Постанова КАС ВС № 380/2831/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Київ справа № 380/2831/24 касаційне провадження № К/990/16395/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бившевої Л.І., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 (суддя Потабенко В.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 19.03.2025 (головуючий суддя - Мікула О.І., судді - Курилець А.Р., Пліш М.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління: від 26.10.2023 №2369/Ж10/31-00-07-02-01-25, №2370/Ж10/31-00-07-02-01-25, №2371/Ж10/31-00-07-02-01-25; від 09.01.2024 №50/Ж10/31-00-07-02-02-25. Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав їх прийняття з порушенням вимог законодавства. Зазначає, що контролюючий орган в порушення вимог закону протиправно провів перевірку. Вважає, що порушення контролюючим органом встановленого законом порядку призначення і проведення перевірки має наслідком незаконність та протиправність податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі такого акту перевірки, що, на його думку, є підставою для їх скасування. Вказує, що первинними документами підтверджується правильність ведення Товариством бухгалтерського і податкового обліку. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 03.09.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 19.03.2025, позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 26.10.2023 №2369/Ж10/31-00-07-02-01-25, №2370/Ж10/31-00-07-02-01-25, №2371/Ж10/31-00-07-02-01-25, від 09.01.2024 №50/Ж10/31-00-07-02-02-25. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що протиправність наказу про призначення та проведення контролюючим органом перевірки є достатньою підставою для визнання протиправними прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень, що зумовлює відсутність необхідності перевірки порушення податкового законодавства по суті як підстави для нарахування суми грошового зобов`язання (штрафних (фінансових) санкцій). Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вчинення відповідної процесуальної дії, далі - КАС України), не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій. Підставою касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, яким передбачено право на касаційне оскарження, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права. В касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не правильно застосували норми матеріального права, зокрема, пункт 184.7 статті 184, пункт 185.1 статті 185, пункт 198.1 статті 198, пункт 200.1 статті 200 ПК України та не враховали висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 29.11.2021 у справі №280/1367/20, та Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17. Відповідач доводить, що під час здійснення перевірки на податкову адресу позивача надіслано запит від 09.08.2023 №8610/6/31-00-07-02-01 про надання пояснень та документального підтвердження щодо заниження податкового зобов`язання з ПДВ за лютий 2022 року та травень 2023 року і на цей запит Арбітражним керуючим Ковалем В.В. надано пояснення від 25.08.2023 №01-27/914/2450/22/273, в яких Товариство повідомило про вилучення документів господарської діяльності за період 2011-2022 роки Головним управлінням Національної поліції України в м. Києві. Скаржник зазначає, що вирішуючи питання про місце проведення перевірки, контролюючий орган врахував пояснення Товариства і проведення контролюючим органом перевірки не за місцем знаходження Товариства, а за місцезнаходженням вилучених документів жодним чином не вплинуло на правильність висновків контролюючого органу, зроблених в акті перевірки, оскільки станом на час проведення перевірки у позивача були відсутні будь-які документи за період діяльності 2011-2022 роки. Звертає увагу на те, що не всі процедурні порушення, допущені під час призначення та/або проведення перевірки (доведені платником під час судового розгляду справи належними, допустимими та достатніми доказами), є підставою для скасування прийнятого за результатами перевірки рішення контролюючого органу. Також скаржник стверджує про не підтвердження даних податкового обліку даними первинного і бухгалтерського обліку платника. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.05.2025 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, відповідність цих рішень сталій судові практиці з порушених у скарзі питань, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача просив залишити без задоволення. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.06.2026 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 17.06.2026. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне. Судами попередніх інстанцій установлено, що Господарський суд Львівської області постановою від 24.05.2023 у справі №914/2450/22 визнав банкрутом Товариство і відкрив ліквідаційну процедуру. На підставі цієї постанови відповідні відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У відповідь на запит контролюючого органу від 09.08.2023 №8610/6/31-00-07-02-01 позивач направив до контролюючого органу лист від 25.08.2023 вих. №01-27/914/2450/22/273, в якому надав письмові пояснення, в яких, зокрема, повідомив контролюючий орган про вилучення документів господарської діяльності за період 2011-2022 роки Головним управлінням Національної поліції в м. Києві. У зв`язку з вилученням документів господарської діяльності контролюючим органом надіслано лист щодо надання доступу до вилучених первинних документів на адресу Головного управління Національної поліції у м. Києві, у відповідь на який Головне управління Національної поліції у м. Києві листом від 15.05.2023 № 5117/125/28/04-23 повідомило контролюючий орган, що з метою отримання доступу до фінансово-господарських документів Товариства співробітники Управління можуть з`явитися до слідчого відділу Управління поліції в метрополітені ГУ НП у м. Києві, попередньо узгодивши дату та час із слідчим СВ УПП в метрополітені ГУ НП у м. Києві. Окрім цього повідомлено, що надати копії (в паперовому або електронному вигляді) вилучених у Товариства документів не виявляється можливим, у зв`язку з їхнім великим об`ємом. За результатами огляду документів Товариства за 2020 - 2022 роки, вилучених на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва Ковбасюк О.О. від 07.02.2023 за № 758/1360/23 та протоколу обшуку від 07.03.2023, які відповідно до протоколу обшуку знаходяться у мішках № 80, № 81, № 82, № 83, № 84, №85, № 86, № 87, № 88, № 89, № 90, № 123, коробках № 1, № 4, № 5, № 6, № 12, № 13, № 14, « 35, № 36, № 37, № 38, № 39, № 26, оформленого актом акт огляду від 14.09.2023 №412/Ж6/31-00-07-02-01-21, первинні документи (видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи, товарно-транспортні накладні тощо) щодо реалізації та придбання товарів (робіт, послуг) за лютий 2022 року відсутні. Мішки/коробки не містять опису документів, що знаходяться у них. Контролюючий орган на адресу позивача направив запит від 20.09.2023 №9856/6/31-00-07-02-01, яким повідомив про те, що Управлінням на підставі наказу від 11.09.2023 № 358/Ж1 з 13.09.2023 розпочата документальна позапланова виїзна перевірка Товариства та про відсутність серед вилучених документів документів господарської діяльності за лютий 2022 року і повторно запропонував надати запитувані документи у термін до 02.10.2023. На вказаний запит Товариство надіслало відповідь від 29.09.2023 № 01-27/914/2450/22/296, в якому вказало, що вищезгадану документальну позапланову виїзну перевірку, на яку посилається контролюючий органу у запиті, не було розпочато, посадові (службові) особи контролюючого органу за місцезнаходженням чи місцем розташування об`єкта права власності Товариства не з`являлися, наказу про перевірку не було вручено та запис про перевірку не вносився в Журнал реєстрації перевірок, а відтак запит Управління про надання документів Товариство вважає необґрунтованим. Також, позивач звернув увагу на той факт, що Управління є обізнаним щодо вилучення СВ УПП в метрополітені ГУ НП у м. Києві у Товариства документів фінансово-господарської діяльності, зокрема, документів, які контролюючий орган просить надати. Змін стосовно статусу вилучених документів станом на дату відповіді немає. Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за лютий 2022 року, травень 2023 року, за результатами якої складено акт від 05.10.2023 №2312/Ж5/31-00-07-02-01/36949031 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог: пункту 184.7 статті 184, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, в результаті чого знижено податок на додану вартість на загальну суму 136538154,00 грн, у тому числі: за лютий 2022 у розмірі 130360754,00 грн, за травень 2023 року у розмірі 6177400,00 грн; пункту 49.2 статті 49, пункту 203.1 статті 203 ПК України, яке виразилося у відсутності подання податкової звітності за лютий 2023; пункту 201.10 статті 201 ПК України в частині не реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 6177400,00 грн за травень 2023 року; статті 73 ПК України, а саме неподання документів чи іншої інформації на запит податкового органу. Товариство, не погодившись з висновками акту перевірки, подало заперечення до акту від 20.10.2023 вих. №01-27/914/2450/22/308, за наслідками розгляду яких, листом від 02.11.2023 №11266/6/31-00-07-02-03-06 висновки, викладені в акті перевірки, залишено без змін, а заперечення - без задоволення. На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.10.2023: №2369/Ж10/31-00-07-02-01-25, яким до платника застосовано штрафні санкції за неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу у сумі 6700,00 грн; №2370/Ж10/31-00-07-02-01-25, яким до платника застосовано штрафні санкції за незареєстровані податкові накладні у сумі 3088700,00 грн; №2371/Ж10/31-00-07-02-01-25, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 136538154,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 34134538,50 грн; №2372/Ж10/31-00-07-02-01-25, яким до платника застосовано штрафні санкції за неподання податкової звітності в сумі 680,00 грн. Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової служби України в порядку статті 56 ПК України. За результатами розгляду скарги платника, Державна податкова служба України прийняла рішення про результати розгляду скарги від 04.01.2024 №198/6/99-00-06-01-02-06, яким частково задовольнила скаргу платника та скасувала податкове повідомлення-рішення від 26.10.2023 №2372/Ж10/31-00-07-02-01-25 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 340,00 грн. В іншій частині податкові повідомлення-рішення залишила без змін. Після скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2023 №2372/Ж10/31-00-07-02-01-25 відповідач 09.01.2024 прийняв податкове повідомлення-рішення №50/Ж10/31-00-07-02-02-25, яким застосував до платника штраф за неподання податкової звітності в сумі 340,00 грн. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить із наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України). Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки. За правилами підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. За правилами пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної позапланової перевірки. З системного аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку про те, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та/або інших матеріалів; оформлення результатів перевірки. Реалізація зазначених етапів означає, що податкова перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та прийняти відповідне рішення. Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на додану вартість за лютий 2022 року, травень 2023 року. Перевірку проведено на підставі наказу контролюючого органу від 11.09.2023 №358/Ж1 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з 13.09.2023 по 03.10.2023. Вважаючи наказ контролюючого органу від 11.09.2023 №358/Ж1 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства» протиправним, Товариство оскаржило його у судовому порядку. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 22.11.2023 у справі №380/21814/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024, визнав протиправним та скасував наказ Управління «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства» від 11.09.2023 №358/Ж1. Скасовуючи наказ Управління «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства» від 11.09.2023 №358/Ж1, суди виходили з того, що відповідач всупереч вимог підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України безпідставно призначив проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства за місцезнаходженням вилучених документів: вул. Ярославська, 20 м. Київ, 04071, а не за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності такого платника. Суди звернули увагу на те, що у податковому законодавстві відсутня норма, яка встановлює право податкового органу проводити документальну виїзну перевірку за місцем знаходження органу досудового розслідування, в якому знаходяться вилучені документи платника податків. Питання проведення податкової перевірки за відсутності первинних документів у платника податків, що вилучені в рамках кримінального провадження також неодноразово розглядав Верховний Суд, зокрема у постановах від 19.03.2021 у справі №П/811/936/17, від 10.04.2020 у справі №804/129/18, від 06.08.2019 у справі №2340/4818/18, де дійшов висновку про те, що підтверджене належним чином вилучення первинних документів правоохоронними органами у платника податків не прирівнюється до відсутності документів, як підстави для того, щоб перевірка була проведена, виходячи тільки з податкової інформації, яка є в розпорядженні контролюючого органу. У такому разі терміни проведення перевірки, незалежно від того, чи вона розпочалася, переносяться до дати отримання копій витребуваних документів або забезпечення доступу до них. Суди врахували те, що контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведення позапланової перевірки, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ПК України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, зокрема, права платника, гарантованого підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, суди констатували, що призначення перевірки контролюючим органом здійснено з порушенням вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України та підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України. Верховний Суд зазначає, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки, як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення. При цьому, така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення у зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме: спочатку провести податкову перевірку. Так, з метою дотримання балансу публічних і приватних інтересів нормами ПК України встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Таким чином, колегія суддів зазначає, що у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Суд не повинен надавати оцінку правомірності спірного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки. Порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, оскільки Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові сформулювала висновок про те, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Однак, висновки судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі про наявність підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень у зв`язку зі скасування наказу про проведення перевірки, не суперечать такому висновку Великої Палати Верховного Суду, зокрема, з тих підстав, що у вказаному висновку Великої Палати Верховного Суду не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Разом з тим, постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об`єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 підтримала усталену в судовій практиці позицію, що нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Колегія суддів зазначає, що у цій справі застосовними є і висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, ухваленої складом судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, відповідно до яких контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що встановлена у судовому порядку протиправність наказу про призначення та проведення контролюючим органом первинної перевірки є достатньою підставою для висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки і це є самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, що зумовлює відсутність необхідності перевірки інших доводів сторін у цій справі. Під час ухвалення постанов від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21 Верховний Суд також враховав висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками. Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі №160/20112/21. Колегія суддів зазначає, що наведена вище правова позиція Верховного Суду є сформованою та усталеною. Верховний Суд зазначає, що у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції з урахуванням вказаних положень процесуального законодавства, а також правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо правового регулювання спірних правовідносин, дійшли правомірного висновку щодо наявності правових підстав для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень. З огляду на викладене, у задоволенні касаційної скарги Управління слід відмовити. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено. Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 19.03.2025 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова