Ухвала КГС ВС № 911/1475/20

УХВАЛА 18 червня 2026 року м. Київ cправа № 911/1475/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Студенця В. І., перевірив матеріали заяви Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" про перегляд постанови Верховного Суду від 26.09.2024 за нововиявленими обставинами у справі за позовом Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" до Фізичної особи-підприємця Харуци Мар`яни Юріївни, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного акціонерного підприємства "Укрсервісбудматеріали", про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

1. У травні 2020 року Приватне підприємство "Інвестиційна компанія "Плутос" (далі - позивач) подало до Господарського суду Київської області позов, в якому просило зобов`язати Фізичну особу-підприємця Харуцу Мар`яну Юріївну (далі - відповідачка) звільнити від власного майна, третіх осіб, їх майна нежитлове приміщення, площею 200 кв.м, в приміщенні виробничо-складського призначення, площею 230 кв.м, виробниче приміщення, площею 165 кв.м, побутове приміщення, площею 35 кв.м, та прилеглу територію, площею 70 кв.м, що розташовані за адресою: Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2 (далі - спірні нежитлові приміщення, орендоване майно), та повернути зазначені приміщення позивачу за актом приймання-передачі.

2. Позов обґрунтовано закінченням строку договорів оренди від 01.01.2019 № 03/2019 та від 01.01.2019 № 04/2019 (далі - договори оренди), на підставі яких відповідач отримав право користування спірними нежитловими приміщеннями. 3. 21.03.2023 Господарський суд Київської області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024, яким позов задовольнив, зобов`язав ФОП Харуцу М. Ю. звільнити від власного майна, третіх осіб, їх майна спірні нежитлові приміщення та повернути їх позивачу за актом приймання-передачі. 4. 26.09.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів: Жайворонок Т. Є. - головуючої, суддів: Булгакової І. В., Колос І. Б. ухвалив постанову, якою касаційну скаргу ФОП Харуци М. Ю. задовольнив, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2023 у цій справі скасував й ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову. 5. 07.10.2024 позивач звертався до Верховного Суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26.09.2024 у цій справі. 6. 07.11.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів: Жайворонок Т. Є. - головуючої, суддів: Булгакової І. В., Колос І. Б. постановив ухвалу, якою заяву позивача про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26.09.2024 у справи № 911/1475/20 повернув заявнику з огляду на неусунення недоліків поданої заяви. 7. 11.02.2026 позивач повторно подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанову Верховного Суду від 26.09.2024 у цій справі. 8. 19.02.2026 Верховний Суд постановив ухвалу про залишення поданої заяви без руху відповідно до пункту 2 частини третьої статті 322, частини третьої статті 323 та статті 174 ГПК України. 9. 23.02.2026 від позивача через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків. 10. 12.03.2026 Верховний Суд постановив ухвалу, якою заяву позивача про перегляд постанови Верховного Суду від 26.09.2024 у справі № 911/1475/20 за нововиявленими обставинами залишив без розгляду, у зв`язку із пропуском строку, встановленого пунктом 1 частини першої статті 321 ГПК України, та відсутністю поважних причин пропуску такого строку. 11. 16.03.2026 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від позивача втретє надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26.09.2024 у цій справі. 12. 19.03.2026 Верховний Суд постановив ухвалу, якою заяву позивача про перегляд постанови Верховного Суду від 26.09.2024 у справі № 911/1475/20 за нововиявленими обставинами залишив без розгляду на підставі приписів частини третьої статті 43 ГПК України.

