Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/17458/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17458/25 Перша інстанція: суддя Бойко О.Я., повний текст судового рішення складено 30.01.2026, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Голуб В.А., суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 420/17458/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.04.2025 про внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 на підставі визнання його непридатним до військової служби за ст. 52-А графи ІІ наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 на підставі визнання його непридатним до військової служби за ст. 52-А графи ІІ наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 420/17458/25 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання внести дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку залишено без задоволення. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів його звернення до відповідача. На спростування цього позивачем було надано належні докази направлення та отримання відповідачем цінного листа з описом вкладення, надісланого на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, апелянт наголошує, що норми чинного законодавства передбачають можливість як письмового, так і електронного звернення до центру комплектування та соціальної підтримки. Водночас закон не містить вимоги щодо обов`язкового особистого прибуття особи до ІНФОРМАЦІЯ_1 виключно для подання відповідної заяви, а тому висновки суду першої інстанції є необґрунтованими. Враховуючи вищевикладене, апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків. Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до запису у тимчасовому посвідчені військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 , 19.04.2023 був визнаний непридатним до проходження військової служби та виключений із військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Відповідно до довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 від 19.04.2023 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно зі ст. 52а графи ІІ Розладу хвороб наказу Міноборони України від 14.08.2008 № 402. 29 квітня 2025 року з метою підтвердження факту внесення даних щодо виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач направив цінним листом з описом вкладень заяву з метою внесення даних щодо виключення з військового обліку. До заяви додано нотаріально засвідчену копію тимчасового посвідчення ВЛК. В матеріалах справи міститься доказ направлення вищезазначеної заяви. У відповідь на заяву ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.05.2025 № 8302 рекомендував особисто прибути та поставив під сумнів законність документів, які і було видано на той час ІНФОРМАЦІЯ_5 . Крім того, у вказаному листі відповідач зазначив, що позивач не перебував та не перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 . Вважаючи відмову у внесені відомостей щодо проходження ВЛК та виключенні з військового обліку протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вказав, що до суду не було надано доказів подання позивачем заяви про усунення виявлених відповідачем розбіжностей. Крім того, подана позовна заява не містить жодних обґрунтувань щодо доводів відповідача, викладених у листі від 06.05.2025 № 8302, стосовно того, що позивач не перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 . Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який продовжує діяти станом на теперішній час. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1 ст. 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»). Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань. При цьому, приписами ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» регламентовано, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Відтак, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022 (далі - Положення № 154 від 23.02.2022). Згідно з п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи. Таким чином, у зв`язку з проведенням заходів загальної мобілізації посадовими особами відповідача здійснюється вивчення особових справ кожного військовозобов`язаного, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, внесення змін до їх облікових карток та відповідних відомостей про особу до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також приведення військово-облікових документів у відповідність з наявними відомостями та проставлення актуальних даних щодо придатності чи непридатності до військової служби. Так, механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок). Відповідно до пункту 79 Порядку районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством. З аналізу вищенаведених норм слідує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку. Відповідно до пункту 22 Порядку взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Частиною 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено підстави виключення з військового обліку. Так, згідно з пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. Про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки. Відповідно до п. 2 Положення № 154 від 23.02.2022 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням. Виключення з військового обліку військовозобов`язаного має чітко визначений алгоритм дій для здійснення якого Порядком № 1487 (до 05.01.2023 Порядком № 921) передбачена обов`язкова особиста присутність військовозобов`язаного у РТЦК та СП, та не обмежена лише проставленням відповідної відмітки у військово-обліковому документі (військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного). Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначає Закон України 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII, в редакції станом на день виключення позивача з військового обліку). Відповідно до положень ст. 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. З положень ст. 2 вказаного Закону випливає, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України. Статтею 16 вказаного Закону внесено зміни в Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме частину першу статті 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (Відомості Верховної Ради України, 2006 p., № 38, ст. 324; 2015 p., № 22, ст. 151), її викладено в такій редакції: « 1.Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки». Пункт 1 частини 1 статті 3 Закону № 1951-VIII передбачає, що основними засадами ведення Реєстру є обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1951-VIII володільцем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - володілець Реєстру), розпорядниками Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, Cлужба безпеки України та Служба зовнішньої розвідки України (далі - розпорядник Реєстру). Згідно з частиною 5 статті 5 Закону № 1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування володільця Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України. Частина 6 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» передбачає що органи адміністрування Реєстру: здійснюють аналітичну обробку даних; забезпечують взаємодію щодо ведення Реєстру, контролюють повноту та відповідність інформації, наданої державними органами, контролюють виконання рішень володільця та розпорядника Реєстру. Орган адміністрування Реєстру має доступ до статистичних відомостей Реєстру. Відповідно до частини 8 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України. Тобто, сам Закон № 1951-VIII визначає та покладає певні права та обов`язки на районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. До того ж, як і Закон № 1951-VIII, так і Порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений наказом Міністерства оборони України 28 березня 2022 року № 94, покладає обов`язок на районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки вносити до Реєстру передбачених Законом № 1951-VIII відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У той же час, відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (далі - Порядок № 559) військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа. Пунктом 4 Порядку № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви. Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів). Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 52 «а» графи ІІ Розкладу хвороб. Крім того, у тимчасове посвідчення військовозобов`язаного позивача внесено відомості щодо непридатності його до військової служби із зняттям з обліку. Вказаний висновок був прийнятий ІНФОРМАЦІЯ_8 . Водночас, у зв`язку з перейменуванням Малиновського району міста Одеси на Хаджибейський (згідно з рішенням Одеської міської ради від 3 травня 2023 року), відповідні зміни відбулися і в найменуваннях установ, розташованих на цій території, зокрема і в назві відповідача. Зазначений факт жодним чином не спростований відповідачем та підтверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 є правонаступником (перейменованою установою) ІНФОРМАЦІЯ_9 . Проте відповідачем не надано доказів внесення зазначених відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Згідно з п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, з-поміж іншого, ведуть військовий облік […], військовозобов`язаних […]; оформлюють та видають військово-облікові документи […], військовозобов`язаним […]. Таким чином, саме ІНФОРМАЦІЯ_10 зобов`язаний був внести відомості про позивача, а саме про те, що останній виключений з військового обліку у зв`язку з тим, що він визнаний непридатним до військової служби військово-лікарською комісією та знятий з військового обліку з відміткою «виключено» в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Обов`язок дотримання процедури виключення особи з військового обліку, як вже зазначалось вище, покладено на посадових осіб районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відтак, недотримання відповідним ТЦК певних вимог щодо реалізації процедури виключення позивача з військового обліку, може створювати негативні наслідки для позивача у майбутньому. Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_10 всупереч приписам закону не завершив процедуру виключення позивача з військового обліку, а саме шляхом невнесення відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку, що не узгоджується і порушує вищенаведені норми законодавства. Суд зазначає, що невнесення відомостей у Реєстр про виключення позивача з військового обліку через неналежне виконання посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_11 певних етапів процедури такого виключення суперечить принципу правової визначеності. Так, оскільки в п. 3.1 рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Право позивача на виконання відносно нього встановлених законом гарантій підтверджено належними доказами, а не внесення відповідачем відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку, тобто не належне (електронне, документальне) оформлення такого виключення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за здійснення процедури виключення осіб з військового обліку. Отже, невідповідність паперових документів позивача відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів свідчить лише про неналежне виконання посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_11 своїх обов`язків, а не про недопустимість доказів. Крім того, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що зазначений висновок ІНФОРМАЦІЯ_11 є помилковим, а довідка підробленою чи сумнівною тощо. Висновки суду першої інстанції про те, що позивач не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 , спростовуються матеріалами справи. Зокрема, у матеріалах справи міститься копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яка підтверджує факт отримання відповідачем відповідної заяви позивача. Поряд із цим, враховуючи п.4 Порядку № 559 норми чинного законодавства не містять вимоги щодо обов`язкового особистого прибуття до центру комплектування виключно для подання заяви про уточнення даних. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, надіславши поштовим зв`язком заяву та відповідні документи, належним чином дотримався процедури їх подання. Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . За правилами частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та задовольнити позов ОСОБА_1 . Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає таке. При зверненні до суду першої інстанції позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн. Проте, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», за подання адміністративного позову немайнового характеру належало сплатити 968, 96 грн. З огляду на задоволення позовних вимог, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 968, 96 грн. За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив 3 633, 60 грн, тоді як сума, що підлягала сплаті (150 % ставки за подання позову), становить 1 453, 44 грн. Таким чином, стягненню на користь апелянта підлягає судовий збір у розмірі 1 453, 44 грн. Колегія суддів також зауважує, що сума судового збору, сплачена в більшому розмірі, ніж встановлено законом, може бути повернута позивачу за його клопотанням. Керуючись статтями 308, 309, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 420/17458/25 - задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 420/17458/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Прийняти нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.04.2025 про внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 на підставі визнання його непридатним до військової служби за ст.5 2-А графи ІІ наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_12 внести дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 на підставі визнання його непридатним до військової служби за ст. 52-А графи ІІ наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 968, 96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок) та судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 453, 44 грн. (одна тисяча чотириста п`ятдесят три гривні сорок чотири копійки). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач В.А. Голуб Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко