Постанова 4811 № 438/1013/25

Справа № 438/1013/25 Головуючий у 1 інстанції: Раданович Г.М. Провадження № 22-ц/811/3143/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2026 року м. Львів Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С. М., суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана його представником ОСОБА_2 , на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 10 вересня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, ВСТАНОВИВ: в липні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , у якому просили стягнути з відповідача заборгованість за договором №100348654 від 02.09.2021 в розмірі 58 567, 50 грн, понесені витрати: на сплату судового збору у розмірі 2 422, 40 грн та на правову допомогу у розмірі 16 000, 00 грн. Обгрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 02.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 100348654, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 9 500, 00 грн та зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за узгодженими процентними ставками за кожен день користування кредитом. 17.12.2021 ТОВ «Мілоан» на підставі договору факторингу №17/12-2021-62 відступило на користь ТОВ «Вердикт Капрітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100348654, яке в подальшому на підставі договору відступлення права вимоги від 10.01.2023 за №10-01/2023 відступило таке право ТОВ «Коллект Центр». Загальний розмір заборгованості за договором № 100348654 від 02.09.2021 станом на день подачі позовної заяви, яку позивач просить стягнути в судовому порядку, становить 58 567, 50 грн, з яких: 9 500, 00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 48 117, 50 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами, 950, 00 грн заборгованість за комісіями.У цьому зв`язку просили позов задовольнити. Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 10 вересня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № 100348654 від 02.09.2021 в розмірі 57 617, 50 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 9 500, 00 грн, прострочена заборгованість за процентами в розмірі 48 117, 50 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 2 383, 10 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн. Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 , подавши у вересні 2025 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій міститься прохання скасувати оскаржуване рішення та постановити у справі нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 13 062, 50 грн., з яких: 9 500, 00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 3 562, 50 грн заборгованість за відсотками; у задоволенні решти позовних вимог відмовити.. Заявник вважає оскаржуване судове рішення таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду, обставинам справи й чинному законодавству, а тому таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що в Договорі про споживчий кредит № 100348654 від 02.09.2021, укладеному з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» позивач вказує розрахунок грошової вимоги до відповідача у сумі 58567, 50 грн, з яких: 9 500, 00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 48 117, 50 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 0, 00 грн - заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості); 0, 00 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами; 950, 00 грн - заборгованість за комісіями; 0, 00 грн - інфляційні збитки; 0, 00 грн - нараховані 3% річних. Однак, на думку заявника, заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах кредитного договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому і не підлягають задоволенню. Так, строк кредитування за Договором про споживчий кредит №100348654 від 02.09.2021 був погоджений та становив 30 днів. Доказів того, що відповідач ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення суми кредиту у порядку, передбаченому кредитними договорами, матеріали справи не містять. Не надано й доказів того, що первісний кредитор погодив зміну строку кредитування, як це передбачено договором. За Договором про споживчий кредит № 100348654 від 02.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» надало відповідачу кредит в розмірі 9 500, 00 грн. Кредит надано строком на 30 днів, тобто до 02.10.2021. За користування кредитом клієнт сплачує 1, 25 % на добу. Тип процентної ставки фіксований. Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит №100348654 від 02.09.2021 за відсотками 48 117, 50 грн. Згідно кредитного договору строк його дії 30 днів, тому сума нарахованих процентів, має бути нарахована наступним чином 9 500, 00 грн - тіло кредиту х 1, 25 % х 30 днів = 3 562, 50 грн. Тобто, заявник вважає, що з 02.10.2021 припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та інших платежів за цим договором. Заяви щодо продовження дії договору після 03.10.2021 відповідачем не подавалося. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами кредитного договору, позивач не представив, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов`язок доказування, а тому ці конкретні позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки вони є необґрунтованими та недоведеними. Надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту. Крім того, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці, є правильними. Оскільки строк виконання зобов`язання не може змінюватися на підставі статті 212 ЦК України, як про це зазначено в п. 2.3.1.2 кредитного договору, адже відкладальною обставиною обумовлюється настання або зміна прав та обов`язків, а не строк їх виконання, то вважає, що з ОСОБА_1 підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування: 3 562, 50 грн процентів за кредитним договором № 100348654 (9 500, 00 грн х 1, 25 % х 30 днів). Відповідач повністю не погоджується із вимогою про стягнення заборгованості за комісійну винагороду. Згідно графіку платежів та послуг споживчого кредиту встановлена разова комісійна винагорода у розмірі 950,00 грн, однак, послуги позивачем, відповідно до закону повинні надаватись безоплатно, положення пунктів кредитного договору, щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту за кредитним договором, є нікчемними. Щодо витрат на правничу допомогу, зазначає, що вартість таких є суттєво завищена та неспівмірна наданим послугам. Справа, що розглядається не є складною і не потребує багато часу на побудову правової позиції професіоналом у галузі права. Відповідно, дії, виконані адвокатом по справі, не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи та значних витрат часу на їх виконання. Слід зауважити, що предмет спору в цій справі містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. В листопаді 2025 року зареєстровано відзив товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Відзив обґрунтований законністю рішення суду першої інстанції та необґрунтованістю доводів апеляційної скарги. 18 червня 2026 року зареєстровано клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про розгляд даної справи в загальному позовному провадженні із викликом сторін. Перевіривши доводи клопотання , колегія суддів доходить такого висновку. Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Справи розглядаються судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями встановленими Главою 3 «Апеляційний розгляд» Розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України (частина перша статті 368 ЦПК України). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України). Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи». Частиною другої цієї статті визначено перелік ухвал суду, апеляційні скарги на які розглядаються без повідомлення учасників справи. Разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій статті 369 ЦПК України, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Щодо участі учасників справи в розгляді справи в судовому засіданні неодноразово висловлював свою позицію Верховний суд (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі №496/5051/19 та ін.), зазначаючи у постановах при розгляді справ, які згідно вимог процесуального закону розглядаються з повідомленням сторін, зокрема, що якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Враховуючи, що у справі, яка переглядається, ціна позову становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, і в наданні додаткових пояснень сторонами колегія суддів потреби не вбачає, категорія даної справи підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення буде надіслана у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін. За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною другою статті 639 ЦК України визначено, що у випадку, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 Кодексу). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, вказаний Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Положеннями статті 3 даного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. За змістом частин третьої, четвертої та шостої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Встановлено, що 02.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №100348654 в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, 02.09.2021 відповідач ОСОБА_1 ознайомився з умовами та підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором пропозицію кредитодавця про укладення кредитного договору (оферти), розміщеної на вебсайті кредитодавця, а також у особистому кабінеті позичальника на сайті кредитодавця, у якій визначено порядок кредитування, умови надання та повернення кредиту, строк дії договору, порядок укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту). Підписання позичальником відповідачем ОСОБА_1 вищевказаного електронного кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на сайті кредитодавця - відповідає положенням п. 6.1, п. 6.3, п. 6.4 та п. 6.5 кредитного договору (оферти) № 100348654 від 02.09.2021. Встановлено й те, що 02.09.2021 між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 100348654 про надання споживчого кредиту, за умовами якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти, у сумі визначеній в п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит та сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитними коштами, а також виконати інші зобов`язання в повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором. Пунктом 1.2. договору про споживчий кредит №100348654 від 01.09.2021 передбачено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 9 500, 00 грн. Відповідно до п. 1.3 договору про споживчий кредит такий надається строком на 30 днів з 02.09.2021 (строк кредитування). Згідно з п.1.4 договору термін (повернення) кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 02.10.2021. Відповідно до п. 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4 512, 50 грн в грошовому виразі та 11, 215. 00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 14 012, 50 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань. Згідно договору комісія за надання кредиту: 950, 00 грн, яка нараховується за ставкою 10, 00 % від суми кредиту одноразово (п.1.5.1). В пункті 1.5.2 договору передбачено, що проценти за користування кредитом: 3 562, 00 грн, які нараховуються за ставкою 1, 25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5, 00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6). Відповідно до п. 2.2.2 договору про споживчий кредит нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору. Пунктом 2.2.3 договору про споживчий кредит передбачено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору. Відповідно до п. 2.1 договору про споживчий кредит № 100348654 від 02 вересня 2021 року кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Відповідно до п. 3.3.2 позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього Договору. У разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 Договору. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця (п.4.2 договору). ТОВ «Мілоан» повністю виконало свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором, надавши йому кредит, шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 (згідно квитанції №1752495221), що визнає і відповідач. Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором не виконав, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №100348654 від 02.09.2021 вбачається, що станом на 25.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає: 58 567, 50 грн, з яких: 9 500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 48 117, 50 грн - сума заборгованості за відсотками, 950, 00 грн заборгованість за комісіями. 17.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №17/12-2021-62, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Згідно п. 6.1.4. Право вимоги переходить до Фактора після здійсненна повної оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання реєстру боржників (Додаток № 4), який є підтвердженням передачі Фактору право грошової вимоги до Борнжників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно надано Права вимоги. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 17.02.2021 до договору факторингу №17/12-2021-62 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу № 10-01/2023, згідно умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. За приписами п. 5.2 цього договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредиторосм та набутими (прийнятими) новим кредитором у день належного підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4). Відповідно до витягу з реєстру боржників від 10.01.2023 року до договору факторингу №10-01/2023 та Акту приймання-передавання Реєстру Боржників від 10.01.2023 ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 . Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. На підставі статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до правил статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнт) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до умов договорів факторингу № 17/12-2021-62 від 17.12.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» і №10-01/2023 від 10.01.2023, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» та приписів ЦК України у зобов`язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, тому ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу нового кредитора. Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань перед ТОВ «Коллект Центр» з повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість. Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (статі 526, 530 ЦК України). За умовами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (стаття 1054 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За приписами статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Позивач умови укладеного договору виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в розмірі 9 500, 00 грн, шляхом перерахування коштів на платіжну карту. Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за кредитним договором. Доказів виконання обов`язку по сплаті заборгованості за кредитним договором відповідачем та доказів на спростування розрахунку заборгованості, поданого позивачем, матеріали справи не містять. Згідно з розрахунком заборгованості за договором про споживчий кредит №100348654 від 02.09.2021 заборгованість відповідача ОСОБА_1 складає: 58567,50 грн, з яких: 9 500, 00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 48 117, 50 грн - сума заборгованості за відсотками, 950, 00 грн заборгованість за комісіями. При цьому, як вбачається із договору, наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором, проценти за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії договору та за процентними ставками, погодженими сторонами в умовах договору, що свідчить про правомірність їх нарахування. Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог представник відповідача всупереч статті 81 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів та сплати заборгованості в повному обсязі, не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості, а посилання на те, що строк кредитування за договором № 100348654 від 02.09.2021 був погоджений та становив 30 днів, тобто до 02.10.2021 та заяви щодо продовження дії договору після 03.09.2021 відповідачем не подавалося, спростовуються відповідними умовами договору про споживчий кредит №100348654 від 02.09.2021, зокрема п. 2.2.2, п. 2.2.3, п. 4.2. Умовами договору сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості і таке продовження дії договору (автоматична пролонгація договору) не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Підписавши умови договору відповідач ОСОБА_1 погодився на зазначені у договорі умови. Доводи апеляційної скарги щодо нарахування процентів за кредитом, спростовуються наданими позивачем доказами, а відтак не заслуговують на увагу. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на і вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Оскільки у встановлений договором строк відповідач не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти за користування кредитом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у позивача ТОВ «Коллект Центр» виникло право на заявлення вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за основним боргом в розмірі 9 500, 00 грн та процентів в розмірі 48 117, 50 грн, а відтак позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає до задоволення. Щодо доводів апеляційної скарги в частині неправомірності позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту, колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції дана позовна вимога розглянута і у її задоволенні відмовлено, виходячи з такого. Пунктом 1.5.1 договору про споживчий кредит № 100348654 від 02.09.2021 передбачено комісію за надання кредиту: 950, 00 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово. На спірні правовідносини за цим договором поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування», адже за договором позичальнику надано споживчий кредит та такий укладено зі строком погашення кредиту один місяць з можливістю його автоматичної пролонгації. Відповідно до пункту 4 частини першої статті1 Закону України «Про споживче кредитування» (далі Закон) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року (справа № 202/5330/19) у кредитному договір не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлено щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин умова кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемною відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону. Суд першої інстанції звернув увагу, що у договорі не вказано за яку саме послугу позивач встановив комісію. Умови самого договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту. Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і їх погодження із споживачем при укладенні договору, а тому обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи те, що позивачем не подано доказів, які б підтверджували, які саме послуги надаються відповідачеві, за котрі необхідно здійснювати сплату комісії, місцевий суд дійшов до вірного висновку, що у задоволенні вимог щодо стягнення комісії в сумі 950, 00 грн необхідно відмовити. Доводи апеляційної скарги є неспроможними, оскільки спростовуються вищевстановленими обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами. Суд першої інстанції належним чином оцінив докази, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстави вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 10 вересня 2025 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 19 червня 2026 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич