Постанова КГС ВС № 925/646/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Київ cправа № 925/646/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я., секретар судового засідання - Руда Г. В., за участю представників: позивача - Постриганя С. Г. (самопредставництво, в режимі відеоконференції), відповідача - Кривенка М. П. (адвоката, в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чигиринської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 (колегія суддів: Михальська Ю. Б. - головуюча, Тищенко А. І., Мальченко А. О.) та рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2025 (суддя Кучеренко О. І.) у справі за позовом Чигиринської міської ради до Фермерського господарства "Гетьман-2015" про визнання недійсним договору, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. У червні 2025 року Чигиринська міська рада звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фермерського господарства "Гетьман-2015" (далі - ФГ "Гетьман-2015"), у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просила визнати недійсним договір оренди землі, укладений / продовжений за рішенням суду у справі № 925/604/24 на новий строк між орендодавцем - Чигиринською міською радою та орендарем - ФГ "Гетьман-2015" щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765, яка розташована на території Чигиринської міської ради, цільове призначення (КВЦПЗ) - 01.02 для ведення фермерського господарства. 1.2. Позовні вимоги Чигиринської міської ради обґрунтовані тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765. Чигиринська міська рада зазначала, що ця земельна ділянка перебувала в оренді у ФГ "Гетьман-2015" на підставі договору оренди землі від 25.09.2014, який був укладений до 19.09.2024. Надалі, як стверджувала Чигиринська міська рада, рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі № 925/604/24, залишеним у силі постановою Верховного Суду від 02.04.2025, продовжено право ФГ "Гетьман-2015" на користування земельною ділянкою площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765 на умовах, які не були узгоджені з Чигиринською міською радою. При цьому, за доводами позивача, затверджена судом редакція договору оренди землі не відповідає первинній редакції, а тому суд на власний розсуд затвердив умови договору оренди землі, які сторонами, зокрема, власником земельної ділянки, у первинній редакції не погоджувалися. Чигиринська міська рада також зазначала, що господарський суд за результатами розгляду справи № 925/604/24 не мав права передбачати в договорі оренди землі переважне право ФГ "Гетьман-2015" на поновлення договору на новий строк. Крім того, на думку Чигиринської міської ради, рішення суду про визнання укладеним договору оренди землі на новий строк ухвалено з порушенням чинного законодавства, а тому договір оренди землі є недійсним. За доводами позивача, господарські суди порушили частину 2 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки як Господарський суд Черкаської області, так і Верховний Суд не мали необхідного обсягу правоздатності та дієздатності вирішувати питання щодо земельної ділянки площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765, адже власником цієї ділянки є саме Чигиринська міська рада. З урахуванням наведеного, за доводами позивача, умови договору оренди землі від 25.09.2014 в редакції рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 925/604/24 є зміненими настільки, що Чигиринська міська рада на таких умовах ніколи би не уклала такий договір. Тому, на думку позивача, наведені обставини свідчать про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного / продовженого за рішенням суду у справі № 925/604/24 на новий строк.

2. Короткий зміст судових рішень 2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.10.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 у справі № 925/646/25, відмовлено в задоволенні позову Чигиринської міської ради. 2.2. Господарські суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог Чигиринської міської ради, виходили з того, що договір оренди земельної ділянки площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765 визнаний укладеним між Чигиринською міською радою та ФГ "Гетьман-2015" згідно з рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі № 925/604/24, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 02.04.2025. При цьому, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, договір оренди земельної ділянки площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765, що визнаний укладеним згідно з рішенням суду, відповідає вимогам законодавства України. Крім того, суди виснували, що підстави, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог, зводяться лише до його незгоди з висновками, викладеними в рішенні Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі № 925/604/24, яке набрало законної сили. При цьому, як зазначили господарські суди попередніх інстанцій, доводи, викладені в позові Чигиринської міської ради, фактично свідчать про необхідність переоцінки фактичних обставин, встановлених у рішенні Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі № 925/604/24, що є порушенням принципу "res judicata", тобто поваги до остаточного рішення суду.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї 3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 та рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.10.2025 у справі № 925/646/25, до Верховного Суду звернулася Чигиринська міська рада з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Чигиринської міської ради. 3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Чигиринська міська рада зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Чигиринська міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 3.3. Чигиринська міська рада вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували положення статей 203, 215, 316, 317, 319, 321, 327, 626, 628 Цивільного кодексу України, статей 122, 124, 134 Земельного кодексу України, статей 142, 143 Конституції України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" та не врахували висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, від 04.03.2025 у справі № 922/1097/24, від 28.05.2024 у справі № 604/648/23, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18. Скаржник із покликанням на висновки, викладені в зазначених постановах Верховного Суду, стверджує, що розпорядження земельною ділянкою комунальної власності належить виключно власнику - територіальній громаді в особі органу місцевого самоврядування. Тому, на думку Чигиринської міської ради, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, помилково цього не врахували. Крім того, Чигиринська міська рада покликається на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.07.2020 у справі № 910/856/19, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18. 3.4. Чигиринська міська рада, обґрунтовуючи підстави касаційного провадження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що апеляційний господарський суд ухилився від надання відповіді на ключовий довід Чигиринської міської ради стосовно права самостійно розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності. За доводами Чигиринської міської ради, ігнорування ключового аргументу учасника справи є порушенням права на справедливий суд. Чигиринська міська рада також стверджує, що суди не надали оцінки рішенню Чигиринської міської ради від 22.08.2024 № 2060-51VІІІ та доказам щодо волевиявлення власника земельної ділянки про припинення орендних відносин. Крім того, скаржник вважає, що господарські суди безпідставно не надали оцінки доводам позивача про істотну зміну умов договору оренди землі в редакції, затвердженій рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі № 925/604/24, та не надали оцінки твердженням Чигиринської міської ради про порушення принципу свободи договору та вимог статей 203, 626, 628 Цивільного кодексу України. Тому Чигиринська міська рада вважає, що оскаржувані судові рішення належить скасувати у зв`язку з істотним порушенням судами норм процесуального права, а саме через недослідження судами зібраних у справі доказів. Крім того, за доводами скаржника, суди у справі № 925/604/24 порушили частину 1 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки затверджена редакція договору оренди землі суперечить абзацу 2 частини 1 статті 126-1 Земельного кодексу України. При цьому, як зазначає Чигиринська міська рада, суди у справі № 925/604/24 безпідставно змінили умови договору оренди землі настільки, що Чигиринська міська рада на таких умовах ніколи би не уклала такий договір. 3.5. ФГ "Гетьман-2015" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу Чигиринської міської ради залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. За доводами ФГ "Гетьман-2015", існування цього судового процесу спрямоване не на захист прав та інтересів Чигиринської міської ради, а на створення перешкод ФГ "Гетьман-2015" користуватися орендованою земельною ділянкою. Крім того, як зазначає відповідач, судове рішення, яке набрало законної сили, визнається за істину, тобто воно не може бути оскаржене, визнане недійсним або переглянуте іншим складом суду з тих самих підстав і між тими самими сторонами. Це, як стверджує ФГ "Гетьман-2015", є ключовим принципом правової визначеності, що забезпечує стабільність і передбачуваність судових рішень.

4. Обставини справи, встановлені судами 4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі № 925/604/24 задоволено позов ФГ "Гетьман-2015" про визнання договору оренди землі укладеним на новий строк. Вирішено визнати укладеним на новий строк за рішенням суду договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765. 4.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі № 925/604/24 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ФГ "Гетьман-2015". 4.3. Постановою Верховного Суду від 02.04.2025 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 у справі № 925/604/24, а рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі №925/604/24 залишено в силі. 4.4. Як зазначили господарські суди, під час розгляду справи № 925/604/24 суди встановили такі обставини. 4.5. 25.09.2014 між Головним Управлінням Держземагентства у Черкаській області та громадянином ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) укладено договір оренди землі, предметом якого є передача в оренду земельної ділянки площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765. 4.6. Відповідно до пункту 2 договору оренди землі від 25.09.2014 в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765, сільськогосподарські угіддя - рілля, розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Іванківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області. 4.7. Право оренди зареєстроване 29.09.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. 4.8. Згідно з пунктом 8 договору землі від 25.09.2014 цей договір укладено терміном на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. 4.9. 