Постанова 4820 № 674/1934/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Хмельницький Справа № 674/1934/25 Провадження № 22-ц/820/1286/26 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Шевчук Ю.Г. з участю представників сторін розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 674/1934/25 за апеляційними скаргами фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 03 квітня 2026 року та додаткове рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 15 квітня 2026 року у складі судді Барателі Д.Т. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів, розірвання договору та повернення передоплати. Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в : У листопада 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила розірвати договір підряду на встановлення натяжної стелі від 21 серпня 2025 року, укладений між нею та ФОП ОСОБА_1 , стягнути з ОСОБА_1 на її користь передоплату згідно договору підряду на встановлення натяжної стелі від 21 серпня 2025 року в розмірі 124 500 грн, а також судові витрати: вартість послуг за проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 16 000 грн та 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтримання заявлених позовних вимог позивачка зазначала, що 21 серпня 2025 року між сторонами було укладено договір підряду на встановлення натяжної стелі за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна сума договору склала 178 000 грн., з яких позивач у день підписання договору сплатила відповідну передоплату у розмірі 124 500 грн. Монтажні роботи розпочались 23.09.2025 року, однак встановлення натяжної стелі залишається незавершеним, оскільки надані відповідачем полотна не відповідають розмірам кімнат, мають дефекти, гарпун перепалений, розсіювач на світлову лінію не відповідає якості. Майстер, який виконував монтажні роботи відмовився їх продовжувати, пославшись на неналежну якість матеріалу. В неодноразових телефонних розмовах з менеджером, який проводив заміри, вреглювати це питання не вдалося, відповідач відмовилися замінити полотно яке не відповідає ні розмірам, ні якості та надати необхідну кількість матеріалу для завершення. Позивачка посилалася, що направила відповідачу претензію з вимогою виконати роботи у строк до 30.10.2025 року, однак претензія залишилась без відповіді, роботи так і не виконані. Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 03 квітня 2026 року позов задоволено, розірвано договір підряду на встановлення натяжної стелі від 21.08.2025 року, укладений між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 попередню оплату за Договором підряду на встановлення натяжної стелі від 21.08.2025 року у розмірі 124 500 грн. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 964,96 грн. Додатковим рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 15 квітня 2026 року, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 22 000 грн та витрати пов`язані з проведенням будівельно-технічної експертизи у розмірі 16 000 грн. ФОП ОСОБА_1 подала апеляційні скарги, вважає рішення суду першої інстанції незаконними та необґрунтованими, таким, що ухвалене з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та стягненні судових витрат. Апелянтка посилається, що Висновок експерта №1349/11/2025 не може бути допустимим доказом, оскільки огляд об`єкта проводився без повідомлення відповідача, що позбавило її можливості зафіксувати стан об`єкта на момент припинення монтажних робіт. Так, експертом у висновку зафіксовано наявність натяжного полотна, яке «підвішене на прищіпках» і має розриви, проте відповідач робіт з монтажу (натягування) полотна не проводив, обмежившись лише встановленням каркасу. Стан об`єкта на 06.11.2025 року є результатом дій третіх осіб, залучених позивачем після 20.09.2025 року і судом не встановлено вини відповідача у цих дефектах. Договір підряду, охоплював 5 приміщень (89,38 кв.м), а експертом виявлено зауваження лише на кухні (33,6 кв.м). Наявність локального, усувного дефекту на 37% площі (широкий крок кріплення багета), що не є істотним порушенням всіх умов договору. Розірвання договору можливе лише за наявності істотних недоліків, що унеможливлюють використання результату роботи. Крім того, ухвалюючи рішення про стягнення 100% передоплати, суд не вирішив питання про повернення відповідачу матеріалів: профілів, полотен та світильників, відтак позивач отримала і гроші, і товарно-матеріальні цінності. Щодо судових витрат апелянтка зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відніс вартість досудового дослідження до судових витрат, оскільки огляд об`єкта проводився без повідомлення відповідача, тому висновок будівельно-технічної експертизи є неналежним доказом, а тому суд не мав врахував, ці витрати. Крім того, суд припустився процесуальної помилки, зазначивши у додатковому рішенні про відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат. Заперечення відповідача були чітко викладені у відзиві на позов. Також апелянтка зазначає, що позивачем не надано детального опису робіт, що унеможливлює оцінку реальності виконаної роботи. ОСОБА_2 та її предстанвик адвокат Віданова О.В. подали відзиви на апеляційні скарги. Представник позивачки посилаються, що судом було враховано всі обставини справи, а саме: факт укладення між сторонами договору підряду; сплату позивачкою передоплати у розмірі 124 500 грн; надіслану претензію позивачки щодо неналежної якості матеріалів та незавершеності робіт; відсутність відповіді відповідача на претензію; відсутність доказів завершення робіт та передачі їх результату позивачці; відсутність підписаного сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт; пояснення сторін та їх представників; відсутність належних доказів на підтвердження доводів відповідача про втручання третіх осіб. Крім того, суд у самому рішенні окремо навів мотиви, з яких критично оцінив доводи відповідача, зокрема щодо нібито виконання монтажу третіми особами, відсутності вини відповідача та посилань на умови договору про неповернення передоплати. Фактично доводи відповідача ґрунтувались переважно на припущеннях та власному тлумаченні обставин справи, тоді як висновок експерта №1349/11/2025 підтвердив наявність істотних дефектів та незавершеність робіт. Таким чином, твердження відповідача про надання судом «переважної доказової сили» висновку експерта не відповідають фактичному змісту оскаржуваного рішення та зводяться виключно до незгоди відповідача з оцінкою доказів, здійсненою судом першої інстанції. Саме по собі неповідомлення відповідача про проведення огляду об`єкта дослідження не є безумовною підставою для визнання висновку експерта недопустимим доказом, а підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі. Твердження відповідача про нібито «локальність» дефектів спростовуються самим висновком експерта №1349/11/2025, яким встановлено: незавершеність робіт; наявність дефектів та недоліків; істотний дефект ПВХ-полотна у кухні площею 33,6 кв.м; непридатність полотна до подальшого монтажу та використання. Згідно з Висновком експерта, пошкодження ПВХ-полотна свідчать про непридатність полотна до подальшого монтажу та використання і потребують повної заміни матеріалу. Експерт констатував, що вказаний дефект відноситься до істотного, відповідно до критеріїв, наведених самим експертом, істотний дефект це такий, що унеможливлює нормальну експлуатацію об`єкта та потребує повної переробки або заміни елемента, а не лише ремонту. Твердження апелянтки про те, що позивачка нібито продовжує користуватися матеріалами і збагатилася за її рахунок, є відвертим перекручуванням фактів. Висновком судового експерта чітко встановлено, що залишені матеріали (ПВХ-полотна) мають істотні дефекти у вигляді розривів та локальних розтягнутих зон, що свідчить про їх непридатність до подальшого монтажу та використання. У відзиві на додаткове рішення представник позивачки вказує, що відповідачка стверджує, що суд першої інстанції нібито проігнорував її заперечення у відзиві щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Проте такий аргумент є безпідставним, оскільки одного лише формального заявлення про незгоду із сумою витрат або прохання їх зменшити категорично недостатньо для вчинення судом таких дій. Навпаки, суд першої інстанції у своєму додатковому рішенні від 15.04.2026 детально дослідив матеріали справи та надав вичерпну правову оцінку реальності, необхідності та співмірності наданих адвокатом послуг. Так, задовольняючи вимоги про стягнення фіксованого гонорару у розмірі 20 000,00 грн, суд у мотивувальній частині додаткового рішення обгрунтовано зазначив, про співмірність заявленого розміру витрат зі складністю справи і фактичним обсягом виконаної адвокатом роботи. Зі змісту матеріалів справи вбачається, що адвокат Віданова О.В. здійснила значний обсяг правничої роботи, який не обмежувався підготовкою позовної заяви, оскільки здійснила претензійно-позовну роботу в межах підготовки до судового провадження, самостійно знайшла та залучила спеціалізовану експертну організацію, забезпечила проведення будівельно-технічної експертизи та отримання висновку, що став істотним доказом у справі. Крім того, адвокат двічі зверталась до суду із заявами про забезпечення позову шляхом арешту рахунків відповідача (ухвали від 12.11.2025 та від 20.02.2026), підготувала відповідь на відзив, що в сукупності свідчить про системну та значну роботу на захист інтересів клієнта впродовж усього провадження у справі. Отже, суд першої інстанції констатував, що адвокатом позивачки було проведено колосальну, системну та ефективну юридичну роботу, тому сума у 20 000,00 грн є абсолютно справедливою та співмірною компенсацією за такий значний обсяг наданих послуг. Крім того, суд першої інстанції вже і так самостійно зменшив загальну суму заявлених витрат із 26 000 грн до 22 000 грн, стягнувши лише по 1 000 грн, замість 3 000 грн за кожне судове засідання у режимі відеоконференції. Тому вимоги відповідачки про скасування судового рішення про стягнення судових витрат є знеціненням праці адвоката та повністю спростовуються фактичними обставинами справи та наявними у ній процесуальними документами. Перевіривши матеріали справи, заслухавши учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на основне рішення не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга на додаткове рішення підлягає задоволенню частково. У відповідності до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Так судом встановлено, що 21.08.2025 між позивачем ОСОБА_2 як замовником та відповідачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як підрядником укладено Договір підряду на встановлення натяжної стелі. За умовами Договору відповідач зобов`язується провести монтаж натяжної стелі своїми силами, інструментами і механізмами за адресою: АДРЕСА_2 . Загальна сума Договору відповідно до п. 2.2 становить 178 000,00 грн. Відповідно до п. 2.3 Договору позивач зобов`язалась сплатити попередню оплату у розмірі 124 500,00 грн, а решту суми - монтажній бригаді в день установки. Згідно п. 2.4 підрядник у разі відмови Замовника від оплати сум, що залишились в день встановлення стель, має право демонтувати встановлені стелі. За п. 3.1 договору підрядник зобов`язується своєчасно придбати і поставити комплектуючі На виконання умов Договору позивач 21.08.2025 перерахувала на рахунок відповідачки попередню оплату в розмірі 124 500 грн, що підтверджується банківською випискою АТ КБ "ПриватБанк" від 06.10.2025, в якій зазначено призначення платежу: "Сплата за встановлення стелі договору 21/08/2025". За змістом позову позивач стверджує, що 23.09.2025 розпочались монтажні роботи. Однак встановлення натяжної стелі не було завершено в зв`язку з тим, що полотна, надані відповідачкою (2 шт.), не відповідають розміру кімнати (не вистачає 20 см в одній кімнаті, 20 см на іншому полотні зайві), гарпун перепалений, наявні дірки по всьому полотну на зовнішніх кутах, у деяких місцях вже стоять латки, не вистачає розсіювача на світлову лінію, наданий розсіювач лопається при монтажі, що свідчить про неякісний матеріал виробу. Майстер, який мав виконувати монтажні роботи від відповідача, відмовився проводити подальші дії, пояснюючи це тим, що полотно поганої якості і він не може гарантувати якісно проведені роботи, а потім і гарантійний термін монтажних робіт в цілому. В неодноразових телефонних розмовах з менеджером, який проводив заміри, врегулювати це питання не вдалось. У зв`язку з відсутністю визначених строків у Договорі, керуючись ч. 2 ст. 530 ЦК України, 23.10.2025 позивач через свого представника - адвоката Віданову О.В. направила на адресу відповідача претензію з вимогою виконати роботи за Договором у строк до 30.10.2025. На день подання позовної заяви роботи за Договором так і не виконані, натяжні стелі неналежної якості не замінені, відповідь на претензію не отримано. За висновком експерта № 1349/11/2025 від 06.11.2025, складеним судовим експертом Комашко Р.В. за результатами будівельно-технічної експертизи, виконаної на замовлення позивача, виконані роботи з монтажу натяжних стель з матеріалів підрядника за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 17, є незавершеними та містять недоліки і дефекти. Зокрема, на ПВХ-полотні в кухні площею 33,6 кв. м виявлено дефекти у вигляді розривів та локальних розтягнутих зон у вигляді морщення, що свідчить про найбільш вірогідну непридатність полотна до подальшого монтажу та його використання; вказаний дефект віднесено до істотного. Також виявлено неістотні дефекти: великі проміжки між кріпильними елементами, відсутність декоративної стрічки (заглушки) на окремих стелях та тріщини на корпусі розсіювача врізаного LED-світильника. Згідно з ст. 526 ЦПК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. За нормами ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Згідно зі ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Статтею 872 ЦК України передбачено, що якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором: 1)виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості; 2) розірвання договору та відшкодування збитків. У разі виявлення інших відступів від умов договору або інших недоліків у роботі замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного усунення цих недоліків у розумний строк або відшкодування його витрат на усунення недоліків чи відповідного зменшення плати. Відповідно до ч. 3 ст. 865 ЦК України до відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Згідно ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. За ст. 8 цього ж Закону разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. При розірванні договору розрахунки із споживачем у разі підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на час пред`явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів. Відповідно до ст. 10 Закону споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як встановлено судом за умовами Договір підряду на встановлення натяжної стелі від 21.08.2025 відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов`язалась провести монтаж натяжної стелі своїми силами, інструментами і механізмами за адресою: АДРЕСА_2 , та своєчасно придбати і поставити комплектуючі для виконання робіт. Однак ФОП ОСОБА_1 свої зобов`язання з договором виконала не належним чином, надала позивачі комплектуючі і матеріали, які містять істотні та неістотні недоліки і дефекти та, які відповідач на вимогу позивача у встановлений строк, так і не усунула, роботи з монтажу натяжної стелі фактично в повному об`ємі виконані не були, до цього часу залишились незавершеними, а тому відповідно до вищенаведених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» позовні вимоги про розірвання Договору підряду на встановлення натяжної стелі від 21.08.2025 та стягнення з відповідачки попередньої оплати у розмірі 124 500,00 грн є обґрунтованими і суд першої інстанції дійшов правомірних висновків про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги, що висновок експерта є неналежним та недопустимим доказом, оскільки огляд об`єкта проводився без присутності відповідача слід відхилити. У відповідності до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Висновок експерта № 1349/11/2025 від 06.11.2025 року, який був виконаний та наданий суду в порядку ст. 102 ЦПК України, з долученням відповідних фото, з яких вбачаються недоліки у натяжній стелі та незавершення робіт по її монтажу, в ході розгляду справи відповідачем жодним чином не був спростований, жодних клопотань про призначення експертизи судом чи долучення до справи висновку іншого експерта чи спеціалісті суду відповідачем надано не було. В зв`язку з цим колегія суддів вважає, що даний висновок є належним та допустимим доказом по справі. Також з цих же підстав недоведеності суд не приймає до уваги твердження апелянта про відсутність причинно-наслідкового зв`язку, втручання третіх осіб в роботу, так як відповідач лише встановлювала каркас і її працівники не здійснювали монтажних робіт. За умовами договору саме на відповідача покладався обов`язок здійснення монтажних робіт по натяжних стелях і при цьому відповідачем так і не спростовано твердження позивача, що саме працівники відповідача здійснювали монтаж цієї натяжної стелі. Відхиляє суд і доводи апеляційної скарги про відсутність істотних недоліків та локальність дефектів, що на думку апелянта унеможливлює розірвання договору, оскільки такі доводи спростовуються вищевказаним висновком експерта, а крім того відповідач на претензію позивача не усунула вказані недоліки у встановлений строк, не виконала в повному обсязі умови договору, що і є підставою для розірвання договору. З цих же підстав суд вважає необґрунтованими посилання апелянта, що позивач в односторонньому порядку відмовила відповідачу у завершення монтажу та усуненні дрібних недоліків. Як зазначено вище позивач направила відповідачу претензію на усунення недоліків, однак відповідач таку претензію проігнорувала. При цьому апелянт не надав суду жодних доказів, що вона намагалась усунути недоліки, однак позивач їй чинила в цьому перешкоди. Доводи апелянта про безпідставне збагачення позивача, оскільки на думку апелянта вона має повернути останній отриману передоплату, а в позивача залишаться товарно-матеріальні цінності, якими вона продовжить користуватись, також слід відхилити. За умовами договору підряду підрядник у разі відмови Замовника від оплати сум, що залишились в день встановлення стель, має право демонтувати встановлені стелі, тобто відповідач має право отримати, а позивач - обов`язок повернути підряднику матеріли та комплектуючі, що були надані підрядником замовнику на виконання вищевказаного договору в разі розірвання договору. За таких обставин слід дійти висновку, що в силу принципу змагальності цивільного процесу позивачем доведено свої позовні вимоги, а натомість відповідач жодними доказами такі вимоги позивача не спростував. Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення в частині стягнення судових витрат на проведення експертизи, оскільки на думку апелянта даний доказ отриманий з порушенням норм ЦПК України, слід відхилити. Вищевказаний висновок експерта визнаний судом належним та допустимим доказом, а тому відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 133, ст. 141 ЦПК такі витрати з урахуванням задоволення позову покладаються саме на відповідача. Рішення суду в цій частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги на вбачається. В той же час заслуговують на увагу посилання апелянта на не співмірність витрат на правничу допомогу. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Із положень ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу. До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту. Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18). На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). З матеріалів справи вбачається, 17.10.2025 між ОСОБА_2 та адвокатом Відановою О.В. укладено Договір про надання правничої допомоги № 17/10 в даній цивільній справі. Відповідно до п. 3.1 Договору фіксований розмір гонорару за консультування та підготовку і подання позовної заяви становить 20 000,00 грн; п. 3.2 Договору - додатково 3 000,00 грн за участь адвоката в одному судовому засіданні (включаючи засідання у режимі відеоконференції). На підтвердження понесених витрат заявником подано: платіжну інструкцію № 1.370344299.1 від 24.10.2025 про перерахування 20 000,00 грн на рахунок адвоката Віданової О.В. з призначенням платежу "Сплата за юридичні послуги"; акт наданих послуг від 03.04.2026, відповідно до якого загальна послуг становить 26 000,00 грн, з яких 20 000,00 грн - консультування, підготовку, підписання та направлення до суду позовної заяви; 6 000,00 грн - участь у двох судових засіданнях (14.01.2026 та 25.03.2026), по 3 000,00 грн за кожне. Відповідач у відзиві на позов посилалася на неспівмірність витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі, вказувала що сума понесених судових витрат є надмірною. Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Зібрані докази достовірно вказують на те, що позивачка понесла витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у зв`язку з поданням позову та розгляду справи в суді першої інстанції. Проаналізувавши надані позивачу послуг з професійної правничої допомоги, а також подані документи, колегія суддів вважає, що заявлена для відшкодування сума понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. З урахуванням практики ЄСПЛ при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Так, позовна заява за своїм змістом і обсягом не є об`ємною, не містить складних обрахунків, а тому вивчення матеріалів та складання позовної заяви у даній справі не потребувало значної кількості часу. При цьому представник приймала участь лише в двох судових засіданнях. Посилання адвоката у відзиві на апеляційну скаргу, що адвокат здійснила значний обсяг правничої роботи, який не обмежувався підготовкою позовної заяви, оскільки здійснила претензійно-позовну роботу в межах підготовки до судового провадження, самостійно знайшла та залучила спеціалізовану експертну організацію, забезпечила проведення будівельно-технічної експертизи та отримання висновку, що став істотним доказом у справі, не можуть бути прийняті до уваги. За змістом ст.ст. 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу це витрати пов`язаних з розглядом справи. Здійснення претензійної роботи, здобуття доказів до подання позову в даному випадку не відноситься до витрат пов`язаних саме з розглядом справи. При цьому відсутні докази, що саме адвокат шукала і залучала експерта, направляла претензію тощо. З огляду на зазначене вище, враховуючи фактичний обсяг наданих юридичних послуг позивачу, витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт (надання послуг), розмір задоволених позовних вимог, складність даної справи, значення її для позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідач на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн. Керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 03 квітня 2026 року залишити без задоволення. Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 03 квітня 2026 року залишити без змін. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на додаткове рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 15 квітня 2026 року задовольнити частково. Додаткове рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 15 квітня 2026 року змінити. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000 грн. В решті додаткове рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 19 червня 2026 року. Судді А.М. Костенко Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк