Постанова 4852 № 160/796/26

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/796/26 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В., за участю секретаря судового засідання Ретинської В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у адміністративній справі № 160/796/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХОСНАСТКА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХОСНАСТКА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.09.2025 № 0521600713, від 18.09.2025 № 0521570713, від 18.09.2025 № 0521610713, від 18.09.2025 № 0521620713, а також стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХОСНАСТКА» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 85534,40 грн Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем по справі з підстав порушення норм матеріального права та не надання належної оцінки доводам податкового органу, у звязку з чим просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року по справі №160/796/26 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХОСНАСТКА» відмовити повністю. На обгрунтування заявлених в апеляціній скарзі вимог, відповідач посилається на необгрунтованість висновків суду за результатом дослідження під час вирішення спору у цій справі наданих суду: видаткових накладних, в яких відсутня інформація щодо довіреності або іншого документа на підтвердження правомочності отримання ТМЦ; товарно-транспортних накладних; та складених комірниками ТОВ «Спецтехоснастка» безпосередньо у день приймання товару на склад прибуткових ордерів на приймання товару, за результатом перевірки та аналізу яких у сукупності з інформацією бази даних ДПС контролюючий орган дійшов цілком обгрунтованого висновку про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами у перевіряємий період, в тому числі і внаслідок оформлення безтоварних операцій та недобросовісності контрагентів позивача. Зокрема, відповідач звертає увагу, що суд першої інстанції зазначаючи про відсутність в акті перевірки будь-яких зауважень щодо змісту, форми чи реквізитів наданих ТТН та видаткових накладних, окрім, формального зауваження щодо «відсутності довіреностей», не звернув одночасно увагу на те, що в акті зазначено в яких саме наданих позивачем до перевірки видаткових накладних не вказано за якими довіреностями була отримана продукція (по взаємовідносинам з ТОВ «Гранд-Дніпро», ТОВ «Вільногірське скло», ТОВ «Полтава центр ТК»), що суперечить положенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88. Як приклад, відповідач звертає увагу на видаткову накладну №32 від 04.01.2023 по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Гранд-Дніпро» в останній графі якої значиться про отримання ТМЦ за довіреністю, однак номер та дата такої довіреності при заповненні видаткових накладних не вказана. Отже, оскільки ТОВ «Гранд-Дніпро» затверджена відповідна форма видаткової накладної, то й всі графи в ній повинні бути заповнені, в іншому випадку така видаткова накладна не може бути використана у бухгалтерському обліку підприємства, саме тому висновок суду першої інстанції стосовно формального зауваження щодо «відсутності довіреностей» є невірним. Наступне, на що відповідач звертає увагу, це на зазначенні судом першої інстанції про підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Вільногірське скло», ТОВ «Полтава центр ТК», ТОВ «ГрандДніпро» товарно-транспортними накладними (ТТН) та прибутковими ордерами на приймання товару, які складалися комірниками ТОВ «Спецтехоснастка» безпосередньо у день приймання товару на склад. Як вважає відповідач, в цій частині висновків у справі суд не узяв до уваги, що позивачем до перевірки не надавалися товарно-транспортні накладні (ТТН) по взаємовідносинам з ТОВ «Полтава центр ТК», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН». Відповідно, з урахуванням того, що господарські відносини позивача з ТОВ «Вільногірське скло», ТОВ «Полтава центр ТК», ТОВ «ГрандДніпро» відбувалися на підставі договорів поставки, то й перевезення товару є складовою процесу постачання товару за договором, і позивач зобов`язаний був надати під час перевірки будь-який документ на підтвердження переміщення товару, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.05.2023 по справі № 1340/5998/18 з питань застосуванні п.198.3, ст.198 ПК України, в якій зазначалося, що «…Відсутність товарно-транспортних накладних або суттєві недоліки у їх оформленні, як документа, що супроводжує вантаж при транспортуванні, може свідчити проти факту поставки товару як підстави для збільшення суми податкового кредиту. Таким чином, хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики. Відсутність такого документа або суттєві недоліки в його оформленні може ставити під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність, наприклад, об`єктивна неможливість здійснення господарських операцій контрагентом, враховуючи податкову інформацію щодо характеру його діяльності; не встановлення джерела походження товару за результатами аналізу ланцюга постачання за даними Єдиного реєстру податкових накладних (так званий «обрив» ланцюга постачання); не відповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання; наявність кримінальних проваджень щодо контрагента; відсутність документів бухгалтерського обліку, складення яких передбачено правовими нормами або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту, та/чи суттєві недоліки в їх оформленні, тощо…». На підтвердження своєї позиції щодо наданих до перевірки ТТН по взаємовідносинам з ТОВ «Гранд Дніпро» відповідач наголошує, що авто-перевізником дизельного палива є ТОВ «МТС-Бетон» (код 40159233), в яких також зазначено автомобілі: DAF XF 95.430, держ. номер НОМЕР_1 , причіп ENERCO NC-38-6, держ.номер НОМЕР_2 та MAN TGX 18.440, держ. номер НОМЕР_3 , причіп ESTERER ULRICH, держ.номер НОМЕР_4 . Проте, згідно форми 20-ОПП ТОВ «МТС-Бетон» встановлено відсутність автомобіля DAF XF 95.430, держ.номер НОМЕР_1 , та причепу ENERCO NC-38-6, держ.номер НОМЕР_2 , а автомобіль MAN TGX 18.440, держ.номер НОМЕР_3 на обліку лише з 19.02.2025 (орендується) та причіп ESTERER ULRICH, держ.номер НОМЕР_4 знаходиться на обліку лише з 17.02.2025 (орендується) в той час як період взаємовідносин з ТОВ «Гранд-Дніпро» в частині придбання дизельного палива у грудні 2022 лютомк 2023. Крім того, в багатьох ТТН, там де перевізником є ТОВ «МТС-Бетон» зазначено автомобіль MAN TGX 18.440 з номерним знаком НОМЕР_5 , а згідно 20-ОПП ТОВ «МТС-Бетон» автомобіль з номерним знаком НОМЕР_5 взагалі відсутній. Звертає увагу відповідач також на те, що в деяких ТТН зазначено перевізника дизельного палива є ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_6 ), який звітуючи про об`єкти оподаткування зазначає магазин з 25.02.2020 по 04.06.2020 та не зазначає будь-які транспортні засоби, аналогічно це стосується і перевізника дизельного палива ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_7 ), в об`єктах оподаткування якого рахується лише стіл, і будь-які транспортні засоби відсутні. Окрім того, відповідач звертає увагу \на те, що в ТТН зазначено пункт розвантаження: Дніпропетровська обл.,м.Кам`янське, провулок Травневий, 10А, з якою ТОВ «Спецтехоснастка» отримав ліцензію від 19.12.2022 (термін дії до 29.12.2027) на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) загальною місткістю резервуарів 30000 л., але в той час як за короткий період часу згідно наданих до перевірки документів ТОВ «Спецтехоснатска» отримав 156 155 л. дизельного палива (з грудня 2022 по лютий 2023). Помилковими відповідач вважає також висновки суду першої інстанції в частині, яка стосується сертифікатів якості як по взаємовідносинам позивача як з ТОВ «Вільногірське скло», де предметом договору є плівка пакувальна в асортименті, а не пальне, так і по взаємовідносинам з ТОВ «ГрандДніпро» за договором поставки дизельного палива по якому надані позивачем сертифікати якості на дизельне паливо не відповідають фактичному ланцюгу постачання, а перевіркою встановлено відсутність походження придбаного ТМЦ. На підтавердження своєї позиції у вказаній частині, посилаючись на положення п.п.3.1., 3.4., 3.5. договору поставки від 22.12.2022 №2212/2022 згідно яких якість Продукції, яка поставляється Покупцеві, повинна відповідати вимогам Державних стандартів (ДСТУ ЕN 589-2017) або Технічних умов (ТУ У 23.2-36956615-001:2010), які діють на території України, що підтверджується паспортом якості виробника та/або сертифікатом відповідності (для Продукції, яка підлягає сертифікації) та на зміст пунктів 78-86 постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 160/17268/21, відповідач наголосив, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч.1 ст.77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення та повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання, тим більш, що абз.7 п.11.1 розділу 11 Правил № 363 встановлює, що залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді. Окремо, відповідач звертає увагу апеляційного суду на наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів ТОВ «Вільногірське скло»: ТзОВ «ПРАЙОРІТІ ПРОДАКТ», ТзОВ «ПРОФІТРЕЙДИНГ ГРУП», а також контрагентів ТОВ «Гранд Дніпро»: ТОВ «ТД АЛЬЯНС ОЙЛ», ТОВ «ПРАЙД ІМПЕКС», ТОВ«ЮКАС ПЕТРОЛІУМ», ТОВ «Параллель-М ЛТД», ТОВ «КАТМА ГРУП; і безпосередньо контрагентів позивача: ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН», ТОВ «ТД АЛЬЯНС ОЙЛ», ТОВ «ПРАЙД ІМПЕКС», ТОВ «КАТМА ГРУП», ТзОВ «ПРАЙОРІТІ ПРОДАКТ», у зв`язку з чим на спростування викладених в рішенні суду першої інстанції висновків в цій частині про не встановлення факту притягнення до кримінальної відповідальності директорів контрагентів позивача та того, що в зазначених відповідачем кримінальних провадженнях не здійснено дослідження господарської діяльності фігурантів кримінальних провадженьконтрагентів позивача в контексті господарських взаємовідносин з ТОВ «СПЕЦТЕХОСНАСТКА», а також того, що сама собою наявність кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами, оскільки під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства відповідач посилається на практику Верховного суду, зокрема, на постанови від 09 серпня 2022 у справі №820/4334/17, від 18.01.2018 №К/9901/1478/18, і від 07.07.2022 у справі №160/3364/19. З приводу висновків суду першої інстанції в частині, яка стосується здійсненого відповідачем аналізу податкової звітності контрагентів позивача щодо відсутності об`єктів оподаткування у ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ТОВ «СТРАТЕГІЧНІ МАЙСТЕРНІ», ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , відповідач звертає увагу, що в Акті проведеної перевірки міститься зібрана з інформаційних баз ДПС податкова інформація відносно вказаних фізичних осіб-підприємців, яка відповідно до п.1 ст.16 Закону України від 02.10.1992 року №2657-ХІІ «Про інформацію» та п.61.1 ст.61, ст.62, ст.71, ст.72, п.74.1 п.74.2 п.74.3 ст.74, пп.83.1.2 п.83.1 ст.83, пп.191.1.46 п.191.1 ст.191 Податкового кодексу України має опрацьовуватися, враховуватися та застосовуватися контролюючим органом для реалізації покладених на нього завдань і функцій у встановленому ПКУ порядку, і є підставою для висновків під час проведення перевірок як це і визначено пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПКУ під час проведення документальної перевірки. Разом з тим, суд першої інстанції не враховуючи вказані обставини у рішенні лише зазначив, що ФОП ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 не є платниками ПДВ, що повністю виключає можливість формування податкового кредиту або заниження ПДВ за вказаними операціями, хоча в акті перевірки висновок щодо формування позивачем податкового кредиту або заниження ПДВ за господарськими операціями із вказаними фізичними особами-підприємцями взагалі відсутній. У відзиві на апеляційну скаргу детально описуючи обставини на спростування доводів відповідача: щодо видаткових накладних, в яких відсутня інформація про довіреності або інші документи на підтвердження правомочності отримання ТМЦ; та товарно-транспортних накладних (ТТН) по ТОВ «Полтава центр ТК», ТОВ«ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН»; ТТН по взаємовідносинам з ТОВ «ГрандДніпро»; а також стосовно сертифікатів якості; та наявності кримінальних проваджень відносно окремих контрагентів ТОВ «Вільногірське скло», а саме: ТзОВ «ПРАЙОРІТІ ПРОДАКТ», ТзОВ «ПРОФІТРЕЙДИНГ ГРУП», і відносно окремих контрагентів ТОВ «ГрандДніпро», а саме: ТОВ «ТД АЛЬЯНС ОЙЛ», ТОВ «ПРАЙД ІМПЕКС», ТОВ «КАТМА ГРУП», а також відносно контрагента позивача ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН»; і стосовно взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ТОВ «СТРАТЕГІЧНІ МАЙСТЕРНІ», ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 ; та безпідставного твердження про відсутність в акті перевірки висновків щодо формування позивачем податкового кредиту або заниження ПДВ за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 і ТОВ «СТРАТЕГІЧНІ МАЙСТЕРНІ» - позивач вказує на те що, усі доводи відповідача є лише припущеннями, які не грунтуються первинних документах, чи на даних регістрів податкового та бухгалтерського обліку, або на фінансовій та іншій звітності, чи інших документах, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, а тому не можуть бути підставою для скасування законного та обгрунтованого рішення суду першої інстанції. Мотивуючи безпідставність поданої відповідачем апеляційної скарги, позивач зазначає, що у цій справі суд першої інстанції провів сукупній аналіз усіх норм матеріального права, та всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а посилання відповідача в апеляційній скарзі на встановлену під час перевірки відсутність господарських операцій позивача з його контрагентами через: помилкове ототожнення наявності в друкованому бланку видаткової накладної незаповненої строки/графи «Довіреність №__ від» та відсутності окремого документу «довіреність»; не надання до перевірки документів (які в дійсності надавалися в повному обсязі та в межах законодавчо встановленого строку до прийняття рішення контролюючим органом за результатами перевірки задля підтвердження факту здійснення господарських операцій із контрагентами); відсутності у контрагентів контрагента позивача необхідних основних фондів та про відсутність можливості виконувати ними господарської діяльності з посиланням лише на наявну у контролюючого органу податкову інформацію; також як і через порушення при оформленні сертифікатів якості, ТТН та аналізу наявної у контролюючого органу податкової звітності ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ТОВ«СТРАТЕГІЧНІ МАЙСТЕРНІ», ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 і навності кримінальних проваджень відносно контрагентів ТОВ «Вільногірське скло» і відносно контрагента самого озивача ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» - на переконання позивача не спростовують висновків суду та не можуть слугувати підставою для задоволення вимог апеляційної скарги. Заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги відповідача та відзиву позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на нижченаведене. Судом першої інстанції встановлено, що відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХОСНАСТКА» (код ЄДРПОУ 13429839), зареєстрованого 09.04.2004 та перебуваючого на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області Кам`янська державна податкова інспекція на підставі виданих ГУ ДПС у Дніпропетровській області направлень від 20.05.2025 №5583, №5584, №5585, №5586, №5587, №5588, №5589, №5590 та від 21.05.2025 №5621, №5622 та відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4. ст.77 Податкового кодексу України і п.п.69.35 Податкового кодексу України, ст.13 розділу IV. п.п.9-23 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.07.2010 №2464-V1 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (зі змінами) у зв`язку з включенням до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2025 рік, а також на підставі наказів ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 05.05.2025 №2941-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Спецтехоснастка» (код ЄДРПОУ 13429839)» та від 20.06.2025 №4072-п «Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Спецтехоснастка» (код ЄДРПОУ 13429839)» - було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 31.03.2025, валютного законодавства за період з 01.01.2019 по 31.03.2025, Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.03.2025, іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.03.2025 відповідно до затвердженого переліку питань документальної перевірки. За результатами перевірки складено Акт від 14.07.2025 №3122/04-36-07-13/13429839, в якому контролюючий орган зазначаючи про порушення позивачем вимог: п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.3 ст.198, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.1, п.201.4, п.201.7. п.201.10 ст.201 розділу VI Податкового кодексу України дійшов висновку про заниження ТОВ «Спецтехоснастка» податку на прибуток на загальну суму 3441943 грн за І квартал 2021 року IV квартал 2021 року та про зменшення від`ємного значення об`єкту оподаткування (збитки) на загальну суму 44970789 грн за І квартал 2022 року І квартал 2025 року; а також про заниження податку на додану вартість на загальну суму 2203746 грн за грудень 2022 року лютий 2023 року, червень-липень 2024 року; та про завишення податкових зобов`язань, задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України» на загальну суму 338743 грн і заниження податкових зобов`язань на загальну суму 338743 грн; а за порушення п.201.1, п.201.10 ст 201 розділу VI Податкового кодексу України податковий визнав за необхідне застосувати визначену п.120-1.2 ст.120-1 ПК України відповідальність з донарахуванням штрафної (фінансової) санкції; і про донарахування податку на додану вартість у сумі 2203746 грн. (в одиницях податкової звітності), в т.ч. за звітні (податкові) періоди за: січень 2023 у сумі 1972569 грн.; лютий 2023 у сумі 211224 грн.; квітень 2023 - 10665 грн.; червень 2024 у сумі 2519 грн.: лютень 2024 у сумі 6770 грн у зв`язку з тим, що підприємство декларувало від`ємне значення з податку на додану вартість та заявлені до бюджетного відшкодування суми були відшкодовані на поточний рахунок платника. У відповідь на подані позивачем 28.08.2025 заперечення на акт перевірки, 11.09.2025 ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано лист «Про результати розгляду заперечень», яким заперечення позивача залишено без задоволення, а на підставі акту перевірки від 14.07.2025 № 3122/04-36-07-13/13429839, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 18.09.2025 за №0521570713 форми «Р», яким ТОВ «Спецтехоснастка» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 3441943,00 грн, з яких за грошовими зобов`язаннями 3441943 грн та штрафними санкціями 0 грн; від 18.09.2025 № 0521600713 форми «Р», яким ТОВ «Спецтехоснастка» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 2754682,50 грн, з яких за грошовими зобов`язаннями 2203746 грн та штрафними санкціями 550936,50 грн; від 18.09.2025 № 0521610713 форми «П», яким ТОВ «Спецтехоснастка» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на прибуток за звітний (податковий) період: 2022 рік на суму 8063746, 2023 рік на суму 29630880 грн, 2024 рік на суму 41281698 грн, І квартал 2025 року на суму 44970789 грн; та від 18.09.2025 № 0521620713 форми «ПН», яким до ТОВ «Спецтехоснастка» застосовано штраф у розмірі 169371,50 грн за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, але рішенням від 19.12.2025 №36292/6/99-00-06-01-01-06 скаргу було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 18.09.2025 №0521600713, №0521570713, №0521610713, №0521620713 без змін, що й стало підставою для звернення ТОВ «Спецтехоснастка» до адміністративного суду з позовом у цій справі. Як встановлено колегією суддів, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції правильно виходив з положень: ст.67 Конституції України; пп.14.1.36. пп.14.1.181. п.14.1. ст.14, п.44.1. ст.44, п.198.1. п.198.2. п.198.3. п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України; та ст.1 і ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), на підставі аналізу яких суд обгрунтовано акцентував увагу на тому, що господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця податкових вигод (витрат та податкового кредиту), мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків. І саме надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. За вказаних у попередньому абзаці положень чинного законодавства та з урахуванням сталої судової практики при розгляді справ даної категорії, суд першої інстанції правильно визначив про необхідність з`ясування під час вирішення ініційованого позивачем у цій справі спору обставин про: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, з оцінкою належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, зокрема, шляхом проведення всебічної перевірки доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов, оскільки наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод, а недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, і самого покупця позбавляє права на формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку податкових вигод. Отже, як свідчить аналіз рішення суду першої інстанції, саме враховуючи викладені вище правила та обов`язкові умови для формування податкових вигод (фактичний рух активів) недоведеність яких позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку, судом першої інстанції уілком обгрунтовано досліджувалися факти реальності господарських операцій позивача та його контрагентами. Зокрема, перевіряючи взаємовідносин ТОВ «Спецтехоснастка» з контрагентом постачальником ТОВ «Полтава центр ТК» (код ЄДРПОУ 45249076), судом встановлено, що ТОВ «Спецтехоснастка», як покупець, та ТОВ «Полтава центр ТК», як постачальник, у період з 20.06.2024 по 12.07.2024 були здійснені господарські операції з поставки питної води на підставі рахунків фактур, згідно із якими ТОВ «Спецтехоснастка» є платником, а ТОВ «Полтава центр ТК» отримувачем коштів, і вказані правовідносини оформлювалися у спрощений спосіб без укладання договору шляхом обміну листами, документами (рахунками, видатковими накладними, ТТН, платіжними інструкціями, тощо), а мета купівлі позивачем питної води була обумовлена об`єктивними виробничими потребами, зокрема, аномально спекотними погодними умовами в червнілипні 2024 року та потребою забезпечення належних умов праці для працівників Товариства. Обговорюючи наведені контролюючим органом в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства у вказаних взаємовідносинах ТОВ «Полтава центр ТК», зокрема, внаслідок не надання позивачем до перевірки товаро-транспортних накладних (ТТН) та сертифікатів якості, судом першої інстанції встановлено, що разом із запереченнями на акт перевірки позивачем були надані належні та допустимі докази реальності господарських операцій, а саме: прибуткові ордера від 20.06.2024 №1762, від 26.06.2024 №1817, від 02.07.2024 №1905, від 05.07.2024 №1934, від 08.07.2024 №1969, від 12.07.2024 №2006 та ТТН від 20.06.2024 №1, від 26.06.2024 №7, від 02.07.2024 №9, від 05.07.2024 №13, від 08.07.2024 №14, від 12.07.2024 №18, а також сертифікати якості, якими посвідчувалася якість води мінеральної столової «Петриківська ТМ» №1173 від 18.06.2024, №1194 від 20.06.2024, №1258 від 11.07.2024, чим у сукупності фактично і підтверджується фактичне отримання позивачем товару та його оприбуткування на склад і реальний рух активів. Як встановлено судом першої інстанції, господарські операції між ТОВ «Спецтехоснастка» та ТОВ «Полтава центр ТК» здійснювались у період з 20.06.2024 по 12.07.2024, тобто до включення ТОВ «Полтава центр ТК» до додатку 4 щодо відповідності платника податку критеріям ризиковості період липень 2024 року - 26.07.2024, №47981 п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку та анулювання його свідоцтва платника ПДВ. Отже, на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Полтава центр ТК» не мало статусу ризикового платника, а тому суд першої інстанції цілком обгрунтовано визнав безпідставними посилання відповідача на вказані обставини як у висновках Акту перевірки на підставі якого прийнято оскаржувані у цій справі податкові повідомлення рішення так під час судового вирішення даного спору, оскільки отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Полтава центр ТК» безаперечно підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (ТТН) та прибутковими ордерами на приймання ТМЦ, які наявні в матеріалах справи і були надані відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки, а самим відповідачем в акті перевірки не наведено встановлених інших зауважень щодо оформлення видаткових накладних по вказаним операціям. На переконання колегії суддів, судом першої інстанціїу даній справі надано правильну оцінку доводам відповідача про те, що позивач до перевірки не надавалися товарно-транспортні накладні, саме тому факт транспортування ТМЦ є не підтвердженою. Так, посилаючись на положення п.86.7 ст.86 ПК України, за яким платник податків має право у разі незгоди із висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті, надати заперечення та додаткові документи, пояснення у межах строку, визначеного ст.86 ПК України, і такі заперечення, додаткові документи та пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки, а також на правову позицію Верховного Суду з вказаного питання, що викладена в постанові від 21.01.2025 по справі №140/6001/24 - суд першої інстанції правильно акцентував увагу, що у спірному випадку позивач скористався своїм правом та надав разом із запереченнями на акт перевірки додаткові документи для підтвердження факту здійснення господарських операцій із контрагентом: товарно-транспорті накладні, прибуткові ордери, сертифікати якості, а відповідач в свою чергу не довів суду порушення позивачем процедури та строків надання заперечень на акт разом із додатковими документами, зокрема, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, сертифікатами якості. Отже, оскільки, позивач, як платник податків надав вищезазначені документи відповідачу для підтвердження факту здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «Полтава центр ТК» в межах законодавчо встановленого строку та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами перевірки, то такі документи беззаперечно, є невід`ємною частиною матеріалів перевірки, і мали б бути обов`язково враховані відповідачем під час прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень рішень. Відповідачем в свою чергу ні в апеляційній скарзі ні в судовому засіданні апеляційної скарги не наводилися причини не врахування наданих позивачем документів разом з запереченнями на акт перевірки, а єдиним доводом з вказаного приводу стало посилання на постанову Верховного Суд від 05.05.2023 у справі № 1340/5998/18 зміст якої ніяким чином не спростовує висновки суду першої інстанції в цій частині. Надалі, перевіряючи взаємовідносини ТОВ «Спецтехоснастка» з контрагентом-постачальником ТОВ «Вільногірське скло» (код ЄДРПОУ 30809384) на підставі укладеного договору від 09.01.2023 №ВС/СТ-09/01 за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити визначений сторонами у видаткових накладних товар загальною кількістю, асортиментом, одиницею виміру, ціною (п.1.2), яким згідно п.3.2. Договору є пакувальна плівка в асортименті,що пов`язано з основним видом діяльності позивача «виробництвом пластикової тари», а дата передачі якої визначається у видатковій накладній - судом першої інстанції встановлено, що контролюючий орган не заперечує ні наявність виробничих потужностей, ні факт виготовлення продукції, ні подальшу реалізацію готової продукції, зазначаючи в акті перевірки лише про те, що у видаткових накладних не наведено інформації щодо довіреностей, за якими був отриманий товар. Надаючи правову оцінку доводам відповідача по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Вільногірське скло» суд першої інстанції зазначив, що з 01.01.2015 форма довіреності на отримання ТМЦ була скасована разом з Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (Наказ Мінфіну від 16.05.96 №99), а відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995, №88) повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються різними документами і законодавством не встановлено вичерпний перелік таких документів. Оскільки отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Вільногірське скло» підтверджується товарно-транспортними накладними (ТТН) та прибутковими ордерами на приймання товару, які складалися комірниками ТОВ «Спецтехоснастка» безпосередньо у день приймання товару на склад: 16.01.2023 №92 на суму 8725,50 кг; 18.01.2023 №93 на суму 78970 кв. м; 23.01.2023 №128 на суму 19500 кг; 24.01.2023 №137 на суму 19500 кг; 25.01.2023 №173 на суму 19499 кг; 27.01.2023 №194 на суму 22175 кг, а в акті перевірки відсутні будь-які зауваження щодо змісту, форми чи реквізитів наданих ТТН та видаткових накладних, окрім, формального зауваження щодо «відсутності довіреностей» - суд першої іінстнації правильно наголосив, що твердження відповідача щодо відсутності довіреностей не можуть свідчити про нереальність господарських операцій, а досліджені під час судового вирішення спору обставини господарських правовідносин беззаперечно підтверджують основний критерій господарської операції фактичну зміну активів, зобов`язань та власного капіталу підприємства, при тому, що сам відповідач не заперечує факту оплати товару та не наводить жодного належного доказу того, що товар не поставлявся або не використовувався у діяльності підприємства. Правильною на переконання колегії суддів є також і оцінка судом першої інстанції безпідставності доводів відповідача про те, що в ході проведення перевірки було надано сертифікати якості на пальне, які згідно аналізу бази даних не відповідають фактичному ланцюгу постачання, оскільки предметом договору між позивачем та ТОВ «Вільногірське скло» є не пальне, а плівка пакувальна в асортименті. Такі посилання відповідача в акті перевірки на думку колегії суддів лише підтверджує формальний та потоковий підхід контролюючого органу до виконання покладених на нього обовязків під час проведення перевірки платників податків, що відповідно ставить під сумнів і усі інші наведені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які під час апеляційного перегляду даної справи також не доведені відповідачем у встановлений законом спосіб належними та допустимими доказами. Перевіряючи в апеляційному порядку висновки суду першої інстанції в частині, що стосується тверджень відповідача про прийнятті рішення щодо відповідності п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку щодо окремих контрагентів ТОВ «Вільногірське скло» по ланцюгу: ТзОВ «ПРАЙОРІТІ ПРОДАКТ», ТзОВ «ПРОФІТРЕЙДИНГ ГРУП», ТОВ «Дендра-сервіс», ТОВ «СПЕЦМАШЕНЕРГО», колегією суддів за матеріалами справи встановлено, що зазначені рішення були відсутні на момент існування господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вільногірське скло» і були ухвалені вже після вчинення відповідних господарських операцій, а відповідно, суд правильно виснував в цій частині, що такі посилання податкового органу є безпідставним і суперечать принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у ст.16 Податкового кодексу України обов`язкам платника податків. Безпідставними також на переконання колегії суддів є обгрунтування податковим органом своїх висновків про порушення відповідачем вимог податкового законодавства інформацією про те, що деякі контрагенти ТОВ «Вільногірське скло», а саме: ТзОВ «ПРАЙОРІТІ ПРОДАКТ», ТзОВ «ПРОФІТРЕЙДИНГ ГРУП» є фігурантами кримінального провадження №72023000120000112 від 04.12.2023, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, оскільки як правильно зазначив суд першої інстанції сам факт внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню (щодо контрагентів контрагента у подальшому ланцюгу) не спростовує фактичного здійснення операцій між ТОВ «Вільногірське скло» та ТОВ «Спецтехоснастка», адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, і належними доказами у такому випадку можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності ТОВ «Спецтехоснастка» у цьому. Оскільки у спірному випадку інформації про наявність вироку суду відносно окремих контрагентів ТОВ «Вільногірське скло», який би набрав законної сили відповідачем не наведено, а сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо контрагентів ТОВ «Вільногірське скло» не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій ТОВ «Спецтехоснастка» з ТОВ «Вільногірське скло», суд першої інстанції правильно підсумував, що вказані обставини не мають бути підставою для настання негативних правових наслідків безпосередньо для позивача, як платника податків, що в свою чергу узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.10.2021 по справі №822/1443/18 та від 01.06.2022 по справі № 1240/2660/18. Погоджується колегія суддів також з висновками суду першої інстанції в частині, яка стосується взаємовідносин ТОВ «Спецтехоснастка» з контрагентом-постачальником ТОВ «ГрандДніпро» (код ЄДРПОУ 39290307), які здійснені на підставі укладеного у зв`язку з надзвичайними та об`єктивними обставинами договору поставки палива дизельного від 22.12.2022 №2212/2022, за умовами якого постачальник зобов`язувався передавати у власність покупця паливо дизельне, а покупець зобов`язувався приймати та оплачувати продукцію, і яким (умовами) чітко визначено: як поставку (передачу у власність) продукції окремими партіями, вказаними у видаткових накладних та/ або актах прийому-передачі, і кількість, найменування, ціна окремої партії продукції вказується у видатковій накладній та/або актах прийому-передачі (пункти 1.2.-1.3. Договору); так і перехід від постачальника до покупця права власності на продукцію в момент підписання ТТН або акту прийомупередачі продукції, якщо інше не погоджено сторонами у додатковій угоді до договору (п.3.6 Договору); а також строк дії договору до 31.12.2023, а в частині виконання зобов`язань - до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Так, проаналізувавши обставини об`єктивної необхідності укладення позивачем договору з ТОВ «ГрандДніпро» на поставку палива дизельного, що було викликано надзвичайним станом в енергетичному секторі України наприкінці 2022 року, врахувавши як отримане позивачем 02.11.2022 телефонограмою сповіщення від ПРАТ «Южкокс» (код 05393079) щодо необхідності введення графіків самообмеження на виконання розпорядження Дніпропетровської облдержадміністрації за результатами засідання по енергообмеженню листами від 02.11.2022 №55-172, копії яких були надані відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки, так і звернення позивача до Дніпропетровської ОВА листом від 30.11.2022 №123 щодо можливості забезпечення електроенергією для запуску виробничих потужностей підприємства у зв`язку з тим, що з 23.11.2022 ТОВ «Спецтехоснастка» знаходилось на аварійному живленні, оскільки фактично втратило можливість отримувати електроенергію для виробництва власної продукції від постачальника електрики ТОВ «ОНК-ГРУП» (код 37872468) та послуги з розподілу від АТ ДТЕК «Дніпровські електромережі» (код 23359034), на яке станом на 13.12.2022 позивач офіційну відповідь не отримав - суд першої інстанції обгрунтовано акцентував увагу на тому, що саме з метою недопущення зупинки виробництва, зриву поставок контрагентампокупцям по існуючим договірним зобов`язанням, позивачем було організовано автономне електропостачання шляхом закупівлі трьох одиниць генераторів меншої потужності та промислових генераторів великої потужності по ВМД: від 16.12.2022 №22UA209230023214UO Генераторної установки закритого типу потужністю 880кВт*А Mitsubishi 1 шт; від 05.01.2023 №23UA209230000114UO Генераторної установки закритого типу потужністю 1500кВт*А MTU 18V2000 1 шт; від 27.01.2023 №23UA209230007186U6 Генераторної установки закритого типу потужністю 1750кВА Stamford 1 шт., після вводу в експлуатацію яких позивачем протягом дії екстрених відключень в Дніпропетровській області у грудні 2022 року, січні та лютому 2023 року періодично і отримувалося для виробництва електрики паливо дизельне від ТОВ «Гранд-Дніпро», на яке не оформлювалися довіреності на отримання пального, оскільки дизельне пальне заливалося безпосередньо у генераторні установки. Описані у попередньому абзаці фактичні обставини відповідачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції ні під час її апеляційного перегляду не спростовані, натомість, відповідачем як в акті перевірки так і в судів першої та апеляційної інстанції зауважувалося лише на тому, що у наданих до перевірки видаткових накладних відсутня інформація щодо довіреностей на отримання продукції, що саме по собі на переконання податкового органу свідчить про нереальність вказаних господарських операцій. Надаючи правову оцінку вказаним доводам відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Гранд-Дніпро», суд першої інстанції цілком обгрунтовано зазначив, що з 01.01.2015 форма довіреності на отримання ТМЦ скасована разом з Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (Наказ Мінфіну від 16.05.1996 №99), а відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995, №88) повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються різними документами і законодавством не встановлено вичерпний перелік таких документів. Відповідно, оскільки бланк довіреності на одержання цінностей (типова форма №М-2) та Журнал реєстрації довіреностей також втратили чинність, а повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, стали підтверджуватися відповідно до законодавства не вичерпним переліком документів таких як письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо і спірному випадку прийомпередача товару була прописана п. 3.2 Договору, яким погоджено сторонами на підставі товарно-транспортних накладних (ТТН) та чеку принтера (за наявності) суд першої інстанції правильно підсумував, що факт отримання пального позивачем підтверджується: товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, які складалися комірниками ТОВ «Спецтехоснастка», а саме: 22.12.2022 №3921 - 3000л, 22.12.2022 №3944 2000л; 22.12.2022 №3945 2000л; 29.12.2022 №3975 6350л; 04.01.2023 №12 6220л; 09.01.2023 №31 13380л; 12.01.2023 №43 5920л; 16.01.2023 №73 13180л; 23.01.2023 №126 11430л; 25.01.2023 №134 12220л; 27.01.2023 №165 10430л; 03.02.2023 №221 11120л; 06.02.2023 №234 12190л; 09.02.2023 №280 15320л; 15.02.2023 №327 6675л; 17.02.2023 №377 13180л; 22.02.2023 №424 11540л., які надавалися відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки. Вказані обставини відповідачем по справі під час апеляційного перегляду справи не спростовано. Правильними на переконанн колегії суддів є також оцінка судом першої інстанції доводів податкового органу про нереальність господарських операцій позивача у зв`язку з не підтвердженям походження придбаного ТМЦ наданими сертифікатами якості на дизельне пальне. Так, незважаючи на надані позивачем до перевірки документи, податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій внаслідок того, що зокрема, надані позивачем сертифікати не відповідають фактичному ланцюгу постачання згідно бази даних. Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції такі висновки контролюючого органу є необґрунтованим та таким, що не відповідають правовій природі сертифіката якості, оскільки, сертифікат якості не є документом, який підтверджує факт поставки товарів, не містить відомостей про господарську операцію та не відповідає вимогам первинних документів, встановленим законодавством України, також як і не підтверджує рух активів або виникнення зобов`язань, а є лише документом, який підтверджує саме якість товару (тобто, містить виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам), що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, що висловлювалися у постановах від 15.04.2021 по справі №818/530/16 та від 23.02.2023 по справі №640/12451/20, а також у постанові від 29.03.2023 по справі №560/12630/21 в кій прямо вказувалося, що сама по собі відсутність чи наявність сертифікатів якості не пов`язана з реальністю чи можливістю поставки товару, а отже, сертифікат якості за своїм змістом не може доводити або спростовувати факт поставки товарів, так як містить виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам. Правильним колегія суддів також визнає зауваження суду першої інстанції про те, що відповідачем не спростовано, що станом на дату початку/закінчення перевірки у ТОВ «Спецтехоснастка» на балансі в наявності є 13917 літрів дизельного пального на суму 585349,02 грн (без пдв), пдв 40974,43 грн, яке знаходиться в генераторних установках, а сама наявність залишків ТМЦ на балансі підприємства додатково підтверджує реальність їх придбання та використання в своїй господарській діяльності. Оскільки відповідачем не надано жодних належних доказів та не наведено під час апеляційного перегляду даної справи обгрунтованих пояснень на спростування встановлених судом першої інстанції обставин по придбанню і використанню позивачем у ТОВ «Гранд-Дніпро» дизельного пального також як і не спростовано висновки суду першої інстанції про не застосованість до спірних правовідносини та досліджених господарських операцій позивача з ТОВ «Гранд-Дніпро» факту прийнятого 17.01.2024 №1128 рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, оскільки таке рішення стосовно ТОВ «ГрандДніпро» було відсутнє на момент існування правовідносин з позивачем, і було ухвалено вже після вчинення відповідних господарських операцій між ТОВ «Спецтехоснастка» та ТОВ «Гранд Дніпро» - колегія суддів визнає у зазначеній частині рішення суду першої інстанції цілком законим та таким, що не підляє скасуванню. Що стосується посилання відповідача на прийняття щодо окремих контрагентів ТОВ «Гранд Дніпро», а саме: ТОВ «ТД АЛЬЯНС ОЙЛ», ТОВ «ПРАЙД ІМПЕКС», ТОВ«ЮКАС ПЕТРОЛІУМ», ТОВ «Параллель-М ЛТД», ТОВ «КАТМА ГРУП» рішень про відповідність п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, суд вважає таке посилання безпідставним, оскільки це суперечить принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у ст. 16 ПК України обов`язкам платника податків. Крім того, зазначені рішення були відсутні на момент існування господарських операцій між позивачем та ТОВ «Гранд Дніпро», та були ухвалені після вчинення відповідних господарських операцій між ТОВ «Спецтехоснастка» та ТОВ «Гранд Дніпро». Стосовно інформації що, деякі контрагенти контрагента ТОВ «Гранд Дніпро», а саме: ТОВ «ТД АЛЬЯНС ОЙЛ» є фігурантом кримінального провадження №720024000000000012 від 15.10.2024, ТОВ «ПРАЙД ІМПЕКС» є фігурантом кримінального провадження №42024080000000038 від 19.04.2024, ТОВ «КАТМА ГРУП» є фігурантом кримінального провадження №32021100110000016 від 10.02.2021, колегія суддів підтверджуючи висновки суду першої інстанції у цій частині також акцентує увагу на тому, що внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню (щодо контрагентів контрагента у подальшому ланцюгу) не спростовує фактичного здійснення операцій між ТОВ «Спецтехоснастка» та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, оскільки належними доказами в описаному випадку можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності ТОВ «Спецтехоснастка» у цьому. Виходячи з того, що інформації про наявність вироку суду відносно окремих контрагентів ТОВ «Гранд - Дніпро», який би набрав законної сили в акті не наведено, а сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо контрагентів постачальника позивача не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій ТОВ «Спецтехоснастка» та не тягне за собою правових наслідків для платника податків ТОВ «Спецтехоснастка», що по суті підтверджується також правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 06.10.2021 по справі №822/1443/18, від 01.06.2022 у справі № 1240/2660/18, колегія суддів не сприймає доводи апеляційної скарги відповідача у зазначеній частині як підставу для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі. Стосовно тверджень відповідача про наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХОСНАСТКА» (код ЄДРПОУ 3429839) за вих.№2981/5/04-36-05-05-10 від 29.01.2026: ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 43495370), яке є фігурантом кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №72024111200000001 від 03.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України; ТОВ «ТД АЛЬЯНС ОЙЛ» (код ЄДРПОУ 42504640), яке є фігурантом кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №720024000000000012 від 15.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України; ТОВ «ПРАЙД ІМПЕКС» (код ЄДРПОУ 42288222), що є фігурантом кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42024080000000038 від 19.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 204, ч. 1 ст. 239, ч. 1 ст. 241, ч. 4 ст. Кримінального кодексу України; ТОВ «КАТМА ГРУП» (код ЄДРПОУ 41775494), яке є фігурантом кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №32021100110000016 від 10.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 191, 204, 212, 364, 366 Кримінального кодексу України; за №12020220500001710 від 18.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України КК України; та за №42017170000000115 від 29.03.2017 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 204, ч .2 ст. 366, ч. 3 ст 212, ч. 1 ст. 204 Кримінального кодексу України; ТзОВ «ПРАЙОРІТІ ПРОДАКТ» (код 44496705), ТзОВ «ПРОФІТРЕЙДИНГ ГРУП» (код ЄДРПОУ 43557321), які є фігурантами кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №72023000120000112 від 04.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу колегія суддів враховано, що судом першої інстанції з урахуванням аналізу листа Офісу Генерального прокурора від 13.02.2026 №08/6-163вих-26, зі змісту якого встановлено, що Детективами Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №72024000000000012 від 15.10.2024 за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, та того, що у вказаного кримінальному провадженні досліджувалися факти привласнення державних коштів у вигляді бюджетного відшкодування податку на додану вартість службовими особами ТОВ «ДІВАЙН ІНДАСТРІ» та ТОВ «ЗАВОД БОДОБРИВ «ТРИВКО», і досудове розслідування в цьому провадженні закінчено з направленням 17.01.2025 обвинувального акту до суду відносно директора ТОВ «ДІВАЙН ІНДАСТРІ» за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, а фінансово-господарська діяльність ТОВ «ТРАЛЬЯНС ОЙЛ» не була предметом дослідження в кримінальному провадженні №72024000000000012 від 15.10.2024. На підставі аналізу наведених у попередньому абзаці обставин та фактів, а також з урахуванням того, що факту притягнення до кримінальної відповідальності директорів контрагентів позивача, судом не встановлено, що в кримінальних провадженнях, зазначених відповідачем, було здійснено дослідження господарської діяльності фігурантів кримінальних проваджень контрагентів позивача в контексті господарських взаємовідносин з ТОВ «СПЕЦТЕХОСНАСТКА» не встановлено - суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку про необґрунтованість аргументів відповідача у наведеній частині, оскільки сама собою наявність кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених безпосередньо позивачем, який під час проведення перевірених відповідачем у спірних правовідносинах господарських операцій об`єктивно навіть не міг бути необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності контрагентів своїх постачальників. Така позицію суду першої інстанції повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 06.12.2023 по справі № 520/19070/21, тим більш, що самим податковим органом суду так і не було надано ні вироків суду, що набрали законної сили, ні матеріалів таких кримінальних проваджень, які б містили однозначну інформацію про нереальність конкретних господарських операцій, що були предметом оцінки відповідача. Щодо взаємовідносин ТОВ «Спецтехоснастка» з ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 43495370) за договом поставки від 01.04.2020 №01КВ2020, який набрав чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2022 (п.10.1 Договору) та згідно умов якого постачальник зобов`язався виготовити, поставити та передати у власність покупця товар «тара поліпропіленова в асортименті», а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором із здійсненням покупцем 100% передплату партії товару (п.4.2 Договору), а датою поставки визначено дату оформлення видаткової накладної на партію товару з переходом до покупця права власності на товар з моменту передання товару (п.5.2. і п.5.6. Договору), колегія суддів також як і суд першої інстанції звертає увагу на оформлені на виконання умов Договору поставки від 01.04.2020 №01КВ2020 первинні документи: 1) видаткову накладну від 28.05.2020 №1669 на суму 157481,55 грн.; платіжну інструкцію №65 про оплату товару 22.05.2020; ТТН №Р1669 від 28.05.2020 оформленої автомобільним перевізником ТОВ «Спецтехоснастка», водій ОСОБА_7 ; 2) видаткову накладну від 12.06.2020 №1855 на суму 278054,00 грн.; платіжні інструкції №106 та №121 про оплату товару 05.06.2020; ТТН №Р1855 від 12.06.2020 оформленої автомобільним перевізником ТОВ «Спецтехоснастка», водій ОСОБА_8 ; 3) видаткову накладну від 27.07.2020 №2446 на суму 180332,77 грн.; платіжну інструкцію №251 про оплату товар 16.07.2020; ТТН №Р2446 від 27.07.2020, оформленої автомобільним перевізником ТОВ «Спецтехоснастка», водій ОСОБА_7 ; 4) видаткову накладну від 31.07.2020 №2521 на суму 13113,00 грн.; платіжну інструкцію №251 про оплату товару 16.07.2020; ТТН № Р2521 від 31.07.2020, оформленої автомобільним перевізником ТОВ «Спецтехоснастка», водій ОСОБА_8 ; 5) видаткову накладну від 31.08.2020 №2966 на суму 243186,63 грн.; платіжну інструкцію №350 про оплату товару 17.08.2021; ТТН №Р2966 від 31.08.2020, оформленої автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_9 , водій ОСОБА_10 ; 6) видаткову накладну від 22.09.2020 №3342 на суму 79199,92 грн.; платіжну інструкцію №423 про оплату товару 14.09.2020; ТТН №Р3342 від 22.09.2020 оформленої автомобільним перевізником ТОВ «Спецтехоснастка», водій ОСОБА_8 ; 7) видаткову накладну від 09.10.2020 №3626 на суму 229261,00 грн.; платіжну інструкцію №485 про оплату товару 07.10.2020; ТТН №Р3626 від 09.10.2020 оформленої автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_11 , водій ОСОБА_11 ; 8) видаткову накладну від 09.10.2020 №3625 на суму 506,66 грн.; платіжну інструкцію №423 про оплату товару 14.09.2020; ТТН №Р3625 від 09.10.2020 оформленої автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_11 , водій ОСОБА_11 ; 9) видаткову накладну від 23.02.2021 №517 на суму 246784,72 грн.; платіжні інструкції №807 та №808 про оплату товару 15.02.2021; ТТН №Р517 від 23.02.2021 оформленої автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_11 , водій ОСОБА_11 ; 10) видаткову накладну від 23.02.2021 №521 на суму 501984,21 грн.; платіжну інструкцію від 15.02.2021 №807 та від 15.02.2021 №808; ТТН № Р521 від 23.02.2021 оформленої автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_9 , водій ОСОБА_10 ; 11) видаткову накладну від 05.03.2021 №682 на суму 85460,79 грн.; платіжну інструкцію №854 про оплату товару 04.03.2021; ТТН №Р682 від 05.03.2021 оформленої автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_9 , водій ОСОБА_12 ; 12) видаткову накладну від 15.03.2021 №773 на суму 17092,16 грн.; платіжну інструкцію №854 про оплату товару 04.03.2021; ТТН № Р773 від 15.03.2021 оформленої автомобільним перевізником ТОВ «Спецтехоснастка», водій ОСОБА_13 , якими у сукупності підтверджується факт виготовлення, транспортування та відвантаження товару, факт оплати, переходу права власності, рух активів , в тому числі з доставкою товару як силами ТОВ «Спецтехоснастка» так і сторонніх перевізників, а також зміну майнового стану позивача, тобто, підтверджуються усі стадії здійснення господарських операцій та їх відповідність вимогам законодавства України, в т.ч. даним бухгалтерського обліку. Оскільки за всіма господарськими операціями з контрагентами були складена та зареєстрованв податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням приписів ч.1 ст.187, ст.201 ПК України, що підтверджується актом перевірки, а віднесення до складу податкових зобов`язань постачальника у податковій декларації з ПДВ і є фактом сплати податку на додану вартість, суд першої інстанції цілком обгрунтовано наголосив на помилковості висновків відповідача по справі про те, що кошти, отримані позивачем від ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» не пов`язані з поставкою товару та мають бути включені до складу інших доходів. Крім того, судом першої інстанції правильно зауважено, що з аналізу наданих до перевірки та до суду документів (договором, платіжними інструкціями, видатковими накладними, ТТН, податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН) беззаперечно підтверджено отримання коштів саме як оплати за поставлений товар, і отримані грошові кошти є доходом від реалізації продукції власного виробництва ТОВ «Спецтехоснастка», а на реальність господарських операцій вказує також і наявність у платника податків економічних можливостей для здійснення відповідної господарської операції. Зокрема, встановленим у цій справі є той факт, що товар було виготовлено ТОВ «Спецтехоснастка» (звіт з виробництва за зміну), поставлено на облік на складі готової продукції згідно Національного стандарту бухгалтерського обліку Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (наказ Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246), а посилання податкового органу на включення ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» до ризикових за п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку та анулювання його свідоцтва платника ПДВ, не заслуговують уваги, оскільки рішення про відповідність вказаного платника податку критеріям ризиковості на момент існування правовідносин з позивачем у період з травня 2020 року по березень 2021 року було відсутнє та було ухвалено вже після вчинення відповідних господарських операцій за період травень 2021 року (рішення від 13.05.2021 №26449). Стосовно доводів податкового органу про те, що ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» є фігурантом кримінального провадження №72024111200000001 від 03.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, суд першої інстанції також правильно акцентував увагу на відсутності доказів того, що посадові особи ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» є підозрюваними чи обвинуваченими у вказаному кримінальному провадженні, або про вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН», що у сукупності свідчить про неможливість автомативно дійти висновку про нереальність господарських операцій позивача лише на підставі внесеної до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформації про наявність досудового розслідування по кримінальному провадженню, яка по суті не спростовує фактичного здійснення операцій між платником податку та його контрагентом, і таких підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 24.04.2018 по справі № 2а/0370/205/12, від 20.03.2019 по справі №813/1979/15, від 22.07.2020 по справі №620/3925/18. Отже, оскільки належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності платника податків у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН», який би набрав законної сили в акті не наведено, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо контрагента чи можливих контрагентів ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для платника податків ТОВ «Спецтехоснастка», що підтверджується також висновками Верховного Суду, що викладалися у постановах від 13.07.2022 по справі №320/2452/20, від 06.10.2021 по справі №822/1443/18, від 01.06.2022 по справі №1240/2660/18, від 15.02.2023 по справі №803/1810/16. Погоджується колегія суддів у повному обсязі з висновками суду першої інстанції в частині, яка стосується взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_5 , ТОВ «СТРАТЕГІЧНІ МАЙСТЕРНІ», які грунтуються на детальному аналізі укладених з вказаними суб`єктами господарювання договорів та оформлених за результатом їх виконання первинних документів, якими саме беззаперечно підтверджено помилковість висновків податкового органу про нереальність господарських операцій позивача, що узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, яка викладалася у постанові від 17.11.2020 по справі №816/5040/14, в якій касаційним судом підкреслювалося, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними, а також з позицією висловленою Касаційним адміністративним судом у справі №814/3861/14 адміністративного провадження К/9901/8257/18 від 14.02.2018. Дійсно, стверджуючи узагальнено про відсутність у контрагента необхідних ресурсів і умов для ведення господарської діяльності, податковим органом у даному спірному випадку не враховувалося, що вказані операції по суті носили характер перепродажу продукції, що не заборонено законодавством та за встановлених обсягів постачання не потребує значних трудових та організаційних ресурсів для їх проведення, а само по собі посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, і не можливість виконувати ними господарської діяльності, по суті є лише припущенням та помилковим розумінням норм податкового законодавства, яким податковий облік (стан) певного платника податку не ставиться в залежність від інших осіб, від фактичної сплати його контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, від їх господарських та виробничих можливостей та тощо, оскільки питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб, що також підтверджувалося раніше Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 по справі №804/3420/16. Не спростовано також доводами апеляційної скаргі відповідача під час апеляційного перегляду даної справи і висновки суду першої інстанції про те, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику ПДВ у формуванні податкового кредиту за рахунок сум цього податку у ціні придбаних товарів (послуг), якщо інші об`єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, що підтверджується праввою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 12.06.2018 по справі №825/3419/14. Як встановлено колегією суддів, доводячи у цій справі відсутність реального змісту операцій між позивачем і вищезазначеними контрагентами, відповідач у тому числі посилається і на те, що під час перевірки позивачем не було надано деяки документи (зокрема, ТТН), а у наданих документах були недоліки в їх оформленні (довіреності, сертифіками, ТТН), проте, сам факт наявності або відсутності окремих документів, також як і наявність недоліків в їх оформленні - не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику ПДВ у формуванні податкового кредиту за рахунок сум цього податку у ціні придбаних товарів (послуг), якщо інші об`єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, що підтверджується правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.06.2018 по справі №825/3419/14, а відсутність у платника ПДВ документів на перевезення придбаного товару не може бути достатньою підставою для позбавлення платника права на податковий кредит, якщо обставини у справі не викликають сумніву в тому, що поставка товару відбулася, що підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.06.2022 по справі №1.380.2019.004460. Підсумовуючи вищевикладене та виходячи з положень ст. 201 ПК України, а також того, що відповідачем у цій справі не спростовано те, що під час укладення договорів та у період здійснення господарських операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як юридичні особи, перебували на обліку у податкових органах та були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що не оспорюється в акті перевірки, та того, що під час перевірки позивачем надавались реєстри податкових накладних, первинні й інші документи (товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, сертифікати якості) на підтвердження здійснення господарських операцій з відповідними контрагентами, що відповідачем в судовому засіданні апеляційного суду не спростовувалося, колегія суддів не знаходить правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі лише на підставі доводів податкового органу про безтоварність операцій та недобросовісність контрагентів позивача, які по суті грунтуються лише на відомостях інформаційно-аналітичної бази ДПС АІС «Податковий блок» та архіву електронної звітності. Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17.11.2020 у справі №816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними, і зазначена позиція повністю підтверджується практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09.01.2007 (заява №803/02) у справі "Інтерсплав проти України"; рішення від 22.01.2009 (заява №3991/03) "Справа БУЛВЕС проти Болгарії"; рішення від 18.03.2010 (заява №6689/03) у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії". Отже, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагентів, а відповідачем суду не наведено обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям і завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а під час судового вирішення даної справи не факту узгодженості дій позивача з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками послуг від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та валові витрати, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи відповідача в наведеній частині грунтуються лише на припущеннях не підтверджених належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності, а відповідно, у суду відсутні підстави вважати, що у даному спірному випадку існують ознаки недобросовісності госпожарської діяльності позивача, або узгодженості дій позивача з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань. На підставі встановлених у цій справі фактичних обставин спірних правовідносин, з урахуванням наявних в матеріалах справи письмових доказів та з огляду на правову позицію Верховного Суду, що викладалася раніше у постановах від 27.03.2018 по справі №816/809/17, від 06.02.2018 по справі №816/166/15-а, від 11.09.2018 по справі №804/4787/16, від 24.05.2019 по справі №826/7423/16, від 25.02.2021 по справі №803/1684/17, від 21.01.2021 по справі №813/2204/17, від 02.06.2022 по справі №420/6359/19. Оскільки за наслідками розгляду даної справи судом першої інстанції встановлено протиправність нарахувань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 18.09.2025 за №0521570713 та від 18.09.2025 № 0521600713, і це повністю підтверджуно під час апеляційного перегляду даної справи, як наслідок на переконання колегії суддів підлягає скасуванню також податкове повідомлення-рішення від 18.09.2025 № 0521610713 форми «П», яке винесено на підставі протиправних висновків податкового органу про завищення розміру від`ємного значення суми податку на прибуток за звітний (податковий) період: 2022 рік на суму 8063746 грн, за 2023 рік на суму 29630880 грн, за 2024 рік на суму 41281698 грн, за І квартал 2025 року на суму 44970789 грн, що по суті не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій. Обговорюючи висновки суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2025 № 0521620713 форми «ПН», яким до позивача застосовано штраф у розмірі 169371,50 грн за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, колегія суддів звертає увагу, що суд правильно спираючись на положення п.201.1 і п.201.10 ст.201 та п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України з урахуванням положень п.89 і п.90 підрозділу 2 та п.52-1 і п.69, а також п.11 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України обгрунтовано зазначив, що: граничним терміном реєстрації податкових накладних, складених у період дії п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України щодо встановлення мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), граничний термін реєстрації яких припадав на період до 24.02.2022, є 27.05.2022; граничним терміном реєстрації податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадав на період з 24.02.2022 по 27.05.2022 (дня набрання чинності Законом №2260-ІХ), є 15.07.2022 включно; граничні терміни реєстрації податкових накладних, складених після 27.05.2022 до 16.01.2023, визначаються у загальному порядку відповідно до абз. 14 п. 201.10 ст. 201 ПК України: для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; граничні терміни реєстрації податкових накладних, складених починаючи з 16.01.2023, тобто тих, строк реєстрації яких припадає на період з дати набрання чинності Законом №2876-1Х - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). За вказаних у попередньому абзації норм, суд правильно акцентував увагу на тому, що згідно переліку податкових накладних, зазначених в розрахунку штрафних санкцій (додаток до податкового повідомлення-рішення від 18.09.2025 №0521620713), позивача притягнуто до відповідальності за відсутність реєстрації податкових накладних за травень 2020 року на суму 26247 грн, за червень 2020 року на суму 46342 грн, за липень 2020 року на суму 32241 грн, за серпень 2020 року на суму 40531 грн, за вересень 2020 року на суму 13285 грн, за жовтень 2020 року на суму 38210 грн, за лютий 2021 року на суму 124795 грн, за березень 2021 року на суму 17092 грн. Відповідно, встановленим на підставі наданих позивачем копій податкових накладних та квитанцій податкового органу про прийняття податкових накладних у цій є те, що протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України, за період травень 2020, червень 2020, липень 2020, серпень 2020, вересень 2020, жовтень 2020, лютий 2021, березень 2021, позивач вчасно складав та зареєстрував податкові накладні по контрагенту ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН», що підтверджується: - квитанцією від 03.06.2020 №9124307547 про реєстрацію податкової накладної від 22.05.2020 №274, сума ПДВ 26246,93 грн. Відмітка документ прийнято. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діяла на момент реєстрації податкових накладних) граничний строк реєстрації зазначеної податкової накладної до 15.06.2020; - квитанцією від 22.06.2020 №9141850975 про реєстрацію податкової накладної від 05.06.2020 №89, сума ПДВ 28333,33 грн. Відмітка документ прийнято. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діяла на момент реєстрації податкових накладних) граничний строк реєстрації зазначеної податкової накладної до 30.06.2020; - квитанцією від 24.06.2020 №9145766652 про реєстрацію податкової накладної від 10.06.2020 №146, сума ПДВ 18009 грн. Відмітка документ прийнято. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діяла на момент реєстрації податкових накладних) граничний строк реєстрації зазначеної податкової накладної до 30.06.2020; - квитанцією від 04.08.2020 №9187291658 про реєстрацію податкової накладної від 16.07.2020 №258, сума ПДВ 32240,96 грн. Відмітка документ прийнято. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діяла на момент реєстрації податкових накладних) граничний строк реєстрації зазначеної податкової накладної до 15.08.2020; - квитанцією від 31.08.2020 №9216874753 про реєстрацію податкової накладної від 17.08.2020 №251, сума ПДВ 40531,11 грн. Відмітка документ прийнято. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діяла на момент реєстрації податкових накладних) граничний строк реєстрації зазначеної податкової накладної до 15.09.2020; - квитанцією від 24.09.2020 №9241736608 про реєстрацію податкової накладної від 14.09.2020 №247, сума ПДВ 13284,43грн. Відмітка документ прийнято. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діяла на момент реєстрації податкових накладних) граничний строк реєстрації зазначеної податкової накладної до 30.09.2020; - квитанцією від 21.10.2020 №9272350732 про реєстрацію податкової накладної від 07.10.2020 №106, сума ПДВ 38210,17грн. Відмітка документ прийнято. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діяла на момент реєстрації податкових накладних) граничний строк реєстрації зазначеної податкової накладної до 31.10.2020; - квитанцією від 25.02.2021 №9036820132 про реєстрацію податкової накладної від 15.02.2021 №194, сума ПДВ 124794,82 грн. Відмітка документ прийнято. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діяла на момент реєстрації податкових накладних) граничний строк реєстрації зазначеної податкової накладної до 28.02.2021; - квитанцією від 22.03.2021 №9057903576 про реєстрацію податкової накладної від 04.03.2021 №77, сума ПДВ 17092,16 грн. Відмітка документ прийнято. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діяла на момент реєстрації податкових накладних) граничний строк реєстрації зазначеної податкової накладної до 31.03.2021. Таким чином, судова колегіє повністю підтверджує законність висновків суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2025 №0521620713 прийнятого на підставі висновків податкового органу, викладені в акті перевірки від 14.07.2025 №3122/04-36-07-13/13429839 в частині відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки позивачем в дійсності зазначені відповідачем податкові накладні були зареєстровані в межах граничного строку реєстрації, і зворотнього податковим органом під час апеляційного перегляду даної справи не доведено. За таких обставин підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні, а висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Відтак, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у адміністративній справі № 160/796/26 залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя В.В. Кальник суддя Д.В. Чепурнов