Ухвала КАС ВС № 120/1382/23

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 18 червня 2026 року м. Київ справа №120/1382/23 адміністративне провадження № К/990/27563/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 у справі №120/1382/23 за позовом ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Вороновицької селищної ради, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нестворення комісії щодо складання акту про визначення розмірів збитку заподіяного позивачеві СФГ «Ромашка»; - зобов`язати Вороновицьку селищну раду створити комісію щодо складання акту про визначення розмірів збитку, заподіяного позивачеві СФГ «Ромашка», внаслідок незаконного вилучення та тимчасового зайняття його земельної ділянки, неодержання доходів у зв`язку із тимчасовим невикористанням його земельної ділянки. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026, в задоволенні позову відмовлено. На адресу Верховного Суду 15.06.2026 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2023, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що ОСОБА_1 обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої на виконання рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення у справі №120/11814/21-а. Судами наголошено, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Вирішуючи спір по суті позовних вимог, судами також звернуто увагу на те, що якщо ОСОБА_1 вважає протиправним рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені відповідачем з того самого фактичного предмету спору (не створення комісії щодо складання акту про визначення розмірів збитку), останній на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2023 у справі №120/11814/21-а, може звернутись до виконавчої служби для примусового виконання рішення суду, а у разі його не виконання чи неналежного виконання - до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов. Суд апеляційної інстанції, підтверджуючи обгрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, наголошував, що звернення до відповідача із новою заявою про створення комісії щодо складання акту про визначення розмірів збитку, заподіяного СФГ «Ромашка», скласти акт про визначення розміру збитків та затвердити його, та отримання нової заяви не свідчить про наявність нового предмета спору. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз норм процесуального права дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Пунктом 4 частини четвертої статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами статті 257 КАС України. Відповідно до частин першої та другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті. Розгляд справи №120/1382/23 здійнювався за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Проте, обґрунтовуючи наявність права на касаційне оскарження, позивач не зазначив про наявність передбачених частиною 5 статті 328 КАС України обставин, за яких допускається касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності. При цьому зазначення ОСОБА_1 у касаційній скарзі про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права не є достатнім для вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій категорії справ. Крім цього, касаційна скарга не містить обґрунтування незгоди з висновками судів попередніх інстанцій у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України. Посилання скаржника на вимоги частини другої та третьої статті 353 КАС України як на самостійну підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі, не є достатньо обґрунтованим у взаємозв`язку з обставинами, на які він посилається в обґрунтування такої підстави, із предметом доказування у справі, та причинно-наслідкового зв`язку із протиправністю оскаржуваних судових рішень. Інша мотивувальна частина касаційної скарги містить нормативно-правове регулювання обґрунтування, проте Верховний Суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги вибирати ті норми права, із застосуванням яких не погоджується скаржник. Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржуване судове рішення прийняте у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частиною п`ятою статті 328 КАС України, скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити. На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 у справі №120/1382/23 за позовом ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач В.М. Шарапа Судді Я.О. Берназюк В.М. Кравчук