Ухвала КАС ВС № 380/19753/25

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 19 червня 2026 року м. Київ справа №380/19753/25 адміністративне провадження № К/990/26457/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року (суддя Сподарик Н.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2026 року (колегія у складі суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М., Пліша М.А.) у справі № 380/19753/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФ України у Львівській області, відповідач, скаржник), у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФ України у Львівській області щодо неврахування ОСОБА_1 під час прийняття рішення про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, такі періоди: періоду проходження строкової військової служби з 01.07.1983 по 24.05.1985, що становить 01 рік 10 місяців 24 дні; половини періоду навчання на денній формі у Вищій слідчій школі МВС СРСР (надалі перейменованій у Вищу слідчу школу МВС РФ) з 01.08.1988 по 29.07.1992, що становить 01 рік 11 місяців 29 днів; періоду роботи на посаді слідчого слідчого відділення відділу внутрішніх справ м. Шепетівки і району Хмельницької області з 01.09.1992 по 20.08.1994, що становить 01 рік 11 місяців 20 днів та періоду роботи на посаді старшого слідчого відділення відділу внутрішніх справ м. Шепетівки і району Хмельницької області з 20.08.1994 по 09.04.2001, що становить 06 років 07 місяців 21 день, а загалом - 12 років 06 місяців 04 дні; - зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді для призначення довічного грошового утримання судді у відставці період проходження строкової військової служби з 01.07.1983 по 24.05.1985, що становить 01 рік 10 місяців 24 дні; половини періоду навчання на денній формі у Вищій слідчій школі МВС СРСР з 01.08.1988 по 29.07.1992, що становить 01 рік 11 місяців 29 днів; періоду роботи на посаді слідчого слідчого відділення відділу внутрішніх справ м. Шепетівки і району Хмельницької області з 01.09.1992 по 20.08.1994, що становить 01 рік 11 місяців 20 днів та періоду роботи на посаді старшого слідчого відділення відділу внутрішніх справ м. Шепетівки і району Хмельницької області з 20.08.1994 по 09.04.2001, що становить 06 років 07 місяців 21 день, а загалом - 12 років 06 місяців 04 дні; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 82% суддівської винагороди, зазначеної в довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 42, виданої 15.11.2023 Восьмим апеляційним адміністративним судом, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з дати призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - з 18.06.2025. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 04.12.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2026, позов задовольнив. 08.06.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України у Львівській області, в якій відповідач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2026, а натомість ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого. Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Частиною шостою ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загально-обов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. При цьому згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. У цій справі оскаржуються дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи особи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби та періоду навчання на денній формі у вищому навчальному закладі, періоду роботи на посадах слідчого та старшого слідчого в органах ОВС та у подальшому - у здійсненні за наслідками такого зарахування стажу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Львівський окружний адміністративний суд в ухвалі від 06.10.2025 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження. У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Проте у поданій касаційній скарзі відсутні аргументовані посилання на існування обставин, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто до їх переоцінки, що не узгоджується із правовим визначенням заявлених скаржником підстав касаційного оскарження та у силу приписів ст. 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 08.11.2021 у справі № 580/492/21 (пункти 71-73, 77) вказав, що «статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Також, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Разом із цим, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено. Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.». Така позиція Верховного Суду є усталеною і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеної правової позиції. Згідно з іншою сталою судовою практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 06.03.2018 у справі № 08/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4458/17 та від 24.03.2020 у справі № 559/512/17, 18.06.2020 у справі № 498/337/17, від 20.04.2021 у справі № 344/5707/19, від 30.03.2023 у справі № 280/2167/21, від 28.08.2023 у справі № 360/6255/21, від 26.09.2023 у справі № 580/1983/20, але не виключно) законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової військової служби. Загалом мотиви суду апеляційної інстанції, якими він керувався, ухвалюючи оскаржувану постанову у справі № 380/19753/25, відповідають наведеним вище правовим позиціям Верховного Суду. З огляду на це Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає інших обставин, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За викладених обставин у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ПФ України у Львівській області слід відмовити. Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі № 380/19753/25.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя В.М. Кравчук Суддя Я.О. Берназюк Суддя О.П. Стародуб