однозначним доказом і безперечно не підтверджує винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться їй у вину, оскільки наведені поліцією в протоколі фактичні обставини вчинення правопорушення мають бути підтверджені за допомогою інших належних і допустимих доказів, які би встановлювали винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному провадженні особою, яка склала протокол, зроблено не було. Таким чином, перевіркою матеріалів провадження встановлено відсутність належних і допустимих доказів, які би утворювали достатню підставу для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Наведене вище залишилось поза увагою місцевого суду, через це оскаржувану постанову належить скасувати та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП з огляду на відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. У зв`язку з цим, інші доводи сторони особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про порушення порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та про його неперебування в стані алкогольного сп`яніння, не аналізуються. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Поновити представнику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокату Осіпову С.М., строк на апеляційне оскарження постанови Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Осіпова С.М., задовольнити. Постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду О.М. Корсун