Постанова 4851 № 520/30696/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 р. Справа № 520/30696/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Катунова В.В. суддів: Ральченка І.М. , Мінаєвої К.В. за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 (суддя Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 23.02.26) по справі № 520/30696/25 за позовом Приватного підприємства "БЕЛЬ" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків , Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "БЕЛЬ" звернулось до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у м.Києві, у якому позивач просив: -визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №430/35-00-04-05-33 від 29.08.2025 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду окружного адміністративного суду від 23.02.2026 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №430/35-00-04-05-33 від 29.08.2025 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61052, код ЄДРПОУ 44131658) на користь Приватного підприємства "БЕЛЬ" (вул. Оболонська набережна, буд.19корп1,м. Київ,04219, код ЄДРПОУ 24067799) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 30280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок). Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач - Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що в порушення принципу належної обачності позивачем не вичинялись заходи щодо звернення до контрагентів з метою з`ясування чинності ліцензій на момент укладання договорів або наявності нових ліцензій. Наголошує, що матеріали справи містять листи - замовлення та щомісячні звіти щодо обсягів реалізації товарів від ТОВ "ТЛК ТАНДЕМ" за період з листопада 2024 по січень 2025, що свідчить про можливість позивача здійснення комунікацій з контрагентом щодо проведених обсягів реалізації товарів, але позивачем під час здійснення таких комунікацій так і не вжито заходів з метою з`ясування питання чинності ліцензії. Також, наполягає на помилковості висновків суду першої інстанції про те, що чинне законодавство не передбачає обов`язку ПП "БЕЛЬ" перевіряти інформацію про своїх контрагентів, оскільки такі суперечать вимогам Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" №3817-ІХ від 18.06.24. У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Заперечуючи проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, стверджував, що відповідачами не надано доказів направлення на адресу ТОВ «ТЛК ТАНДЕМ» рішення від 12.11.2024 № 1505-р яким анульовано ліцензії ТОВ «ТЛК ТАНДЕМ» реєстраційні №990208202400027 та №990209202300078 на право оптової торгівлі алкогольними напоями, а також не надали доказів що ТОВ «ТЛК ТАНДЕМ» отримало таке рішення, як того вимагає Закон №481/95-ВР, який діяв на момент винесення рішення № 1505-р, а отже не довели законність своїх дій відносно «ТЛК ТАНДЕМ». Також зазначає, що відсутні докази того, що ПП «БЕЛЬ» було обізнане або могло з відкритих публічних джерел дізнатись про анулювання ліцензії свого контрагента-покупня, мало (отримало) повідомлення від контрагента ТОВ «ТЛК ТАНДЕМ» про анулювання його ліцензії, або мало підстави (маючи замовлення та звіти контрагента-покупця, які доводили, що ТОВ «ТЛК ТАНДЕМ» не є кінцевим споживачем придбаних товарів) на проведення додаткової перевірки контрагента до завершення строку дії його ліцензії. Крім того вказує, що на момент вибору контрагента та укладання договорів з ТОВ «ТЛК ТАНДЕМ» ПП «БЕЛЬ» провело повну перевірку наявності ліцензій в контрагента їх дійсності та наявності зареєстрованих місць зберігання алкогольних напоїв та уповноважених осіб Покупця на приймання товарів. Зазначає, що у позивача не було підстав сумніватись в дійсності ліцензій ТОВ «ТЛК ТАНДЕМ» через наявність замовлень та звітів про продажі контрагента товарів іншим суб`єктам господарювання для подальшого їх продажу кінцевим споживачам. В судовому засіданні представник відповідача (Самойлова В.К.) підтримала доводи апеляційної скарги. Представник позивача (Фролов І.О.) заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно Наказу №5313-п від 29.07.2025 року ГУ ДПС у м. Києві призначено фактичну перевірку ПП «БЕЛЬ» за адресою: м. Київ, Оболонська набережна, буд. 19, корп. 1, з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період діяльності ПП «БЕЛЬ» з 01.11.2024 року по 01.08.2025 року. У період з 29 липня 2025 року по 08 серпня 2025 року Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві (далі за текстом ГУ ДПС у м. Києві) проведена фактична перевірка Приватного підприємства «БЕЛЬ» (код за ЄДРПОУ 24067799). За результатами проведеної перевірки складено Акту фактичної перевірки за №69348/ Ж5/26-15-09-01/24067799 від 11.08.2025 року, в якому встановлено порушення ПП«БЕЛЬ» ст. 16 Закону України від 18.06.2024 року за №3817 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2025 року №430/35-00-04-05-33. Позивач в адміністративному (досудовому) порядку звернувся до ДПС України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення Північного МУ ДПС по роботі з ВПП від 29.08.2025 р. №430/35-00-04-05-33. За результатами розгляду Скарги ПП «БЕЛЬ» ДПС України прийняла Рішення про результати розгляду скарги №31419/6/99-00-06-03-02-06 від 30.10.2025 року, яким відмовила в задоволенні скарги позивача. Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ПП БЕЛЬ» не знало та не могло знати про факт анулювання ліцензій ТОВ «ТЛК ТАНДЕМ», а отже не може вважатись таким, яке здійснило порушення ст. 16 Закону №3817. Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі ПК України). Згідно з підпунктами 19-1.1.14, 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального. Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів. Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України. Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України). Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема (1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, (2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. У постановах від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 07 листопада 2019 року (справа №140/391/19), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20) тощо Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме: - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; - здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального). Як уже зазначалось, фактичною відповідно до пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Відповідно до п.102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Водночас Податковим кодексом України не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім ст.102 Податкового кодексу України (не пізніше 1095 днів). Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок Верховним Судом у справі № 826/8284/17 (постанова від 20 травня 2022 року). Згідно Додатку № 1 наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 29.07.2025 року №5313-п про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання та об`єктів торгівлі визначено період діяльності ПП «БЕЛЬ», що буде перевірятися: згідно ст. 102 ПК України, що спростовує доводи позивача про те, що що у спірному наказі на проведення фактичної перевірки контролюючим органом не вказано період діяльності ПП "БЕЛЬ», який буде перевірятися. Щодо доводів відсутності в наказі на проведення перевірки конкретних обставин, що слугували підставою для проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне: Згідно наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 29.07.2025 року №5313-п про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання та об`єктів торгівлі фактичну перевірку ПП «БЕЛЬ» проведено на підставі підпунктів 19і.1.4, 19і.1.14, 19і.1.16, 19і.1.17 пункту 19і.1 статті 19і, підпунктів 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8, 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, 20.1.12, 20.1.13 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями. В Додатку № 1 наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 29.07.2025 №5313-п визначено мету проведення фактичної перевірки ПП «БЕЛЬ»: дотриманні вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісно продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються і електронних сигаретах, дотримання порядку здійснення розрахункових операцій ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладенні трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманимі працівниками). Отже, підставою, що слугувала для проведення спірної фактичної перевірки позивач в наказі на проведення перевірки визначено п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України та головною метою проведення спірної фактичної перевірки згідно Додатку № 1 наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 29.07.2025 року №5313-п встановлено здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Щодо встановлених під час проведення перевірки порушень, колегія суддів зазначає наступне. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначено Законом України від 18.06.2024р. «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», із змінами і доповненнями (далі - Закон № 3817), дата набрання чинності 27 липня 2024 року. Згідно п. 40 ч.1 ст. 1 Закону № 3817 ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності. Відповідно до п.60, 76 ч.1 ст. 1 Закону № 3817 оптова торгівля алкогольними напоями - діяльність з реалізації власно вироблених, ввезених або придбаних алкогольних напоїв іншим суб`єктам господарювання, що мають ліцензію на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, іншим суб`єктам господарювання, які не мають ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями та використовують їх для виробничих потреб. Роздрібна торгівля - діяльність з продажу товарів (у тому числі з їх відвантаженням для подальшої доставки) кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив без фактичного споживання у місці продажу або на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах громадського харчування. Отже, з урахуванням п. 60 ч.1 ст. 1 Закону України суб`єкт господарювання при оптовій торгівлі алкогольними напоями здійснює діяльність з реалізації останніх виключно іншими суб`єктами господарювання, що мають ліцензію на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, іншими суб`єктами господарювання, які не мають ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями та використовують їх для виробничих потреб. Згідно з частиною 7 ст. 16 Закону № 3817 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції - алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб`єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Судовим розглядом встановлено, між ПП "БЕЛЬ" і ТОВ «ТЛК «ТАНДЕМ» (код ЄДРПОУ 45053141) укладено договір від 17.05.2024 №51- НД щодо поставки товару (алкогольних та безалкогольних напоїв) на адресу останнього платника податків. Водночас, згідно з Реєстром ліцензій ДПС України від 12.11.2024 № 1505-р анульовано ліцензії на підставі акту про встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню ТОВ «ТЛК «ТАНДЕМ» ліцензії (реєстраційні №990208202400027 та №990209202300078) на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сідру та перрі (без додавання спирту) та оптову торгівлю алкогольним напоями - сидром та перррі (без додавання спирту). Згідно накладних від 16.01.2025 № 147, ТТН від 16.01.2025, 18.12.2024 № 1476, ТТН від 18.12.2024, від 03.12.2024 № 1406, ТТН від 03.12.2024, від 21.11.2024 № 1358, ТТН від 21.11.2024, від 13.11.2024 № 1335, ТТН від 13.11.2024 у період часу з 13.11.2024 по 01.03.2025 рік ПП «БЕЛЬ» здійснено поставку (реалізацію) алкогольних напоїв (в асортименті) ТОВ «ТЛК «ТАНДЕМ». Таким чином, в порушення ст. 16 Закону України № 3817-ІХ ПП «БЕЛЬ» у період часу з 13.11.2024 по 01.03.2025 здійснено поставку (реалізацію) алкогольних напоїв (в асортименті) ТОВ «ТЛК «ТАНДЕМ» за відсутності в останнього ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Згідно з пунктом 13 частини другої статті 73 Закону України від 18.06.2024 №3817до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: оптова або роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності відповідної ліцензії (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ПП «БЕЛЬ» в межах чинного законодавства здійснювало оптову торгівлю алкогольними напоями в зв`язку із тим, що на адресу позивача не надходили повідомлення від Покупця та/або податкових органів про анулювання Ліцензій ТОВ «ТЛК «ТАНДЕМ», а також відсутності можливості у ПП «БЕЛЬ» самостійно перевірити чинність ліцензій контрагента. Однак, судом першої інстанції не враховано, що підприємницька діяльність здійснюються суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже негативні наслідки вибору недобросовісного контрагента покладаються на таких учасників. Так, належна податкова обачність як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента. Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.12.2020 у справі 826/6821/13-а підприємницька діяльність в Україні здійснюється на підставі принципів її свободи, законності та добросовісності. Хоча чинним законодавством і передбачено свободу у виборі напрямків реалізації такої діяльності, її форми, однак підприємницька діяльність побудована в першу чергу на добросовісному виконанні суб`єктом господарювання своїх обов`язків, взятих на себе зобов`язань та дотриманні встановлених державою правил поведінки. Одним із проявів дотримання суб`єктом господарювання принципу добросовісності є розумна обачність, яка реалізується, зокрема, при належному та розумному виборі контрагентів. В свою чергу позивач не спростував зазначені факти та не надав суду докази, які підтверджують з`ясування платником податків наявності у «ТЛК «ТАНДЕМ» у період часу з 13.11.2024 по 01.03.2025 під час здійснення поставки (реалізації) алкогольних напоїв (в асортименті) діючої ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Враховуючи те, що ПП "БЕЛЬ" у період часу з 13.11.2024 по 01.03.2025 здійснювало поставку (реалізацію) алкогольних напоїв (в асортименті) ТОВ «ТЛК «ТАНДЕМ» за відсутності в останнього ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, колегія суддів дійшла висновку, що згідно спірного податкового повідомлення-рішення до позивача правомірно було застосовано фінансові санкції у розмірі 3518418,96 грн., а тому підстав для скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 29 серпня 2025 № 430/35-00-04-05-33 відсутні. Доводи позивача про те, що відповідачами в порушення Закону №481/95-ВР не було направлено на адресу ТОВ «ТЛК ТАНДЕМ» рішення від 12.11.2024 № 1505-р яким анульовано ліцензії ТОВ «ТЛК ТАНДЕМ» реєстраційні №990208202400027 та №990209202300078 на право оптової торгівлі алкогольними напоями, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані обставини не є предметом спірних правовідносин. Також є безпідставними доводи позивача про те, що на момент вибору контрагента та укладання договорів з ТОВ «ТЛК ТАНДЕМ» ПП «БЕЛЬ» провело повну перевірку наявності ліцензій в контрагента їх дійсності та наявності зареєстрованих місць зберігання алкогольних напоїв та уповноважених осіб покупця на приймання товарів, оскільки договор між сторонами був укладений 17.05.2024, а поставка (реалізація) алкогольних напоїв (в асортименті) позивачем здійснювалося на адресу ТОВ «ТЛК «ТАНДЕМ» на підставі накладних від 16.01.2025 № 147, ТТН від 16.01.2025, 18.12.2024 № 1476, ТТН від 18.12.2024, від 03.12.2024 № 1406, ТТН від 03.12.2024, від 21.11.2024 № 1358, ТТН від 21.11.2024, від 13.11.2024 № 1335, ТТН від 13.11.2024 у часі значно пізніше, у зв`язку із чим позивач повинен був переконатися у наявності ТОВ «ТЛК «ТАНДЕМ» діючої ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Також позивач зазначає, що податкових органом до спірних правовідносин безпідставно було застосовано вимоги Закону України від 18.06.2024 №3817-IX в зв`язку з тим, що господарські операції здійснені в 2024 році, а отже повинні застосовуватися вимоги Закону України №841/95. Зазначене позивач обґрунтовує тим, що вимоги Закону України від 18.06.2024 №3817-IX набрали чинності з 01.01.2025 року, а спірні господарські операції з реалізації алкогольних напоїв здійснені в 2024 році, тобто в періоді, коли діяли вимоги Закону України №841/95. Вказані твердження колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно п. 1 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України від 18.06.2024 №3817-IX визначають, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім перелічених статей в зазначеному пункту, серед яких відсутня ст. 16 та п. 13 ч. 2 ст. 73 Закону України від 18.06.2024 №3817-IX. Згідно даних офіційного порталу Верховної ради України Закону України від 18.06.2024 №3817-IX набрав чинності 27.07.2024 року. Таким чином, ст. 16 Закону України від 18.06.2024 №3817-IX, порушення якої встановлено актом фактичної перевірки та п. 13 ч. 2 ст. 73 Закону України від 18.06.2024 №3817-IX, відповідно до якого платника податків притягнуто до відповідальності, набрали законної сили 27.07.2024 та діяли під час спірних господарських операцій з реалізації алкогольних напоїв протягом листопада-грудня 2024 році та січня 2025 року. У зв`язку з наведеним всі інші доводи сторін не свідчать про неправомірність висновків податкового органу щодо встановлених перевіркою порушень позивачем . Наведене не враховано судом першої інстанції, що призвело до невірного вирішення справи по суті. Інші доводи і заперечення позивача на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29). Не врахування судом першої інстанції зазначених обставин, призвело до неправильного вирішення справи, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до положень ст. 317 КАС України з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні вимог Приватного підприємства "БЕЛЬ". Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з п. 1, п. 4 ст. 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційна скарга підлягає задоволенню. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі № 520/30696/25 скасувати. Ухвалити постанову, якою позов Приватного підприємства "БЕЛЬ" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко К.В. Мінаєва Постанова складена в повному обсязі 19.06.26.