Постанова КАС ВС № 320/1810/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2026 року м. Київ справа № 320/1810/23 адміністративне провадження № К/990/20709/24, К/990/28504/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Яковенка М. М., суддів - Васильєвої І. А., Шишова О. О., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/1810/23 за адміністративним позовом Приватного підприємства «ЛИС-АВТО-ТРАНС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за касаційними скаргами Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя Войтович І. І.) від 03 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Костюк Л. О., Кобаль М. І., Маринчак Н. Є.) від 18 квітня 2024 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Костюк Л. О., Кобаль М. І., Маринчак Н. Є.) від 26 квітня 2024 року, УСТАНОВИВ: І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2023 року Приватне підприємство «ЛИС-АВТО-ТРАНС» (далі - ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2022 року: - № 00221700704 форми «Р» щодо збільшення сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 65 825 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 52 660 грн, за штрафними санкціями - 13 165 грн; - № 00221690704 форми «В1» щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 157 136 грн та штрафні санкції в розмірі 39 284 грн.

2. В обґрунтування позову позивач зазначав, що ним не допущено жодних порушень, які б спричинили зменшення податкових зобов`язань Підприємства, а відповідач протиправно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зокрема стосовно тверджень контролюючого органу про ненадання до перевірки первинних документів позивач зауважив, що за адресою підприємства вул. Голосіївська, будинок 7/1 офіс 161 в м. Києві, зареєстровано місцезнаходження підприємства, офіс директора, але усі працівники, в тому числі головний бухгалтер працювали за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Канатна, 39, що перебуває в оренді підприємства за Договором №1 від 01 вересня 2019 року (за цією адресою знаходились бухгалтерські і первинні документи). Однак, у зв`язку із військовою агресією російської федерації, офіс позивача фактично знищено окупантами, уся техніка розграбована, а більшість працівників, у тому числі головний бухгалтер не виходять на зв`язок. Наразі місто Лисичанськ окуповано ворогом й можливості отримати будь-які документи, які можливо вціліли, відсутня. Також, з травня 2022 року керівник підприємства разом із сім`єю виїхали до Польщі, що підтверджується ПЕСЕЛЬ від 04 травня 2022 року. В жовтні 2022 року, отримавши від відповідача спірні податкові-повідомлення рішення та документи, складені за наслідками проведеної перевірки, представник позивача звернувся до контрагентів із запитом щодо відновлення бухгалтерських документів. Первинні документи, які стосувались предмета перевірки були надані контролюючому органу разом із запереченнями на акт перевірки як до Головного управління ДПС у місті Києві, так і під час адміністративного оскарження до ДПС України, але контролюючим органом не прийнято до уваги зазначені документи.

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14 вересня 2022 року № 00221700704 та № 00221690704. 4. 22 квітня 2024 року через систему «Електронний суд» до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявлено вимогу щодо стягнення витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 30 000 грн.

5. Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року заяву представника ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи у апеляційної інстанції задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС», витрати на професійну правничу допомогу понесені при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 30 000 грн.

6. Не погоджуючись з додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року, 28 травня 2024 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви представника позивача про стягнення правничої допомоги.

7. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 травня 2024 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

8. Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву.

9. Також, не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року, 23 липня 2024 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати, і прийняти нову постанову, якою відмовити ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» в задоволенні адміністративного позову.

10. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 липня 2024 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

11. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи. 12. 31 жовтня 2024 року до Верховного Суду від ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року залишити без змін.

13. Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2026 року касаційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві об`єднано в одне провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні. 14. 18 червня 2026 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 702/0/78-26 призначено повторний автоматизований розподіл справи, з підстави обранням судді Дашутіна І.В. до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, який перебуває у складі колегії суддів, що унеможливлює його участь у розгляді справи.

15. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2026 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Васильєва І. А., Шишов О. О. IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» за кодом ЄДРПОУ 35389266, є платником ПДВ з 30 жовтня 2007 року, зареєстровано за адресою: вул. Голосіївська, буд. 7/1, кв.161, м. Київ.

17. Згідно Договору оренди приміщення № 1 від 01 вересня 2019 року Підприємство орендує у фізичної особи ОСОБА_1 приміщення загальною нежитловою площею 193 м.кв., площею нежитловою що додається у найм 193 м.кв., за адресою: вул. Канатна, 39, м. Лисичанськ, Луганська область, на строк з 01 вересня 2019 року до 01 вересня 2024 року.

18. У лютому 2022 року позивачем подано до Головного управління ДПС м. Києві податкову декларацію з ПДВ за січень 2022 року разом з усіма додатками. Відповідно до рядка 20.2.1 декларації, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 157 136 грн.

19. В Додатку 3 (Д3) до податкової декларації з податку на додану вартість, ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» визначено суми податку, фактично сплаченого у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальником товарів/послуг або до Державного бюджету України, з яких: 38 161,91 грн ПДВ - постачальник з ПН 416505626537, ТОВ «ТРАНСАВТОПРОМ» (Ідентифікаційний код 41650567) в січні 2022 року; 118 974,09 грн ПДВ - постачальник з ПН 432469326566, ТОВ «е-Кард ЮА» (Ідентифікаційний код 43246932) в січні 2022 року.

20. Головним управлінням ДПС м. Києві, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за січень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20 лютого 2022 року № 9036150491 (далі - Декларація).

21. За результатами зазначеної перевірки Головним управлінням ДПС м. Києві складено акт від 22 липня 2022 року № 17082/26-15-07-04-03/35389266, в якому зазначено про виявлені порушення ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» норм ПК України, а саме: - пунктів 44.1, 44.5, 44.6 статті 44 та пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, абзацу «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за січень 2022 року на суму 209 796 грн, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2022 року на суму 157 136 грн та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (рядок 18 Декларації) за січень 2022 року на суму 52 660 грн.

22. До вказаних висновків, контролюючий орган дійшов внаслідок проведеної перевірки податкової декларації з ПДВ за січень 2022 року ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» із Додатком 3 (Д3) щодо заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 157 136 грн, зокрема, ненаданням до перевірки ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» оригіналів документів, що підтверджують ведення фінансово-господарської діяльності, формування від`ємного значення та заявленого бюджетного відшкодування у січні 2022 року, а саме: актів виконаних робіт/наданих послуг, товарно-транспортні накладні, виписки банку, платіжні доручення, договорів фінансово-господарської діяльності, оборотно-сальдові відомості по рахунках 10,11, 12, 15, 20, 22, 26, 28, 361, 362, 3711, 631, 632 та інші документи, які не ввійшли до зазначеного переліку, але безпосередньо пов`язані із декларуванням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2022 року.

23. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2024 року: - № 00221700704 форми "Р" щодо збільшення ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 65 825 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 52 660 грн, за штрафними санкціями - 13 165 грн; - № 00221690704 форми "В1" щодо зменшення ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 157 136 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 39 284 грн.

24. При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що повідомлення про початок перевірки та надання документів від 30 червня 2022 року № 358/26-15-07-04-03-07, запит про надання інформації від 30 червня 2022 року № 6819/26-15-07-04-03-13 та копію наказу про проведення перевірки від 30 червня 2022 року № 2256-п направлено 01 липня 2022 року платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення платнику на податкову адресу позивача, а саме: м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7/1, офіс 161, однак станом на дату закінчення перевірки (15 липня 2022 року) первинні документи не надано, про що складено Акт про ненадання документів до перевірки від 15 липня 2022 року № 2755/26-15-07-04-03.

25. Позивач проти даного факту не заперечує та за обставинами справи та з письмових доказів наданих позивачем вбачається, що адвокатом позивача було надіслано 04 жовтня 2022 року запит № 60509/6 щодо отримання копії акту перевірки для подання заперечень на нього, через те, що підприємство не отримало жодного документу стосовно підстав та обставин спірної перевірки. 26. 10 жовтня 2022 року контролюючим органом листом за № 58355/6/26-15-07-05-07-07 повідомлено про отримання запитуваних матеріалів після здійснення оплати за виготовлення та відправку останніх за рахунком від 07 жовтня 2022 року № 39.

27. Отримавши 25 жовтня 2022 року за адвокатським запитом копію акту перевірки від 22 липня 2022 року № 1782/26-15-07-04-03/35389266, спірні податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2022 року, представник підприємства подав заперечення на акт із копіями первинних документів, які було зібрано за запитом до контрагентів на підтвердження господарських операцій у спірному періоді. В своєму запереченні просив визнати поважними причини пропуску строку подання первинних документів вказуючи про обставини їх знищення за адресою діяльності підприємства в м. Лисичанськ, що окуповано рф з початку військової агресії 24 лютого 2022 року.

28. Також позивачем було подано скаргу на спірні податкові повідомлення-рішення, в якій також було прохання визнати поважними причини пропуску строку для подання скарги та поновлення такого строку. До скарги додано статутні документи ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС»; копії Договору № 10/18 від 19 листопада 2018 року; видаткових накладних № РН-0000001 від 04 січня 2022 року, № РН-0000013 від 18 січня 2022 року та № РН-0000023 від 28 січня 2022 року, Договору № 19144/18 від 01 червня 2021 року; заяви про активацію карток від 01 червня 2021 року; акту прийому-передачі за Договором 19144/18; банківських виписок за січень-лютий 2022 року з рахунків АТ «УКРСИББАНК» та АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; паспорту головного бухгалтера; ПЕСЕЛ директора, адвокатського запиту від 04 жовтня 2022 року №04-10-2022; відповіді Головного управління ДПС у місті Києві; поштової накладної на отримання відповідей.

29. Рішенням ДПС України від 29 листопада 2022 року № 15574/6/99-00-06-01-05-06 скаргу ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» на вказані податкові повідомлення-рішення залишено без розгляду, як таку, що подана з пропуском строку.

30. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

31. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, визнав необґрунтованими висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

32. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що висновки контролюючого органу про не підтвердження права позивача на податковий кредит і бюджетне відшкодування ПДВ ґрунтуються на не виконанні платником свого податкового обов`язку та не наданні контролюючому органу первинної і бухгалтерської документації у повному об`ємі. Водночас відповідачем не враховано, що документи підприємства перебували в м. Лисичанськ, звітність підприємство подавало 20 лютого 2022 року, до початку збройної агресії рф (24 лютого 2022 року), в м. Лисичанськ, що перебуває в окупації, підприємство не працювало, первинна документація відповідно не була доступна керівництву підприємства, та останнє виїхало за межі території України до Польщі 04 травня 2022 року, що позивач підтверджує належними документами.

33. Крім того суди попередніх інстанцій зауважують, що про перевірку, ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» не було відомо, документи щодо проведення перевірки не отримувало, останні направлялись за адресою в м. Києві, де знаходився лише керівник підприємства, однак як встановлено судовим розглядом останній з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України виїхав за кордон, що в даному випадку ставить від сумнів застосування відповідачем положень статті 42 ПК України про зазначення належного повідомлення позивача про перевірку та її наслідки.

34. Водночас відповідачем не дотримано умови, передбачені у пункті 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України та не враховано, що перебіг строків має відбуватись з моменту належного отримання платником податків документів від контролюючого орану право оскарження яких визначено ПК України.

35. При цьому, за висновками судів попередніх інстанцій, норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки враховуючи вище положення пункту 44.6 статті 44 ПК України, первинні документи визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.

36. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій, дослідивши надані позивачем документи, дійшли висновку про підтвердження позивачем первинними документами формування показників в поданій 20 лютого 2022 року № 9036150491 податковій звітності з ПДВ за січень 2022 року податкового кредиту по операціям з ТОВ «ТРАНСАВТОПРОМ» в січні 2022 року на суму 38 161,91 грн ПДВ та з ТОВ «е-Кард ЮА» в січні 2022 року на суму 118 974,09 грн ПДВ, в Додатку 3 (Д3) до Декларації з ПДВ - 157 136 грн, відповідно своїми діями та рішеннями, контролюючим органом неправомірно виставлено завищення суми ПДВ до відшкодування у січні 2022 року 157 136 грн та занижено позитивне значення в Рядку 18 Декларації на 52 660 грн, а також, як наслідок неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції.

37. При цьому суд апеляційної інстанції задовольняючи вимоги позивача про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, виходив з того, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи, належним чином обґрунтована у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, а тому підлягає задоволенню.

38. Водночас апеляційним судом зауважено, що заяви чи клопотання відповідача з питання визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу чи його зменшення до суду не надходили. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ 1) Касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року.

39. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

40. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

41. В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на застосування апеляційним судом пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України щодо обов`язку надання платником податків документів для перевірки, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 2а-9423/12/2670, від 09 жовтня 2019 року у справі № 808/9397/13-а, від 05 травня 2020 року у справі № 826/678/16, від 21 листопада 2022 року у справі 826/13633/17.

42. Окремо скаржник також звертає увагу на застосування судами попередніх інстанцій пункту 42.2 статті 42 ПК України щодо вручення контролюючим органом платнику податків документів, пов`язаних з проведенням перевірки, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року по справі № 823/1606/17.

43. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем не було надано до перевірки документів щодо підтвердження показників, задекларованих в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року, чим порушено вимоги пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України. При цьому вказує, що сам факт ненадання первинних документів до перевірки унеможливлює підтвердити законність задекларованих позивачем сум бюджетного відшкодування, оскільки такі документи недосліджені в ході проведення перевірки.

44. Однак суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень у справі вказані обставини не врахували, та дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. 2) Касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року.

45. Головне управління ДПС у м. Києві у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання про стягнення судових витрат, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

46. Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

47. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення застосував норми частин третьої-п`ятої статті 134 КАС України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 грудня 2018 року у справі № 826/856/18, від 12 вересня 2018 року у справі № 810/4749/15 щодо співмірності понесених позивачем витрат на оплату кожного із зазначених видів послуг адвоката та щодо розумності гонорару адвоката.

48. Скаржник наголошує, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн є неспівмірними зі складністю справи, часовими затратами на підготовку правової позиції по справі, кількістю судових засідань в суді апеляційної інстанції. Також апеляційним судом не оцінено розумність понесених витрат на правову допомогу.

49. При цьому скаржник, з посиланням на приписи частини першої статті 55 КАС України, зауважує, що директор ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» мав можливість самостійно представляти інтереси Підприємства у справі № 320/1810/23, не залучаючи при цьому інших осіб. V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

50. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

51. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

52. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

53. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

54. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

55. Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

56. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані положеннями Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

57. Відповідно до визначення терміну «первинний документ», яке наведене в статті 1 Закону № 996-ХІV - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

58. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо її закінчення.

59. У силу вимог статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

60. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

61. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

62. Статтею 1 Закону № 996-ХІV передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

63. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 зазначеного Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

64. Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

65. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

66. Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

67. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

68. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

69. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

70. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

71. Стаття 200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

72. Відповідно до пункту 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

73. Згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

74. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК України).

75. Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

76. Отже, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність спірних господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення позивачем податкового кредиту.

77. У спірних правовідносинах у контролюючого органу виникли сумніви щодо реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ТРАНСАВТОПРОМ» за договором поставки нафтопродуктів від 19 листопада 2018 року № 10/08, які були здійснені у січні 2022 року та з ТОВ «е-Кард ЮА» за договором від 01 червня 2021 року № 19144/18, предметом якого є поставка товарів та послуг в Мережі станцій, через систему Е100, з використанням карток, які були здійснені у січні 2022 року.

78. За результатами перевірки контролюючий орган визначив зазначені господарські операції як нереальні, оскільки позивач до перевірки не надав оригіналів документів, що підтверджують ведення фінансово-господарської діяльності, формування від`ємного значення та заявленого бюджетного відшкодування у січні 2022 року, а саме: актів виконаних робіт/наданих послуг, товарно-транспортні накладні, виписки банку, платіжні доручення, договорів фінансово-господарської діяльності, оборотно-сальдові відомості по рахунках 10,11, 12, 15, 20, 22, 26, 28, 361, 362, 3711, 631, 632 та інші документи, які не ввійшли до зазначеного переліку, але безпосередньо пов`язані із декларуванням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2022 року.

79. Інших зауважень до зазначених господарських операцій у контролюючого органу згідно з актом перевірки не виникло та судами попередніх інстанцій не установлено.

80. Суди попередніх інстанцій, не заперечуючи наслідки відсутності первинних документів, що встановлені пунктом 44.6 статті 44 ПК України, зазначили, що у цьому випадку необхідно також проаналізувати причини відсутності первинних документів, на які посилався позивач в обґрунтування своєї позиції.

81. Колегія суддів, проаналізувавши зазначені судами попередніх інстанції норми права у сукупності із встановленими обставинами справи, зазначає про таке.

82. Згідно до акту перевірки встановлено, що на податкову адресу платника податків ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС»: м. Київ, вул. Голосіївська, буд 7/1, офіс 161, засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення надіслано: копію наказу від 30 червня 2022 року № 2256-п, письмове повідомлення щодо проведення перевірки та надання документів від 30 червня 2022 року № 358/26-15-07-04-03-07, запит про надання інформації від 30 червня 2022 року № 6819/1/26-15-07-04-03-13.

83. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, наказ про проведення перевірки і запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), направлені на податкову адресу платника, повернулись до ДПС з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

84. Приписами пункту 42.4 статті 42 ПК України встановлено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

85. Отже, платник податків вважається належним чином повідомлений про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

86. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 160/2116/19, від 6 серпня 2019 року у справі № 520/8681/18.

87. Враховуючи вказане, податковим органом було належно повідомлено позивача про проведення перевірки у розумінні статті 42 ПК України.

88. Проте неможливо залишити поза увагою обставини, на яких наголошував позивач як під час проведення перевірки (а саме у відповідях у запереченнях на висновки акта перевірки та у скарзі на податкові повідомлення-рішення), так і під час судового розгляду, стосовно втрати доступу до первинних документів за вказаний період у зв`язку з перебуванням офісного приміщення, де зберігалися первинні документи, на тимчасово окупованій території України.

89. Так, як було з`ясовано судами попередніх інстанцій ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» є юридичною особою, основним видом діяльності якої є здійснення пасажирських перевезень транспортом міського та приміського сполучення (код КВЕД 49.31).

90. Місцезнаходженням підприємства є місто Київ, вул. Голосіївська, буд 7/1, офіс 161 про що внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому за вказаною адресою знаходиться лише офіс директора ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС».

91. Водночас усі працівники підприємства, в тому числі бухгалтерія та первинні документи, знаходилися за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вул. Канатна,

39. Вказане приміщення належить на праві приватної власності засновнику ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» ОСОБА_1 та передано в користування підприємству на підставі договору оренди приміщення № 1 від 01 вересня 2019 року.

92. Отже, господарська та оперативна діяльність позивача проводилася у місті Лисичанськ.

93. В той же час, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05.30 год. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який в подальшому був продовжений Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України та діє до цього часу.

94. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) Лисичанська міська територіальна громада входила у Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). 95. 27 травня 2022 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану від 12 травня 2022 року № 2260-IX, на підставі якого у пункті 69 підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

96. Зокрема, документальні позапланові перевірки під час дії воєнного стану проводяться за наявності під час проведення перевірок безпечного: доступу, допуску до територій, приміщень та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об`єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов`язані з іншими об`єктами оподаткування такими платниками податків; доступу, допуску до документів, довідок про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншої інформації, пов`язаної з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансової і статистичної звітності у порядку та на підставах, визначених законом; проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

97. Таким чином відповідно до норм пункту 69.2 підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України документальні позапланові перевірки під час дії воєнного стану проводяться за наявності під час проведення перевірок безпечного доступу, допуску до документів, довідок про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншої інформації, пов`язаної з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансової і статистичної звітності у порядку та на підставах, визначених законом.

98. Однак, на час проведення перевірки у податкового органу був відсутній доступ до будь-яких документів у зв`язку з чим у податкового органу були відсутні підстави для її проведення.

99. При цьому, як свідчать матеріали справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, представником позивача після нарочного отримання акту перевірки від 22 липня 2022 року № 1782/26-15-07-04-03/35389266, спірних податкових повідомлень-рішень від 14 вересня 2022 року, подано заперечення на акт із копіями первинних документів, які було зібрано за запитом до контрагентів на підтвердження господарських операцій у спірному періоді. В своєму запереченні просив визнати поважними причини пропуску строку подання первинних документів вказуючи про обставини їх знищення за адресою діяльності підприємства в м. Лисичанськ, що окуповано рф з початку військової агресії 24 лютого 2022 року.

100. Таким чином, позивачем надані документи, які підтверджують реальність діяльності позивача та подальший рух активів. Однак такі документи в силу необізнаності позивача про проведення перевірки, не були подані контролюючому органу безпосередньо під час проведення перевірки.

101. Між тим, податковим органом було відмовлено у прийняті вказаних заперечень у зв`язку з пропуском строку для подання заперечень.

102. Колегія суддів вважає такі дії податкового органу безпідставними, виходячи з того, що ПП «ЛИС-АВТО-ТРАНС» проводить свою діяльність за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вул. Канатна, 39, однак у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та перебуванням Лисичанської міської територіальної громади в районі проведення воєнних (бойових) дій у вказаний період, підприємство не працювало, первинна документація відповідно не була доступна керівництву підприємства, та останнє виїхало за межі території України, а тому у позивача були наявні об`єктивні причини у зв`язку з якими не було отримано документи, які були направлені податковим органом та доступу до вказаних документів.

103. При цьому, на час проведення перевірки у податкового органу був відсутній доступ до будь-яких документів, а у позивача у зв`язку з неотриманням запиту була відсутня можливість надати документи та пояснення, а тому, колегія суддів вважає, що податковий орган безпідставно відхилив надані позивачем заперечення та додаткові документи.

104. Відповідно до норм пункту 78.1.5 статті 78 ПК України якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки або у скарзі на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, до прийняття рішення за результатами такої перевірки це зумовлює обов`язок податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки.

105. У постановах від 08 серпня 2019 року у справі № 802/1069/13-а, від 01 квітня 2020 року у справі № 640/637/19 Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, до прийняття рішення за результатами такої перевірки це зумовлює обов`язок податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки.

106. Схожі за змістом висновки наведені також і в постановах Верховного Суду від 26 грудня 2023 року у справі №480/2423/21, 15 березня 2024 року у справі № 820/6190/16, від 12 квітня 2024 року у справі № 160/6768/20, від 18 квітня 2024 року у справі № 460/16521/23.

107. Таким чином, податковий орган не був позбавлений можливості з урахуванням наданих документів та враховуючи воєнний стан призначити та провести позапланову перевірку з наданням оцінки вказаним документам.

108. За встановлених судами обставин справи, висновок про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень відповідає завданню адміністративного судочинства та принципу правової визначеності. Саме лише посилання на пункт 44.6 статті 44 ПК України як на підставу позбавлення права на формування податкового кредиту за господарськими операціями у цьому випадку є недостатнім з огляду на неврахування контролюючим органом обставин щодо втрати первинних документів.

109. Верховний Суд також вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди відповідача з висновками судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені відповідачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор). Щодо відшкодування позивачу витрат на оплату правничої допомоги адвоката

110. Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

111. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

112. Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

113. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

114. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

115. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

116. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

117. Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

118. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

119. Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20 травня 2020 року у справі №240/3888/19, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18), що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката застосуванню підлягає частина п`ята статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

120. Як свідчать матеріали справи та було встановлено апеляційним судом, на обґрунтування понесених судових витрат на правову допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач надав копію Договору про надання правової допомоги від 29 лютого 2024 року, копію Ордера на надання правничої (правової) допомоги від 21 березня 2024 року Серія АЕ № 1272225, копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 18 квітня 2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ДП №3726,

121. Відповідно до перелічених документів, адвокат надав позивачу правову допомогу з приводу оскарження податкових повідомлень-рішень від 14 вересня 2022 року № 00221700704 та № 00221690704, а саме: ознайомлення з апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/1810/23, написання відзиву на апеляційну скаргу, участь в судовому засіданні по справі № 320/1810/23.

122. Всього за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції позивачем було сплачено та заявлено до відшкодування 30 000 грн.

123. Копія заяви про стягнення витрат на правничу допомогу була направлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС в м. Києві 22 квітня 2024 року о 11:34 год, однак останнє правом на подання заяви про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не скористалось.

124. Вирішуючи заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн, суд апеляційної інстанції визнав заявлену до відшкодування суму повністю співмірною як зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, так і з кількістю фактично витраченого представником часу. Судом враховано, що заяви чи клопотання відповідача з питання визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу чи його зменшення до суду не надходили.

125. Колегія суддів погоджується з вказаною оцінкою суду апеляційної інстанції. При цьому звертає увагу, що вказані висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, на яку відповідач посилається в касаційній скарзі, та не суперечать їй.

126. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

127. Відтак, проаналізувавши доводи касаційних скарг, встановлені фактичні обставини, описані вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, підстави для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року та додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі № 320/1810/23 залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. М. Яковенко Судді І. А. Васильєва О. О. Шишов