Ухвала КАС ВС № 420/15492/25

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 18 червня 2026 року м. Київ справа №420/15492/25 адміністративне провадження № К/990/25457/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача Чиркіна С.М., суддів Берназюка Я.О., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі №420/15492/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі), від 14 березня 2025 року №951050845832, яким незаконно обмежено максимальний розмір пенсії 10 розмірами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Центральне об`єднане управління ПФУ в м. Одесі) здійснити з 01 січня 2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, без обмеження її максимального розміру, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №3 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", тобто у розмірі - 49350 грн 25 коп., яка складається з 48720 грн - 60% від суми заробітної плати - 81200 грн, зазначеної в довідці Одеської обласної прокуратури, належних йому надбавок, як учаснику бойових дій - 590 грн 25 коп. (підвищення учасникам бойових дій (1 кат.)(25% від 2361 грн), - 40 грн (цільова допомога учасникам бойових дій Пост. №1603 п.1), як це зазначено у рішенні відповідача №951050845832 від 14 березня 2025 року), відповідно до довідки Одеської обласної прокуратури про розмір заробітної плати №409 від 07 березня 2025 року та виплатити одним платежем різницю між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2026, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026, позовні вимоги задоволені частково. Суд: - визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14 березня 2025 року №951050845832 щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 10 розмірами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, без обмеження її максимального розміру, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", тобто у розмірі 49350,25 грн, з урахуванням довідки Одеської обласної прокуратури про розмір заробітної плати №409 від 07 березня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив. 03.06.2026 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі №420/15492/25, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Скаржник покликається на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як на підставу касаційного оскарження. ОСОБА_1 з 03.03.2010 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII). Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Зміст наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. У контексті наведеного Суд зауважує, що вжите ж законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. У той же час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. У свою чергу, скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. У свою чергу, скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідач у касаційній скарзі не наводить аргументів щодо наявності значного суспільного інтересу безпосередньо до цієї справи, а також не зазначає обставин, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ цієї категорії спорів. Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності. Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не визначає, які норми матеріального права застосовані судами не правильно або які норми процесуального права було порушено судами, а лише зазначає про незгоду із прийнятими судовими рішеннями у цій справі. Скаржник у касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. КАС України передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися у касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків. Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити випадки, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності відповідно до підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі №420/15492/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується. Суддя-доповідач С.М. Чиркін Судді Я.О. Берназюк В.М. Шарапа