Ухвала КЦС ВС № 754/7334/25

Ухвала 18 червня 2026 року м. Київ справа № 754/7334/25 провадження № 61-16113зно25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротенка Є. В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про скасування ухвали Верховного Суду від 23 грудня 2025 року про накладення штрафу, ВСТАНОВИВ: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив відшкодувати заподіяну йому шкоду у розмірі 300 000,00 грн. Дніпровський районний суд м. Києва рішенням від 26 червня 2025 року в задоволенні позову відмовив. Київський апеляційний суд ухвалою від 26 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2025 року повернув заявнику. Верховний Суд ухвалою від 24 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 вересня 2025 року повернув заявнику з підстав передбачених частиною третьою статті 44 ЦПК України. Верховний Суд ухвалою від 04 грудня 2025 року визнав зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 заяв про перегляд ухвали Верховного Суду від 24 листопада 2025 року у справі № 754/7334/25. Заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 24 листопада 2025 року залишив без розгляду. Попередив ОСОБА_1 , що продовження зловживання процесуальними правами у справі № 754/7334/25 може призвести до застосування щодо нього заходів процесуального примусу, передбачених ЦПК України. ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду касаційної інстанції із заявами про перегляд ухвал Верховного Суду за нововиявленими обставинами, подання яких визнавалось судом зловживанням процесуальними правами. Верховний Суд ухвалою від 10 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення (це ухвали від 4 (дві).12.25 року Касаційного цивільного суду) повернув заявнику. Стягнув із ОСОБА_1 у дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 908,40 грн. Разом із цим, Верховний Суд в ухвалі від 10 грудня 2025 року зауважив, що у разі подальшого зловживання процесуальними правами на ОСОБА_1 може бути накладений штраф у розмірі до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 148 ЦПК України), що становить до 30 280,00 грн. Верховний Суд ухвалою від 23 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 перегляд судового рішення (це ухвала від 10.12.25 року Касаційного цивільного суду) у справі № 754/7334/25 повернув заявнику. Стягнув із ОСОБА_1 у дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 908,40 грн. 17 червня 2026 року ОСОБА_1 надіслав на електронну адресу Верховного Суду скріплену електронним цифровим підписом клопотання про скасування (це частина шоста статті 148 ЦПК України) ухвали Верховного Суду від 23 грудня 2025 року про накладення штрафу у справі № 754/7334/25, проте у прохальній частині клопотання ОСОБА_1 просить скасувати вищевказані вісім ухвал Касаційного цивільного суду Верховного Суду щодо накладення на нього штрафів (кожний у розмірі 908,40 грн). Разом із цим, згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень 23 грудня 2025 року Верховний Суд у справі № 754/7334/25 постановив лише одну ухвалупро накладення штрафу. У клопотанні ОСОБА_1 зазначає, що він є особою з інвалідністю II групи, має захворювання та надає відповідні документи. Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Також, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, та інше. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф. Положеннями частини другої статті 148 ЦПК України передбачено, що у випадку повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами (у цій справі - подання клопотання (заяви), які вже вирішено судом), з урахуванням конкретних обставин, суд стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків (частина шоста статті 148 ЦПК України). Суддями Верховного Суду надавалися роз`яснення щодо суті та процесуальних наслідків зловживання правом на звернення до суду. Оскільки ОСОБА_1 не навів у клопотанні про скасування накладеного штрафу обґрунтованих підстав, визначених частиною шостої статті 148 ЦПК України, та не надав доказів в їх підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про залишення клопотання без задоволення. Разом із цим, 17 червня 2026 року на електронну пошту Верховного Суду надійшли доповнення ОСОБА_1 , яке не скріплено кваліфікованим електронним підписом, що підтверджується довідкою провідного спеціаліста відділу забезпечення функціонування автоматизованого документообігу від 17 червня 2026 року. Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Згідно з частиною восьмою статті 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Пунктами 12, 32 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис. Частиною першою, другою статті 6, частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Доповнення ОСОБА_1 надійшли на електронну пошту Верховного Суду в електронній формі без скріплення кваліфікованим електронним підписом, а тому вважаються такими, що не підписані особою, яка їх подала. У частині четвертій статті 183 ЦПК України закріплено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Ураховуючи, що доповнення ОСОБА_1 не скріплені кваліфікованим електронним підписом, на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України вони підлягають поверненню заявнику без розгляду. Керуючись статтями 148, 183, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування ухвали Верховного Суду від 23 грудня 2025 року про накладення штрафу у справі № 754/7334/25 відмовити. Доповнення ОСОБА_1 повернути заявнику без розгляду. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. Ю. Зайцев І. А. Воробйова Є. В. Коротенко