Постанова Харківський апеляційний суд № 638/1997/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 638/1997/20 Номер провадження 22-ц/818/2395/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Візіра О.В., представника позивача адвоката Рудика І.І., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Герасимені О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2025 року в складі судді Цвіри Д. М. по справі № 638/1997/20 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування. Позовна заява мотивована тим, що 16 жовтня 2019 року о 13:20 год. у м. Харкові по вул. Цілиноградська, 28 сталась ДТП за участі автомобіля Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_2 , під його керуванням, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2019 року ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Вказав, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Daewoo Lanos. державний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант» згідно полісу №АО/5776261, до якого він звернувся з повідомленням про настання ДТП та заявою про страхове відшкодування. 12 грудня 2019 року страховиком було виплачено йому страхове відшкодування в розмірі 35 278,76 грн, який узгоджено не було. Зазначив, що франшизу у розмірі 2000,00 грн йому було відшкодовано ОСОБА_1 . Вказав, що з метою ремонту пошкодженого автомобіля Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_2 , він звернувся до ФОП ОСОБА_3 , у якого було придбано необхідні для ремонту деталі, вартість яких склала 134 589,00 грн, що підтверджується видатковими накладними та товарними чеками. Надалі він звернувся до ФОП ОСОБА_4 (СТО «Авто-Максимум»), який здійснив відновлювальний ремонт автомобіля, вартість якого склала 32 500,00 грн, що підтверджується актом здачі-приймання робіт № 471 та товарним чеком № 471 від 21 грудня 2019 року. Отже, сума фактичних витрат на ремонт автомобіля Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_2 , складає 167 089,00 грн. Вважав, що різниця між вартістю відновлювального ремонту та виплаченим страховим відшкодуванням, з вирахуванням франшизи, в межах страхової суми, у розмірі 62 721,24 грн підлягає стягненню з ТДВ СК «Альфа-Гарант» (100 000,00 грн - 2000,00 грн - 35 278,76 грн = 62 721,24 грн), а залишок, що виходить за межі страхової виплати, у розмірі 67 089,00 грн підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 як особою, яка завдала шкоди. Загальний орієнтовний розмір вже понесених і очікуваних судових витрат становить 14 840,80 грн, з яких 840,80 грн судовий збір, 10 000,00 грн за надання правничої допомоги, 4000,00 грн на проведення автотоварознавчої експертизи. Просив стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» недоплачене страхове відшкодування у сумі 62 721,24 грн та з ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 67 089,00 грн, вирішити питання щодо судових витрат. 22 квітня 2020 року представником ОСОБА_1 подано відзив на позов, в якому він просив відмовити у його задоволенні. Відзив мотивовано тим, що з наданих позивачем копій товарних чеків, видаткових накладних та акту здачі-приймання робіт, а також реєстраційних документів постачальника товару та виконавця робіт не вбачається можливим встановити, які саме механічні пошкодження отримав автомобіль внаслідок ДТП, чи зазнавав автомобіль яких-небудь змін з моменту ДТП до моменту ремонту, які деталі та запчастини, що були пошкоджені внаслідок ДТП, є пошкодженими повністю та підлягають заміні, а які можуть бути відремонтовані. Також неможливо встановити необхідність у кожній із придбаних позивачем запчастин та у кожній виконаній роботі, причинно-наслідковий зв`язок між такими роботами та пошкодженнями, завданими внаслідок ДТП. Враховуючи, що наразі транспортний засіб є відремонтованим, то можливість оцінити розмір завданого йому збитку втрачено. Матеріали справи не містять відомостей про залучення позивачем суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості матеріального збитку, завданого йому внаслідок ДТП. ОСОБА_1 не заперечує проти розрахованої страховиком суми, яка була виплачена потерпілому. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) та товарний чек від 21 грудня 2019 pоку не мають реквізитів замовника. Отже, позивачем не доведено розмір завданих йому збитків і недостатність страхової виплати для покриття шкоди. Крім того, позов є передчасним, оскільки боржник повинен виконати свій обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. 04 травня 2020 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» подано відзив на позов, в якому воно заперечувало проти його задоволення. Відзив мотивовано тим, що позивач у заяві про страхове відшкодування від 22 жовтня 2019 року погодився зі способом і розміром збитку, розрахованим страховиком. ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернулось до аварійного комісара ОСОБА_5 , який склав аварійний сертифікат № 32-D/62/8 від 29 листопада 2019 року, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan Leaf», державний номер НОМЕР_3 , дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу запчастин 0,7 і становить 37 278,76 грн. Пред`явлення позивачем вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту, без урахування коефіцієнта фізичного зносу, є неправомірним. Оскільки полісом № АО/5776261 передбачено франшизу 2000,00 грн, 12 грудня 2019 року товариство сплатило страхове відшкодування в розмірі 35 278,76 грн. Надані позивачем видаткові накладні на придбання деталей не містять і взагалі не можуть містити відомостей щодо застосування коефіцієнту фізичного зносу. ФОП ОСОБА_3 навіть не є офіційним дилером автомобілів марки «Nissan» в Україні. Позивач не надав будь-яких доказів перерахування ним коштів згідно товарного чеку № 471 від 21 грудня 2019 року та акту № 471 здачі-приймання робіт на суму 32 500,00 грн. Надані копії розрахункових документів не є належними доказами та не можуть спростувати аварійний сертифікат. Товариством було виконано свій обов`язок щодо визначення розміру завданого збитку та виплати страхового відшкодування відповідно до отриманих документів та вимог закону. 09 червня 2020 року представником позивача подано до суду заяву про збільшення позовних вимог. Заява мотивована тим, що з метою визначення об`єктивного розміру матеріального збитку 25 березня 2020 року позивач звернувся до судового експерта, яким було складено висновок судової автотоварознавчої експертизи № 018/20 від 02 квітня 2020 року, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження у ДТП, яка сталася 16 жовтня 2019 року, становить 204 641,66 грн, з яких вартість відновлювального ремонту 196 462,43 грн, втрата товарної вартості 8179,03 грн. Експертом вказано, що значення коефіцієнта фізичного зносу для досліджуваного КТЗ становить

0. Вартість проведення автотоварознавчої експертизи склала 4000, 00 грн, які були сплачені позивачем. Таким чином, з ТДВ СК «Альфа-Гарант» підлягає стягненню недоплачене страхове відшкодування в межах страхової суми (за вирахуванням франшизи 2000,00 грн та вже сплаченого відшкодування 35 278,76 грн) у розмірі 62 721,24 грн, а з ОСОБА_1 - різниця між оціненим розміром матеріального збитку та належним страховим відшкодуванням у сумі 104 641,66 грн, з яких вартість відновлювального ремонту 96 462,43 грн, втрата товарної вартості 8179,03 грн. 18 червня 2020 року представником ОСОБА_1 подано заперечення, та 23 червня 2020 року представником ТДВ СК «Альфа-Гарант» подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в яких вони посилались на те, що наданий позивачем висновок експерта є неналежним доказом по справі. Ухвалою суду від 18 жовтня 2021 року вирішено перейти зі спрощеного позовного провадження в загальне зі стадії підготовчого судового засідання. Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ТДВ Страхова компанія «Альфа Гарант» на користь ОСОБА_2 недоплачене страхове відшкодування у сумі 62 721,24 грн та понесені судові витрати в розмірі 3996,13 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у сумі 104 641,66 грн та понесені судові витрати в розмірі 6677,50 грн. Рішення суду мотивовано тим, що розмір завданої позивачу шкоди підтверджується висновком експертизи № 018/20 від 02 квітня 2020 року та складає 204 641,66 грн, тож з ТДВ СК «Альфа Гарант» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню недоплачене страхове відшкодування у сумі 62 721,24 грн, а з ОСОБА_1 як винної у ДТП особи підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням в сумі 104 641,66 грн. На вказане судове рішення 14 січня 2026 року ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_2 . Апеляційна скарга мотивована тим, що заява про збільшення позовних вимог була подана позивачем як додаток до відповіді на відзив, з пропуском процесуального строку, він одночасно змінив і предмет, і підставу позову. У порушення процесуальних вимог суд задовольнив усне клопотання представника позивача про перехід зі спрощеного позовного провадження в загальне. Висновок експерта від 25 березня 2020 року складений вже після відкриття провадження у справі, позивач не повідомляв суд про причини неможливості подання його разом з позовом, не заявив клопотання про поновлення строку на подачу доказу. Пошкоджений автомобіль позивача на час звернення до суду з позовом та на час проведення експертизи вже було відремонтовано, а висновок експерта виконано на підставі копій фотокарток, що унеможливлює якісне проведення дослідження. Надані позивачем копії документів, зокрема, копія висновку експерта, не засвідчені згідно ДСТУ. Експертом застосований коефіцієнт зносу 0 замість 0,7. Страхове відшкодування позивачу виплачено страховиком у повному обсязі, а також йому відшкодовано франшизу. ОСОБА_2 у позовній заяві сам посилався на те, що на ремонт автомобіля вистачило коштів у розмірі 167 089,00 грн, проте збільшив позовні вимоги з урахуванням визначеного експертом розміру збитку - 204 641,66 грн. Копії товарних чеків, видаткових накладних та акту здачі-приймання робіт не є належними доказами, акт та товарний чек від 21 грудня 2019 pоку не мають реквізитів замовника. Позивачем не доведено заявлений ним розмір збитків і недостатність страхової виплати. 17 квітня 2026 року від представника позивача адвоката Рудика І.І. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом справи. Відзив мотивовано тим, що розмір страхового відшкодування з позивачем не погоджувався, про його розмір він дізнався лише після зарахування коштів на банківський рахунок, тому позивач скористався своїм правом та ініціював проведення незалежної експертизи вартості матеріального збитку. Безпідставними є твердження відповідача про одночасну зміну і предмету і підстави позову, адже позивачем лише кількісно збільшено розмір вимог до ОСОБА_1 з 67 089,00 грн до 104 641,66 грн. Заява про збільшення позовних вимог була розглянута у судовому засіданні, за результатом розгляду було винесено ухвалу від 21 грудня 2021 року. Перехід до загального позовного провадження здійснено судом першої інстанції з додержанням вимог процесуального законодавства, за згодою сторін, та з метою забезпечення належного захисту прав всіх учасників справи. Наданий висновок судового експерта складений з дотриманням вимог ст. 102, 106 ЦПК України, будь-яких обґрунтованих доводів щодо неправильності або неповноти висновку експерта № 018/20 від 02 квітня 2020 року відповідач не навів. Позивачем як замовником експертизи було надано експерту всі необхідні дані для проведення дослідження. Також безпідставним є посилання апелянта на неврахування судовим експертом фізичного зносу автомобіля, оскільки згідно протоколу огляду транспортного засобу від 29 жовтня 2019 року на авто не було пошкоджень, які не відносяться до ДТП 16 жовтня 2019 року. Про пошкодження, які могли бути підставою для нарахування коефіцієнту фізичного зносу (корозія), зазначається лише у консультації аварійного комісара ОСОБА_5 від 29 листопада 2019 року, проте жодного доказу на підтвердження таких пошкоджень автомобіля до ДТП відповідачами надано не було. У суді першої інстанції клопотання про виклик експерта для надання пояснень по суті висновку чи клопотання про призначення судової експертизи відповідачем не заявлялися. Судом першої інстанції було вірно встановлено, що висновок експерта № 018/20 є належним доказом на підтвердження завданих позивачу збитків. Витрати позивача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції складають 3000,00 грн, докази на підтвердження яких будуть подані в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Крім того, просив поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, оскільки позивачем копію ухвали та копію апеляційної скарги не було отримано, із апеляційною скаргою представник позивача ознайомився у системі «Електронний суд» 08 квітня 2026 року, після надання доступу до електронної справи на підставі заяви від 03 квітня 2026 року. З огляду на те, що з апеляційною скаргою та ухвалою про відкриття апеляційного провадження представник позивача дійсно ознайомився у системі «Електронний суд» 08 квітня 2026 року, після надання доступу до електронної справи на підставі заяви від 03 квітня 2026 року (а.с. 35 том 3), а відзив подано 17 квітня 2026 року, колегія суддів вважає строк на подачу відзиву не пропущеним. В судове засідання апеляційного суду представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» не з`явився. Судову повістку-повідомлення про розгляд справи 18 червня 2026 року, надіслану апеляційним судом Товариством з додатковою відповідальністю СК "Альфа-Гарант" отримано в електронному кабінеті 11 травня 2026 року (а.с. 64, т. 3). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Герасименю О.Ю., який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача адвоката Рудика І.І., який проти скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 жовтня 2019 року о 13:20 год. у м. Харкові, по вул. Цілиноградська, 28, сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки. Власником автомобіля Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_2 , 2013 року випуску, є ОСОБА_2 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 25 листопада 2016 року НОМЕР_4 (а.с. 13 том 1). Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2019 року по справі № 638/16495/19 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. 14 том 1). Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант» згідно полісу №АО/5776261, страхова сума за шкоду, заподіяну майну 100 000,00 грн, франшиза 2000,00 грн (а.с. 46, 63 том 1). 22 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про страхове відшкодування. Зі змісту заяви вбачається, що заявник згоден із способом і розміром збитку, розрахованого страховиком, проте заява про страхове відшкодування не містить визначеного розміру збитку (а.с. 64 том 1). Автомобіль було оглянуто представником ТДВ СК «Альфа-Гарант», після чого 29 листопада 2019 року складено аварійний сертифікат 32-D/62/8 з розрахунку вартості матеріального збитку, завданого транспортному засобу Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_2 , згідно якого вартість відновлювального ремонту згідно ремонтної калькуляції 104 329,41 грн з ПДВ, коефіцієнт фізичного зносу 0,7, вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу 44 734,51 грн з ПДВ, 37 278,76 грн без ПДВ (а.с. 65-76 том 1). 12 грудня 2019 року страховиком виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 35 278,76 грн, що підтверджується розрахунком страхового відшкодування, страховим актом № ЦВ/19/5668, платіжним дорученням № 5160 від 12 грудня 2019 року (а.с. 77-79 том 1). Франшизу у розмірі 2000,00 грн ОСОБА_2 було відшкодовано ОСОБА_1 , що сторони визнають. З метою ремонту пошкодженого автомобіля Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 звернувся до ФОП ОСОБА_3 , у якого було придбано деталі, вартість яких склала 134 589,00 грн. Вказане підтверджується копіями видаткової накладної № РНн-000369 від 15 листопада 2019 року на суму 49 989,00 грн, видаткової накладної № РНн-000381 від 16 листопада 2019 року на суму 47 770,00 грн, видаткової накладної № РНн-000384 від 16 листопада 2019 року на суму 36 830,00 грн, товарних чеків № 98 від 15 листопада 2019 року на суму 49 989,00 грн, № 100 від 16 листопада 2019 року на суму 47 770,00 грн, № 105 від 16 листопада 2019 року на суму 36 830,00 грн (а.с. 15-24 том 1). З метою проведення ремонтних робіт ОСОБА_2 звернувся до ФОП ОСОБА_4 (СТО «Авто-Максимум»), який здійснив відновлювальний ремонт автомобіля Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_2 , вартість якого склала 32 500,00 грн, що підтверджується актом № 471 здачі-приймання робіт та товарним чеком № 471 від 21 грудня 2019 року (а.с. 25-29 том 1). 25 березня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до судового експерта Коваля І.М., яким було складено висновок експерта №018/20 судової автотоварознавчої експертизи від 02 квітня 2020 року, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження у ДТП, яка сталася 16 жовтня 2019 року, становить 204 641,66 грн, з яких вартість відновлювального ремонту 196 462,43 грн, втрата товарної вартості - 8179,03 грн. Експертом вказано, що значення коефіцієнта фізичного зносу для досліджуваного КТЗ становить 0 (а.с. 115-134 том 1). Вартість проведення автотоварознавчої експертизи склала 4000, 00 грн, які були сплачені позивачем (а.с. 135-137 том 1). Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (стаття 1188 ЦК України). Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати. Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 638/10072/17. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного на час виникнення спірних правовідносин). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до положень статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Згідно пункту 36.2 статті 36 вказаного Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша статті 1194 ЦК України). Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 (провадження №61-26508св18) вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком. Правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Як встановлено судом, транспортний засіб, що належить ОСОБА_2 , зазнав механічних пошкоджень унаслідок зіткнення, яке перебуває у прямому причинному зв`язку із порушенням ОСОБА_1 Правил дорожнього руху. Факт заподіяння шкоди за участі ОСОБА_1 та наявність його вини підтверджується матеріалами адміністративного провадження та є підставою цивільно-правової відповідальності відповідача та його страховика. Погоджуючись із висновками суду щодо наявності підстав для відшкодування шкоди у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини, що мають значення для вирішення справи, та неправильно визначив розмір відшкодування завданої шкоди, виходячи з наступного. При визначенні розміру завданих позивачу збитків судом першої інстанції взято до уваги наданий ОСОБА_2 висновок судової автотоварознавчої експертизи № 018/20 від 02 квітня 2020 року, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження у ДТП, яка сталася 16 жовтня 2019 року, становить 204 641,66 грн, з яких вартість відновлювального ремонту 196 462,43 грн, втрата товарної вартості - 8179,03 грн. Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, автомобіль позивача був відремонтований ще у грудні 2019 року, до його звернення до суду з позовом у цій справі. Враховуючи, що позивач здійснив ремонт пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, розмір збитків слід визначати як реальну вартість матеріалів і робіт, затрачених на його відновлення. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц (провадження № 61-9687св18), від 05 лютого 2026 року у справі № 759/14746/22 (провадження № 61-7382св24). З метою ремонту пошкодженого автомобіля Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 придбано деталі на загальну суму 134 589,00 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних і товарних чеків, а також сплачено за проведення ремонтних робіт на СТО 32 500,00 грн, що підтверджується актом № 471 здачі-приймання робіт та товарним чеком № 471 від 21 грудня 2019 року. Отже, загальна вартість робіт та матеріалів, витрачених на відновлення транспортного засобу позивача, становить 167 089,00 грн (134 598,00 + 32 500,00). Придбані позивачем деталі та оплачені ремонтні роботи відповідають переліку пошкоджень автомобіля, що виявлені при його огляді після ДТП і вказані в протоколі огляду транспортного засобу, а також у ремонтних калькуляціях, складених аварійним комісаром Скребцовим С.О. і судовим експертом Ковалем І.М. Отже, підстав вважати, що необхідність придбання відповідних деталей і проведення ремонтних робіт не перебуває у причинному зв`язку з ДТП 16 жовтня 2019 року, не вбачається. Згідно протоколу огляду транспортного засобу від 29 жовтня 2019 року (а.с. 121 том 1) на автомобілі позивача не виявлено пошкоджень, які не відносяться до ДТП 16 жовтня 2019 року, і які могли б бути підставою для нарахування коефіцієнту фізичного зносу. Аргументи відповідача ОСОБА_1 про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують сплату позивачем грошових коштів за відновлювальний ремонт автомобіля, спростовуються встановленими вище обставинами справи. Крім того, згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції, Фонду державного майна від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків). Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ. Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 018/20 від 02 квітня 2020 року величина втрати товарної вартості транспортного засобу Nissan Leaf, державний номер НОМЕР_2 , 8179,03 грн, коефіцієнт зносу 0,00. Підстав вважати наданий позивачем висновок експерта в частині визначення розміру величини втрати товарної вартості транспортного засобу неналежним чи недопустимим доказом, колегія суддів не вбачає, з урахуванням того, що у розпорядженні експерта були протокол огляду автомобіля з фотографіями, а абзацом 2 пункту 5.1 розділу 5 Методики передбачено можливість визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження. Таким чином, матеріальний збиток, спричинений позивачу, з урахуванням наданих ним доказів розміру фактично понесених витрат на ремонт пошкодженого автомобіля і величини втрати його товарної вартості, становить 175 268,03 грн (167 089,00 + 8179,03). Враховуючи, що полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/5776261 передбачена страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну 100 000,00 грн, ТДВ СК «Альфа-Гарант» сплачено позивачу лише 35 278,76 грн, а ОСОБА_1 добровільно відшкодована йому франшиза 2000,00 грн, матеріальний збиток, що підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок ТДВ СК «Альфа-Гарант» становить 62 721,24 грн (100 000,00 35 278,76 2000,00), та за рахунок ОСОБА_1 - 75 268,03 грн (175 268,03 100 000,00). Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано фактичні обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права, оскаржуване рішення підлягає зміні зі зменшенням розміру відшкодування матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , зі 104 641,66 грн до 75 268,03 грн. Доводів щодо незгоди з розміром недоплаченого позивачу страхового відшкодування у сумі 62 721,24 грн апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить. ТДВ СК «Альфа-Гарант» рішення суду не оскаржувало. Водночас, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушень норм процесуального права при вирішенні питань щодо переходу зі спрощеного позовного провадження у загальне і прийняття заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, колегія суддів відхиляє, оскільки перехід до загального позовного провадження здійснено судом першої інстанції з додержанням вимог ст. 277 ЦПК України, за згодою сторін, та з метою забезпечення всебічного і об`єктивного розгляду справи. У заяві про збільшення позовних вимог позивач лише кількісно змінив розмір грошових вимог до ОСОБА_1 , при цьому предмет позову відшкодування збитків, як і його підстави обставини, на яких ґрунтувався позов (подія ДТП), залишились незмінними. Судом прийнято таку заяву позивача після переходу до розгляду справи у загальному позовному провадженні на стадії підготовчого засідання, тож процесуальних порушень при вирішенні цього питання, зокрема у частині строків, не встановлено. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 ст.141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі позову ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 1298,10 грн та 375,53 грн (а.с. 1, 138 том 1), 5000,00 грн за надання правничої допомоги (а.с. 30 том 1), 4000,00 грн за проведення експертизи (а.с. 137 том 1). За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 2510,45 грн (а.с. 18, 19 том 3). Доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині розподілу судових витрат апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить, тому суд апеляційної інстанції змінює розподіл таких витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково, на 82,45%, а апеляційна скарга ОСОБА_1 відповідно на 17,55%, розмір судових витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , слід зменшити з 6677,50 грн до 4360,04 грн ((10 673,63 х 82,45%) х 54,55% частина вимог до ОСОБА_1 ) 440,58 грн ((2510,45 х 17,55%) судовий збір за подану апеляційну скаргу). Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2025 року змінити, зменшивши розмір відшкодування матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 зі 104 641,66 грн до 75 268 (сімдесят п`ять тисяч двісті шістдесят вісім) грн 03 коп. та судових витрат з 6677,50 грн до 4360 (чотири тисячі триста шістдесят) грн 04 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 22 червня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина