Ухвала КЦС ВС № 473/1600/26

УХВАЛА 18 червня 2026року м. Київ справа № 473/1600/26 провадження № 61-8044ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Голубенко Дмитро Костянтинович, на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 квітня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 травня 2026 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, ВСТАНОВИВ: У квітні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 481 144,00 доларів США. Разом з позовною заявою позивачка подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу; заборони суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно України (державним реєстраторам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо належного відповідачу нерухомого майна. В обґрунтування вказаної заяви позивачка посилалася на ймовірність відчуження відповідачем належного йому рухомого, нерухомого майна, що може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в подальшому (в разі задоволення позовних вимог щодо стягнення суми боргу, яка є значною). Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 квітня 2026 року заяву задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , у межах суми позову - 481 144,00 доларів США. В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником Голубенком Д. К., залишено без задоволення. Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 квітня 2026 року залишено без змін. 15 червня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Голубенко Д. К., через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 квітня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 травня 2026 року (повний текст постанови складено 22 травня 2026 року), ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Також, вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а також, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження загрози настання негативних наслідків, чи вчинення відповідачем дій, які могли б бути оцінені як такі, що можуть у майбутньому перешкодити виконанню судового рішення. Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з пунктами 1, 2, 10 частини першої, частини другої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Заявнику достатньо довести ймовірність того, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що може порушити баланс інтересів сторін. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування таких заходів призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14?729цс19), а також Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2021 року у справі № 367/3765/20 (провадження № 61-549св21), від 12 січня 2022 року у справі № 568/525/21 (провадження № 61-14463св21), від 19 травня 2022 року у справі № 619/2293/21 (провадження № 61-15440св21). Суди попередніх інстанції дійшли достатньо обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, врахували предмет позову - стягнення боргу за договором позики у розмірі 481 144,00 доларів США, а також ймовірність відчуження належного відповідачу рухомого та нерухомого майна, а отже і ймовірність виконання рішення суду про стягнення великої суми коштів. Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову спрямовані на попередження недобросовісної поведінки відповідача під час розгляду спору, недопущення з боку відповідача дій, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити у майбутньому виконання ймовірного рішення суду. Застосування вказаного виду забезпечення позову слід визнати пропорційним заявленим позовним вимогам. Вжиті судами заходи забезпечення позову не позбавляють відповідача права користування належним йому майном. Окрім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та предмету позову, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі. Учасники справи не позбавлені можливості користуватись своїми правами, передбаченими статтями 154 (зустрічне забезпечення), 156 (заміна заходів забезпечення позову), 158 (скасування заходів забезпечення), 159 (відшкодування збитків) ЦПК України. Зокрема, частиною першою статті 159 ЦПК України передбачено право осіб, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися. Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що правильне застосовування судами попередніх інстанцій приписів статей 149, 150 ЦПК України не викликає розумних сумнівів. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Голубенко Д. К., на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 квітня 2026 року (не є ухвалою, якою завершено розгляд справи) та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 травня 2026 року є необґрунтованою. У відкритті касаційного провадження належить відмовити. Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Голубенко Дмитро Костянтинович, на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 квітня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 травня 2026 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович