Ухвала КАС ВС № 990/244/26

УХВАЛА 18 червня 2026 року м. Київ справа №990/244/26 адміністративне провадження №П/990/244/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шишова О. О., суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л., Яковенка М. М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України, Апарату Президента України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди та зобов`язання ухвалити рішення, установив: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Президента України, Апарату Президента України, у якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Президента України та Апарату Президента України, яка полягає у нерозгляді по суті рапорту та звернення ОСОБА_1 від 11.11.2024 щодо звільнення з військової служби та у неприйнятті за результатами його розгляду індивідуального рішення; - зобов`язати Президента України розглянути зазначений рапорт та звернення по суті та прийняти індивідуальний акт у межах конституційної компетенції з наданням позивачу мотивованої письмової відповіді у визначений судом строк; - стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 500 000,00 грн моральної шкоди; - альтернативно, якщо суд дійде висновку про наявність прямої компетенції Президента України на прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби: зобов`язати Президента України ухвалити індивідуальне рішення щодо звільнення позивача з військової служби. Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Частиною першою статті 5 КАС України встановлено способи судового захисту, зокрема, зазначається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Частиною четвертою статті 22 КАС України встановлено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою. Відповідно до частини четвертої статті 266 КАС України Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може: 1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов`язати Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. За приписами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Пунктом 3 частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Частиною 5 статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає вона вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, чи подана з дотриманням правил підсудності та чи відсутні підстави для її повернення, залишення без руху або відмови у відкритті провадження. Згідно з частиною четвертою статті 22 КАС України, а також частиною першою статті 266 КАС України, Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України, за умови їх вчинення у межах реалізації владних управлінських повноважень. Разом із тим, відповідно до статей 5, 160 КАС України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими вони обґрунтовуються, а також належне обґрунтування порушення прав, свобод чи інтересів позивача. Суд звертає увагу, що обов`язковою умовою звернення до адміністративного суду є наявність конкретного публічно-правового спору, який виник між позивачем та суб`єктом владних повноважень, та який підтверджується належно сформульованими обставинами порушення прав. Крім того, зі змісту резолютивної частини позовної заяви вбачається, що позивач фактично заявляє позовні вимоги не лише до Президента України, а й до Апарату Президента України. Водночас Апарат Президента України не визначено позивачем як відповідача у справі. При цьому позовна заява не містить належного обґрунтування заявлених до нього вимог, не наведено фактичних обставин, на яких такі вимоги ґрунтуються, а також не зазначено, у чому саме полягає протиправність рішень, дій чи бездіяльності Апарату Президента України та яким чином вони порушують права, свободи чи законні інтереси позивача. Отже, позовна заява подана без дотримання вимог пунктів 2, 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України, оскільки не містить належних відомостей про відповідачів, не викладено належним чином обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та не наведено належного обґрунтування порушення прав позивача. Відсутність належно сформульованого предмета спору та підстав позову унеможливлює встановлення меж судового розгляду та предмета доказування у справі. Главою 10 КАС України врегульовано питання забезпечення позову, а статтею 153 цього Кодексу встановлено порядок подання заяви про забезпечення позову, а саме: до подання позовної заяви, одночасно з пред`явленням позову та після відкриття провадження у справі. Підставою вжиття судом заходів забезпечення позову є заява учасника справи або власна ініціатива (частина перша статті 150 КАС України). Статтею 152 КАС України визначено зміст і форма заяви про забезпечення позову (подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності). Позивач заявив клопотання про забезпечення позову, у якому він просить суд на підставі статей 150 - 151 КАС України вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Офісу Президента України та іншим підрозділам, залученим до опрацювання звернення, знищувати, змінювати або вилучати документи та електронні відомості, що стосуються рапорту (звернення) ОСОБА_1 від 11.11.2024, зокрема журнали вхідної кореспонденції, реєстраційні картки, резолюції, дані щодо маршрутизації документів, супровідні листи та відповіді, до набрання законної сили рішенням у цій справі. Водночас зазначене клопотання не містить належного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову та не містить посилання на конкретні підстави, передбачені статтею 150 КАС України, з якими позивач пов`язує необхідність їх застосування. Позивачем також не наведено обставин та доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам чи інтересам до ухвалення рішення у справі або про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист чи поновлення його прав. Позивач фактично просить застосувати заходи забезпечення позову стосовно Офісу Президента України. Водночас позивач не зазначає норму, яка передбачає можливість застосування відповідних заходів забезпечення позову. Слід звернути увагу, що частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії. За таких обставин суд позбавлений можливості дійти висновку щодо необхідності визначення цієї особи як учасника у справі. Таким чином, можна дійти висновку, що позивач ставить питання про забезпечення позову у цій справі одночасно з пред`явленням позову. Проте така вимога позивача не відповідає положенням глави 10 КАС України щодо форми та змісту відповідної заяви, що, у свою чергу, ускладнює порядок її розгляду. Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їхнього усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України). З огляду на викладене, позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без руху, установивши строк, протягом якого позивач має усунути вказані недоліки шляхом подання позовної заяви з зазначенням учасників справи, які на думку позивача є відповідачами із обґрунтуванням та підставами позовних вимог, а також з належним чином оформленою заявою про забезпечення позову (у разі визначення позивачем такої необхідності). Додатково Суд роз`яснює, що позивач має право звернутися за правовою допомогою до адвоката або до центрів надання безоплатної правової допомоги, відповідно до статті 59 Конституції України та Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Це забезпечить належне оформлення позовної заяви і сприятиме ефективному захисту прав особи в суді. Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 266 КАС України, Верховний Суд, постановив: Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, позовна заява буде повернута позивачу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. О. Шишов Судді О. В. Білоус Н. Є. Блажівська І. Л. Желтобрюх М. М. Яковенко