15.01.2015 здійснено державну реєстрацію ФГ "Гетьман-2015", єдиним його засновником (учасником), а також керівником (головою фермерського господарства) є ОСОБА_1 . 4.10. Земельна ділянка є сформованою та зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 7125482000:01:000:0765, належить до земель сільськогосподарського призначення з кодом 01.02 - для ведення фермерського господарства "001.01 рілля". 4.11. На виконання приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" наказом Головного Управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.11.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність № 10-ОТГ" Чигиринській міській раді в комунальну власність передано, зокрема, земельну ділянку площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765, про що 19.11.2020 підписано акт приймання-передачі. 4.12. Рішенням ІІІ сесії VІІІ скликання Чигиринської міської ради "Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Чигиринської міської ради" земельну ділянку площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765 прийнято з державної власності в комунальну, тобто з 20.01.2021 розпорядником земельної ділянки є Чигиринська міська рада. 4.13. З метою укладення договору оренди на новий строк та на виконання пункту 8 договору оренди землі від 25.09.2014 ФГ "Гетьман-2015" звернулося до Чигиринської міської ради з листом-повідомленням від 12.03.2024 № 12, у якому повідомило про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк і запропонувало узгодити за необхідності істотні умови договору. До листа-повідомлення від 12.03.2024 № 12 додано проєкт договору оренди землі. 4.14. Протокольним рішенням постійної комісії Чигиринської міської ради з питань регулювання земельних відносин, містобудування, архітектури та екологічної політики від 04.04.2024 вирішено взяти до відома інформацію щодо листа позивача та рекомендувати йому звернутися із заявою про намір продовжити термін дії договору за два місяці до закінчення такого строку. 4.15. Оскільки питання щодо подальшого продовження орендних відносин залишилося невирішеним, вважаючи своє право на переважне укладення договору оренди землі від 25.09.2014 порушеним, ФГ "Гетьман-2015" 10.05.2024 звернулося до суду з позовом у справі № 925/604/24 та просило визнати укладеним договір оренди в судовому порядку в запропонованій редакції. 4.16. Під час розгляду справи № 925/604/24 ФГ "Гетьман-2015" повторно, з урахуванням рішення постійної комісії Чигиринської міської ради від 04.04.2024, надіслало Чигиринській міській раді лист-повідомлення про намір укласти договір оренди в порядку реалізації свого переважного права. 4.17. Чигиринська міська рада за результатами розгляду листа-повідомлення прийняла рішення від 22.08.2024 № 2060-51VІІІ "Про відмову в продовженні договору оренди землі від 25.09.2014 року, укладеного із ФГ "Гетьман-2015" щодо земельної ділянки площею 99,7258 га". 4.18. За результатами касаційного перегляду рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі № 925/604/24 Верховний Суд у постанові від 02.04.2025 зазначив, що відсутність рішення Чигиринської міської ради про укладення договору (або навіть рішення ради про відмову в його укладенні) саме по собі не може бути підставою для відмови в позові про визнання договору укладеним. 4.19. Верховний Суд у постанові від 02.04.2025 у справі № 925/604/24 також зазначив, що необхідною умовою вирішення спору є встановлення правомірності та добросовісності поведінки орендаря, дотримання ним порядку реалізації свого права в межах орендних правовідносин сторін і відповідність приписам законодавства проєкту договору. Це означає, що для поновлення договору оренди орендар до закінчення строку оренди мав завчасно, в розумний строк (якщо такий строк не був установлений договором) звернутися до орендодавця з офертою, тобто з проєктом відповідного договору, а орендодавець мав розглянути цей проєкт і або погодитися з ним, або відхилити, або за необхідності провести з орендарем переговори щодо нового строку оренди або зміни умов. За таких обставин рішення Чигиринської міської ради від 22.08.2024 № 2060-51VІІІ "Про відмову в продовженні договору оренди землі від 25.09.2014 року, укладеного із ФГ "Гетьман-2015" щодо земельної ділянки площею 99,7258 га", прийняте вже під час розгляду справи № 925/604/24 в суді, не може бути підставою для відмови в позові ФГ "Гетьман-2015". Тому Верховний Суд визнав помилковими висновки апеляційного господарського суду про те, що неоскарження ФГ "Гетьман-2015" рішення Чигиринської міської ради від 22.08.2024 № 2060-51VІІІ "Про відмову в продовженні договору оренди землі від 25.09.2014 року, укладеного із ФГ "Гетьман-2015" щодо земельної ділянки площею 99,7258 га" є підставою для відмови в позові у справі № 925/604/24. 4.20. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 02.04.2025 у справі № 925/604/24, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Чигиринська міська рада в будь-який спосіб повідомила ФГ "Гетьман-2015" про неможливість досягнення домовленості щодо розміру орендної плати чи інших умов договору оренди землі від 25.09.2014. Тому, за висновком Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання укладеним на новий строк договору оренди землі від 25.09.2014 та прийняв законне рішення про задоволення позовних вимог ФГ "Гетьман-2015", яке суд апеляційної інстанції помилково скасував. 4.21. Верховний Суд у постанові від 02.04.2025 у справі № 925/604/24 також зазначив, що Чигиринська міська рада як власник земельної ділянки фактично ухилилася від проведення переговорів із землекористувачем і узгодження істотних умов для реалізації переважного права. Крім того, за висновком Верховного Суду, Чигиринська міська рада належним чином не обґрунтувала рішення від 22.08.2024 № 2060-51VІІІ "Про відмову в продовженні договору оренди землі від 25.09.2014 року, укладеного із ФГ "Гетьман-2015" щодо земельної ділянки площею 99,7258 га". 4.22. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що Чигиринська міська рада, звертаючись із позовом у справі № 925/646/25, долучила до цього позову рішення Чигиринської міської ради від 01.04.2025, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення п`яти земельних ділянок (зі зміною їх цільового призначення) Чигиринській міській раді для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами: 7125482000:01:000:0637 площею 19,7258 га; 7125482000:01:000:0638 площею 20,0000 га; 7125482000:01:000:0639 площею 20,0000 га; 7125482000:01:000:0640 площею 20,0000 га; 7125482000:01:000:0641 площею 20,0000 га за рахунок земель запасу комунальної власності Чигиринської міської ради сільськогосподарського призначення за межами села Іванівка Черкаського району Черкаської області. 4.23. Чигиринська міська рада згідно з рішенням від 01.04.2025 № 3488-59/VIII вирішила продати право оренди на земельних торгах у формі аукціону на земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності територіальної громади Чигиринської міської ради загальною площею 99,7285 га, які знаходяться на території Чигиринської міської ради, стартова ціна лота з продажу права оренди земельної ділянки (лота) дорівнює розміру річної орендної плати виходячи з 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки без ПДВ; строк оренди земельної ділянки - 10 років; обмеження у використанні земельних ділянок не встановлені. 4.24. Позивач, вважаючи порушеними свої права внаслідок безпідставного, на його думку, укладення між Чигиринською міською радою та ФГ "Гетьман-2015" договору оренди землі на підставі рішення суду у справі № 925/604/24, звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом, у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений / продовжений за рішенням суду у справі № 925/604/24 на новий строк. 5.

Позиція Верховного Суду 5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. 5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке. 5.3. Предметом позову в цій справі з урахуванням заяви про зміну предмета позову є вимоги Чигиринської міської ради до ФГ "Гетьман-2015" про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного / продовженого за рішенням суду у справі № 925/604/24 на новий строк між орендодавцем - Чигиринською міською радою та орендарем - ФГ "Гетьман-2015" щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765, яка розташована на території Чигиринської міської ради, цільове призначення (КВЦПЗ) - 01.02 для ведення фермерського господарства. 5.4. Позовні вимоги Чигиринської міської ради обґрунтовані тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765. Чигиринська міська рада зазначала, що ця земельна ділянка перебувала в оренді у ФГ "Гетьман-2015" на підставі договору оренди землі від 25.09.2014, який був укладений до 19.09.2024. Надалі, як стверджувала Чигиринська міська рада, рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі № 925/604/24, залишеним у силі постановою Верховного Суду від 02.04.2025, продовжено право ФГ "Гетьман-2015" користування земельною ділянкою площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765 на умовах, які не були узгоджені з Чигиринською міською радою. При цьому, за доводами позивача, затверджена судом редакція договору оренди землі не відповідає первинній редакції, а тому суд на власний розсуд затвердив умови договору оренди землі, які сторонами, зокрема, власником земельної ділянки, у первинній редакції не погоджувалися. Чигиринська міська рада також зазначала, що господарський суд за результатами розгляду справи № 925/604/24 не мав права передбачати в договорі оренди землі переважне право ФГ "Гетьман-2015" на поновлення договору на новий строк. Крім того, на думку Чигиринської міської ради, рішення суду про визнання укладеним договору оренди землі на новий строк ухвалене з порушенням чинного законодавства, а тому договір оренди землі є недійсним. За доводами позивача, господарські суди порушили частину 2 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки як Господарський суд Черкаської області, так і Верховний Суд не мали необхідного обсягу правоздатності та дієздатності вирішувати питання щодо земельної ділянки площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765, адже власником цієї ділянки є саме Чигиринська міська рада. З урахуванням наведеного, за доводами позивача, умови договору оренди землі від 25.09.2014 в редакції рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 925/604/24 є зміненими настільки, що Чигиринська міська рада на таких умовах ніколи би не уклала такий договір. Тому, на думку позивача, наведені обставини свідчать про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного / продовженого за рішенням суду у справі № 925/604/24 на новий строк. 5.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. 5.6. Частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). 5.7. Верховний Суд також зазначає, що, звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, із якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21 та в постановах Верховного Суду від 03.03.2026 у справі № 922/578/24, від 08.04.2025 у справі № 910/9128/23, від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22. 5.8. Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо. 5.9. Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. 5.10. Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України). 5.11. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 917/250/24, від 28.04.2026 у справі № 910/6765/25, від 03.03.2026 у справі № 922/578/24. 5.12. Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27.01.2026 у справі № 904/4875/24, від 03.06.2026 у справі № 902/670/24, від 24.02.2026 у справі № 915/1185/20. 5.13. При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 917/250/24, від 28.04.2026 у справі № 910/6765/25, від 03.03.2026 у справі № 922/578/24. 5.14. Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27.01.2026 у справі № 904/4875/24, від 03.06.2026 у справі № 902/670/24, від 24.02.2026 у справі № 915/1185/20. 5.15. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу № 925/646/25 по суті позовних вимог, дійшли висновку про відмову в задоволенні позову Чигиринської міської ради. 5.16. Чигиринська міська рада не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулася з касаційною скаргою на судові рішення в цій справі. Чигиринська міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 5.17. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України 5.18. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та в постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права в подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій ухвалено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли в подібних правовідносинах. 5.19. Касаційна скарга Чигиринської міської ради з покликанням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували положення статей 203, 215, 316, 317, 319, 321, 327, 626, 628 Цивільного кодексу України, статей 122, 124, 134 Земельного кодексу України, статей 142, 143 Конституції України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування". При цьому, за доводами скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування зазначених норм права, викладені в постановах Верховного Суду: - від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, згідно з якими правочин, що не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Згідно із частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті). Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права. Частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним відповідно до припису частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Відповідно до принципу "jura novit curia" ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм; - від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, відповідно до яких Верховний Суд визнав обґрунтованими доводи скаржника про безпідставність збільшення розміру орендної плати внаслідок індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, здійснення якої не передбачена ні умовами первісної редакції договору оренди, ні додатковою угодою, оскільки за умовами договору оренди передбачено лише обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції, що не є тотожним індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки; - від 04.03.2025 у справі № 922/1097/24, відповідно до яких передача земельної ділянки в оренду має відбуватися виключно через аукціон; - від 28.05.2024 у справі № 604/648/23, згідно з якими в разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором; - від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, відповідно до яких обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України) суд виснує про доведеність чи недоведеність певних обставин. Скаржник із покликанням на зазначені висновки Верховного Суду стверджує, що розпорядження земельною ділянкою комунальної власності належить виключно власнику - територіальній громаді в особі органу місцевого самоврядування. Тому, на думку Чигиринської міської ради, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, помилково цього не врахували. Крім того, Чигиринська міська рада покликається на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.07.2020 у справі № 910/856/19, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18. 5.20. Верховний Суд, проаналізувавши висновки, на які покликається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам Чигиринської міської ради, зазначає, що згідно із частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. 5.21. За встановленими судами обставинами справи, на цей час власником земельної ділянки площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765 є Чигиринська міська рада. 5.22. Відповідно до приписів статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. 5.23. Колегія суддів зазначає, що умови укладення, зміни, припинення та поновлення договору оренди землі визначає Закон України "Про оренду землі". 5.24. Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. 5.25. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. 5.26. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 25.09.2014 між Головним Управлінням Держземагентства у Черкаській області та громадянином ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, предметом якого є передача в оренду земельної ділянки площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765. Згідно з пунктом 8 договору землі від 25.09.2014 цей договір укладено терміном на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. 5.27. 15.01.2015 здійснено державну реєстрацію ФГ "Гетьман-2015", єдиним його засновником (учасником), а також керівником (головою фермерського господарства) є ОСОБА_1 . 5.28. Надалі, як установили суди, рішенням ІІІ сесії VІІІ скликання Чигиринської міської ради "Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Чигиринської міської ради" земельну ділянку площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765 прийнято з державної власності в комунальну, тобто з 20.01.2021 розпорядником земельної ділянки є Чигиринська міська рада. 5.29. Пізніше ФГ "Гетьман-2015" з метою використання переважного права на укладення договору оренди землі від 25.09.2014 на новий строк, на виконання умов цього договору та вимог чинного законодавства, звернулося до Чигиринської міської ради з листом-повідомленням від 12.03.2024 № 12. 5.30. Крім того, суди з покликанням на встановлені обставини у справі № 925/604/24 зазначили про відсутність доказів, які би підтверджували повідомлення Чигиринською міською радою в будь-який спосіб ФГ "Гетьман-2015" про неможливість досягнення домовленості щодо розміру орендної плати чи інших умов договору оренди землі від 25.09.2014. 5.31. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що постановою Верховного Суду від 02.04.2025 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 у справі № 925/604/24, а рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі № 925/604/24 залишено в силі. Цим рішенням господарського суду першої інстанції задоволено позов ФГ "Гетьман-2015" про визнання договору оренди землі укладеним на новий строк і вирішено визнати укладеним на новий строк за рішенням суду договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765. 5.32. Отже, за встановленими судами обставинами, Верховний Суд за результатами касаційного перегляду постанови апеляційного господарського суду у справі № 925/604/24 виснував про правильність висновків місцевого господарського суду щодо наявності підстав для визнання укладеним на новий строк за рішенням суду договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765. 5.33. Колегія судів зазначає, що за змістом статті 125 Конституції України Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. 5.34. Згідно зі статтею 317 Господарського процесуального кодексу України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. 5.35. Крім того, Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 9 частини 1 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить обов`язковість судового рішення. 5.36. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) однією з важливих складових верховенства права є принцип правової визначеності, дотримання якого забезпечується реалізацією принципу "res judicata" (скорочено від "res judicata pro veritate habetur", що в перекладі з латинської означає "судове рішення визнається за істину"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Тобто жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого та обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень (рішення ЄСПЛ у справі "Науменко проти України", "Тряпишко проти України"). 5.37. Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 18.08.2023 у справі № 927/211/22, принцип юридичної визначеності передбачає повагу до принципу "res judicata" - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип передбачає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Подібні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 03.02.2026 у справі № 924/480/23, від 11.12.2025 у справі № 914/1161/24. 5.38. Водночас колегія суддів погоджується з твердженнями скаржника про те, що розпорядження земельною ділянкою площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765 належить виключно власнику - територіальній громаді в особі органу місцевого самоврядування. 5.39. Однак Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент закінчення строку дії договору оренди землі від 25.09.2014 та на момент звернення з позовом у справі № 925/604/24, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. 5.40. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що договір оренди земельної ділянки площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765 визнаний укладеним між Чигиринською міською радою та ФГ "Гетьман-2015" за рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі № 925/604/24, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 02.04.2025. 5.41. При цьому, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, договір оренди земельної ділянки площею 99,7258 га з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765, що визнаний укладеним за рішенням суду, відповідає вимогам законодавства України. 5.42. З урахуванням установлених обставин справи колегія суддів вважає, що висновки господарських судів попередніх інстанцій, наведені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які покликається скаржник. 5.43. Крім того, Верховний Суд, перевіривши покликання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.07.2020 у справі № 910/856/19, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, установив, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 910/856/19 немає. При цьому в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 немає висновків, на неврахування яких покликається Чигиринська міська рада. 5.44. З урахуванням наведеного колегія суддів визнає необґрунтованими доводи Чигиринської міська рада про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували положення статей 203, 215, 316, 317, 319, 321, 327, 626, 628 Цивільного кодексу України, статей 122, 124, 134 Земельного кодексу України, статей 142, 143 Конституції України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" та не врахували висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, від 04.03.2025 у справі № 922/1097/24, від 28.05.2024 у справі № 604/648/23, від 14.07.2020 у справі № 910/856/19, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18. 5.45. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України 5.46. Чигиринська міська рада, обґрунтовуючи підстави касаційного провадження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що апеляційний господарський суд ухилився від надання відповіді на ключовий довід Чигиринської міської ради стосовно права самостійно розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності. За доводами Чигиринської міської ради, ігнорування ключового аргументу учасника справи є порушенням права на справедливий суд. Чигиринська міська рада також стверджує, що суди не надали оцінки рішенню Чигиринської міської ради від 22.08.2024 № 2060-51VІІІ та доказам щодо волевиявлення власника земельної ділянки про припинення орендних відносин. Скаржник також вважає, що господарські суди безпідставно не надали оцінки доводам позивача про істотну зміну умов договору оренди землі в редакції, затвердженій рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі № 925/604/24, та не надали оцінки твердженням Чигиринської міської ради про порушення принципу свободи договору та вимог статей 203, 626, 628 Цивільного кодексу України. Тому Чигиринська міська рада вважає, що оскаржувані судові рішення належить скасувати у зв`язку з істотним порушенням судами норм процесуального права, а саме через недослідження судами зібраних у справі доказів. 5.47. Колегія суддів, розглянувши такі доводи скаржника, визнає їх необґрунтованими, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що господарські суди попередніх інстанцій із дотриманням вимог процесуального законодавства розглянули справу з урахуванням предмета та підстав позову Чигиринської міської ради. При цьому доводи скаржника про ненадання судами оцінки рішенню Чигиринської міської ради від 22.08.2024 № 2060-51VІІ та доводам позивача спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень у цій справі. Так, суди з покликанням на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.04.2025 у справі № 925/604/24, зокрема, зазначили, що, за висновками Верховного Суду, рішення Чигиринської міської ради від 22.08.2024 № 2060-51VІІІ "Про відмову в продовженні договору оренди землі від 25.09.2014 року, укладеного із ФГ "Гетьман-2015" щодо земельної ділянки площею 99,7258 га", прийняте вже під час розгляду справи № 925/604/24 судом, не може бути підставою для відмови в позові ФГ "Гетьман-2015". Тому, як установили суди, Верховний Суд визнав помилковими висновки апеляційного господарського суду у справі № 925/604/24 про те, що неоскарження ФГ "Гетьман-2015" рішення Чигиринської міської ради від 22.08.2024 № 2060-51VІІІ "Про відмову в продовженні договору оренди землі від 25.09.2014 року, укладеного із ФГ "Гетьман-2015" щодо земельної ділянки площею 99,7258 га", є підставою для відмови в позові у справі № 925/604/24. 5.48. Крім того, за доводами скаржника, суди у справі № 925/604/24 порушили частину 1 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки затверджена редакція договору оренди землі суперечить абзацу 2 частини 1 статті 126-1 Земельного кодексу України. При цьому, як зазначає Чигиринська міська рада, суди у справі № 925/604/24 безпідставно змінили умови договору оренди землі настільки, що Чигиринська міська рада на таких умовах ніколи би не уклала такий договір. 5.49. Однак Верховний Суд не вбачає за можливе здійснювати ревізію судових рішень у справі № 925/604/24, оскільки це призвело би до порушення такого фундаментального аспекту верховенства права, як принцип правової визначеності, тобто поваги до остаточного рішення суду. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 09.04.2026 у справі № 922/511/24. 5.50. При цьому скаржник, зазначаючи про недослідження судами зібраних у справі доказів, не наводить конкретного переліку доказів, які, на його думку, залишилися поза увагою господарських судів попередніх інстанцій. 5.51. Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. 5.52. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 5.53. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. 5.54. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. 5.55. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів чи обставин справи за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.05.2026 у справі № 904/1147/24, від 31.03.2026 у справі № 904/6807/23, від 31.03.2026 у справі № 911/1570/25. 5.56. Отже, Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову Чигиринської міської ради. 5.57. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень із цих підстав. 5.58. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються. 5.59. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень. 5.60. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду 6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 6.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. 6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 6.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Чигиринської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 та рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2025 у справі № 925/646/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуюча Н. О. Багай Судді Т. Б. Дроботова Ю. Я. Чумак