Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/25008/25

Головуючий І інстанції: Бадюков Ю.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2026 р. Справа № 520/25008/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2026, по справі № 520/25008/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 позов задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які полягають у невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн. (один мільйон гривень 00 копійок), передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Зокрема, зазначає, що абзацом 3 пункту 4 постанови №153 (в редакції від 08.04.2025) передбачено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другого цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених). Отже, фактично абзац 3 пункту 4 відсилає до абзацу 2, в якому як раз і визначені відповідності військовослужбовця умовам для виплати одноразової винагороди. Серед таких умов як раз і визначено необхідність безпосередньої участі у бойових діях строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою. Крім того, апелянт зазначає, що як вбачається із п. 4 Постанови Nє153 (в редакції від 08.04.2025), необхідною умовою для нарахування та виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах був факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану. Разом з тим, позивач був призваний на строкову військову службу у лави Національної гвардії України 18.11.2020 року. Отже, зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України відмовляючи позивачу у задоволенні його рапорту року діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормативно-правовими актами, які були чинними на момент розгляду рапорту позивача. Також, вказує , що з 07.08.2025 коло осіб, які набули право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах розширилось, та поширилось ще і на тих військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу та, як зазначено в абз. 2 п. 4 Постанови Nє153, але при цьому умови для нарахування та виплати такої винагороди залишилися незмінними. Вважає, що з огляду на положення абз. 2 п. 4 Постанови №153, позивач не набув права на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, адже позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить менше шести місяців. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 18 листопада 2020 року ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у лавах Національної гвардії України. З 10 червня 2022 року строком до 09.06.2025р. підписав контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу. На час укладання контракту позивачу виповнилось 21 повний рік. З 04.03.2023 по 20.06.2025 перебував на військовій службі за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 15.07.2025р. № 3009. Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2025р №3174 солдат ОСОБА_1 на посаді снайпер (другої категорії) в період з 07.11.2023 року по 25.11.2023 року, з 22.03.2024 року по 23.03.2024 року, 28.03.2024 року, з 25.08.2024 року по 31.08.2024 року, з 15.05.2025 року по 22.05.2025 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області, Харківській області, Донецькій області. 26.11.2023 року під час виконання службових обов`язків, впав у окоп з опором на праве коліно. Отримав забій ділянки правого колінного суглобу. Був доставлений до МЛ №9, де був госпіталізований для подальшого лікування з 26.11.2023 року по 28.11.2023 року. Відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) Військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2024 №2576/24 ОСОБА_1 28.03.2024 отримав вибухову травму (Закритий перелом IV п`ястної кістки лівої кисті, дисторзія зв`язувального апарату правого колінного суглобу, закрита травма грудного відділу хребта, цефалгічний синдром) під час контрнаступальних дій НГУ на околиці н.п. Роботине, Запорізької області, де відбувся артилерійський обстріл збройними силами Російської федерації. 20.06.2025 року згідно витягу з Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 НГУ №184 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянином України військової служби у Національній Гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 . Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 24.06.2025 позивач не притягався до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення. 04.07.2025 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою, в якій просив виплати йому, одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбачену приписами абзацу 2 та 4 пункту четвертого Постанови КМУ від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національної гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Листом від 31.07.2025 № 25/17/13-Т-982 відповідач відмовив у здійсненні зазначеної виплати, обґрунтовуючи відмову тим, що позивач був призваний на строкову військову службу 18.11.2020, а після цього, 10.06.2022 уклав контракт, то в такому випадку відсутні підстави для виплати йому зазначеної винагороди. Вважаючи протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України під час воєнного стану», позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримані визначені постановою №153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. а відтак, відмову відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн суд вважає протиправною. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон 2232-ХІІ). Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Порядок). Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби. Відповідно до пункту 4 Постанови №153 установлено, що: громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень; військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених); військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі; військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується; Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем дотримані визначені постановою №153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. оскільки: 1) прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; 2) проходив військову службу у Військової частини НОМЕР_1 ; 3) брав безпосередню участь у бойових діях (виконував бойові завдання безпосередньо на лінії бойового зіткнення у районах проведення бойових дій на території Запорізькій області, Харківської області та Донецької області); 4) отримав травму, пов`язану із захистом Батьківщини; 5) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення. Щодо даного висновку суду першої інстанціїї про дотримання позивачем умов для отримання одноразової грошової винагороди, колегія суддів зазначає наступне. Так, судовим розглядом встановлено, що з 18 листопада 2020 року ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у лавах Національної гвардії України. В подальшому, з 10 червня 2022 року строком до 09.06.2025 позивач підписав контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплати йому одноразової грошової винагороди 04.07.2025 року, на що відповідач листом від 31.07.2025 року № 25/17/13-Т-982 відмовив у здійсненні зазначеної виплати, обґрунтовуючи відмову тим, що позивач був призваний на строкову військову службу 18.11.2020, тобто до введення воєнного стану, що суперечить пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 року №

153. Водночас, колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153», яка набула чинності 07.08.2025, внесені зміни до Постанови №153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацами такого змісту: «виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу». Так, зважаючи на внесені Постановою № 942 зміни до Постанови №153, колегія суддів зазначає, що законодавець у такий спосіб розширив коло осіб, які мають право на виплату одноразової грошової винагороди, зокрема щодо тих, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу. Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що позивач звернувся із заявою 04.07.2025, тобто до внесення постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153», яка набула чинності 07.08.2025. Отже, на момент розгляду заяви позивача, відповідач керувався редакцією Постанови КМУ від 11.02.2025 року № 153 чинною станом на дату звернення (08.04.2025), яка не передбачала таку підставу для виплати позивачу одноразової допомоги як «прийняття на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу». Таким чином, колегія суддів зазначає, що рішення про відмову у здійсненні грошової винагороди приймалося відповідно до законодавства, чинного на момент звернення позивача розгляду заяви, а тому, за таких обставин, відсутні підстави для визнання рішення відповідача протиправними. Колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги за тривалістю проходження служби в бойових умовах, оскільки позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить меньше шести місяців, оскільки у листі від 31.07.2025 року № 25/17/13-Т-982 відповідачем не було зазначено таку підставу для відмови в нарахування та виплаті позивачу одноразової грошової винагороди, тобто наведений аргумент не є підставою для прийняття спірного рішення. Як вже було зазначено вище, підставою для відмови в задоволенні заяви позивача, поданої через свого представника стало те, що позивач був призваний на строкову військову службу 18.11.2020, тобто до введення воєнного стану, що суперечить пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 року №

153. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153», яка набула чинності 07.08.2025, на позивача розповсюджено дію Постанови №153, що не позбавляє його права на повторне звернення за для реалізації відповідного права на виплату одноразової грошовох винагороди. Суд першої інстанції зазначеного не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 по справі № 520/25008/25 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва