Ухвала КЦС ВС № 760/27411/25

УХВАЛА 19 червня 2026 року м. Київ справа № 760/27411/25 провадження № 61-7372ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року справу № 760/27411/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним, направлено за підсудністю до Берегівського районного суду Закарпатської області. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням йому десятиденного строку з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків, та запропоновано надати оригінал документу про сплату судового збору в розмірі 605,60 грн та відповідну кількість примірників апеляційної скарги із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у ОСОБА_1 . Станом на 11 березня 2026 року вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 23 січня 2026 року апелянт не виконав. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року про передачу на розгляд іншого суду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним визнано неподаною та повернуто заявнику. У травні 2026 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 травня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано заявнику подати нову редакцію клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та із наданням відповідних доказів, сплатити судовий збір у розмірі 665, 60 грн, надати докази такої сплати, та подати нову редакцію апеляційної скарги, виклавши прохальну її частину відповідно до статті 374 ЦПК України та із виконанням вимог пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України. 18 травня 2026 року ОСОБА_1 подав клопотання про продовження терміну на усунення недоліків. У клопотанні ОСОБА_1 виклав свої життєві обставини, що не стосуються вимог ухвали Київського апеляційного суду від 06 травня 2026 року, якою апеляційну скаргу було залишено без руху, не зазначив з яких підстав йому необхідно продовжити 10-ти денний строк для усунення недоліків, що саме йому завадило подати у відведений строк нову редакцію клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та із наданням відповідних доказів, нову редакцію апеляційної скарги, виклавши прохальну її частину відповідно до статті 374 ЦПК України та із виконанням вимог пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України та сплатити передбачений Законом України «Про судовий збір» судовий збір за оскарження ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року про передачу справи на розгляд іншого суду за підсудністю у розмірі 665,60 грн із наданням доказів такої сплати. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження терміну на усунення недоліків. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року. 01 червня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у справі № 760/27411/25. У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що 10 жовтня 2025 року він подав позовну заяву про визнання шлюбу недійсним з моменту його укладення, але 03 жовтня 2025 року їй надали статусу про розірвання шлюбу, що він просив виправити, але колегія суддів від 20 травня 2026 року ухвалою не виправили це, відмовила йому у відкритті провадження, тому просить скасувати ухвалу № 22-ц/814/10078/2026 та ухвалу № 2/760/14966/2025 повністю і направити справу № 760/27411/25 у першу інстанцію для виправлення описки. Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) рішення (ухвала), що оскаржується; 5) підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень); 6) клопотання особи, яка подає скаргу; 7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги; 8) дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується. У порушення частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі ОСОБА_1 не зазначено: відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), зокрема адресу проживання чи перебування ОСОБА_2 ; підстави (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав); дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали: суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). За частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (положення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України). ОСОБА_1 у касаційній скарзі викладає свою позицію щодо оскаржуваних судових рішень, проте не зазначає обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних на його думку судових рішень. За таких обставин, відповідно до вимог частин другої, четвертої статті 392 ЦПК України ОСОБА_1 необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, у якій зазначити обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних, на його думку, судових рішень, з урахуванням вимог цієї ухвали. В уточненій редакції касаційної скарги необхідно також зазначити відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), зокрема адресу проживання чи перебування ОСОБА_2 та дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується. Крім того, прохальна частина касаційної скарги не відповідає вимогам статті 409 ЦПК України, оскільки не містить чіткого прохання щодо оскаржуваних рішень (посилання на виправлення описки не є виконанням вимог статті 409 ЦПК України). Відповідно до статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті. Отже, заявнику необхідно подати до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи у якій уточнити вимоги її прохальної частини та викласти їх відповідно до статті 409 ЦПК України. Також на виконання вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України ОСОБА_1 до касаційної скарги додав клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Клопотання мотивоване тим, що Державна виконавча служба України арештувала його рахунки, при цьому відливши йому для життя рахунок, який виявляється неплатоспроможним, тому просить звільнити його від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Розглядаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, суд приходить до висновку, що воно задоволенню не підлягає, з огляду на таке. Відповідно до частини першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 906/308/20 (провадження № 12-58гс23) зробила висновок з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» про те, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 338/158/19 (провадження № 61-11548св20) зауважив, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану. Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, апенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року). Разом з тим, заявником не надано суду касаційної інстанції доказів на підтвердження реального майнового його стану (розмір заробітної плати, пенсії, прибутку тощо, наявність рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану), який перешкоджає виконати йому вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором, а зазначені у клопотанні обставини не характеризують у повній мірі майновий стан ОСОБА_1 . Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає скаргу. Ураховуючи те, що заявником не надано належних доказів на підтвердження реального її майнового стану, тому підстави для звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги відсутні. За таких обставин ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року у цій справі. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на ухвалу суду, подану фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3 328,00 грн. Враховуючи викладене, заявник за подання касаційної скарги має сплатити 665,60 грн (3 328,00 х 0,2) судового збору. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргускаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали будуть застосовані наслідки, передбачені частиною третьою статті 393 ЦПК України. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Сердюк