Постанова КАС ВС № 560/59/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 року м. Київ справа № 560/59/25 адміністративне провадження № К/990/9891/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Шишова О. О., суддів: Васильєвої І. А., Яковенка М. М., розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС України у Хмельницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року ухвалену у складі: головуючого судді Сушка О.О., суддів: Мацького Є.М., Залімського І. Г.) у справі №560/59/25 УСТАНОВИВ:

1. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС, податковий орган), у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2024 року №0162890705 на суму штрафних санкцій 473 277,00 грн.

2. Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що на момент призначення перевірки податковий орган не володів жодною інформацією про можливі порушення податкового законодавства з його боку. Сама по собі відсутність на момент перевірки первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року №496, яким затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - Порядок №496), не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95ВР). ІІ. Рішення судів першої, апеляційної інстанцій.

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. 3.1. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення фактичної перевірки ні позивачем, ні особами, що здійснювали реалізацію товарів, не було надано податковому органу доказів ведення позивачем обліку товарів, які знаходилися на реалізації саме на суму 473 277,00 грн., у зв`язку з цим, податковий орган не мав можливості перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів, а також здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. 4.1. Суд апеляційної інстанції зауважив, що правила проведення податкових перевірок, визначають певний алгоритм - спочатку управлінське рішення (наказ) відносно платника податку, у якого має бути проведена перевірка, подальше повідомлення останнього про її проведення та прийняття рішення за результатами. Натомість, у цій справі щодо господарської діяльності позивача управлінського рішення про проведення фактичної перевірки не приймалося, а та, яка покладена у основу прийняття оскаржуваних рішень відповідача, проведена з повідомлення іншої сторони. ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. Відповідач, не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судове рішення апеляційного суду та направити справу на новий судовий розгляд Сьомого апеляційного адміністративного суду. 5.1. Податковий орган у касаційній скарзі зазначив підставою касаційного оскарження пункти 3 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 5.2. Відповідач наголошує, що ця справа не може розглядатись у порядку спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) лише на підставі наявних матеріалів справи. Крім того, на переконання відповідача, внаслідок розгляду цієї справи в порядку письмового провадження, суд апеляційної інстанції вдався до надмірного формалізму, скасувавши спірне податкове повідомлення-рішення лише на підставі відсутності деяких реквізитів в наказі про призначення фактичної перевірки. 5.3. Скаржник уважає, що суд апеляційної інстанції визнав протиправним та скасував спірне податкове повідомлення-рішення виключно по тій підставі, що наказ про призначення фактичної перевірки, на думку суду, не є належним управлінським рішенням. Жодних висновків по суті виявленого під час перевірки порушення суб`єктом господарювання п. 12 ст. 3 Закону №265/95ВР, яке стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції не зробив. 5.4. Щодо неправильного застосування п. 80.2 ст. 80 ПК України ГУ ДПС зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що положення наведеного пункту ПК України передбачають, що копія наказу про проведення фактичної перевірки може вручатись особі, яка фактично проводила розрахункові операції до початку проведення перевірки. Суд не врахував те, що такою особою є ОСОБА_2 , а такий факт є встановленим і не заперечується позивачем.

6. Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає подальшому розгляду. 7. 20 квітня 2026 року справа №560/59/25 надійшла на адресу Верховного Суду. IV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. На підставі наказу від 01.05.2024 № 2833-п «Щодо проведення фактичних перевірок», додатку №3 до наказу від 01.05.2024 №2833-п, посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві, з метою здійснення контролю за дотриманням порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державною фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), вимог законодавства під час провадження діяльності норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з 02.05.2024 тривалістю 10 діб.

9. За результатами перевірки складений акт від 03 травня 2024 року №39587/26/15/07/3525814011, яким установлене порушення: - п.12 ст.3 Закону №265/95ВР, а саме: порушено ведення обліку товарних запасів. Виявлено необлікованих товарів на суму 473 277,00 грн; - ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України, а саме: ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

10. На підставі акту фактичної перевірки від 03 травня 2024 року №39587/26/15/07/3525814011 винесено податкові повідомлення-рішення форми «С» від 14 червня 2024 року №0162890705 на суму штрафних санкцій 473 277,00 грн та №0162900705 на суму штрафних санкцій 1020,00 грн.

11. Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 14 червня 2024 року №0162890705, позивач звернувся з цим позовом до суду. V. Оцінка Верховного Суду

12. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

13. Виходячи зі змісту спірних правовідносин, підстав позову, мотивів суду апеляційної інстанції , який ухвалив рішення про задоволення позовних вимог, а також доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ключовими питаннями під час касаційного перегляду справи є (за хронологією їх вирішення): - перевірка дотримання відповідачем порядку призначення та проведення фактичної перевірки позивача; - перевірка правильності висновку щодо наявності в діях позивача складу правопорушення, за яке відповідальність передбачена пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР; - перевірка правильності розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

14. Суд першої інстанції виснував, що процедурних порушень щодо здійснення фактичної перевірки, судом не встановлено: позицію позивача з приводу того, що в наказі на проведення фактичної перевірки повинно було б бути обов`язково зазначено, крім правової підстави для її проведення, також і обставини, в зв`язку з якими таку підставу застосовано, суд оцінив критично у зв`язку з відсутністю відповідної легітимної вимоги для цього, що виключає обґрунтованість посилань позивача на протиправність проведеної перевірки; направлення на перевірку містять належні відомості, передбачені ПК України, зокрема, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та дані про суб`єкта (найменування суб`єкта господарювання, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), а також підстави.

15. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виснував, що за матеріалами справи проведення фактичної перевірки було призначено згідно наказу ГУ ДПС у м. Києві від 01.05.2024 №2833-п щодо неіснуючого суб`єкта господарювання магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (відсутні відповідні відомості у Єдиному державному реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), про її проведення із врученням копії наказу було повідомлено продавця-консультанта ОСОБА_2 , про що свідчить відповідний підпис на направленні на перевірку від 03.05.2024, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відносно позивача. Установивши такі обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цій справі щодо господарської діяльності позивача управлінського рішення про проведення фактичної перевірки не приймалося, а та, яка покладена у основу прийняття оскаржуваних рішень відповідача, проведена з повідомленням іншої особи.

16. Постанову про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції мотивував таким: 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених п.п.80.2.1-80.2.7 цього Кодексу; як передбачено у Додатоку 2 до Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (підпункт 1.3.1 пункту 1.3 розділу І), затверджених наказом ДФС 31.07.2014 № 22, у наказі про проведення будь-якої перевірки, у тому числі, й фактичної, обов`язково має зазначатися "найменування/ПІБ платника податку, код за ЄДРПОУ/ реєстраційний номер облікової картки платника податків-фізичної особи або серія (за наявності) та номер паспорта, його місцезнаходження або реквізити та адреса об`єкта, перевірка якого проводиться; результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка - абз.1 п. 86.1 ПК України; відповідно до вимог абз.1 п. 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

17. Надаючи правову оцінку обставинам справи, Суд зазначає, що подібні питання, які постали перед Верховним Судом для цілей вирішення цього спору (щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків), були вже предметом неодноразового аналізу при ухваленні Верховним Судом судових рішень.

18. Так, у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформульований такий правий висновок: "оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства".

19. У постанові від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18, Верховний суд у складі палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: "перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом" та "встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання".

20. Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів є достатнім для визнання податкового повідомлення рішення протиправним без аналізу обставин справи по суті. Аналогічні правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі №440/1993/23.

21. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанови від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23 у яких сформулював висновки, які мають забезпечити єдиний підхід у правозастосуванні підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у взаємозв`язку із статтею 81 ПК України під час розгляду подібних спорів.

22. Так, у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що, якщо систематизувати судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.

23. Відповідно до судової практики Верховного Суду та оцінки доводів касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне правове регулювання.

24. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

25. Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України. Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 82 ПК України).

26. Статтею 81 ПК України визначено умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

27. Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

28. Відповідно до п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

29. За наведеного правового регулювання Верховний Суд зазначає, що наказ про проведення перевірки є ключовим документом на підставі якого податковий орган може приступити до проведення перевірки.

30. З моменту пред`явлення належно оформленого наказу виникає процесуальна підстава для допуску посадових осіб до перевірки, а відтак розпочинається реалізація заходів податкового контролю, які можуть впливати на майнову та правову сферу суб`єкта господарювання.

31. Відповідно до обставин справи, наказ від 01 травня 2024 року № 2833-п «Щодо проведення фактичних перевірок» прийнято на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80, п.69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України, Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, Закону України «Про ціни і ціноутворення», також інших нормативних актів, контроль дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС.

32. Резолютивна частина наказу сформульована наступним чином: Провести фактичні перевірки платників податків/об`єктів, зазначених у додатках 1-10, з питань дотриманням порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державною фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки). Обґрунтування: доповідна записка управління фактичних перевірок від 01.05.2024 №881/26-15-07-07-00-12.

33. У додатку до наказу від 01 травня 2024 року № 2833-п ГУ ДПС у м. Києві визначено назву платника податків/об`єкта, перевірка якого проводиться: магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », назва/адреса об`єкта, перевірка якого проводиться: АДРЕСА_1.

34. Зі змісту акту фактичної перевірки вбачається, що проведено перевірку: господарської одиниці «магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ТРЦ Lavina Mall; суб`єкта господарської діяльності - ФОП ОСОБА_1 .

35. В акті зазначено, що перевірка здійснена в присутності продавця-консультанта ОСОБА_2 , який після ознайомлення з актом перевірки, відмовився від його підписання, що засвідчено актом відмови від підпису акту фактичної перевірки від 03 травня 2024 року №3504/2-15-07-07-00-17.

36. У поясненнях, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_2 пояснив, що з 01 травня 2024 року працює продавцем-консультантом на ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_2 . Відповідно до акту №3451 про відмову від підпису у направленнях на перевірку від 02 травня 2024 року продавець-консультант ОСОБА_2 відмовився від підписання направлень на фактичну перевірку та отримання копії наказу «Про проведення фактичних перевірок».

38. Також Суд звертає увагу, що перевіряючими в акті зазначено, що контрольна розрахункова операція проведена із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (РРО) при продажу блока живлення.

39. Як було зазначено вище, суд апеляційної інстанції, мотивуючи рішення про задоволення позову, вказав, що наказу на проведення перевірки господарської діяльності саме ФОП ОСОБА_1 не приймалося.

40. У матеріалах справи міститься чек №7464 від 02 травня 2024 року з написом (логотипом) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо продажу блока живлення та кольорового пакету ІНФОРМАЦІЯ_1.

41. Тобто, постає питання щодо визначення суб`єкта господарської діяльності («магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » чи ФОП ОСОБА_1 ), який допустив порушення правил ведення обліку товарів за розрахунковою операцією за адресою АДРЕСА_1 .

42. У цьому випадку Суд звертає увагу, що відповідно до Розділу VIII (Порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням) наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів»: Платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом (п.8.1); Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України (п.8.2); Заява про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У заяві за формою №20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду (п.8.4).

43. За наведеного можна дійти висновку, що реєстрація РРО пов`язується з даними форми №20-ОПП (повідомлення платника до контролюючого органу про свої об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням), тому у податкового органу обліковується інформація про право власності або користуванням приміщенням, тип об`єкта, його фактичне місцезнаходження, який саме РРО використовується у відповідному об`єкті тощо.

44. Отже, Суд уважає, що для повного та всебічного розгляду справи судам необхідно дослідити наявну в розпорядженні органів ДПС інформацію, яку подає сам платник, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів», а також установити, чи підтверджується той факт, що ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність за адресою «магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» (договірні відносини щодо оренди площадок, майданчика).

45. Також слід зазначити, що відповідно до матеріалів справи до ГУ ДПС у м. Києві надійшов лист Державної податкової служби України від 12.02.2024 №3638/7/99-00-07-04-03-07 про можливі порушення вимог законодавства щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів, здійснення розрахунків в іноземній валюті та використанні праці неоформлених найманих працівників інтернет-магазином https://jabko.ua та мережею магазинів «ІНФОРМАЦІЯ_1». Даний висновок зроблено на підставі листа представника компанії Beijing Roborock Tуhnology Co., Ltd (вх. ДПС №3455/6 від 05.02.2024).

46. Як було зазначено вище, в зазначеному наказі обґрунтуванням призначення перевірки визначено доповідну записку управління фактичних перевірок від 01 травня 2024 року №881/26-15-07-07-00-12. Проте, судами не встановлено існування конкретної доповідної записки, її змісту, що підтверджує фактичну підставу для призначення перевірки. Матеріали справи не містять наведеної доповідної записки управління фактичних перевірок від 01 травня 2024 року №881/26-15-07-07-00-12.

47. Крім того, Суд звертає увагу на те, що наказ №2883-п від 01 травня 2024 року виданий ГУ ДПС у м. Києві, а не відповідачем у справі.

48. Судам необхідно дослідити таку доповідну записку щодо наявності підстав проведення перевірки про можливі порушення за адресою магазина « ІНФОРМАЦІЯ_1 »: АДРЕСА_1 , зокрема про порушення вимог законодавства щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів, здійснення розрахунків в іноземній валюті та використанні праці неоформлених найманих працівників фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 .

49. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. 50.У цьому випадку, Верховний Суд уважає, що для оцінки причинно-наслідкового зв`язку у сукупності з обставинами справи, суд не позбавлений права витребувати додаткові докази у сторін, що передбачено КАС України.

51. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 КАС України). Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 КАС України).

52. Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

53. Колегія суддів Верховного Суду враховує і доводи касаційної скарги про безпідставний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

54. При відкритті провадження у справі Хмельницькій окружний адміністративний суд ухвалою від 10 січня 2025 року вирішив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

55. Відповідно до частини другої статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

56. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

57. Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

58. Позивач є фізичною особою-підприємцем. Розмір штрафних санкцій, застосований до позивача, становить 473 277 грн, що перевищує 80 (3028х80=242 240) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її можна було б розглядати за правилами спрощеного провадження.

59. У цій справі суд першої інстанції, не врахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

60. Колегія суддів не надає відповідь на інші доводи касаційної скарги, з огляду на результати касаційного перегляду.

61. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

62. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

63. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

64. Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

65. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. VII. Судові витрати

66. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

67. Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС України у Хмельницькій області - задовольнити частково.

2. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року - скасувати, справу №560/59/25 направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і не може бути оскаржена. Головуючий О. О. Шишов Судді І. А. Васильєва М. М. Яковенко