Постанова Чернігівський апеляційний суд № 739/562/26

Справа № 739/562/26 Головуючий у 1 інстанції Чепурко В. В. Провадження № 33/4823/605/26 Категорія - недбале ставлення до військової служби П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 червня 2026 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд у складі судді Гуренка М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП ВСТАНОВИВ: Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2026 року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та застосовано донього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 100 (одна тисяча сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 18 700 (вісімнадцять тисяч сімсот) гривень. Від сплати судового збору звільнено відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Не погодившись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 зазначає, що суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що потягло за собою не повне з`ясування всіх обставин справи. В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, згідно довідки складеною провідним спеціалістом телефонограму не передано, оскільки зазначений номер не зареєстрований в мережі мобільного оператора. Разом з тим, від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд його справи в режимі ВКЗ. Електронна адреса та телефон, зазначені апелянтом також не зареєстровані в системі ВКЗ, про що також свідчить довідка складена судовим розпорядником. Отже, ОСОБА_1 був належним чином був повідомлений про час та місце апеляційного розгляду справи. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Вказане положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Так, з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, прихожу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Частиною 7 ст. 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, суд виходив з того, що вчинення ним адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами. Згідно постанови Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області 27 березня 2026 року приблизно о 15 год. 00 хв. начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 проявив недбале ставлення до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, а саме допустив облік участі особового складу в бойових діях в журналі бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) посадовими особами, які згідно своїх посадових обов`язків не повинні мати доступу до вказаних звітних документів, що є порушенням вимог пункту 3 додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 грудня 2022 №104 «Про організацію ведення обліку участі особового складу в бойових діях» в частині «Ведення журналу здійснюється начальником (командиром) підрозділу», також 11 березня 206 року в журналі ведення бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) було вказано, що військовослужбовець підпорядкованого підрозділу ОСОБА_2 здійснював несення служби в прикордонному наряді «Робоча група на кордоні», але фактично зброю та боєприпаси на місці зберігання зброї не отримував та до несення служби у вказаному виді наряду не залучався, що є порушенням статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, статті 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Із зазначеними висновками місцевого суду погоджується суд апеляційної інстанції, вважаючи його правильним, обґрунтованим та таким, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Таким чином, ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, вчинив недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків тощо. Відповідно до ч. 2 ст. 172-15 КУпАП недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду - тягне за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб. Особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Суб`єктом даного правопорушення є військова службова особа. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці. Об`єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні таких дій, як недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду. Недбалим ставленням до військової служби є несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов`язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія). Несумлінне ставлення до службових обов`язків характеризує об`єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином. Згідно з п.п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядником (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовцям або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямуванню на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби. Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Згідно з Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в України», який затверджено Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан, який продовжувався відповідними Указами Президента України. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, підтверджується поясненнями ОСОБА_1 , який визнав факт допущення до ведення журналу бойових дій посадових осіб, які не мали права доступу до таких документів, а також внесення до журналу недостовірних відомостей щодо участі військовослужбовця ОСОБА_3 у прикордонному наряді; рапортом заступника начальника штабу начальника оперативного відділу штабу ОСОБА_4 про виявлені порушення в організації обліку участі особового складу в бойових діях та веденні журналу бойових дій з порушенням вимог наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.12.2022 №104; витягом з журналу бойових дій першої прикордонної застави; копією посадової інструкції начальника прикордонної ІНФОРМАЦІЯ_6 ; копією номенклатури справ ІНФОРМАЦІЯ_4 на 2026 рік; витягами з журналу бойових дій щодо ОСОБА_3 за 11.03.2026; рапортами начальника першої прикордонної застави ОСОБА_1 про виплату підпорядкованим військовослужбовцям додаткової винагороди; списком посадових осіб, допущених до роботи з документами, які містять службову інформацію. Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, докази, які містяться в матеріалах справи, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд визнає зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП. Апеляційний суд в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному конкретному випадку недбале ставлення до військової служби ОСОБА_1 полягає в невиконанні військовою службовою особою обов`язків, визначених військовими статутами та положеннями. Суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності достатніх підстав для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки такі доводи спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Дослідженими доказами підтверджується факт недбалого ставлення ОСОБА_1 , який, обіймаючи посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 , допустив ведення обліку участі особового складу в бойових діях у журналі бойових дій першої прикордонної застави військовослужбовцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які відповідно до своїх посадових обов`язків не повинні були мати доступу до зазначених звітних документів. Такі дії є порушенням вимог пункту 3 додатка 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 грудня 2022 року № 104 «Про організацію ведення обліку участі особового складу в бойових діях», відповідно до якого ведення журналу здійснюється начальником (командиром) підрозділу.Також, внаслідок вказаного вище порушення, яке допустив ОСОБА_1 , 11 березня 206 року в журналі ведення бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) було зазначено військовослужбовця ОСОБА_3 , як такого, що здійснював несення служби в прикордонному наряді «Робоча група на кордоні», але фактично зброю та боєприпаси на місці зберігання зброї не отримував та до несення служби у вказаному виді наряду не залучався, що є порушенням статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, статті 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу, а захист України, її незалежності та територіальної цілісності України, відповідно до ст. 65 Конституції України є обов`язком громадян України. Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були б підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на власному тлумаченні норм права. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст.ст.293, 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2026 року - без змін. Постанова набирає законної сили після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. О. Гуренко