13. Суд виходив з того, що позивач втретє звертається з аналогічною заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26.09.2024 у цій справі й просить повторно розглянути його доводи, при цьому, не враховуючи ухвалу Верховного Суду від 12.03.2026, якою було повернуто його заяву без розгляду на підставі статті 118 ГПК України з огляду на пропуск строку, встановленого пунктом 1 частини першої статті 321 ГПК України, тому Суд дійшов висновку, що такі дії позивача є зловживанням процесуальними правами відповідно до статті 43 ГПК України. 14. 25.03.2026 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від позивача знову (вчетверте) надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26.09.2024 у цій справі. 15. 08.04.2026 Верховний Суд постановив ухвалу про залишення поданої заяви без руху відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 322, частини третьої статті 323 та статті 174 ГПК України. 16. 28.04.2026 від позивача через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків поданої заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду постанови Верховного Суду від 26.09.2024 за нововиявленими обставинами заявник визначав випадки, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 320 ГПК України 17. 11.05.2026 Верховний Суд постановив ухвалу, якою заяву позивача про перегляд постанови Верховного Суду від 26.09.2024 у справі № 911/1475/20 за нововиявленими обставинами повернув заявнику відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України з огляду на те, що заявник не усунув недоліки поданої ним заяви, визначені ухвалою Верховного Суду від 08.04.2026.

18. Суд виходив з того, що заявник скористався правом на усунення встановлених недоліків його заяви, проте хоча й визначив підставами для перегляду постанови Верховного Суду від 26.09.2024 за нововиявленими обставинами випадки, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 320 ГПК України, проте належним чином їх не обґрунтував, доводи поданої заяви зводяться до незгоди заявника з ухваленою постановою Верховного Суду у цій справі, а також до необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин, тоді як Судом вже були встановлені факти в судовому рішенні на підставі наявних доказів. Крім того, Суд зазначив, що заявник не виконав вимоги ухвали Суду від 08.04.2026 в частині сплати судового збору, при цьому, з огляду на те, що заявник не виконав вимоги ухвали Суду від 08.04.2026 у цій справі в частині належного обґрунтування наявності підстав для перегляду постанови касаційного господарського суду за нововиявленими обставинами, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 320 ГПК України, тому Суд не вбачав підстав для розгляду заявленого клопотання про відстрочку сплати судового збору. 19. 18.05.2026 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від позивача (вп`яте) надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанову Верховного Суду від 26.09.2024 у цій справі.

20. У заяві позивач просив постанову Верховного суду від 26.09.2024 змінити шляхом ухвалення нового рішення, яким рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/1475/20 залишити без змін; задовольнити клопотання про відстрочку від сплати судового збору. Підставами для перегляду судового рішення позивач зазначав ті ж самі випадки, що були вказані у попередній заяві, які визначені пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України - істотні для справи обставини та пунктом 3 частини другої цієї статті - скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, а в обґрунтування наводив ті ж самі доводи, що були вказані у попередній заяві, поданої 28.04.2026 на виконання вимог ухвали суду від 08.04.2026. 21. 22.05.2026 Верховний Суд постановив ухвалу, якою заяву позивача про перегляд постанови Верховного Суду від 26.09.2024 у цій справі за нововиявленими обставинами залишив без розгляду на підставі приписів частини третьої статті 43 ГПК України.

22. Верховний Суд виходив з того, що позивач вп`яте звертається з аналогічною заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26.09.2024 у цій справі, зокрема, яка була подана 28.04.2026 на виконання вимог ухвали суду від 08.04.2026, і яку Суд повернув 11.05.2026 з огляду на те, що заявник не усунув недоліки поданої ним заяви, визначені ухвалою Верховного Суду від 08.04.2026. У поданій заяві позивач просить повторно розглянути його аналогічні доводи, натомість, Верховний Суд зазначав в ухвалі від 11.05.2026 у цій справі, що заявник не наводить належних обґрунтувань підстав, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 320 ГПК України, які б надавали суду підстави для перегляду зазначеного судового рішення за нововиявленими обставинами. Суд вважав, що подання вкотре аналогічної заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26.09.2024 у цій справі, після повернення такої заяви Судом з огляду на відсутність належного обґрунтування підстав, а також за відсутності інших підстав або нових обставин, є зловживанням процесуальними правами відповідно до статті 43 ГПК України. 23. 25.05.2026 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" від позивача (вшосте) надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанову Верховного Суду від 26.09.2024 у цій справі.

24. Подана заява є повністю ідентичною попереднім заявам, зокрема, від 18.05.2026 та 28.04.2026.

25. Верховний Суд перевірив матеріали заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинам та виходить з такого.

26. Частинами першою, другою статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

27. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Тобто кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у судовому порядку.

28. Проте, слід враховувати, що право подання позову, заяв (клопотань), скарг як і вчинення інших процесуальних дій у справі має межі, оскільки суб`єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

29. Господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

30. Частиною першою статті 43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

31. Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

32. Під добросовісністю у процесуальних правовідносинах необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників процесу, заборону зловживати наданими правами.

33. Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам справи, а також не всупереч завданням господарського судочинства. Отже добросовісність при реалізації процесуальних прав і повноважень включає в себе, зокрема, неприпустимість зловживання своїм правом, яку пунктом 11 частини третьої статті 2 ГПК України віднесено до однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства. Такі ж положення закріплені в частині першій статті 43 ГПК України, яка визначає, що зловживання процесуальними правами не допускається.

34. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

35. Відповідно до частини другої статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

36. При цьому перелік дій, що можуть бути визнані за статтею 43 ГПК України зловживанням процесуальним права, не є вичерпним, отже суд може визнати зловживанням процесуальними правами також інші дії, які мають відповідну спрямованість.

37. Чинний ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій сторони у справі щодо подання скарги, заяви, клопотання як зловживання, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію стороною своїх процесуальних прав внаслідок якої виникають підстави для залишення без розгляду або повернення скарги, заяви, клопотання.

38. Зловживання - це особливий різновид процесуального порушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав.

39. Проявом наведеного може бути протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які ззовні відповідають вимогам процесуальних норм, але здійснюються з корисливим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя та/або інтересам учасників справи чи недобросовісна поведінка в інших формах.

40. Отже особливість зловживання правом полягає в тому, що особа використовує ззовні законні способи задоволення своїх потреб, тобто обґрунтовує правомірність здійснення свого суб`єктивного права для досягнення та реалізації "нібито законних цілей", однак насправді особа переслідує приховані цілі, які не відповідають змісту, призначенню права та суперечать принципам права.

41. Суд звертає увагу, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

42. Не зважаючи на наявність ухвал Верховного Суду від 12.03.2026, від 19.03.2026, від 11.05.2026 та від 22.05.2026, відповідно до яких вирішено питання про повернення заяви цього ж заявника про перегляд за нововиявленими обставинами одного й того ж судового рішення у цій справі, повторно подав аналогічну заяву у цій справі за відсутності інших підстав або нових обставин.

43. Подання вкотре аналогічної заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26.09.2024 у цій справі, після повернення такої заяви Судом з огляду на відсутність належного обґрунтування підстав та за відсутності інших підстав або нових обставин, на переконання Суду є зловживанням процесуальними правами відповідно до статті 43 ГПК України.

44. Суд враховує, що чинне законодавство не передбачає, що у разі вчинення учасником справи дій зі зловживання своїми процесуальними правами суд може обмежити право заявляти заяву, скаргу, клопотання. Однак Господарський процесуальний кодекс України встановлює окремі способи реагування на такі порушення.

45. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 43 ГПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд, з урахуванням обставин справи, має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

46. Зокрема, відповідно до пункту 2 частини першої, частини другої статті 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; у випадку повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п`яти до п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

47. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про застосування до Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" за зловживання процесуальними правами заходу процесуального примусу у виді штрафу у розмірі 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 16 640,00 грн (3 328,00 грн х 5). Керуючись статтями 2, 43, 131, 132, 135, 234, 235, 326 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати дії Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" щодо подання аналогічних заяв про перегляд постанови Верховного Суду від 26.09.2024 за нововиявленими обставинами у справі № 911/1475/20 зловживанням процесуальними правами.

2. Заяву Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" про перегляд постанови Верховного Суду від 26.09.2024 у справі № 911/1475/20 за нововиявленими обставинами залишити без розгляду.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" (вул. Булаховського, 30-А, м. Київ, 03164, ЄДРПОУ 34999122) в дохід Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795) штраф у розмірі 16 640,00 грн (шістнадцять тисяч шістсот сорок гривень 00 копійок).

4. Оригінал ухвали направити Державній судовій адміністрації України.

5. Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

6. Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання - три місяці з дня її прийняття, тобто до 18.09.2026. Головуюча І. Кондратова Судді Г. Вронська В. Студенець