Постанова КАС ВС № 400/3622/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Київ справа № 400/3622/24 касаційне провадження № К/990/43830/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бившевої Л.І., суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф., розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Іст Трейд» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2025 (головуючий суддя - Димерлій О.О., судді - Шляхтицький О.І., Осіпов Ю.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Іст Трейд» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Іст Трейд» (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.04.2024 №621314290704, №622214290704, №621814290704. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка, результати якої позивач вважає недостовірними з огляду на те, що саме перевірка та акт за її результатами є протиправними, а оспорювані податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є не допустимим доказом, не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню. Товариство наголошує, що перевірка не відповідала фактичному характеру, оскільки була проведена за місцезнаходженням контролюючого органу, що унеможливило надання відповідних первинних документів, а відтак наслідки такого заходу податкового контролю позивач вважає протиправними та незаконними. Крім того, позивач вказував, що у відповідності до положень підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка з питань, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість (у даному випадку за листопад 2023 року). Тоді як перевірка періоду діяльності платника податків, який починається після завершення листопада 2023 року, тобто, починаючи з 01.12.2023, прямо суперечить вимогам наказу про її проведення та приписам підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, положеннями якого встановлено, що документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 20.11.2024 позовні вимоги задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 05.04.2024 №621314290704, №622214290704, №621814290704. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що норми Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не надають посадовим особам контролюючого органу права проводити інвентаризацію та встановлювати розбіжності під час проведення інвентаризації, оскільки підпунктом 20.1.9 підпункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право лише вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. Норми податкового законодавства не передбачають проведення інвентаризації контролюючим органом методом «візуального огляду», проведення інвентаризації має здійснюватися саме платником податків, тоді як контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована). Також суд першої інстанції дійшов висновку, що перевіркою мав бути охоплений виключно листопад 2023 року та податкові періоди, які впливали на формування суми ПДВ, заявленого до відшкодування у декларації за листопад 2023 року, а відображення результатів інвентаризації 2024 pоку, проведеної у лютому 2024 року, жодним чином не впливають показники податкової звітності за листопад 2023 року. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 25.09.2025 скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції врахував висновки контролюючого органу про неможливість підтвердження наявності залишків товарно-матеріальних цінностей на суму 5226144,00 грн, придбання яких, у тому числі, обумовило виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість, та дійшов висновку, що ці товарно-матеріальні цінності (бочки металеві) в розумінні пункту 198.5 статті 198 ПК України є такими, що використані в операціях, які не є господарською діяльністю платника податку, що свідчить про порушення платником вимог пункту 189.1 статті 189, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України та не нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 1045229,00 грн., а також свідчить про протиправну не реєстрацію податкових накладних на обсяг постачання на суму 5226144,00 грн за листопад 2023 року. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що платником не доведено факту зберігання товарно-матеріальних цінностей у складських приміщеннях, що вказує на відсутність у позивача права на отримання суми бюджетного відшкодування. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Підставою для касаційного оскарження у вказаній справі скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.07.2025 у справі №640/31479/21, від 01.02.2023 у справі №560/12697/21, від 25.06.2024 у справі №806/1899/18, від 30.01.2024 у справі №120/2765/23, від 28.09.2022 у справі №1.380.2019.004529, від 10.07.2025 у справі №815/5012/15, від 03.06.2025 у справі №320/18126/23. Крім того, як підставу касаційного оскарження вказує пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: пункти 1 та 4 частини другої статті 353 КАС України, та зазначає про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив докази, наявні в матеріалах справи щодо наявності у Товариства товарно-матеріальних цінностей та відсутності нестач товарних запасів, проведення контролюючим органом інвентаризації з порушенням вимог Податкового кодексу України. Скаржник наполягає на тому, що суд апеляційної інстанції не врахував обставин проведення перевірки, яка була проведена за місцезнаходженням контролюючого органу, що унеможливило надання відповідних первинних документів, здійснення контролюючим органом інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей методом «візуального огляду», що не передбачено чинним законодавством. Крім того, позивач зауважує, що суд апеляційної інстанції не дослідив, не надав оцінку та не врахував того факту, що контролюючий орган скерував запит на отримання копій документів в порушення строків, визначених пунктом 85.4 статті 85 ПК України, що унеможливило надати відповідні документи первинного обліку в підтвердження наявності у Товариства придбаних товарно-матеріальних цінностей. Позивач доводить, що суд апеляційної інстанції не дослідив і не надав належну оцінку наявним у матеріалах справи інвентаризаціяним описам, складеним інвентаризаційною комісією Товариства, та оборотно-сальдовим відомостям, наданим Товариством, а зробив висновки на підставі припущень контролюючого органу, у підтвердження яких відсутні докази в матеріалах справи. Верховний Суд ухвалою від 10.11.2025 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення апеляційної інстанції, просив залишити його без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення. Відповідач наполягає на правомірності проведення перевірки та прийнятих за її наслідками оспорюваних податкових повідомлень-рішень з підстав відсутності у платника придбаних товарно-матеріальних цінностей. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.06.2026 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 17.06.2026. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить із наступного. Суди установили, що Управління на підставі підпункту 19-1.1.6 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, з урахуванням підпункту 69.35-1 пункту 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Податкового кодексу України прийняло наказ від 24.01.2024 №94-п «Про проведення відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки Товариства» щодо дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за листопад 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числи заявленого до відшкодування з бюджету. Дата початку перевірки 13.02.2024, тривалістю 5 робочих днів. 16.02.2024 Управлінням видано наказ №221-п про продовження строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства. Термін проведення перевірки продовжено з 20.02.2024 на 2 робочих дні. Контролюючим органом у період з 13.02.2024 по 21.02.2024 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за листопад 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числи заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 28.02.2024 №2686/14-29-07-04/37031778 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення Товариством вимог: пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2023 року, на 764987,00 грн. пункту 200.1, абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період листопад 2023 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, на суму 837788,00 грн; пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, абзацу «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2023 року на суму 304346,00 грн; пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: не складено та не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних за серпень, вересень 2020 року, січень, серпень 2021 року, січень, вересень, листопад 2023 року податкові накладні на обсяг поставки (без ПДВ) 5230643,07 грн, з яких ПДВ в сумі 1046128,81 грн. Позивач, в строки, визначені пунктом 86.7 статті 86 ПК України, направив контролюючому органу заперечення до акту перевірки від 20.03.2024 №20/03. В ході розгляду заперечень встановлено технічну помилку в пункті 4 розділу 4 «Висновки» в зв`язку з чим, даний пункт викладено в наступній редакції: порушено пункт 188.1 статті 188, пункт 189.1 статті 189, абзац «г» пункту 198.5 статті 198, пункти 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: не складено та не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних за серпень, вересень 2020 року, січень, серпень 2021 року, січень, вересень, листопад 2023 року податкові накладні на обсяг поставки (без ПДВ) в сумі 5278693,11 грн, з яких ПДВ у розмірі 1055738,82 грн. На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.04.2024: №621314290704, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2023 року на 764987,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 191246,75 грн; №622214290704, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за листопад 2023 року на 304346,00 грн; №621814290704, яким до Товариства на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 8429,96 грн. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України). Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено положеннями статті 78 ПК України. За приписами підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Згідно з положеннями пункту 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Пунктом 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Слід зазначити, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформувала правовий висновок про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Таким чином, у будь-якому випадку, першочерговим критерієм, за яким оцінюються акти контролюючого органу, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав. Тобто, обставини щодо дотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки підлягають першочерговому дослідженню та встановленню. Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №540/3549/20. Як зазначалося вище, пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом (у даному випадку підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України), та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Абзацом п`ятим пункту 81.1 статті 81 ПК України установлено, що непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Дотримання цих вимог в їх сукупності може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки, що, в свою чергу, є предметом дослідження у даній справі. При цьому, виїзна перевірка має проводиться виключно за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. В ПК України відсутня норма, яка б встановлювала право податкового органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку. Аналогічний підхід до розуміння суті виїзної перевірки був сформульований Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 та Верховним Судом, зокрема у постановах від 17.05.2019 у справі №823/2530/18, від 23.04.2020 у справі №826/20146/15. Суд першої інстанції установив, що контролюючий орган в порушення наведених положень ПК України, за ініційованої до проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ППК України, фактично провів невиїзну перевірку у приміщенні Управління, а не за місцезнаходженням Товариства, що свідчить про протиправність здійсненого заходу податкового контролю та прийняття за його наслідками актів індивідуальної дії. Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про порушення відповідачем вимог абзацу 5 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, оскільки фактично перевірку позивача було проведено не за його місцезнаходженням, а в приміщенні контролюючого органу, що фактично свідчить про проведення невиїзної перевірки. Призначення та проведення перевірки контролюючим органом здійснено з порушенням вимог підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, оскільки перевіркою мав бути охоплений період листопада 2023 року та податкових періодів, які передували вказаному періоду та впливали на формування суми ПДВ, заявленого до відшкодування у декларації за листопад 2023 року, а відображення результатів інвентаризації 2024 pоку проведеної у лютому 2024 року, жодним чином не впливають показники податкової звітності за листопад 2023 року. При цьому, Верховний Суд вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про проведення контролюючим органом саме виїзної перевірки, з огляду на вимогу контролюючого органу про проведення Товариством інвентаризації, оскільки акту інвентаризації (інвентаризаційного опису) у розрізі номенклатури товарних запасів, яким були оформлені результати проведеної 16.02.2024 інвентаризації за участі представників контролюючого органу, Управлінням надано не було, а акт Управління від 21.02.2024 Nє196/14-29-07-04/37031778 обстеження територій та приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, який надіслано 21.02.2024 на податкову адресу Товариства: вул. Спаська, буд. 75, кв.304, м. Миколаїв , не може вважатись інвентаризаційним описом проведеної 16.02.2024 інвентаризації у розумінні норм Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Суд апеляційної інстанції, встановивши зазначені обставини, дійшов помилкового висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі результатів перевірки, проведеної з порушенням вимог підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, вказав про обґрунтованість позовних вимог. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України). Переглянувши судове рішення суду, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд, ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Іст Трейд» задовольнити. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2025 скасувати, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 залишити в силі. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова