Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/3044/26

19.06.26 33/812/272/26 Єдиний унікальний номер судової справи: 489/3044/26 Номер провадження: 33/812/272/26 Головуючий суддя апеляційного суду Крамаренко Т.В. Категорія: ст. 124 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 червня 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання - Чистою В.В., за участю: ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Мельниченка М.С., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича на постанову Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, в с т а н о в и в: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 628866 від 31 березня 2026 року, водій ОСОБА_1 31 березня 2026 року 20 год 08 хв у м. Миколаєві на перехресті вул. Пограничної та 9-ї Слобідської, керуючи транспортним засобом «KIA MAGENTIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, наближаючись до вказаного перехрестя, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» та виїжджаючи на головну дорогу не надав перевагу в русі внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3.б., п. 8.4.б. ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Постановою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців. Не погодившись із вказаною постановою суду в частині визначеного судом стягнення, захисник ОСОБА_1 - адвокат Мельниченко М.С. 02 червня 2026 року подав до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційну скаргу в межах строку визначеного ст. 294 КУпАП. В апеляційній скарзі, захисник зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з порушеннями норм процесуального права, а відтак є незаконною, як наслідок підлягає зміні в частині призначеного покарання, через несправедливість призначеного судом покарання особі правопорушника, у зв?язку із суворістю. Захисник вказує, що з аналізу доказів здобутих в ході судового розгляду, не заперечує щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення та не оскаржує рішення суду першої інстанції в цій частині, а не погоджується виключно із застосованим адміністративним стягненням, яке не відповідає: обстановці вчинення; особі обвинуваченого; процесуальної поведінки правопорушника та його ставлення до наслідків. Також захисник звертає увагу суду на те, що санкція статті 124 КУпАП передбачає покарання у виді накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Позбавлення права керування транспортними засобами застосовується за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом (стаття 30 КУпАП України). Одним із видів покарань у розумінні ЄСПЛ є штрафи. Суворість цього примусового заходу оцінюється через його розмір, проте у визначенні правової природи такого заходу для ЄСПЛ важливішою є мета, з якою призначається штраф, ніж його розмір. Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, накладаючи на ОСОБА_1 стягнення, належним чином не виконав вимоги ст.ст.30-35 КУпАП, та застосував відносно останнього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців. Так, згідно положень ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Натомість суд першої інстанції не врахував відсутність грубого порушення вимог ПДР, відсутність обтяжуючих обставин, відсутність ознак повторності вчинення адміністративних правопорушення та відсутність доказів негативної характеристики особи порушника. До того ж суд не врахував характер даного правопорушення, яке не було злісним, а сталось через неуважність. Адвокат вважає, що суд за наявності в санкції ст.124 КУпАП альтернативного більш м`якого виду стягнення у виді штрафу, належним чином не мотивував підстави для обрання найбільш суворого виду стягнення, передбаченого санкцією статті 124 КУпАП. Такий висновок суду першої інстанції щодо обраного до правопорушника адміністративного стягнення захисник вважає безпідставним та необґрунтованим. Більш того, позбавивши ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами, суд першої інстанції обрав адміністративне стягнення, яке за своїм видом є явно несправедливим через суворість. Перевіривши матеріали справи, заслухавши учасників справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне. Відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Статтею 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП). Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України (ст. 246 КУпАП). Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин (ст. 248 КУпАП). Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 628866 від 31 березня 2026 року, водій ОСОБА_1 31 березня 2026 року 20 год 08 хв у м. Миколаєві на перехресті вул. Пограничної та 9-ї Слобідської, керуючи транспортним засобом «KIA MAGENTIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, наближаючись до вказаного перехрестя, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» та виїжджаючи на головну дорогу не надав перевагу в русі внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3.б., п. 8.4.б. ПДР. Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 124 КУпАП. За змістом ст.124 КУпАП відповідальність за вказаною статтею наступає у випадку порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Суд першої інстанції дійшов висновку, що наданими матеріалами поза розумним сумнівом доведено факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди з пошкодженням транспортних засобів внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 2.3.б., п. 8.4.б., п. 2.1. Додатку № 1 ПДР, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У цій частині постанова суду першої інстанції ОСОБА_1 не оскаржується, а відтак не була предметом апеляційного перегляду. Натомість захисник ОСОБА_1 - адвокат Мельниченко М.С. в апеляційній скарзі просив постанову суду змінити в частині застосованого до ОСОБА_1 стягнення, а саме застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вирішуючи питання щодо застосованого до ОСОБА_1 стягнення, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Санкцією статті 124 КУпАП передбачено відповідальність у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно зі статтею 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу. Як зазначено у статті 34 КУпАП, обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі. В силу статті 35 КУпАП обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; 2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення; 3) втягнення неповнолітнього в правопорушення; 4) вчинення правопорушення групою осіб; 5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення в стані сп`яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою. Судом першої інстанції застосовано до ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців. Застосовуючи такий вид стягнення суд виходив з сукупності обставин у справі, грубе порушення водієм ОСОБА_1 ПДР та не усвідомлення ним вчиненого правопорушення. Суд вважав, що застосування такого адміністративного стягнення відповідатиме меті адміністративного стягнення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. На переконання суду такий вид стягнення як штраф не зможе запобігти вчиненню ним правопорушень пов`язаних з безпекою дорожнього руху, виховання його у дусі точного і неухильного додержання ПДР. З урахуванням обставин даної справи апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції щодо обраного ОСОБА_1 адміністративного стягнення обґрунтованим, а застосоване стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобом строком на шість місяців відповідає вимогам статей 23, 33-35 КУпАП. Апеляційний суд при цьому звертає увагу, що обране стягнення не є максимально суворим з тих, що передбачене санкцією ст. 124 КУпАП. Доводи апеляційної скарги, на які посилається захисник ОСОБА_1 - адвокат Мельниченко М.С. як на підставу для пом`якшення обраного судом адміністративного стягнення (відсутність грубого порушення вимог ПДР, відсутність обтяжуючих обставин, відсутність ознак повторності вчинення адміністративних правопорушення та відсутність доказів негативної характеристики особи порушника) не є достатньою підставою для застосування до нього менш суворого виду адміністративного стягнення, яке передбачене ст. 124 КУпАП у виді штрафу з огляду на встановлені судом обставини справи та суспільно небезпечний як для самого порушника, так і для інших учасників дорожнього руху характер скоєного правопорушення. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог саме закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування постанови суду першої інстанції в частині застосованого виду стягнення. За такого, підстав для зміни постанови Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2026 року в частині застосованого стягнення суд апеляційної інстанції не вбачає. Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича залишити без задоволення. Постанову Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Крамаренко